Наш головний герой – голова Закарпатської обласної військової адміністрації Білецький Мирослав Золтанович, а його біографія є українським чиновником нового типу – ефективного, порядного, патріотичного, та ще й прихильника здорового способу життя. У той самий час неофіційна версія його життєвого шляху малює портрет зовсім іншу людину. І більше нагадує детектив чи бойовик із головним героєм на прізвисько «Майорчик» – так, кажуть, іменується у кримінальних колах Закарпаття. Аналіз публікацій ЗМІ – переважно регіональних – свідчить, що тіньова лінія життя Білецького починається у бурхливі 90-ті. Тоді, мовляв, молодий інженер-механік з освіти, випускник Львівської політехніки, Мирослав Білецький активно долучився до діяльності закарпатських рекетирів – зайнявся поборами з так званих заробітчан.
І, якось у 1999 році, повертаючись із Чехії, Білецький та його колеги вирішили відвідати кафе «Шаман» у селі Велика Копаня, де вчинили бійку з одним із відвідувачів та його друзями. У матеріалах справи зазначено, що учасники бійки використали кастети та інші тупі предмети, зламали двері, пошкодили автомобіль, вкрали алкоголь. Також у матеріалах суду фігурує вимагання грошей та загрози газовим балончиком. Суд кваліфікував дії майбутнього голови Закарпатської ОВВ як хуліганство. Сидіти за ґратами не довелося, але судимість у Мирослава Білецького з’явилася. Щоб переконатися в тому, що Мосійчук не бреше, достатньо просто забити у пошуковій системі прізвище майбутнього голови Закарпатської ОВА. Там негайно випаде посилання на матеріал під назвою Першим заступником голови Закарпатської ОДА назначають людину з кримінальним минулим. У якому є копія вироку Виноградівського районного суду Мирославу Золтановичу Білецькому від 8 квітня 2002 року.
Слід звернути увагу на структуру бізнесів Мирослава Білецького ще з його «дочинницького» періоду життя – зокрема, ТОВ «Україна», ПП «Арбіас Імпекс Україна», ТОВ «Мілкор», ТОВ «Карпатські золоті горішки». Ці компанії спеціалізуються переважно на лісовому господарстві, добуванні піску, гравію та глин, вирощуванні ягід та горіхів. Це всі сфери, які досі перебувають під щільним контролем криміналітету, зокрема міжнародного. Колишня дружина Мирослава Білецького Оксана у відкритих реєстрах фігурує як власниця, керівник чи бенефіціар десяти компаній, серед яких також регіональні ЗМІ – радіокомпанія «Громадське мовлення» та радіокомпанія «Слатина-РТК».
Перехід до політичного життя та депутатсько-чиновницької кар’єри для людей такого роду діяльності зазвичай означає вихід на нові масштаби та горизонти. Особливо хлібні часи для пана Мирослава настали після 2019 року – хоча він і програв вибори до Верховної Ради, у рідному Закарпатті відкрилися нові можливості та доступ до нових бюджетів, у тому числі й до державного. У 2021 році екс-дружина Білецького та їхній син Ілля разом із керівником комунального підприємства «Центр інвестицій та розвитку» Виноградівської міської ради Артуром Шереги, заснували компанію з виробництва кормів для домашніх тварин ТОВ «ПЕТ ПРОВІЖН». Артур Шерегі є фігурантом кількох кримінальних проваджень – за звинуваченням у зловживанні службовим становищем та присвоєнням коштів європейських донорів та за підозрою у перешкоджанні професійній діяльності журналістів.
Загальнонаціональний проект «Велике Будівництво» для людей з адміністративним ресурсом став справжнім Клондайком. А перший заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Мирослав Білецький – якраз така людина із неабияким адмінресурсом. Місцеві журналісти помітили закономірність – підряди та замовлення дуже часто почало отримувати якесь ТОВ «Карпат-буд» зі статутним капіталом лише 2 тисячі гривень. Отримало понад 180 мільйонів державних коштів. І початок процвітання фірми чомусь збігся із призначенням Білецького на посаду першого заступника голови адміністрації. Також загальновідомим на Закарпатті фактом вважається, що неофіційним куратором діяльності ТОВ «Карпат-Буд» є син Мирослава Білецького Ілля.
Але енергійність родини Білецьких у справі «Великого будівництва» чомусь не завадила трагедії – обвалення мосту через річку Тересва у Тячівському районі. На щастя, ніхто не загинув, але кілька людей до лікарні потрапили, зокрема діти. Місцеві стверджують, що винен у руйнуванні мосту саме Мирослав Білецький. Як перший заступник голови ОВ Мирослав Білецький також відповідав за роботу системи «Шлях», яка давала можливість чоловікам призовного віку виїжджати за кордон України під час війни. За даними Державної прикордонної служби, найбільше дозволів на перетин кордону видано саме у Закарпатській області. Одним із таких дозволів скористався нардеп від «Слуги народу» Олександр Трухін, який підозрюється у спробі підкупу поліцейського. Нагадаємо, Олександр Трухін – це той самий «слуга народу», який у стані алкогольного сп’яніння намагався підкупити поліцейського, пропонуючи 150 тисяч доларів хабара, після чого відео із цим інцидентом стало вірусним в інтернеті. Після цього Трухін склав свої депутатські повноваження та влаштувався працювати водієм. Чи не звичайним водієм, а перевізником гуманітарних вантажів, які курирує на Закарпатті Мирослав Білецький. Трухін було внесено до системи «Путь», він перетнув кордон і, зрозуміло, назад повернувся.
Є ще історія із сином Мирослава Білецького, Дмитром, який теж пішов стопами батька і подався у політику – він є депутатом Хустської міської ради від партії «Рідне Закарпаття». 2022 року він пішов добровольцем до ЗСУ, але далі Хуста воювати не поїхав – залишився служити у місцевому ТЦК та СП. Через рік звільнився з армії (без коментарів) і почав активно їздити за кордоном. Тут теж, власне, коментувати нема чого – всі знають, хто контролює виїзд чоловіків мобілізаційного віку за кордон. Це те, що відомо про голову Закарпатської ОВА Мирослава Білецького із відкритих джерел. І цілком імовірно, що ця інформація – неповна, і скелетів у шафі глави ОВА може бути набагато більше.
Мирослав, якщо вірити його деклараціям, то людина небагата і живе на одну зарплату. При цьому Мирослав Білецький має пристойно накопичень – 128 000 доларів та 4 250 000 гривень готівкою та ще близько 83 тисяч гривень у банках. Звичайно, суми не позамежні, особливо на тлі декларацій інших чиновників, але все ж таки – звідкись Білецький ці гроші бере. Якщо відкладає із зарплати, то він дуже і дуже економна людина, яка незрозуміло на що живе. Втім, може допомагати син. Або тесть Андрій Пожар, на якому було оформлено куплений у 2021 році будинок в Ужгороді. І ТОВ «Хуст спецавтотранс», яке стало одразу ж перемагати у місцевих тендерах.
Щоправда, після скандалу фірму переписали на іншу людину – Сергія Сабова, який є другом Дмитра Білецького і заразом змінив Мирослава Білецького на посаді директора ТОВ «Карпатські золоті горішки». Він же перебрав на себе повноваження у ТОВ «Мілкор», де Мирослав Білецький також раніше був директором. На тестя, Пожежі Андрія Юрійовича, залишилася оформлена інша фірма – сільськогосподарське ТОВ «Україна» у якому, за дивним збігом, Мирослав Білецький теж був директором, до того як став головою Закарпатської ОВА.
На жаль, ні Сергій Сабов, ні Андрій Пожар, ні Оксана Білецька декларацій подавати не повинні. Тому що саме на них оформлено, ми знаємо лише на рівні чуток. Але тепер зрозуміло, чому декларації самого Мирослава Білецького такі скромні.
Натомість його син Дмитро Білецький як депутат міської ради декларації подавати зобов’язаний. І з них раптово з’ясовується, що має дуже багату бабусю, яка, не задовольняючись скромною пенсією, всупереч віку, займається підприємницькою діяльністю. Прізвище бабусі (який збіг!) – Пожежа Марія Михайлівна. І вона, зібравши накопичення, позичила своєму онукові 662 тисячі гривень у 2021 році. За тодішнім курсом – близько 30 тисяч доларів. Небагато, але як для скромної пенсіонерки – гідно. Судячи з реєстраційних даних, Марія Михайлівна на пенсії не нудьгує – вона займається ремонтом та обслуговуванням транспорту та виготовленням бетонних виробів.
Можна позаздрити здоров’ю, але ці види діяльності тещі Мирослава Білецького (а саме тещею йому доводиться Марія Пожежа) повертають нас до його декларації, в якій чорним по білому зазначено наявність спеціальної техніки у його власності і яка, якщо вірити тій же декларації, ніяк не використовується. Причому, якщо вірити знову ж таки деклараціям, то простоює техніка роками. Виникає логічне питання – чому бідний, але чесний і голова Закарпатської ОВУ, що живе на одну зарплату, її не продасть і не поправить тим самим своє матеріальне становище? Відповідь, як ви розумієте, проста: всі декларації Мирослава Золтановича Білецького – суцільна брехня.
Але тоді питання до НАБУ – а куди дивляться його детективи? Адже те, що написано вище – у відкритому доступі. У цьому матеріалі не використано жодне конфіденційне джерело, і все, що тут написано, підтверджується офіційними документами.
Але питання риторичне. Адже не дарма ж Мирослав Золтанович Білецький одразу ж після призначення на посаду голови Закарпатської ОВ став «дивлячим» потоків від «Великого будівництва». Це означає, що його узгодили на рівні ОПУ, причому не президент, а ті люди, які реально керують країною. І призначення Білецького головою Закарпатської ОВ – теж їхнє рішення. А таких людей ні НАБУ, ні всі інші «правоохоронці» України не бачать. А якщо бачать, то поспішають віддати честь та вклонитися. Такі теперішні часи, хоч і «військові», але й «кримінальні». І скільки багато таких чиновників, які бажають збагатити себе з усіх боків.