Державна авіаційна служба України (Державіаслужба) – центральний орган виконавчої влади, що має реалізувати державну політику в галузі цивільної авіації. Державіаслужба – орган, що за весь час існування завжди був утаємниченим, а діяльність висвітлювалася вкрай скупо. Якщо уявити собі айсберг, то його верхівка – десята частина – це те, що зазвичай пересічний громадянин знає про авіацію. Нові рейси, нові перевізники, ціни на квитки, якість обслуговування. Проте 90% айсбергу — знаходяться під водою. Це саме те, чим займається Державіаслужба, в хорошому і в поганому сенсі одночасно.
Державіаслужба є досить специфічною організацією. Станом на 2020-й рік працює тут близько 400 осіб, більшість з яких ходять на роботу в будівлю Мінінфраструктури («висотка») на Проспекті Перемоги, 14 в Києві. За оренду майже 4 000 м. кв. держорган сплачує держпідприємству «Укрсервіс Мінтрансу» аж 17 мільйонів гривень щорічно. Купує для представницьких функцій автівки бізнес-класу (в тендерах, прописаних під конкретних постачальників). Декларує досить високі статки керівників і державних інспекторів та активно (і неуспішно) судиться із МАУ за наповнення в держспецфонду авіації. Це все лише факти з публічних даних (більшість з яких не знайдеш на сайті Державіаслужби).
Чергова зміна Міністра інфраструктури у 2016 році допомогла отримати посаду багаторічному «фахівцю» Державіаслужби — від березня 2016 року і до сьогодні службою керує Олександр Більчук. 4 роки – немалий термін для нашої країни, де керівників ЦОВВ міняють як перчатки. То що ж такого особливого зроблено за останні часи, і які проблеми переслідують Державіаслужбу? Давайте разом спробуємо розібратися.
Дозволи на польоти
Однією з функцій Державіаслужби є надання дозволів на польоти. Звісно ця регуляторна функція не мала би бути обов’язковою і залежною від білих комірців з «висотки». Адже ще декілька років тому BRDO визначив що від даної функції потрібно відмовлятися (всі дозволи на політ авіакомпанії та пілоти реєструють в ДП «Украерорух», який і надає послуги аеронавігації). При цьому для отримання дозволу заявку потрібно надавати заздалегідь (а якщо я хочу летіти вже, що робити?), і кажуть за видачу потрібно занести кеш. Зрештою, так кажуть авіакомпанії. Приватні пілоти поки не скаржилися. Нещодавня історія із погодженнями з боку СБУ – зайве тому підтвердження.
Погодження висоток
Специфіка будівельного бізнесу зачіпає діяльність аеропортів майже по всій країні. Більша частина обласних центрів має аеропорти, висотне будівництво довкола яких може заважати польотам. Для того аби не було негативного впливу, Державіаслужба контролює ринок висотного будівництва шляхом обмеження висот та місця розташування об’єктів нерухомості. А це щорічно декілька десятків дозволів. До слова, забудовники висоток в центрі столиці та в районі дії аеропорту «Київ» відкатують по декілька десятків тисяч доларів за погодження будівництва. Не новина. Але новиною є те, що керівництво Державіаслужби навіть не намагається змінити цю практику.
Інспекція та сертифікація
Інспекція суб’єктів господарювання ринку авіаційних послуг – це окрема весела стаття «заробітку». Звісно, чесні інспектори ще є, проте більшість працює за певну винагороду. А ще інспектор не може бути об’єктивним, коли за приїзд, проживання, харчування та супровід платить суб’єкт перевірки (до прикладу авіакомпанія чи аеропорт). І такий порядок не є порушенням, адже прописаний в законодавстві(!). До слова, життя більшості державних інспекторів Державіаслужби є досить небідним, адже судячи з декларацій інспектор досить часто отримує зарплатню, більшу за 100 тис. грн/місяць. Сертифікація проходить за аналогічним сценарієм. Даєш на лапу – і з сертифікату зникають зауваження (так запрацювали аеропорти Миколаєва, Херсону, Хмельницького). Сертифікацією періодично цікавляться органи правопорядку, проте неуспішно.
Прозорість та звітність
З цим пунктом в Державіаслужбі знову прогалина. Відсутні якісні щорічні звіти та звіти діяльності підрозділів. Відсутня статистика. З вуст фахівців Державіаслужби майже не почуєш жодного коментаря. Тихіше їдеш – далі будеш – таку тактику обрав голова Державіаслужби ще з 2016 році.
Підсумки діяльності – невтішні
Не дивлячись на те, що Державіаслужба є потрібним та важливим органом виконавчої влади, лише лінивий не жалівся на високий рівень хабарництва та корупції, який пронизав дану структуру. Старі неефективні кадри, закордонні відрядження лише для обраних працівників, та цілі сімейні клани працівників Державіаслужби – лише вершина айсбергу. Невдоволеність ринку – головний чинник, який має змусити керівництво Кабінету міністрів переглянути контракт із Більчуком та його посіпаками.
Олег Василь, для ”ОРД”
