Можливі сценарії керованого конфлікту з Росією в енергетичній сфері і їх вплив на внутрішньополітичну ситуацію в Україні
Політична криза, пов`язана з виступом Олександра Зінченка, розпуском кабінету Юлії Тимошенко і розпадом команди, яка перемогла в результаті подій листопада-грудня 2004 року, являє собою поважний виклик українському народові, його історичному виборові на користь відокремленого існування від імперської Росії, курсу на європейську і євроатлантичну інтеграцію України. Основна проблема полягає в тому, що деградація політичної еліти і дискредитація головних інститутів державної влади відбувається у той момент, коли країна входить в дуже складний етап, пов`язаний з реалізацією політичної реформи і виборчою кампанією до Верховної Ради.
Спеціальна операція Москви по десуверенізації України
Насправді, провал спроби привести до влади в Україні «проросійського кандидата», яка мала місце минулого року, жодною мірою не порушила намірів Москви здійснити план по поверненню України в орбіту свого впливу і перетворити її на повністю залежну державу, політична еліта якої знаходилась би у васальних відносинах з Кремлем. В умовах, коли головні гравці української бізнес-спільноти зв`язані з залежними від російських держструктур корпораціями діловими інтересами, а політичний клас нашпиговано прямими агентами впливу, пошук потрібної комбінації є питанням часу і вмілого використання поточної кон`юнктури. Досі в «газовому трикутнику» Київ-Москва-Ашгабад успішно функціонує посередницька структура Семена Могiлевича (щорічний «чорний» прибуток лише цього підприємства складає порядку 1 млрд. дол., а у схемах транспортування нафти через територію України задіяно десятки таких організацій). Як відомо, 63 депутати Верховної Ради України таємно володіють російськими паспортами, а серед депутатів обласних рад у ряді прикордонних з Росією регіонів таких народних обранців декілька сотень. Багато подій у внутрішньополітичному житті України за останній рік, в тім числі і загашена щойно криза, були продиктовані саме цими обставинами.
Майбутні вибори до Верховної Ради є черговим унікальним шансом для Росії. В умовах спаду довіри суспільства до правлячих політичних груп ці вибори можуть перетворитися у реванш сил, що програли рік тому. Ці сили, у свою чергу, на сьогоднішній день є повністю керованими з Москви і пов`язаними з нею чисельними зобов`язаннями як політичного, так і практичного (майнового) характеру. Передусім мова йде про Партію регіонів (Віктор Янукович уже фактично є позаштатним членом партії «Єдина Росія»), під крилом відбувається консолідація сепаратистських лідерів і організацій у так званій «проросійській зоні», яка простягається від Луганська до Одеси і включає в себе слабокерований Крим. Не слід відкидати з розрахунків організації, які традиційно вважаються маргінальними. В першу чергу мова йде про історично і ідеологічно орієнтованих на Росію представників КПУ. До того ж, сьогодні достатньо впевнено набирає ваги повністю фінансована з Росії Наталія Вітренко, яка зуміла згрупувати навколо своєї ПСПУ найбільш радикальні антидержавні елементи.
У випадку невдалого з точки зору далекосяжних національних інтересів України результату виборів (що, виходячи з екстраполяції сьогоднішньої розстановки сил, є передбачуваним) всі ці групи можуть стати – в тій чи іншій конфігурації – основою нової парламентської більшості і привести до реальної влади в Україні маріонетковий «проросійський» уряд. Прізвище голови такого кабінету не має принципового значення і буде предметом торгу, а його політична лінія буде спрямована на поетапну відмову від державного суверенітету в економічній, військово-політичній і гуманітарній сферах.
Передумови контргри з Москвою
На жаль, в даний момент в Україні немає внутрішніх політичних ресурсів, щоби протистояти реалізації вище наведеного плану. Зовнішній ресурс у вигляді підтримки з боку країн євроатлантичного табору, з огляду на двозначну позицію ЄС щодо євроінтеграції України, не може стати поважним фактором на майбутніх виборах. Тому єдиним зовнішнім ресурсом, як це не парадоксально, є сама Росія. Так як загроза суверенітету виходить з Москви, панацею від цієї загрози необхідно шукати у Москві. Слабість Росії виходить від її сили, а ті її позиції, які видаються сильними, насправді є найбільш слабкими і вразливими.
У зв`язку з цим пропонується реалізувати новий сценарій керованого конфлікту поміж Росією та Україною, причому так, щоб цього разу умови і формулу конфлікту визначала сама Україна. Зрозуміло, що сценарій, подібний до загострення навколо острова Тузла, відпадає. Не лише тому, що у цьому випадку мав місце нав`язаний з Москви сценарій, який мав виключно внутрішньоросійське політичне застосування. Воєнно-політичне загострення в ситуації, що склалася, є небезпечним. Хоч це, в принципі, за певних обставин можливо, але не повинно бути головним, так як будь-яка, навіть віртуальна, загроза війни з Росією в сьогоднішній ситуації дала б мобілізуючий ефект перш за все для панслов`янських елементів на Півдні і Сході.
Найбільш перспективним виглядає сценарій «економічної війни» з Росією, при якому найбільших збитків зазнали б життєві інтереси регіонів, населення яких є електоральною базою так званих «проросійських сил». Очевидно, що найбільш вразливою з цієї точки зору ланкою в торгово-економічних відносинах з Росією є енергетика, а у вузько спеціалізованому розумінні – торгівля газом. Сьогоднішня кон`юнктура є такою, що дозволяє достатньо швидко і без особливого економічного ущербу для України вивести Росію зі стану рівноваги у тій сфері, де її позиції насправді є слабкими, а позиції України – сильними.
Оцінка позицій у можливій «газовій війні»
1. Об`єктивні передумови
Не зважаючи на вкорінену в російському суспільстві уяву про те, що ця країна є «благодійником» України, постачаючи їй газ за цінами, нижчими від тих, які існують на світовому ринку, вона суттєво обмежена у можливостях реалізувати природні багатства, які дісталися їй при розподілі імперії – колишнього СРСР. В дійсності ж газодобувна галузь Росії (яка є її головним європейським козирем і «національним набутком») є дуже вразливою, оскільки її благополуччя повністю залежить від можливості продавати видобутий газ. Так як головний на сьогодні і найбільш перспективний з точки зору розвитку бізнесу споживач цієї сировини знаходиться у країнах Європейського Союзу, без газотранспортної системи України (котра, у свою чергу, є нашим «національним набутком») російський газ перетворюється в товар, котрий неможливо реалізувати, тобто у щось, що немає економічного застосування. У найближчій історичній перспективі (15-20 років) ні будівництво ПЄГ в обхід Балтії, ні наміри через «блакитний потік» у Туреччину експортувати газ до країн Південної Європи не зможуть перекрити необхідності використовувати ГТС України.
ВАТ «Газпром» є одним з бюджетотворчих підприємств Росії. Однак, не зважаючи на офіційно декларовані успіхи, це об`єктивно проблемна компанія, обтяжена величезними боргами, котрі постійно зростають через непрофільні і політично-ангажовані витрати. Тому, у випадку реального загострення ситуації, пов`язаного з постачанням газу споживачам у країнах ЄС, «Газпром» не зможе протриматися довше від 2-х тижнів, так як опиниться на межі банкротства. Це пов`язано з тим, що при такому розвиткові подій європейські держави будуть здійснювати покровительство Україні, а європейські партнери «Газпрому» будуть висувати претензії Росії.
2. Суб`єктивні передумови.
Як повідомляють наші друзі в США, у сформованій новій діловій еліті Росії виникла зустрічна зацікавленість у кризі навколо поставок газу. Після продажу «Сібнєфті» «Газпромові» Роман Абрамович повернув більшу частину отриманих коштів (більше 10 млрд. дол.) ініціаторам цієї операції. Таким чином, у диспозиції наближеної до Кремля групи операторів і у Геннадія Тимченко, який перебуває у Женеві, опинилося порядку 35 млрд. дол. Найпростіший і найдоступніший для них спосіб використання цих засобів для збільшення капіталу – вкладення у зовнішньо ризикові, але гарантовано виграшні операції.
Такою операцією, що отримала схвалення наших друзів, є гра на пониження акцій «Газпрому». «Війна нервів» навколо поставок газу через Україну до Європи, а тим більше – реальне припинення транзиту – може стати сигналом для втечі інвесторів і зовнішньо катастрофічному спаду котировок акцій головної російської «блакитні фішки». В цій ситуації вільні кошти вищевказаної групи будуть пущені на скупку акцій «Газпрому» і консолідацію в її руках як мінімум контрольного пакету (паралельно вирішується питання усунення як з економічної, так і з політичної арени дрібних інвесторів «Газпрому»). В подальшому, з врахуванням нормалшзацii ситуацii навколо транзиту, цей пакет може бути проданий.
Можливий план дій і оптимальний сценарій
Із врахуванням вище викладених факторів, ситуація для керівництва України може скластися вкрай корисно. Однак, його історична місія полягає в тому, щоб точно йти за оптимальним сценарієм. Реалізація оптимального сценарію «газової війни» передбачає кілька взаємопов`язаних етапів і зв`язаних з ними технологічних прийомів (вирішується на рівні виконання).
На першому етапі відбувається затягування уже розпочатих весною перемовин по переходу на грошову форму розрахунків за поставки і транзит. Російська сторона обов`язково спробує підняти питання ціни, і, виходячи зі своєї внутрішньополітичної кон’юнктури, вимагатиме двократного і навіть більше (можливо до 120 дол. за тис. куб. м) збільшення цін на газ, який постачається. Відповіддю є повне неприйняття такого підходу і натяк на транзитний характер відносин, аж до загрози відбору газу з магістральних газопроводів.
По ідеї, наступним кроком Росії повинно стати загострення позицій і вимога перейти на середньоєвропейські ціни (200 і більше дол. за тис. куб. м). У цей момент повинен бути підключений пропагандистський фактор. Через дружніх політиків Росії, які з точки зору російського обивателя виражають патріотичні настрої, необхідно розгорнути (або мотивуючи матеріально, або «в темну») масовану кампанію по дискредитації і приниженню України. На цьому фоні неуникненно будуть звучати все нові і нові ультиматуми, погрози відключити газ з Нового року и т.д. Враховуючи широкий обсяг мовлення російських телеканалів в Україні, такого типу дискусія стане очевидною для нашого населення, втім і у так званих «проросійських регіонах».
Зустрічна психологічна реакція української нації навряд чи примусить довго чекати на себе. Однак, на фоні громадського протесту Президент і Кабінет міністрів повинні зберігати незворушний спокій, і закликати Росію до стосунків «на цивілізованій основі». Можливим є навіть візит прем`єр-міністра України у Москву, котрий, з огляду на неспроможність домовлятися приймаючої сторони, виявиться зовнішньо безрезультатним. Найважливіше — в умовах віртуальної «газової війни» з Росією «проросійська» опозиція і втілена в національний рух агентура Москви буде повністю обеззброєна. Варто використовувати такі пропагандистські штампи, як «Північний сусід хоче нас заморозити» тощо.
Після того, як «Газпром» перекриє подачу газу в Україну, президент повинен виступити зі зверненням до нації, у якому буде викладено бачення ситуації, викрита підступність Росії и (головне) дані гарантії безперебійного забезпечення газом всього населення країни. Після цього на арену «бойових дій» виступить Прем`єр-міністр, лідер передвиборчого списку Народного Союзу «Наша Україна». Так як побутові споживачі у східних регіонах України живляться від російських магістралей, необхідним буде переключити в цю мережу частину власного видобутку. Лідер НСНУ, зрозуміло, пояснить населенню, то є першопричиною негараздів і хто рятує мільйони громадян України (не залежно від національності) від холоду. Прем’єр повинен особисто брати участь у вирішенні проблем на місцях, біч-о-біч з населенням, що, звичайно, висвітлюється провідними телеканалами.
Так як нашого газу на забезпечення народного господарства не вистачить, почнуть зупинятися промислові підприємства. При відповідному методичному забезпеченні зупинка виробництва виллється у виступи трудящих під антиросійськими гаслами. В умовах масового незадоволення на заводах у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській та інших областях, Кабінет міністрів прийме рішення забирати газ із транзитного трубопроводу в тих обсягах, котрі передбачені контрактом між «Нафтогазом» і «Газпромом» до 2013 р.
Відбір газу поставить «Газпром» на межі банкротства і викличе обвал ринку акцій. Витримавши певну паузу, необхідну для операції по скупці активів зацікавленою стороною (див. – вище), можна буде починати реальні перемовини, котрі неуникненно завершаться підписанням угоди на прийнятних для України умовах.
***
У результаті реалізації цього достатньо простого сценарію буде вирішено відразу кілька актуальних для української нації проблем.
По-перше, НСНУ з розгромним рахунком переможе на виборах до Верховної Ради і сформує парламентську більшість;
По-друге, так звані «проросійські сили» втратять право на поважну участь у політичному житті України;
По-третє, все викладене дозволить, нарешті, остаточно розірвати військово-політичні відносини з Росією (Чорноморський флот, Мукачево, Берегово і т.д.) і розпочати нормальний процес вступу в Північноатлантичний альянс.
