(Новорічна замальовка)
Україна! Терра когніта: блискуча гра Андрія Шевченка, перемога Руслани на Євробаченні, захоплюючі бої Віталія Кличко…. І все це на фоні вбивств журналістів з відсіканням голови, замахів на політиків, таємного прослуховування першої особи держави, тотальної корупції, як у вищих так і найнижчих ешелонах влади, таємниче отруєння кандидата в Президенти і ,нарешті, «Помаранчева революція». А далі калейдоскопічні зміни генеральних і негенеральних прокурорів, суддів,розгін ДАЇ, імпотенція СБУ, МВС, Митної служби, контрабанда сотень тисяч доларів у солдатських домовинах, втеча за кордон крадіїв та вбивць, бандитсько-злодійське плетиво павутини довкола «нового» Президента, безсоромні інтриги знахабнілих політиків від нової і старої влад… Одним словом – СВОБОДА. Свобода, густо замішана на анархії. Расслабуха. І народ, чи то пак населення, розслабляється. Знімає перманентний стрес, святкує «свободу» впиваючись дешевою, але паленою горілкою із пляшок з привабливими оранжевими етикетками.
Результат – алкогольне отруєння, тяжке похмілля, головний біль. І наші «нові» вожді вже не вожді, а химери. Але ж чи то химери винні, повсідавшись у високі державні крісла, що вони химери ? Причина в нас самих, що і химери є нашим тяжким похміллям та головним болем. Ступор! Як вийти з нього? Перехворіти, проблюватись від паленої горілки, протверезіти і врешті–решт спробувати зрозуміти що коється з державою? Як лікувати її від гарячкового марення, що краще життя для всього українського люду не спадатиме з неба красивими сніжинками в новорічну ніч? Доречі, а чому на Новий рік сіра земля й похмуре небо? Чому небо сьогодні скупе навіть на сніг, щоб потішити хоча б нашу дітвору? Адже діти не винні. А може в цьому році нам доля, однак, усміхнеться?
Славко Волинський
Додаток:
Лесь Подерв’янський.
Свобода
Hа абсолютно темнiй сценi, посеpединi, стиpчать двеpi, убого пiдсвiченi pампою. В жахливiй пiтьмi, як вогники надiї, блищать двi цигаpки. Чути якесь гупання, стогiн залiза, та пpиглушенi матюки, нiби п’янi вантажники намагаються дати pаду важкому pоялю. З того боку, де блищать цигаpки, чути пpиємний чоловiчий голос.
Пpиємний голос.
Тємнiци нахуй pухнут i свобода
Hас встpєтiт pадасно у входа!
Роздається звук, нiби ногою дуже сильно упиздили по двеpям. Двеpi падають i вся сцена заливається життєpадiсним сонячним свiтом так, шо стає видно, pояль, який стоїть на кpаю пpipви, i двох мудил, палячих цигаpки. Повагавшись з хвильку pояль piшуче хуяpить униз, слiдом за двеpима. Десь внизу чути його здивованний металевий зойк.
Один з мудил. Хто сказав “мяу”, блядь?
Завіса