Україна та Інтерпол
(Інтерв’ю з представником Інтерполу у Франції)
Інтерпол –найбільша міжнародна організація поліції, яка включає 184 країн учасників.
У 1923 у Відні була створена Міжнародна комісія кримінальної поліції (Інтерпол) для координації зусиль окремих країн в боротьбі із загальнокримінальною злочинністю. Комісія припинила діяльність в 1938. Відтворення Інтерполу в сучасному вигляді відбулося лише в 1946.
Діючий статут прийнятий в 1956.
Інтерпол має за мету сприяти міжнародній співпраці поліції навіть там, де не існує дипломатичних відносин, між окремими країнами. Діяльність проводиться в рамках законів різних країн і в дусі Загальної Декларації Прав Людини. Конституція Інтерполу забороняє «будь-яке вторгнення чи провадження діяльності політичного, військового, релігійного чи расового характеру.
Місцезнаходження центральних органів — Ліон. У кожній з країн, що входять в Інтерпол, створені Національні центральні бюро.
Найвищим органом управління є Генеральна асамблея (проходить щорічно) і обирається президент Інтерполу (в даний час — Джеки Селебі (Jackie Selebi)) ; поточна робота покладена на виконавчий комітет і секретаріат, керує яким генеральний секретар (Рональд К. Ноубл (Ronald K. Noble)).
На прекрасній набережній Шарль де Голь знаходиться головний офіс Інтерполу, а далі по течїї Рону вже можна вгледіти затишний ресторан Les Planches. Там за келихом божоле, на мене вже чекав Фредерік Дюпон. Зустрівши мене стриманою посмішкою, пан Дюпон поспішив нагадати, що ми маємо лише кілька хвилин на розмову. Та все ж запропонував спочатку скуштувати його улюблене вино, а вже потім перейти до справи…
— Пане Дюпон, як довго встановлені зв’язки між Інтерполом та Україною?
— Насправді, достатньо давно. Ще з часів здобуття Україною незалежності. Якщо бути точнішим, то ще за часів СРСР. Національне Центральне Бюро Інтерполу було створене у квітні 1990 року в СРСР. А вже починаючи з 1991 року, обговорювалось питання щодо створення незалежного членства України у нашій організації. Але тільки в кінці 1992 року Україна була прийнята до Ітерполу.
— Наскільки великe регіональне відділення в Україні?
— Може здатися дивним для Вас, але спочатку було лише шість чоловік робочої групи. Потім уже в 1993 році, коли всі повноваження по розслідуванню міжнародних злочинів були передані Національному Центральному Бюро Інтерполу, кількість співробітників збільшилась до 45. А після 1995 року були створені місцеві регіональні офіси в АР Крим, обласних центрах, Києві та Севастополі.
— Які основні завданя поставлені перед Інтерполом, і зокрема для його регіонального відділення в Україні?
— Насамперед, це коордінація діяльності з правоохоронними органами в сфері міжнародних злочинів, чи злочинів, котрі виходять за межі країни; забезпечення взаємодії з Генеральним Секретарітом та відповідними державними агенствами – членами Інтерполу в боротьбі проти злочинності; моніторинг міжнародних злочинів в Україні і злочинів, котрі загрожують українським громадянам за кордоном.
— Наскільки успішною виявилась взаємодія між Національним Центральним Бюро та Генеральним Секретаріатом?
— Мушу сказати, що співпраця достатньо плідна. Окрім щоденних контактів по робочим питанням, відбувається залучення Українських співробітників до конференцій, ассамблей, симпозіумів, під час яких розглядаються різні питання розслідуванння злочинів. Також ми надаємо технічну допомогу нашому регіональному відділенню. Так ще в 1995 році була надана та встановлена нашими співробітниками система електронної пошти Q.400.
Окрім розшуку злочинців, пошуку людей, викрадених авто,можу відзначити деякі операціі проведені нашим регіональним відділенням.
Так, наприклад, в 1993 році, разом з правоохоронними органами Німеччини, була розкрита нелегальна торгівля радіоактивними ізотопами. В цьому випадку, мешканці Житомирcької області брали ізотопи із Заарбрюкена і продавали їх німецькій фірмі. Того ж року, була викрита незаконна діяльність між двома німецькими фірмами, котрі під прикриттям хімічних реактивів та мінеральних добрив, проводили доставку промислових токсичних відходів до України.
А в 1994 році, Українське Бюро Інтерполу, разом з правоохоронними органами Ураїни та Німеччини провели операцію в Міжнародному Аеропорту Бориспіль. Було вилучено 6,4 кг кокаїну у громадянина Колумбії. Це було перше вилучення так званих важких наркотиків в Україні.
Можливо ви пам’ятаєте справу польського громадянина Квека. Саме за інформацією, отриманою по комунікаційним каналам Інтерполу, цей надзвичайно небезпечний злочинець був знайдений в Україні. Він обвинувачувався у 17 вбивствах, скоєних у різних європейських країнах та розшукувався поліцією Польщі, Нідерландів та Німеччини.
Завдяки злагодженій співпраці між нашими регіональними агенціями, та України зокрема, було викрито багато злочинів.
— Чи могли б Ви, пане Дюпон, підсумувати найвизначніші кримінальні справи, по якимм велось співробітництво між правоохоронними органами різних країн?
— Так звичайно. Серед них можна відмітити такі сфери як зловживання державною власністю державними службовцями та коммерційними структурами, особливо відкриття валютних рахунків для проведення угод працівниками «Наукової» агро промислової фірми; зловживання владою в економіній раді Кабінету Міністрів України; корпорація «GHP»; ухилення від податків з боку керівників однієї з фірм Єдиних Енергетичних Систем України….
Сподіваюсь, що співпраця з Україною поповнить цей список.
-І ще одне питання, будь-ласка. Дуже цікавлять дві такі особистості як Ігор Бакай та славнозвісний генерал Пукач. Чи досі розшукує їх Інтерпол, або ж за проханням Росії їх визнано біженцями?
— Взагалі то цього питання можна було й не ставити. Тому що ця інформація доступна для громадськості на міжнародній веб-сторінці Інтерполу. Там їхні прізвища відсутні, наша організація їх не розшукує.
Василь Мазур, спеціально для ОРД
