Акція вінницьких молочників під посольством Російської Федерації підштовхнула урядовців двох країн сісти за стіл переговорів. Прості люди з села, які скаржилися, що їм доведеться вирізати своїх годувальниць нарешті полегшено зітхнули. Україна таки домовилася з Росією про зняття заборони на ввезення м’яса і молока.
Губернатор Олександр Домбровський зустрівся зі своїми земляками-молочниками вже на Вінниччині й подякував їм за ініціативу в залагодженні торгової війни.
— Підтримка й розуміння наших людей є великим стимулом й допомогою для влади у вирішенні будь-яких проблем. З таким земляками хочеться гори звернути. Вінниччина за рік вийшла з 23 на 8 місце за показниками економічного розвитку Кабміну. Гадаю це не межа наших досягнень. А корова Любава стала просто героїнею на Вінниччині. Деякі люди навіть жартують, що хоч Любава й не потрапила на екрани телевізора, але справу свою зробила і їй варто поставити пам’ятник.
Довідка: 20 січня Росія запровадила заборону на ввезення української продукції тваринництва. Збитки від даної заборони експерти оцінювали в 50-60 млн. доларів щомісячно для молочної галузі і 10-15 млн. доларів — для м’ясної галузі.
Чому корову звали Малюля?
У портрета корови Малюлі був реальний прототип. Справжня корова Малюля жила у подільському селі Стрижавка, що на Вінниччині. Це була досить лагідна й розумна тварина. Хоча, коли ж в неї був поганий настрій, вона могла й відро копитом перекинути. Інколи навіть спеціально затримувала молоко, якщо сердилась. Тоді моя мама їй говорила: «Малюля, будеш вередувати – завезу на м’ясокомбінат». Не знаю, чи й справді корова розуміла слова чи реагувала на інтонацію, але молоко відпускала. А надої були в неї чималі – 22 літри на день.
Життя Малюті обірвалося трагічно. Вона наїлася цвяхів на полі чи може хтось спеціально підкинув і батьки мусили її відвести на м’ясокомбінат. Ветеринар, який її оглядав сказав, що її врятувати вже не можна і їй лишилося жити кілька днів.
Проводжали її всією сім’єю. А вона стояла в машині, дивилась нам у вічі….і плакала. Здавалося, Малюля знала куди її везуть. Ми також дивилися Малюлі у вічі і теж плакали.
Ці спогади й лягли в основу акції «Корови не винні». Пережиті емоції в дитинстві, сльози моєї Малюлі й відчай односельчан підштовхнули до ідеї цієї акції.
Інша корова – героїня Любава повернулася додому так і не засвітившись перед камерами. Хоча, як кажуть, молочники їй достатньо було 12 годинної подорожі до Києва і назад додому. Ввечері вона так і не подоїлася, напевно від стресу. Доярки жаліли свою Любаву, але свідомо пішли на таку жертву. Можливо саме ця акція і допомогла урядовцям двох країн домовитись про припинення «молочної війни».
Марина Котко
