Чи хтось міг іще місяць тому повірити в те, що «рядове питаннячко» з депортацією десяти узбеків – прохачів політичного притулку в «демократичній» Україні може перетворитися у міжнародний скандал? А ось бачите? Сьогодні під час зустрічі політичного керівництва України з трійкою ЄС офційний Київ дістав доброго прочухана за свої дії з боку Євросоюзу. ЄС вважає (так заявив офіційний представник Австрії в Брюсселі — головуючої в Євросоюзі для «ЄВРОАТЛАНТИКИ»), що випровадження узбецьких біженців з України не є вмотивованим стосовно Женевської конвенції. Чому українські митці демократії так осоромились перед цілим світом? Мабуть це можна списати на недостатній досвід офіційного Києва у таких делікатних питаннях? Хоча… Подібний іспит Україна провалила вже не вперше. А коли вперше? На думку автора цих рядків, вперше це трапилось понад п’ять років тому, коли з Європи вивозили лідера курдських повстанців Оджолана старшого. Дозвольте трішки ретроспективи. В той час я працював кореспондентом Радіо Свобода в Брюсселі і одночасно надавав з чисто філантропічних мотивів, за просто так інформацію в інформаційне агентство «УКРІНФОРМ». Одного вечора мені на мобільний подзвонив Генральний директор «УКРІНФОРМУ» Віктор Чамара і попрохав: -Я розумію, що сьогодні п’ятниця і ти мабуть вже зараз сидиш за келихом пива, але велике прохання. Тут компетентні люди попросили таке зробити. А саме: ось тобі телефон курдської підпільної телестудії «MEDA TV» і сьогодні там на прямому зв’язку буде молодший брат Оджолана. Він зараз там в горах керує. Треба запитати, чи справді курдські повстанці звернтались до української влади з проханням Оджолану старшому надати політичний притулок. Жертвуючи пивом по-п’ятницях я домовився по телефону з представниками «МEDA TV» про зустріч. Їх підпільний осідок, після того як «MEDA TV» був вигнаний з Лондона і Парижа занишпорився за п’ятьдесят кілометрів від Брюсселя. Під’їхав до пункту зустрічі. Зустріли. Промислова зона. Склади, вантажівки… а поміж них в одному із складів розкішна телестудія з кав’ярнею. Охоронці провели до головної зали, в центрі якої був розміщений величезний екран. В залі вже чекали на теле-зв’язок з гірським центром курдських повстанців близько двох десятків журналістів і політиків з інших країн. Нас розсадили і складалося враження, що усі учасники телемосту Брюссель – «невідомий гірський центр курдських повстанців десь у медітеранії» були вже заздалегідь заплановані для теле-шоу. Невдовзі на гігантському екрані з’являється картинка: скелясті гори, пісчана долина. З того боку телеоператор проводить об’єктивом камери вздовж бійців, які вишикувались у шеренгу. Перша шеренга – молоді дівчата в одностроях кольору «хакі», у кожної за плечима АКМ, над шеренгою майорить червоний прапор з п’ятикутною зіркою. А ось і Оджолан молодший. Тест…тест…! Комюнікейшен? О.К.! ……………………………………………………………………………………………………………………… Дійшла черга до мене. Ми бачимо один одного за тисячі кілометрів через призми телекамер! -Пане Оджолан , чи то правда, що Робітнича партія Курдистану зверталась до української влади з проханням надати політичний притулок Вашому брату? — Так це правда. Ми звертались з таким проханням до Вашої влади через представників соціалістичної партії Парламенту, а вони в свою чергу робили запит українському Президентові. І нам дуже жаль, що молода, незалежна Україна не скористалась шансом продемонструвати насправді свою відданість демократичним пріоритетам і засадам прав людини. Після цього у багатох виникнуть сумніви щодо самостійних дій вашої влади. — Дякую, пане Оджолан ( за плювок в пику). Він пініс до камери зі свого боку два пальці в знаці «ВІКТОРІ»!
Славко Волинський, Брюссель
