24 мая, утром в Белой Церкви двумя выстрелами в голову был убит предприниматель Анатолий Гудык. Убийца подошел к автомобилю, в котором сидел Гудык и выстрелил в него в упор. Затем бросил рядом с ним газету. Старую газету «Вечерние вести» на первой странице которой был заголовок статьи: «Я убью тебя, водочник». Эту статью написал я. В марте этого года. Шутливое название, к сожалению, оказалось пророческим. Сейчас правоохранители в комментариях говорят о том, что покойный не был в ладах с законом и что убийство, скорее всего, следствие бандитских разборок. Это неправда. Скорее некоторые представители закона были не в ладах с Анатолием Гудыком. И не бесплатно.
Анатолий Гудык действительно имел в молодости конфликты с законом. Эпоха была жестокая и чтобы выжить, иногда приходилось браться за оружие. Однако, последние пять или больше лет Гудык был предпринимателем, работающим по закону. Отсиженное – отсижено, и как не пытались некоторые белоцерковские правоохранители, по старой памяти «навесить» на него чужие грехи – этого не получилось. Перед законом Гудык был чист. Конечно, бизнес которым он занимался, водочный бизнес, в наши времена смертельно опасен. Но причиной его гибели стало нечто иное. Удивительный и смертельно-опасный феномен нашего времени, когда в одну банду объединяются правоохранители, политики, преступники и те, кого называют «решаловом». «Решалово» — эта та смазка, благодаря которой крутятся все коррупционные шестеренки. «Решалово» имеют широкие связи в прокуратуре, в милиции, в СБУ, в Верховной Раде, в налоговой службе и способны, при наличии денег у «клиента» как возбудить уголовное дело, так и похерить его. Мы не заметили, как «решалово» стали теневыми руководителями государства, этакими госсекретарями всеобъемлющей и всепроникающей коррупции. Небольшими шестеренками, без которых невозможна работа коррупционного механизма и современной организованной преступности.
Пока еще вся схема этого убийства неизвестна. Известно лишь то, что благодаря своему независимому характеру, Гудык нажил себе немало врагов как среди правоохранителей Белой Церкви, так и среди местных «авторитетов» и политиков. В определенный момент эти люди объединились и решили уничтожить Гудыка экономически, отобрать у него собственность – небольшой ликеро-водочный завод. Наезжала налоговая – безуспешно, наезжал местный УБОП – с тем же результатом. Наконец, обратились к «решалову» и к делу подключилась киевская милиция в лице печально известного Василия Топчия. Того самого, который успешно выполнил «заказ» по освобождению международного «авторитета» Карамалаки. Удивительно, но он все так же работает в органах и на весьма отвественной должности. Карамалака «нагнул» подчиненных и началось. В результате возбуждения «липового» уголовного дела завод был опечатан, а оборудование с него вывезено. Однако, Гудык решил бороться и вскоре суд признал незаконными действия милиции. Завод вот-вот должны были вернуть хозяину. И тогда «группа заинтересованных лиц» приняла решение – Гудыка нужно валить. За несколько дней перед смертью кто-то из этой группы натравил на Гудыка некую чеченскую группировку. Гудык встречался с членами этой группы, чем закончилась встреча – неизвестно. Но 24 мая его расстреляли среди бела дня в собственном автомобиле. Были перед смертью еще несколько встреч, похожих на попытку обеспечить себе алиби. Возможно, следствие будет изучать содержание этих встреч. Но, скорее всего нет. Удобнее будет списать все на «бандитские разборки» и тихонько закрыть дело. И не найти ни исполнителей, ни заказчиков. Как это происходило с убийствами многих предпринимателей. Вписать Гудыка в ряд покойных «авторитетов» Прыщика и Рыбалко, убийцы которых не найдены. И успокоиться. И забрать завод. И давать следующие «заказы».
Мы не заметили, как организованная преступность изменила свое лицо. Теперь это не накачанные ребята в спортивных костюмах. Теперь они выглядят иначе – прокуроры, судьи, сотрудники правоохранительных органов, политики и депутаты, незаметные, но всемогущие «решалы». Это клубок «кумовьев», корешей, сотрудников и подельников, против которого сегодня бессильна любая правоохранительная структура. Потому что это – стиль жизни, неписанный закон, который куда действеннее Конституции. Потому что «решают вопросы» везде. И поэтому в нашей стране ничего не изменилось к лучшему. В стране не действуют законы, действуют «решалы». И государство не способно защить никого. Сегодня убили Гудыка, завтра убьют адвоката, журналиста, любого из нас. Спишут на «бандитские разборки» или «бытовое хулиганство» и тихо закроют дело. И поэтому мы все живем в безнадежно «заказанной» стране.
Я уверен, что это дело, как и многие другие заказные убийства никогда не будет раскрыто. Я уверен, что никто из сотрудников милиции выполнявших «коммерческие заказы» в отношении Гудыка – не будет наказан. И я уверен в том, что в этой стране, как и раньше, так и теперь, нельзя надеяться на закон. Только на себя и на тех, кому веришь.
Станислав Речинский, «ОРД»
Приложения:
Я убью тебя, водочник!
За год с лишним существования «обновленной» украинской милиции мы дожились до полного беспредела. Следственное управление Киевского главка МВД исполняет заказ частного лица по уничтожению Белоцерковского предприятия «Росичи». Если при «злочинном режиме» МВД исполняло заказы высоких государственных чиновников, то сейчас берет заказы от частных лиц. Впору вешать на МВД объявление: «Разрываем предпрития. Оплата по договоренности»
Хронология событий.
Есть в Белой Церкви акционерное предприятие «Росичи», занимающееся изготовлением и реализацией ликеро-водочных изделий. Как и у всякого успешного предприятия, недоброжелателей у него хватало. Соответственно, были и «наезды». То налоговая проверками замучает, то УБОП прискачет. Но прицепиться было не к чему, и «наезды» так ничем и не заканчивались. Однако, в пик предвыборной кампании, кому-то, похоже «Росичи» стали поперек горла. Во-первых, потому что учредители «Росичей» активно участвуют в выборах местной власти. А во-вторых, «заказчику» видимо, удалось заинтересовать киевскую милицию возможностью хорошо поживиться на «разрывании» «Росичей» и, не исключаем, тем самым пополнить избирательную кассу Яремы или Яловенко. Впрочем, последнее, лишь предположение. Не исключаем, что эти уважаемые люди понятия не имеют о грязном бизнесе своих подчиненных. Итак, хронология разбоя в милицейских погонах.
28 февраля на территорию «Росичей» в Белой Церкви с применением силы ворвался старший следователь следственного управления ГУ МВД в Киеве, капитан милиции Маловатский вместе с оперативной группой. На вопрос, что понадобилось киевлянам в белоцерковском предприятии, Маловатский заявил, что следственнымуправлением Киевского главка в отношении должностных лиц предприятия возбуждено уголовное дело – якобы водкой «Росичей» отравился человек и сейчас находится в больнице. И поэтому сейчас на предприятии будет произведен отбор образцов продукции для экспертизы. На просьбу сотрудников «Росичей» предоставить документы о возбуждении уголовного дела и поставновление о проведении отбора образцов, Маловатский в грубой форме заявил, что документы будут представлены позже. Маловатскому директором «Росичей» были предоставлены документы, свидетельствующие о том, что предприятие изготовляет сертифицированную продукции и действует на законном основании. Однако, милиционер невзирая на предупрежение о том, что он совершает преступление, без каких либо документов начал отбор образцов продукции. Сотрудники «Росичей» решили не связываться со странным милиционером и не препятсвовали ему в этом. Но на всякий случай, также отобрали образцы той же продукции для последующей экспертизы. С тем и распрощались. Как выяснилось, это было лишь началом большого «цирка». На следующий день на территорию «Росичей» опять ворвалась следственная группа из четырех человек. Опять, почему-то из Киева. На этот раз ею командовал целы й начальник следственного управления в Киеве – Роман Гринько. Не знаем его звания, но предполагаем, что не менее, чем подполковник. Интересно, неужели в Киеве уже все преступления расследованы, раз целый начальник следственного управления расследует факт отравления белоцерковской водкой? Впрочем, вопросов в этой истории очень много. Итак, первого марта в «Росичах» появилась следственная группа во главе с Гринько. Впрочем, «появилась» — это мягко сказано. Налетчики, не предъявляя никаких документов на где-то арендованном КАМАЗе сломали проходные ворота предприятия и ворвались на завод. Как оказалось, КАМАЗ киевским милиционерам понадобился для того, чтобы украсть водку. Группа неустановленных лиц во главе с Гринько подогнала КАМАЗ к производственным помещениям и загрузила ВСЮ, находившуюся там водку. А это не много, ни мало 8460 поллитровых бутылок водки и 5720 бутылок объемом 0,25 литра. Общей суммой 58 235 гривен. Первой мыслью руководителей предприятия было то, что киевская милиция таким образом решила подготовиться к общенародному празднику 8 марта и таким образом скрасить быт своих боевых подруг. Уважаемые жены милиционеров Киевского главка, вспомните, не дарили ли вам мужья на 8 марта водку белоцерковского производства? Дарили? Ну, молодцы, все в дом, все в дом.
Видя весь этот беспредел, директор «Росичей» Алекксандр Парада вызвал милицию. Работники дежурного отдела милиции Белой Церкви прибыли на место преступления и зафиксировали это событие. Но противостоять «киевлянам» конечно же не смогли. На просьбу представителя «Росичей», юриста предприятия Николая Лисого предоставить хоть какие-то документы, которые давали бы право Гринько и его банде вывозить водку с завода – юриста просто послали в известном направлении. Затем налетчики опечатали завод и уехали с добычей в Киев. Видимо, начинать праздновать 8 марта. Праздновали сильно. Потому как в следующий раз появились на предприятии лишь 10 марта. И опять работники следственного отдела Киевского главка. Видимо, 10 марта жажда похмелиться была непреодолимо сильна и киевские следаки просто забыли, что всю водку они уже выпили. Их ждало страшное разочарование, когда они опять вломились на территорию завода – водки уже не было. Зато была пресса, которая заинтересовалась участившимися набегами киевских налетчиков в погонах. Впрочем, с прессой, да еще белоцерковской похмельные киевские менты поступили просто – послали подальше и пригрозили «в клетку посадить», ежели будут мешать проведению следственных действий. Каких именно, киевляне еще не решили. Естественно и в этот раз никаких бумаг, подтверждающих правомочность налета, киевская милиция руководству предприятия не предоставила. Не солоно похмелившись, киевляне уехали во свояси.
Несколько дней на предприятии никто не появлялся. По всей видимости, налетчики думали, что же делать дальше, если завод опечатан и водка там появиться не может. Но потом, кого-то из налетчиков, по всей видимости посетила гениальная мысль – зачем каждый раз ездить в Белую Церковь за водкой, если ее можно делать самим?!! И налетчики опять приехали в Белую Церковь. На этот раз, 14 марта следственная группа, разжившись автогеном просто начала срезать станки и увозить их в неизвестном направлении. На завод вновь не допустили представителей предприятия и средств массовой информации, мотивируя это тем, что «проводятся следственные действия».
Но шутки в сторону. На сегодняшний день заказ в отношении предприятия «Росичи» киевской милицией выполнен отлично. Предприятие фактически уничтожено – все его оборудование испорчено и вывезено в неизвестном направлении. Попутно налетчики поживились вышеупомянутой водкой, а так же акцизными марками на общую сумму 412 тысяч 440 гривен и 3500 литрами спирта на сумму 11725 тысяч гривен. Заодно «киевляне» убедительно показали, кто в Белой Церки хозяин, а также то, что новая милиция ничем не отличается от старой. Впрочем, бывалые люди говорят, что она в данном случае нынешняя милиция действовала куда беспредельней прошлой. Та хоть как то пыталась облечь свой беспредел в одежды законности. Нынешняя киевская милиция себя этим не утруждает. Какая сила закона, если есть закон силы?
Как свидетельствуют эксперты-юристы, действия киевских милиционеров подпадают под действие как минимум 10 статей уголовного кодекса. Они же утверждают, что такого беспредела не было и при старой власти.
Подведем итоги. В период с 28 февраля сотрудники следственного управления Киевского главка МВД выполнили «заказ» по уничтожению белоцерковского предприятия «Росичи». Основанием послужило якобы испорченное пищеварение неизвестного гражданина продукцией «Росичей».Никаких документов относительно того, действительно ли был кто-то отравлен и действительно ли продукцией «Росичей» — руководству предприятия предоставлено не было. Зато уже известны результаты экспертизы, проведенной сотрудниками «Росичей» — водка полностью соответствует стандартам. Достоверно известно, что руководил уничтожением «Росичей» не начальник главка генерал-майор Виталий Ярема, а его подчиненные. Достоверно известно, что заказ поступил от некоего частного лица по имени Олег, связанного с белоцерковским аферистом Александром Олейником, баллотирующимся в мэры города. Олейник известен в городе тем, что фактически на металлолом распродал несколько белоцерковских предприятий, а сейчас пустил эти деньги в оголтелый «черный пиар» и делание гадостей конкурентам. Заказ вызван банальной причиной — Олег задолжал крупную сумму «Росичам» и сейчас за деньги Олейника пытается нейтрализовать своих кредиторов. Но почему вопросы Олега должна решать Киевская милиция?Возникает вопрос, почему следственным управлением Киевского главка МВД руководит частное лицо, а не генерал-майор Виталий Ярема? Или же у нас теперь милиция сдается в найм, как бригада наемников? Возникает вопрос к руководству управления внутренней безопасности МВД, неужели они не видят, что работники столичного главка превратились в бригаду рэкетиров? Такой же вопрос можно адресовать и прокуратуре, и СБУ. У них ведь тоже есть полномочия и возможности для предотвращения подобного беспредела. Но главный вопрос мы зададим министру, известно ли министру Луценко, что сотрудники его центрального главка используются для банальных налетов по заказу частных лиц? Или министра ближе к выборам уже просто «имеют ввиду»?
Станислав Речинский, «ОРД»
ЩО РОБИТИ?
ЩО РОБИТИ? Вічне питання.
От, коли налітає банда і грабує серед білого дня, тут ми знаємо, що робити, потрібно йти в міліцію. А от коли налітає міліція, тоді що робити?
При такому серйозному питанні згадується анекдот. Мужик телефонує в пожежну частину і благає приїхати, бо у дворі бійка. Його резонно кажуть, викликайте міліцію. Мужик з розпачем в голосі, — так б’ються міліція з лікарями, а тому залишилося тільки 01. Дійсно, а куди в такій ситуації бідоласі звертатися ?
От що робити, коли маєш законний бізнес, а його руйнують ті, хто повинен стояти на сторожі закону. Що можна вдіяти, коли під гаслами боротьби зі злочинністю твориться беззаконня. Що робити, коли більше боїшся міліції, ніж самих злочинців. Як бути, коли шкода від міліції більше, ніж від тих злочинців з якими вони борються. Ти волаєш на весь білий світ, пишеш повсюди скарги, пишуть газети, говорить телебачення, але нічого не міняється. Нікому не має до тебе справи. Існуюча в державі величезна армія чиновників повинна працювати на твоє благо, на твій спокій, на твій захист. Але ти із своїми проблемами там зайвий, ти лише джерело роздратування, бо порушуєш їх спокій та їх плани. Вони виїдають бюджет, а значить і твої гроші, вони займають теплі місця заради тебе, але ти їм не потрібен. Ні, ти можеш бути цікавим для них, але лише тоді, якщо бачать в тобі джерело особистого збагачення. Рано чи пізно ти починаєш усвідомлювати, що в державі не просто відсутній порядок, тут вже все прогнило. Але це твоя країна, іншої не має. Потрібно щось міняти! Ти вийшов на Майдан, але це тобі помогло в такій же мірі, як і тому, хто на цей Майдан не виходив. Ти хочеш порядку і законності, бо це важливо! Адже ти вправі розраховувати на те, що ніхто завтра свавільно не відбере твій бізнес, свободу, не зламає життя, не розлучить з сім’єю. Але до кого звернутися за цим? До Президента? Так він не може фізично вирішувати питання кожного простого смертного, та й народ каже, чого турбувати бога через якісь дрібниці. До Генерального прокурора, так у нього своїх особливо важливих справ достатньо. До Міністра внутрішніх справ, так де йому взяти сил на кожного міліціонера? А на місцях, вони всі між собою свої, пов’язані круговою порукою, взаємними проханнями, одним застіллям. Чого їм сваритися через тебе. І ти остаєшся один на один зі злом. Для тебе, це розпач і замкнуте коло. Але з іншої сторони, твій випадок перетворюється в соціальне явище. Ти не один, таке скрізь. Замовні кримінальні справи перетворилися в торгівлю за рахунок якої вирішуються політичні, комерційні та особисті інтереси. Торгівлю високого гатунку. Тут платять всі. Той хто замовив, платить за те, щоб порушили кримінальну справу. Той, проти кого порушили справу, платить за те, щоб цю справу закрили. Чому не хороший бізнес? Нахабні, агресивні вони не бояться нічого і нікого. Та й чого їм боятися, де Президент зі своїми міністрами і прокурорами, а де вони. Головне свого безпосереднього начальника не дратувати, не підставити, і все буде „путьом”. Та й чого їм боятися. Вони ж борються із злочинністю. Професіонали знають, що замовну справу не так просто відрізнити від звичайної кримінальної справи. Це як на базарі, вам втюхують фірмові джинси, а реально то є підробка. І можна лише по дрібним ознакам, як-то, шов, строчка і таке інше виявити фальш. Правда, сьогодні базар чесніший, вам обов’язково скажуть, що це не оригінал. В правоохоронних органах складніше, спочатку сплюндрують бізнес, розтопчуть тебе, а потім скажуть, що то була помилка і навіть не будуть вибачатися. Потрібно щось робити і в першу чергу Президенту, Міністру внутрішніх справ, Генеральному прокурору. Вони відповідальні перед нами за те, що система системно гниє, що вона в реальному житті неадекватна тим цілям, які виписані в численних законах. Он в Дніпропетровську був замах на вбивство відомого бізнесмена. Це може бути в будь-якій країні. Але в якій країні, окрім нашої, звинувачення потерпілого про те, що його замовив обласний прокурор не звучать дико і не виглядають дурницею. Можна списати таку заяву на раніше існуючу неприязнь, на якість суб’єктивні фактори, та на що завгодно, але вже таке реноме наших правоохоронних органів, що запросто повіриш тому, що прокурор може бути пов’язаний із злочином. Дожились.
Білоцерківська історія типова і показова. Але в ній свій присмак. Вона схожа на кактус, який залюбки можна тикати прямо в ніс і Президенту і помаранчевим силам, що всі ваші лозунги брехливі, бо із свавіллям не покінчено, воно навпаки розцвітає, потворні явища в епоху Кучми нікуди не зникли, а государеві люди не стали чесніше.
Історія починалася як Булгакова. У того комсомолка випадково розлила олію, а закінчилося тим, що нещасній людині відрізало голову. У нашій історії один громадянин придбав в м. Києві 5 пляшок горілки в торговельному павільйоні біля ст. метро „Мінська”, а закінчилося розгромом виробництва лікеро-горілчаних напоїв ТОВ „Нетто-баланс”, що знаходиться в м. Біла Церква Київської області. Все правильно, нема чого шастати перед трамваєм і не потрібно труїти людей. Все було б правильно, якби історія не мала темних плям і в ній не було задіяно темних сил.
Можна було б в цій статті назвати прізвище потерпілого, оскільки воно звучало з уст слідчого на телебаченні. Але воно нічого не говорить. Серед членів уряду, народних депутатів, секретаріату Президента немає людей з таким прізвищем. Але яка вражаюча і миттєва реакція. Он люди роками добиваються правди, а тут 22 лютого цього року варто було дружині написала заяву про отруєння свого чоловіка, як в цей же день було проведено експертизу та порушено кримінальну справу. І ким? Саме слідче управління ГУ МВС України в м.Києві взялося за цю справу. Виникає питання, що це за страхітливий злочин, якщо його розслідуванням займається такий високий орган. Ми-то знаємо правду життя, що такими питаннями ліниться займатися навіть дільничний міліції. Хто не вірить, проведіть експеримент, попробуйте звернутися в міліцію з заявою про отруєння алкогольними напоями. Вам скажуть, що пити потрібно менше, а то й пригрозять якимось примусовими заходами проти алкоголізму.
Але давайте будемо виходити з того, що дружині потерпілого повезло і вона потрапила на чуйного і чесного міліціонера. Але коли починаєш виходити з фактів, якось воно не складається.
Слідчий Маловатський І.С. в постанові про порушення кримінальної справи пише, що громадянина було госпіталізовано внаслідок отруєння алкогольними напоями. Проте в дійсності на руках у капітана міліції в момент порушення справи була лише довідка Київської міської лікарні №8 від 22.02.06 р., що громадянин перебуває в гастроентерологічному відділенні з приводу загострення хронічного панкреатиту. Зверніть увагу, що кажуть лікарі слідчому – загострення хронічного панкреатиту. При такій болячці не все можна їсти, а не те, що вживати спиртні напої. Тобто, чесний міліціонер перед тим як порушувати кримінальну справу повинен бодай задуматися, а чи є за таких обставин факт отруєння та переконатися на підставі додаткових даних. Ні, офіцер міліції знає краще за лікарів всі симптоми отруєння, а тому без жодних сумнівів вказує громадянина госпіталізовано саме внаслідок отруєння алкогольними напоями. Професіонали знають, що пишуть і пишуть недарма. Бо коли представники підприємства намагалися добитися правди, їм скрізь говорилося, ви ж травите людей, он уже людина отруїлася. Дійсно, про яке відновлення справедливості можна говорити, коли нехороше підприємство травить своєю продукцією людей.
Надалі слідчий в постанові розписує, що продукція неякісна, бо не відповідає ДСТУ та ГОСТу. Погодимося, бо виходимо з того, що слідчий неупереджений і об’єктивний. За таких обставин слідчий повинен порушити кримінальну справу за ст.227 КК України, яка передбачає випуск або реалізацію недоброякісної продукції. Але він робить карколомний поворот в юридичній логіці. В своїй постанові він вказує, що ним зібрано достатньо даних, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч.3 ст. 204 КК України. Далекому від юриспруденції від того не має різниці. Але різниця є і велика. В першому випадку, відповідальність встановлюється у вигляді штрафу або виправних робіт на строк до двох років. Зрозуміло, що в очах начальства та громадян, це буде виглядати зовсім смішним і непереконливим приводом для того, щоб залізною рукою закону відлупцювати підприємство і зупинити його діяльність. А от в другому випадку, злочин є тяжким і карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення. Це те, що треба! Не біда, що в розпорядженні слідчого не було і наперстка сировини, не має значення, що він сам себе в постанові вже спростував і цим видав плани на майбутнє. Тут навіть відстань не має значення. От скажіть, де ота Біла Церква, а де Київ, і хто пояснить, яке має відношення київська міліція до підприємства на чужій для них території. Та навіть найбільш роботящий слідчий зробив би так, провів невідкладні дії, та й спихнув би справу прокурору для направлення її за підслідністю. Тобто, потрібно було б відправляти слідчому органу за місцем виробництва отого недоброякісного продукту, як-то київська міліція вважає. Тепер зрозуміло, чого резонансні справи не розслідуються, бо 5 пляшок горілки важливіше за всі піраміди типу „Еліти”, вбивства, розбої, пограбування.
На 5 пляшок горілки працює вся міська міліція. Керує спецоперацією сам начальник відділу слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві Гринько Р.В. 1 березня 2006 року до підприємства ТОВ «НЕТТО-БАЛАНС» прибула слідча група і не надаючи жодних пояснень та будь-яких документів, у відсутності навіть представників підприємства, вони проникли на територію підприємства, зірвали замки на дверях цехів, підігнали автомобіль марки КАМАЗ, державний номер 1119 КХВ, яким керував Друзь О.В. і почали вантажити всю виготовлену підприємством продукцію, яка знаходилася в складських приміщеннях, а потім і вивезли її в невідомому напрямку. Загалом з підприємства було вивезено 8460 пляшок об’ємом 0,5 літра та 5720 пляшок об’ємом 0,25 літра лікеро-горілчаної продукції на загальну суму 58 235 грн.
Факт зухвалий і неприємний, але можна повірити в те, що чесні міліціонери вирішили тотально перевірити якість виробленої продукції. Честь і хвала трудягам. Але згадаймо фальш-старт, оту постанову про порушення кримінальної справи. Це туди хлопці приписали ч.3 ст.204 КК України, бо ст.227 КК України, яка передбачає випуск або реалізацію недоброякісної продукції, ну аж ніяк не дає підстав розвалити підприємство. Спритники все спланували задовго, бо вони професіонали і чудово володіють технікою процесуальної диверсії. Тому відбір зразків, вилучення продукції це так, просто складова частина добре продуманого плану. Його реалізація не заставила довго чекати. В один чудовий день на підприємство знову налітають працівники міліції ГУ МВС України в м. Києві. Вони привезли з собою вантажівки та робітників з газорізальним обладнанням і закипіла на цілі сутки страшна робота по знищенню підприємства. Було демонтовані та вирізані автогеном всі технологічні лінії, розтрощено сейфи. Все обладнання, оплачені акцизні марки, документи все було вивезено з заводу і зникло у невідомому напрямку. Цехи повністю були опустошені, зате на стіні красувався плакат з дивним написом „ПРИВІТ”.
Цікаво, коли в період руйнації примчалися представники банку «Укргазбанку і стали доводити з документами в руках, що вказана лінія перебуває у заставі «Укргазбанку» за отримані підприємством кредити, їх просто прогнали.
Виникає питання, а яка ж процесуальна необхідність в знищенні чужого майна і яка норма закону дозволяє працівникам міліції знищувати технологічної лінії підприємства. На цей час суд не встановив подію злочину і не визнав нікого злочинцем. А якщо суд винесе виправдовувальний вирок, хто відшкодує шкоду та матеріальні збитки? Для чого тоді міліціонери носяться по підприємству з автогеном і вирізають обладнання? Відповідь єдина, — блокувати діяльність підприємства в будь-який спосіб, навіть якщо такий спосіб є не правовим.
Чому влаштовано міліцейський самосуд над підприємством. Відповідь на це питання чесного міліціонера Гринько Р.В. була вражаюча, а чого вони продовжували випускати горілку. Він абсолютно впевнений, що у нього є таке право і він вирішує, працювати чи не працювати підприємству. Те що зробив чесний міліціонер Гринько Р.В. називається втручанням в підприємницьку діяльність. Навіть коли він керувався благородними мотивами, то це є перевищенням повноважень. І перше і друге має відповідну кваліфікацію за кримінальним кодексом.
Але ці хлопці нічого не бояться. Знаєте, яка була реакція начальника ГУ МВС України в м.Києві Яреми В.Г. на доводи адвоката Бойка П.А. Він дав просту але вбивчу відповідь, що обставини зі справою по Білій Церкві йому відомі, але він нічого не може вдіяти. А настирний адвокат повинен знати, що слідчий є процесуально-незалежною особою і він як начальник не має право втручатися в хід слідства. В протилежному випадку він може бути притягнутий до відповідальності. Позиція невтручання, це геніально. Під носом великого начальника слідчий може творити, що хочеш, а головне завдання у Яреми В.Г. відслідковувати коли слідчий приходить і уходить з роботи. Ідеальні умови творити зло. Начальник ні в що не втручається, займається своїм балотуванням в міську раду, твори що хочеш. І вони творять і навіть за межами територіальних меж. Горілчані королі, тремтіть і знайте, що в Києві продавати горілку небезпечно, можуть приїхати київські хлопці і в Донецьк і Дніпропетровськ, та куди хочеш і розтрощити за 5 пляшок горілки ваше підприємство. Вони можуть скрізь дістати, аби були замовлення, підстави знайдуться, повірте. Цікаво одне, а якщо чесні міліціонери знайдуть неякісний французький коньяк, чи поїдуть вони у Францію вирізати обладнання?
От можна закинути, чого чіплятися до чесних міліціонерів. Ну помилилися, десь там перегнули палицю, з ким не буває. Але згадайте, була ціль розтрощити виробництво. Представники підприємства неодноразоо писали скарги, були на прийомі у начальника слідчого відділу Гринько Р.В., заступника начальника ГУ МВС України по слідству Боднаря В.Є. і навіть у самого Яреми В.Г. і слізно просили,- потрібно, розслідуйте справу але поверніть майно і розпечатайте приміщення. Ага, віддати обладнання, розпечатати приміщення, ще ж можна відновити виробництво, а тому у відповідять тиша. І наплювати, що ТОВ „Нетто-баланс” має всі відповідні дозволи, що виробництво пройшло відповідну атестацію, що працює легально і на законних підставах.
Тому, а що робити? Вихід один, гнати в шию всіх. Як ото вирізають метастази раку, так і потрібно оперативно здійснювати хірургічне втручання у хворий міліцейський організм.
«ОРД»
