25 января на страницах «Украинской правды» было опубликованное примечательное интервью представительницы интересов Мирославы Гонгадзе Валентины Теличенко. В нем Теличенко выражала негодование в связи с публикацией некоторых документов из дела Гонгадзе на страницах некоего сайта с «сомнительной репутацией». Это, надо полагать, о нас. Кроме того, Теличенко полностью поддерживает необходимость проведения суда по делу Гонгадзе в закрытом режиме. «Окремі документи, які регулюють посадові повноваження працівників МВС, мають гриф секретності. Щоб реалізувати свої права як учасник процесу, усі учасники процесу повинні мати можливість ознайомитись з цими документами, а для цього необхідний відповідний допуск.
Частина свідків у справі Гонгадзе (негласні працівники МВС, або гласні) будуть змушені говорити про деталі оперативно-розшукової діяльності (ОРД), а це є секретною інформацією. І її розголошення може не тільки призвести до зменшення ефективності роботи певних підрозділів МВС, але й поставити в небезпечне становище самих свідків.»
Итак, «разглашение деталей ОРД может привести к уменьшению эффективности работы определенных подразделений МВД». Это в смысле, что теперь сотрудникам милиции сложнее будет убивать журналистов? Или вы думаете, преступники или простые граждане не знают, что такое «наружка»? Из опубликованного нами протокола допроса Костенко видно, что единственной деталью ОРД в этом деле есть банальная деятельность «топтунов». Ни имен агентов, ни вербовки, ни установки, ни прочей, давно известной по «протоколам Крушельницкого» новизны в деле не будет. Жалко свидетелей? Так пусть они в масках выступают. Или дадут письменные показания, которые будут оглашены в судебном заседании. Еще один смешной довод Теличенко: «Крім того, ці люди свого часу давали підписку про нерозголошення такої інформації, а тому суд зобов’язаний вжити всіх належних заходів для збереження таємниці та не поставити свідків у ситуацію, коли вони будуть змушені уникати свідчень. І це – ще одна причина, за якою справа Гонгадзе стала частково засекреченою в суді.» Вообще-то прошло уже почти шесть лет с момента убийства. Это, во-первых. А во вторых, ради такого исключительного для страны дела, можно было бы и не обратить внимания на столь незначительное прегрешение.
Вообще удивительно, что представитель интересов Мирославы Гонгадзе так рьяно защищает Генпрокуратуры и необходимость слушани дела в закрытом режиме. И при этом замечает: «Я розумію великий інтерес суспільства до правди про обставини вбивства Георгія Гонгадзе. Втім, оприлюднення матеріалів справи до завершення судових слухань розцінюю вкрай негативно. Мова йде про спробу тиску на поведінку обвинувачених та свідків у суді. Наслідком таких дій може бути зрив слухань справи Гонгадзе. Це означатиме, що злочинці можуть уникнути заслуженого покарання тільки тому, що ми не зможемо довести їхню вину.» Каким же это образом они смогут «избежать заслуженного наказания»? Тем более, что посудимые откровенно действуют в интересах своих обвинителей. Может быть идет речь о том, что «заслуженным» наказанием ГПУ и Теличенко считает лет по 10 на брата? За сговор со следствием? А если слушание будет открытым, то подсудимым не избежать пожизненного. И еще один пассаж: «Завершення суду над виконавцями вбивства Гонгадзе є необхідною передумовою до встановлення організаторів злочину. Якщо ж ми не доведемо вину підсудних — замовники вбивства Гонгадзе можуть спати спокійно.» Связь между судом над исполнителями и установлением организаторов как-то не прослеживается. Тем более, что ГПУ уже год важно рапортует, что организаторов и так ищет. Так что, заказчики, по нашему убеждению, и так могут спать спокойно. Пока у нас есть такая ГПУ и такая вообще двуличная власть. А вот открытые слушания как размогли бы раз и навсегда расставить многие точки над «І». Но этого почти никто не хочет. Ну посудите сами. Если положить на одну чашу весов весьма сомнительные «тайны» оперативно-розыскной деятельности, а на другую – доверие народа к новой власти и к правосудию вообще, что перевесит? Ведь это же очевидно! Как очевидно и то, что в деле Гонгадзе нас всех в очередной раз пытаются обмануть, кого-то спрятать, кого-то подставить. И поведение Теличенко говорит или о том, что ГПУ нашла способы воздействовать на нее, или о кое-чем похуже. И это не мы дожли бы ли бы публиковать материалы по делу Гонгадзе,а в первую очередь «Украинская правда», созданная Гонгадзе. Но этого почему-то не происходит. Вместо этого имеет место некий заговор молчания.
А суд продолжается за закрытыми дверями. И уже никто не пытается разнести к чертовой матери этот суд. Примечательно, что первым среди обвиняемых допрашивают именно Поповича. Того самого Поповича, который в отличие от остальных убийц, сидит не в СИЗО, а находится под охраной «Альфы» на конспиративной квартире. Того самого Поповича, который хоть и не душил (кстати, как и Костенко и Протасов), но наносил, в отличие от них, удары Гонгадзе. Почему вдруг такие льготы? Потому что первый признался? Или потому, как говорят многие, был агентом СБУ на момент совершения убийства? Может быть и допрашивают его первым потому, что боятся – вдруг под давление общества придется «открыть» суд? И показания Поповича окажутся весьма странными. И станет непонятно, почему, если СБУ через Поповича знало об убийстве буквально на следующий день – раскрыли убийство только шесть лет спустя. Очень много возникло бы вопросов, которые неизбежно увеличили бы число посудимых. Но этого не происходит.
Зато, как свидетельствуют источники в ГПУ, заместитель генерального прокурора Виктор Шокин вновь и вновь «активизирует» дело по «незаконному прослушиванию» сотрудников прокуратуры и журналиста газеты, сорвавшей «израильскую операцию» по поимке Пукача. На допросы уже стали вызывать сотрудников службы внутренних расследований СБУ. Зачем? Затем, что Шокин всенепременно хочет уничтожить материалы СБУ, свидетельствующие о его предательстве. О том, что именно он виновен в том, что Пукача так и не поймали. А значит, прервана главная нить, ведущая к заказчикам и организаторам этого убийства.
Суд по делу Гонгадзе как-то потерялся за осточертевшими «разводками» по созданию коалиции. Но о нем все-равно помнят. А мы, как и раньше, обязуемся публиковать любые, самые секретные материалы по делу Гонгадзе. Для того, чтобы раскрыть самую страшную современную гостайну – нас опять пытаются обмануть.
Станислав Речинский, «ОРД»
Представниця інтересів Мирослави Гонгадзе Валентина Теличенко: Ми змушені погодитися з тим, що частина судових засідань будуть закритими
УП, 25.05.2006, 19:38
Нещодавно в Інтернеті почали розповсюджуватися матеріали справи про вбивство Георгія Гонгадзе.
Зокрема був оприлюднений протокол слідчого експерименту – відтворення обставин вбивства за участю обвинувачених.
Невдовзі після цього адвокат Андрій Федур розповсюдив заяву, у якій звинуватив Генпрокурора Олександра Медведька та інших посадових осіб у розголошенні державної таємниці в “справі Гонгадзе”.
Прокоментувати ці події ми попросили представницю інтересів Мирослави Гонгадзе Валентину Теличенко. На відміну від Андрія Федура, вона погоджується з тим, що частину судових засідань у справі Гонгадзе доцільно провести в закритому режимі.
– Відомо, що на етапі досудового слідства справа Гонгадзе не була засекречена. Чому в суді раптом виявились секретні матеріали і її слухають у закритому режимі?
— Тут немає ніякого протиріччя. Справді, під час досудового слідства до справи Гонгадзе не було приєднано жодного документу з грифом секретності. Відтак, формальної причини до засекречення справи не було.
Крім того, законодавство України передбачає кримінальну відповідальність за розголошення матеріалів досудового слідства. Але для належного розгляду справи Гонгадзе в суді виникла необхідність у залученні до справи матеріалів з грифом секретності.
В суді ми повинні дослідити не тільки обставини вбивства, але й перевірити перевищення службових повноважень працівниками МВС. Адже їм інкриміновано не тільки вбивство, але й “перевищення влади або посадових повноважень, що супроводжувалось насильством і спричинило тяжкі наслідки”.
Окремі документи, які регулюють посадові повноваження працівників МВС, мають гриф секретності. Щоб реалізувати свої права як учасник процесу, усі учасники процесу повинні мати можливість ознайомитись з цими документами, а для цього необхідний відповідний допуск.
Частина свідків у справі Гонгадзе (негласні працівники МВС, або гласні) будуть змушені говорити про деталі оперативно-розшукової діяльності (ОРД), а це є секретною інформацією. І її розголошення може не тільки призвести до зменшення ефективності роботи певних підрозділів МВС, але й поставити в небезпечне становище самих свідків.
Крім того, ці люди свого часу давали підписку про нерозголошення такої інформації, а тому суд зобов’язаний вжити всіх належних заходів для збереження таємниці та не поставити свідків у ситуацію, коли вони будуть змушені уникати свідчень. І це – ще одна причина, за якою справа Гонгадзе стала частково засекреченою в суді.
– Яка частина матеріалів справи Гонгадзе тепер є засекреченою?
– Значна. Важливо розрізняти поняття “інформація, що не підлягає розголошенню” та “документ з грифом секретності”. Документові присвоюється гриф, якщо в ньому є хоча б дещиця таємної інформації. І якщо великий документ (скажімо том судової справи), є неподільним у фізичному розумінні, він увесь повинен бути засекречений. Тобто не можна вилучити з тому окремі сторінки з таємницями, щоб решта залишилися вільно доступними.
– Як Ви розцінюєте нещодавній витік документів у справі Гонгадзе?
— Я розумію великий інтерес суспільства до правди про обставини вбивства Георгія Гонгадзе. Втім, оприлюднення матеріалів справи до завершення судових слухань розцінюю вкрай негативно.
Мова йде про спробу тиску на поведінку обвинувачених та свідків у суді. Наслідком таких дій може бути зрив слухань справи Гонгадзе. Це означатиме, що злочинці можуть уникнути заслуженого покарання тільки тому, що ми не зможемо довести їхню вину.
– Як міг статися витік матеріалів зі справи Гонгадзе, і хто, на Вашу думку, до цього причетний?
Доступ до матеріалів справи після закінчення досудового слідства мають усі учасники процесу. Дехто з них отримав змогу копіювати документи справи технічними засобами. Саме з цим я пов’язую останній витік інформації у справі Гонгадзе.
Ті, хто до цього причетний, добре знали, що діють незаконно. Саме тому уривки з матеріалів справи Гонгадзе було розповсюджено анонімно, через сайт з сумнівною репутацією та ще й у спотвореному вигляді.
– А ви копіювали матеріали справи для своїх потреб?
— Ні, представники Мирослави Гонгадзе нічого не копіювали, тим більше – нікому не передавали матеріали справи. Ми працювали зі справою довго, але зробили собі лише нотатки. Жодного документу не переписували цілком, бо потреби в цьому немає. Після закінчення досудового слідства КПК України гарантує представникам потерпілої сторони доступ до матеріалів справи завжди, коли виникає потреба.
Ми, в свою чергу, відкриті до спілкування з пресою і готові надати усю можливу інформацію по справі Гонгадзе, яка не зашкодить перебігу судового процесу.
– Чи може бути причетна до витоку матеріалів справи Генпрокуратура?
— Представники Генпрокуратури зацікавлені довести вину підсудних, адже обвинувачення вже пред’явлено. В цьому їхні інтереси збігаються з нашими. Завершення суду над виконавцями вбивства Гонгадзе є необхідною передумовою до встановлення організаторів злочину. Якщо ж ми не доведемо вину підсудних — замовники вбивства Гонгадзе можуть спати спокійно.
Натомість ті, хто оприлюднив деякі матеріали із справи, не приховують прагнення посіяти сумніви у спроможності обвинувачення. Тому можна з упевненістю стверджувати, що до витоку матеріалів справи Гонгадзе Генпрокуратура не причетна.
– Чи бачите ви підстави до притягнення до кримінальної відповідальності генпрокурора Олександра Медведька та інших посадових осіб прокуратури за розголошення державної таємниці у “справі Гонгадзе”, як того вимагає адвокат Федур?
— Я не зафіксувала розголошення державної таємниці працівниками Генпрокуратури. Свого часу Андрій Федур уже клопотав про визнання інтерв’ю старшого радника юстиції Романа Шубіна, яке було опубліковано в газеті “Факти”, розголошенням державної таємниці.
Суд не задовольнив його клопотання, тобто не виявив у тому інтерв’ю жодної інформації, що є секретною. Йшлося там про обставини злочину, а вони аж ніяк не є секретною інформацією. Там не було жодної згадки про ОРД, втаємничені структури чи негласних працівників МВС.
Сподіваюсь, що прокуратура міста Києва розгляне ретельно заяву адвоката Федура і вживе належних заходів. На мою думку, слід перевіряти не тільки інформацію з інтерв’ю та заяв працівників Генпрокуратури, але й обставини анонімного витоку матеріалів справи Гонгадзе в Інтернеті.
– Які перспективи подальшого перебігу судових слухань?
– Я налаштована оптимістично. Судове слідство триватиме. Наголошу – ми змушені погодитися з тим, що частина судових засідань у справі Гонгадзе відбуватиметься в закритому режимі
Обвинувачені та свідки, які є чи були працівниками МВС, даватимуть свої свідчення в закритих судових засіданнях, в яких можуть брати участь лише особи, попереджені про нерозголошення таємниці та мають відповідний допуск.
У відкритих засіданнях будуть свідчити особи, які не мали відношення до державної таємниці в обставинах, що стосуються досліджуваних подій. Тобто – потерпілі, політики, журналісти, інші свідки. У відкритих засіданнях (можливо, за незначним винятком) буде також досліджено докази та допитано експертів.
Як у режимі відкритого засідання, так і в режимі закритого буде виявлено та досліджено причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, усе, що вимагає КПК України. Резолютивна частина вироку безумовно буде оголошена у відкритому засіданні.
