24 ноября этого года заместитель Генерального прокурора Ренат Кузьмин заявил о том, что ГПУ сменила руководство следственной группы, которая занимается расследованием убийства Георгия Гонгадзе. В частности, из состава следственной группы выведены два следователя, которые занимались этим делом несколько лет – Роман Шубин и Юрий Грищенко а расследование дела поручено другому следователю Харченко из Донецка , который раньше не имел к этому делу никакого отношения. По словам Кузьмина, причиной таких перестановок стало решение привлечь к расследованию новых людей. К слову сказать, Харченко эксперты считают одним из опытнейших в Украине следователей, специализирующихся на расследовании убийств. Но о его работе говорить пока рано. Интересно, чем же все-таки занималась группа, которую возглавлял Роман Шубин?
Недавно автору этой статьи удалось раздобыть интересный документ, под названием «План дополнительных следственных действий и оперативно-розыскных мероприятий по уголовному делу № 60-1241 по факту умышленного убийства журналисты Гонгадзе Г.Р.» Документ датирован октябрем 2005 года, составлен заместителем начальника Главного следственного управления ГПУ Романом Шубиным, первым заместителем начальника Главка «К» СБУ Евгением Скулышем, и почему то только «согласован» с тогдашним заместителем Главка «К» СБУ Иваном Герасимовичем. Господину Герасимовичу не откажешь в хитрости. Не стоит брать на себя лишнюю ответственность, тем более, если есть свои собственные «скелеты в шкафу». Утвержден документ заместителем Председателя СБУ Пидболячным и тогдашним заместителем Генерального прокурора Украины Медведько.
Документ довольно объемный, поэтому мы приведем лишь некоторые, наиболее значимые цитаты из него.
Судя по документу, ГПУ доказала или посчитала доказанным, что Пукач и его подчиненные виновны не только в убийстве Георгия Гонгадзе, но и в похищении и избиении в 2000 году Александра Подольского, помощника депутата Головатого. «В червні 2000 року Пукач О.П. отримавши незаконну вказівку від невстановлених слідством керівників МВС України організував та незаконно провів стеження за журналістом Подольським 0.І., після чого за попереднім зговором з невстановленими слідством особами 9 червня 2000 року близько 22 години ЗО хвилин здійснив захоплення Подольського О. І. на Львівській площі в м. Києві та з застосуванням фізичної сили вивіз останнього за місто, де спричинивши тілесні ушкодження залишив Подольського О. І. поблизу х. Петровського Прилуцького району Чернігівської області.»
Если это правда, то, с одной стороны, это свидетельствует о том, что Пукач и его подчиненные не в первый раз исполняли политические «заказы». С другой, возникает вопрос, почему группа, специализировавшаяся на запугивании, пошла на убийство? Это все-таки весьма разные вещи. Кроме того, интересно, подтвердилась ли информация о том, что Подольского похищала группа бывшего милиционера Александра Музыки?
Есть в документе и указание на тех милицейских начальников, которые, вероятно, отдавали приказ о перезахоронении тела Гонгадзе и, скорее всего, о его убийстве. «Через місяць після вбивства журналіста Г.Гонгадзе, Попович О.В. відвіз Пукача О.П. до ресторану „Струмок”, який знаходиться в м. Обухів Київської області. У дворі ресторану знаходилось декілька легкових автомобілів серед яких був автомобіль заступника Міністра внутрішніх справ Фере, моделі „Тайота — камрі” д.н. 115-27 КА та автомобіль з д.н. 000-05 КА. Після перебування в кафе Пукач О.П. повернувся в стані сильного алкогольного сп’яніння та повідомив, що мав зустріч з Дагаєвим, Фере та іншими „великими людьми”, а також, що вказаними особами вирішено перепоховати „бійця”.»
К сожалению, оба фигуранта сейчас недоступны для правосудия. Дагаев скоропостижно скончался, Фере находится в коме. Существует версия о том, что оба были отравлены.
Интересен еще один пассаж из документа:
«З метою встановлення осіб причетних до створення перешкод у розслідуванні та розкритті особливо тяжкого злочину — умисного вбивства журналіста Г.Гонгадзе.
Необхідно:
Допитати службових осіб МВС України щодо причин і мотивів ненадання документів Генеральній прокуратурі України за постановами про виїмку:
— Смірнова Ю.О. (колишнього міністра),
— Гапона 0.А. (колишнього державного секретаря),
— Черкасова Ю. Е. (колишнього першого заступника держсєкрєтаря),
— Єпура Г.В., (колишнього державного секретаря),
Карацюбу А.М. (начальника режимно-секретного відділу).»
Радует, конечно, что на пятом году после убийства наконец правоохранители решили допросить лиц, причастных к «созданию препятствий в расследовании» убийства Гонгадзе. Но список какой-то уж слишком маленький. И почему в нем только милиционеры? Генпрокуроры препятствий не создавали? Кучминская элита тоже? Интересно также, были ли проведены допросы этих лиц и чем они завершились?
На редкость идиотским выглядит следующий пункт документа:
«З використанням наявних оперативних можливостей підтвердити або спростувати факт перебування обвинуваченого Пукача О.П. на території Держави Ізраїль. З цією метою витребувати зі Служби безпеки України документи пов’язані з відрядженням та переговорами представників СБУ з ізраїльською спецcлужбою „Яхбаль”. Допитати всіх осіб, які мали відношення до поїздки в Ізраїль у зв’язку з розшуком обвинуваченого Пукача О.П. За результатами отриманої інформації підготувати клопотання про надання правової допомоги Державою Ізраїль у кримінальній справі №60-1241 з метою з’ясування всіх обставин виявлення Пукача О.П. на території Ізраїль та вирішення питання щодо його затримання та екстрадиції до України.»
Сотрудники «Яхбаля» неоднократно подтверждали факт нахождения Пукача в Израиле. Мало того, они держали Пукача под наблюдением. Для чего в очередной раз это выяснять? Чтобы еще раз поставить под сомнения факт предательства со стороны сотрудников ГПУ, которое привело в итоге к бегству Пукача? Или Шубину захотелось еще раз искупаться за казенный счет в так понравившемся ему Мертвом море?
Не менее удивительным выглядит и сдеующий пункт документа: «Шляхом аналізу зібраних матеріалів, з метою з’ясування оточення Г.Гонгадзе його стосунків зі знайомими, скласти аналітичні довідки (щодо політичної ситуації в Україні), провести аналіз статей опублікованих в Інтернет виданні „Українська правда”, „Україна кримінальна” та інших виданнях діючих на Україні в 2000 році.» Хороший пункт, грамотный. Но несколько запоздалый. Пять лет нужно было готовиться к тому, чтобы «составить аналитические справки относительно политической ситуации в Украине и провести анализ статей»? А как без этого вообще велось расследование в течение пяти лет? Или прокуратура желает паразитировать на этом деле вечно? Удивительно, что под документом стоит подпись нынешнего зампреда СБУ Ивана Герасимовича, который в интервью любит рассказывать о своей выдающейся роли в расследовании дела Гонгадзе. В чем же эта роль, если только через пять лет после убийства, следствию приходит в голову мысль проанализировать, о чем же собственно писалось в «Украинской правде»?
Достаточно скандальным может показаться и вот этот фрагмент документа:
«В травні-червні місяці 2000 року Г.Гонгадзе міг дізнатись про існування компрометуючих записів вищих посадових осіб та проведення стеження за ним спецслужбами міліції, СБУ.
Не виключено, що Г.Гонгадзе в 2000 році мав зустрічі з зацікавленими особами в ході яких міг отримати чи придбати записи компрометуючого характеру на вищих посадових осіб держави.
Депутат Верховної Ради, керівник Соцпартії Олександр Мороз частково підтвердив вказану інформацію, офіційно заявивши, що майор М.Мельниченко казав йому, що попереджав Гонгадзе про можливу небезпеку.
В ході оперативно розшукових заходів встановлено, що в 2000 році Г.Гонгадзе перебуваючи в одному з Інтернет -кафе створив в мережі Інтернет анонімний сайт, на якому розмістив компрометуючі матеріали на вищих посадових осіб держави.
Необхідно:
Перевірити можливість отримання від М. Мельниченка компрометуючих матеріалів журналістом Г.Гонгадзе.
Шляхом аналізу зібраних матеріалів скласти аналітичні довідки щодо роботи, місцезнаходження, зв’язків та фінансового становища М.Мельниченка в 2000 році. Особливу увагу приділити можливим місцям неофіційних зустрічей М.Мельниченка зі знайомими та товаришами, місця відпочинку.
Шляхом аналізу зібраних матеріалів з’ясувати коло знайомих М.Мельниченка в 2000 році, можливість та реальність самостійного здійснення аудіозаписів в кабінеті президента України без допомоги сторонніх осіб, враховуючи режимність об’єкту та рівні безпеки охорони Президента та його робочого кабінету.
В вересні місяці 2000 року інформація про наявність у Г.Гонгадзе компрометуючих матеріалів могла потрапити до осіб причетних до організації компрометуючих записів або осіб зацікавлених в отриманні вказаних записів.
З метою перевірки можливого витоку інформації, щодо наявності у Г.Гонгадзе компрометуючих записів Необхідно:
Реалізувати отриману в ході досудового слідства інформацію, та шляхом оперативно розшукових заходів та слідчих дій встановити можливих осіб, які від Г.Гонгадзе могли дізнатись про існування записів в кабінеті Кучми Л.Д.
Окремим напрямком провести оперативно-розшукові заходи по встановленню обставин знайомства М.Мельниченка з О.Морозом
Необхідно:
Встановити осіб, які крім М.Мельниченка могли приймати участь у прослуховуванні кабінету колишнього Президента України.
Встановити кому, коли, та за яких обставин М.Мельниченко надавав для прослуховування отримані записи розмов Президента України Кучми Л.Д., записи яких саме розмов було надано?
Встановити особу, яка пропонувала касети з аудіо записами розмов колишнього Президента України Кучми Л.Д. народному депутату П.Симоненку?
Встановити, чи мав М.Мельниченко особисті контакти з народним депутатом України Морозом 0.0., Головатим С.П., журналістом Г.Гонгадзе, О.Подольським, помічниками народного депутата Мороза 0.0. — Шибком В.Я. та Луценком Ю.В., помічником народного депутат України Семенюк В.П. — Рудьковським М.М., його братом Рудьковським С.М. , якщо так то де, коли, за яких обставин відбувались вказані контакти?.»
Получается, что в октябре 2005 года ГПУ и СБУ решили плотно «поработать» по Мельниченко и Морозу. Тем более, что Мороз в то время еще не был спикером от антикризисной коалиции и работать по нему было нестрашно. Но возникает вопрос, откуда такая избирательность? Почему не отрабатываются прежде всего фигуранты самих записей Мельниченко, связанные с убийством Гонгадзе. Прежде всего, Литвин, Деркач-старший, другие оставшиеся в живых частые гости кабинета Леонида Кучмы. Почему нет ни слова о самом Кучме? Или его роль в деле Гонгадзе уже абсолютно понятна?
(продолжение следует)
Станислав Речинский, «ОРД»
