Хто з “крутих” підприємців відмовиться стати власником новенького “мерседеса”? Тим паче, коли є можливість купити престижне авто за ціною, майже на чверть нижчою від ринкової. Працівники правоохоронних органів переконалися в тому, що громадян, охочих придбати дешеву (за рахунок ухилення від сплати податків) іномарку в Україні, — хоч греблю гати.
Аналізуючи статистичні дані щодо автомобільного потоку, який перетинає українсько-словацький кордон, оперпрацівники УСБУ в Закарпатській області звернули увагу на таку деталь. Протягом кількох місяців в Україну в’їхали сотні новеньких легковиків престижних і дорогих марок (кожна машина коштує не менш як 40 тисяч доларів США), зареєстрованих виключно на жителів Рівненської області. До Рівного надіслали відповідні запити і з’ясувалося, що всі ці люди стали власниками седанів і джипів за рішеннями суду. Коли ж оперативни-ки спробували “знайти кінці”, хто й де платив за розмитнення автомобілів, виявилося, що цих документів ні в кого немає.
У грудні 1999 року на КПП “Ужгород” працівники СБУ і Карпатської регіональної митниці затримали джип “тойота” з рівненськими номерами, за кермом якого сидів житель Луцька. Він показав техпаспорт, довіреність на керування автомобілем і пояснив, що на прохання знайомого переганяє джип додому після ремонту машини у Словаччині, Документи були начебто в порядку, але… надто вже новеньким на вигляд був той джип, щоб його ремонтувати. Коли правоохоронці оглянули салон, сумніви розвіялися: спідометр показував, що автомобіль пробіг лише… 14 км. Саме на цій відстані від кордону міститься митний склад “Аvto-motor ВН”, на якому було куплено “тойоту”.
Водія негайно затримали. За тиждень оперативної-розшукової діяльності співробітники СБ України розкрили таку аферу, від якої навіть досвідчені правоохоронці схопилися за голову. Як же охочі придбати за кордоном авто уникали процедури розмитнення? Приміром, вибирав чоловік у словацькому автосалоні потрібну машину. Потім просив власника потримати її кілька днів, “поки надійдуть гроші”, а сам надсилав дані про номери кузова й двигуна своїм
спільникам у Рівне. Ті складали фіктивну боргову угоду: один писав розписку, гцо винен партнерові певну суму грошей, а той подавав позов до суду про стягнення боргу. Оскільки боржник не мав грошей, він як компенсацію пропонував кредиторові автомобіль (його параметри, передані зі Словаччини, вказувалися в поданих до суду документах). Сторони укладали відповідну угоду, і суд ухвалював рішення — передати машину кредиторові та зареєструвати на його ім’я в ДАІ. Цікаво, що сума боргу, яка фігурувала в документах, часто в десятки разів була меншою від вартості автомобіля. У випадку з “тойотою” (52 тисячі доларів США плюс 15 тисяч розмитнення) вона становила лише… шість тисяч гривень.
Найцікавіше у схемі те, що на момент реєстрації автомобіль не тільки не перебував на території України, але й навіть не був куплений у Словаччині. Лише після офіційної реєстрації машини на рахунок словацького автосалону покупець переказував гроші. Відтак власник іномарки підшуковував “гінця”, вручав йому довіреність на керування машиною, усі потрібні документи, номери й відправляв за покупкою. А той, отримавши в Словаччині автомобіль, переганяв його в Україну. На кордоні він подавав словацьким митникам справжні документи, згідно з якими машина ввозилася в Україну в режимі “експорт”. Потрапивши на нейтральну територію, водій чіпляв на автомобіль рівненські номери. Українським митникам, зрозуміло, показував фальшиві документи — техпаспорт і декларацію, згідно з якими іномарка в’їжджала в Україну в режимі “зворотний ввіз”. А це означало, що вона вже розмитнена.
Завдяки хитромудрій схемі ділок міг уникнути сплати кругленької суми — до 15 тисяч доларів США. Коли співробітники СБУ поїхали на Рівненщину, з’ясувалося, що тамтешні аферисти поставили машинний “бізнес” мало не на конвеєр. Дійшло до того, що вони самі друкували рішення суду… Виявилося, приміром, що майже сотня новеньких іномарок була зареєстрована на 20-річного бомжа, якого так і не вдалося знайти. Проаналізувавши документи, співробітники СБУ з’ясували, що протягом 1,5 року за цією схемою в Україну ввезено понад 1000 іномарок на десятки мільйонів доларів США. Сума митних платежів, що не надійшли в бюджет, перевищила 15 млн. доларів.
Коли матеріали кримінальних справ дійшли до Києва, рішення кількох райсудів Рівненської області, що розглядали фіктивні боргові угоди, скасував обласний суд. Конфісковано 16 іномарок, ввезених в Україну незаконно. Власникам інших автомобілів, можна сказати, пощастило. Оскільки вони виявилися третіми або четвертими покупцями і придбали машини законним шляхом, суд у конфіскації відмовив.
Звичайно, було б наївно сподіватися, що з розкриттям “рівненської афери” потік контрабандних ліашин в Україну припиниться. Є інші незаконні способи легалізації іномарок. Свого часу популярним був так званий агрегатний спосіб. Куплену на Заході машину розбирали і ввозили на територію України частинами (митні збори за окремі агрегати нижчі, ніж за цілий автомобіль). Крім цього, аферисти реєстрували машини на громадян інших країн СНД, котрі за підробними документами “в’їжджали в Україну на постійне проживання” (ця категорія осіб звільняється від розмитнення автомобілів). У 2000 році за матеріалами УСБУ в Закарпатській області порушено до десятка кримінальних справ по ЧопськІй митниці, через котру ввозились престижні іномарки, в документах яких значився фальсифікований тип кузова.
Поки в Україні є попит на іномарки, виникатимуть і нові схеми контрабанди. Але на рівненській афері, яка давала змогу ухилятися
від багатомільйонних відрахувань у бюджет, -поставлено крапку. У січні 2001 року набув чинності Закон “Про внесення змін у деякі державні акти України щодо регулювання ринку автомобілів”. Згідно з цим документом, продаж машин, ввезених в Україну і конфіскованих, у тому числі в рахунок погашення боргу за цивільно-правовими угодами, здійснюється лише з нарахуванням усіх податків і зборів, котрі виплачують імпортери автомобілів. Звичайно, якщо ці податки і збори не були виплачені раніше. Однією з підстав для внесення в закон цих змін стало викриття “рівненської афери”.
Ярослав ГАЛАС
«НА СТОРОЖІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ДЕРЖАВИ»