Начальник Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України генерал Петро Мельник має дивовижну здатність виходити сухим з води. Його не лякають суворі перевірки, не бентежать начальницькі виклики “на килим”. Подейкують, що він нині – багатий чоловік, що забезпечив свою родину на довгі роки… У той же час в деяких військових шпиталях не вистачає навіть елементарних медикаментів.
Щойно Юрій Єхануров став на капітанський місток українського війська, як відразу заявив: “Людина – військовослужбовець – стане центром уваги в армії”. Таким словам можна й поаплодувати. А заодно й згадати, як у різні часи попередники Юрія Івановича на міністерському посту також говорили щось подібне. Однак після гучних промов вони дуже швидко забували про “центр уваги”, себто про людський фактор.
Ось і маємо сумну картину: генералітет жирує, армія – бідує, зазнаючи дошкульних поразок. І цю армію б’ють на всіх “фронтах”: житловому, соціальному, фінансовому, медичному…
Звичайно, це погано, коли роками не вирішуються квартирні проблеми, коли шкутильгає грошове забезпечення воїнів, однак коли для лікування захисників Вітчизни не вистачає вкрай потрібних медикаментів, коли шпиталям підсовують препарати з простроченими термінами давності, то це, мабуть, означає, що генералітет вже навчився робити “бізнес” і на солдатському здоров’ї.
У зв’язку з цим хочемо привернути увагу до діяльності Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України, який з червня 2006 року очолює генерал-майор медслужби Петро Мельник.
Подейкують, що Петро Степанович має дивовижну здатність виходити сухим з води, з будь-якої ситуації, навіть найнесприятливішої для нього. Його не лякають суворі перевірки, не бентежать начальницькі виклики “на килим”.
Одні кажуть, що Мельник – везунчик долі, інші – що він за довгі роки служби зміг добряче потурбуватися про те, щоб мати гарні зв’язки у владних
структурах, серед впливових людей.
Тут варто зробити необхідну ремарку. Ще до появи Петра Мельника на посаді начальника департаменту, з медичним забезпеченням військових діялось казна-що. Фахівці Головного контрольно-ревізійного управління України неодноразово вказували на порушення законності при використанні бюджетних коштів Департаментом охорони здоров’я МО. Так, за період з 2004-го по 2005-й роки загальна сума порушень фінансово-бюджетної дисципліни, незаконних та нецільових витрат склала майже 70 мільйонів (!) гривень.
Ви думаєте, хтось із генералів та полковників за ці комбінації-махінації суворо відповів? Чи може, з когось зірвали погони? Чи когось запроторили до в’язниці?
Не було такого, скажемо вам точно. Ось якщо прапорщик вкраде каністру спирту, то його прокуратура гамселитиме по повній програмі й доведе справу до суду. А великих начальників у нас не саджають за грати… Іноді їх ввічливо просять залишити службу, як це сталося, наприклад, з колишнім керівником Департаменту охорони здоров’я МО В. Юрченком.
У травні 2006 року міністр оборони Гриценко звільнив Юрченка з роботи, а також притягнув до дисциплінарної відповідальності кількох медичних керманичів нижчого рівня, зокрема підполковника В. Гульпу та В. Панасенка.
Дехто з військових медиків сподівався, що з появою Петра Мельника в кріслі начальника департаменту ситуація в армійській медицині поліпшиться на краще. Даремно сподівався.
Ревізори знову вдарили на сполох. Перевіривши 19 військових шпиталів, Вінницький медичний центр Повітряних Сил ЗСУ та 7 військових медичних складів, вони виявили фінансових порушень та недоліків на суму 17, 6 мільйона гривень.
Зокрема, ревізори відзначають: “Порушення та недоліки при визначенні потреби на закупівлю лікарських засобів, їх розподілу підпорядкованим закладам призвели до значного накопичення лікарських засобів з простроченим терміном придатності”. Наприклад, у грудні 2006 року на медичних складах знаходилися лікарські засоби з вичерпаним терміном придатності на суму 898, 6 тисяч гривень.
Невже увесь цей непотріб, який став вкрай небезпечним для здоров’я, збираються використовувати для лікування захисників Вітчизни? Так можна й остаточно добити армію.
Подивимося на ситуацію в регіонах. ГоловКРУ зазначає: “В Центральнму військовому госпіталі в Харківській області (в/ч А-3306) станом на 01.05.2007 знаходилось 20 флаконів препарату “Єтозид”… з терміном придатності – червень 2007 року, та 8 упаковок лікарського препарату “Блеонко”.., термін придатності яких закінчився в березні 2007 року. Дані препарати неможливо використати в госпіталі, оскільки вони застосовуються при спеціалізованому лікуванні онкологічних хворих, яке не проводиться в госпіталі”.
Медикаменти з простроченим терміном зберігання було виявлено також в Миколаївському, Рівненському військових шпиталях.
Іноді здається, що без військової розвідки неможливо розгадати деякі секрети постачання медикаментів. Процитую дещо з ревізорського акта: “У травні 2006 року з в/ч 1382 відпущено до 387-го військового госпіталю в Полтавській області (в/ч А-3114) лікарські засоби, а саме: гексавіт драже № 50 в кількості 134 упаковки на суму 253, 26 грн., кальцію хлорид… в кількості 30 ампул на суму 6, 9 грн. та йод… в кількості 70 флаконів на суму 35 грн. Термін придатності медикаментів в наряді не зазначено, а згідно даних в/ч 1382 вищезазначені медикаменти відпущено із закінченим терміном придатності. Ці медикаменти госпіталем використано в повному обсязі”.
Ви думаєте, про це та інше “кіно” на тему військової медицини не знав міністр оборони України Гриценко? Знав. Добре знав. Але стверджував, що “накопиченню надмірних запасів в багатьох випадках сприяв неефективний та несвоєчасний розподіл закуплених лікарських засобів”. Однак генерала Петра Мельника Гриценко й не думав притягувати до відповідальності.
Армійські сховища переповнені різним медичним непотрібом з простроченим терміном. І доказ цьому – ревізія ГоловКРУ.
Скажімо, станом на 1 січня 2006 року такого майна на Центральному медскладі в/ч А-1952 зберігалося на суму 23 428 17 грн. А в липні 2007 року ці показники виросли більш ніж у 20 разів і склали величезну суму – 497 099 28 грн. Візьмемо собі на замітку, що у цей період військові лікувальні заклади забезпечувалися медикаментами вкрай негативно.
І це не пусті слова. Як підтвердження – такий факт. Протягом осінньо-зимового періоду 2006 – 2007 років із 64-х лікувальних закладів та військових частин, що “приписані” до Центрального складу, тільки дві установи одержували медичне майно. Іншим нічого не дісталося, навіть вати!
У цій “кінострічці” засвітився ще й такий факт. Одного разу медичні начальники вирішили: щоб довго не мізкувати над тим, як списувати лікарські засоби з обмеженим терміном придатності, треба передати їх… до військового сільськогосподарського підприємства “Нива” (м. Яготин Київської області). Що й було зроблено.
А коли про дивну комбінацію стало відомо завдяки ревізії ГоловКРУ, то керманичі Міноборони стали відбиватися від перевіряючих таким аргументом: мовляв, “Нива” заплатила за ці ліки певну суму в казну МО.
Тоді ревізори “копнули” ще глибше й з’ясували: на момент одержання ліків “Нива” не вела господарської діяльності, оскільки підприємство було визнано банкрутом. Керівники “Ниви” стверджували, що медикаменти одержали безкоштовно і їх використано… для лікування тварин.
Багато ще можна показати кадрів з кінострічки про те, як “піклується” про здоров’я захисників Вітчизни генерал Мельник та його команда. Ось хоча б такий сюжет. Одна з комерційних фірм, порушивши умови угоди з Міністерством оборони України, зірвала план поставки шприців до відомчих шпиталів. Що робить дирекція Департаменту охорони здоров’я МО? Замість того, щоб вжити до порушників адекватних заходів в рамках законодавства, медичні керманичі самовільно внесли певні зміни до цієї угоди. А згодом військова казна зробила передоплату за це майно, і воно надійшло на склад Міноборони аж через кілька місяців після обумовленої дати. Хіба це державницький підхід? І чи не є це явним лобіюванням інтересів комерційної структури?
Було й таке, що якось дирекція Департаменту охорони здоров’я МО в наказовому порядку зобов’язала начальника Центрального медскладу Міноборони прийняти вакцину, яка не відповідала умовам тендерної документації та угоди. Що ж, своя рука – владика…
До речі, фахівці галузі стверджують, що хаотична система закупівель медичного майна, а потім примусовий розподіл його серед шпиталів та військових частин почали активно впроваджуватися з осені 2005 року. Так триває і понині.
Чи зможе навести порядок в медичній сфері новий міністр оборони України? Поживемо – побачимо. Але якщо змириться з окозамилюванням та профанацією, якщо не віджене від годівниці жирних котів, то гарні слова про військовослужбовця, як центр уваги в армії, так і залишаться словами.
Іван ПИЛИПЕНКО, журналіст
