В Москве арестовали Могилевича. Для автора это звучит столь же шокирующе, как например, фраза: « В Москве арестовали Патрушева». Потому как не может автор поверить в великий миф о простом, пусть и масштабном уголовном авторитете Семене Могилевиче. По мнению автора, возможно, ошибочному, Семен Юдкович Могилевич – человек КГБ, затем ФСБ, а затем того страшненького сплава ФСБ, нефти-газа, и имперской ностальгии, который и является нынешней российской властью.
Еще в мае 2006 года мы опубликовали серию статей под названием «Великий миф о Могилевиче».
Позволим себе небольшой автоплагиат:
«Если мифы создают, значит это кому-нибудь нужно. В основном это делается для вполне прагматичной цели – отвлечения внимания. Вот, например. СМИ уже давно подняли шум из-за того, что «РосУкрэнерго» связано с Севой Могилевичем – страшным преступным авторитетом и чуть ли не руководителем мафии. Но при этом почему-то никого не смущало, что в руководстве этой же самой «РосУкрэнерго» собрались отставники ФСБ.
О Семене Юдковиче Могилевиче написано много. Но, к сожалению, в основном это довольно однообразные перепевы информации, собранной ФБР. ФСБ, при всей нынешней дружбе с США, на Могилевича информации не дает. Что впрочем и не удивительно. После того, как Могилевича «выдавили» из Венгрии он прочно обосновался в Москве, выкупил себе дачу Георгадзе, купил квартиру на Рублевке и каждое утро здоровался с Зюгановым. Но это все мелочи. Куда интереснее другое. Почему Могилевича так упорно называют уголовным авторитетом? При всей его вполне однозначной биографии. Ведь, скорее всего, на его похоронах будет звучать оружейный салют, гроб будут везти на орудийном лафете, на подушечках будут лежать правительственные награды, а сам покойник будет лежать в мундире генерала ФСБ. Это, конечно, шутка. Мы не знаем доподлинно, является ли Могилевич просто агентом КГБ-ФСБ, или же он действительно, офицер-нелегал. Мы просто предлагаем взглянуть на скудные факты его биографии несколько под другим углом.»
Ниже мы приведем любопытный документ из интерполовского проекта «Тысячелетие». В нем весьма подробно описана «Солнцевская» ОПГ и, в том числе, деятельность Семена Могилевича. «Солнцевские» изначально курировались российскими спецслужбами, а со временем перестали быть собственно ОПГ и стали своего рода передовым и негласным криминальным отрядом ФСБ. Могилевич – один из ярчайших представителей этих людей. Судите сами, ну кто бы позволил обычному уголовнику участвовать в масштабном разворовывании имущества Западной группы войск в бывшей ГДР? А Могилевич участвовал, наравне с Павлом Грачевым. Только организовывал хищения не для генералитета армии, а для генералитета «конторы». Как мог простой уголовник Могилевич создать разветвленную по всему миру преступную организацию, организацию, которая скорее представляет собой нелегальные финансовые «коридоры». По которым шли столь же нелегальные деньги. И как он мог, после объявления в международный розыск Интерполом, ФБР и рядом других организаций – спокойно уехать в Москву и жить там рядом с российской элитой? Приезжать в Украину, не боясь быть здесь задержанным? «С Дона выдачи нет»? Ну, это для кого как. Кстати, об Украине. О фамилии «Могилевич» у нас как-то подзабыли, но слово «солнцевские» звучит довольно часто. «Солнцевские» трудились в Президентской Администрации времен Медведчука, «солнцевские» полпреды «решают вопросы» в Украине с такой же легкостью, как в России. «Солнцевские» успешно вытесняют «донецких» из Крыма. Можно не знать кто такой Виктор Черномырдин, но не знать о «солнцевских» просто неблагоразумно. Кстати, именем «солнцевских» прикрываются и многие росссийские аферисты, действующие в Украине. К примеру, некто Александр Радванский, или «Саша-Качок». Он активно «решает вопросы» в Украине. Ему, как представителю «солнцевских» отстегивают братья Марковы в Одессе и депутат Сивкович в Киеве, не зная того, что Радванский несколько лет назад был с позором изгнан «братвой» из России, и с тех пор никакого веса и значения не имеет. Но мы отвлеклись.
Почему же вместо заслуженного пенсиона Семен Могилевич попал на нары? На этот счет есть несколько версий. По одной, это обычная путинская «зачистка» старых соратников, такая же, как «посадка» высокопоставленного генерала Госнаркоконтроля Бульбова и опала главы этой структуры, давнего друга Путина – генерала Черкесова. Путин просто «зачищает» поле для своей новой, постпрезидентской игры. В которой не будет места ни для «старых товарищей», ни для слишком авторитетных и одиозных личностей.
Есть и более экстравагантная версия. Якобы британской разведке удалось каким-то образом заставить Могилевича согласиться на тайный вывоз в Великобританию. С последующим судебным процессов, в ходе которого Могилевич в обмен на программу защиты свидетелей даст всю «кладку» на нынешнюю российскую элиту. Процесс обещал быть поинтереснее, чем эпопея с отравлением Литвиненко. Вот только ФСБ среагировала раньше и Семена Юдковича накануне «вывоза» упрятали от греха подальше в СИЗО. Впрочем, в ближайшее время мы, скорее всего узнаем, почему был арестован Могилевич. А пока, у нас есть возможность ознакомиться с документами проекта «Тысячелетие», посвященным «солнцевским» и Могилевичу.
ІНТЕРПОЛ
Генеральний Секретаріат
ЛИСТ-ПОВІДОМЛЕННЯ
Жовтень 2002р.
Офіцерам зв’язку і співробітництва Проекту “Тисячоліття”
Про: злочинне угруповання “Солнцевская”
Це дослідження, здійснене підрозділом з питань аналізу злочинності разом з підрозділом з питань злочинних організацій та наркотиків було ініційоване в рамках проекту “Тисячоліття” (Millenium).
Підрозділ Інтерполу з питань злочинних організацій та наркотиків вважає, що “Солнцевская” є однією з найзначніших кримінальних організацій Східної Європи. Однак, слід зазначити, що інформація, як міститься в цьому матеріалі має історичний характер, тому сучасна діяльність злочинних груп, що входять до складу “Солнцевская”, не відображена. Через те, що досі тривають слідчі дії, багато наявної інформації не може бути оприлюднена.
Ця інформація була отримана нами як від органів поліції відповідних країн, так і з відкритих джерел, тому її достовірність є різною, залежно від її джерела. Якщо певні дані є сумнівними, ми це говоримо про це у виносках, де зазначаємо також дату, автора, назву статті, назву газети тощо. К зв’язку з цим матеріали не можуть бути використані у якості доказів або бути підставою для якихось примусових заходів. В усякому разі, при цьому треба порадитися з первинним джерелом тієї чи іншої інформації.
Детальне розслідування стосовно злочинної організації “Солнцевская” здійснила в 1995 році Чехія. Висловлюємо подяку також НЦБ Інтерполу в Києві, Ризі, Римі, Софії та Вісбадені. НЦБ Інтерполу в Москві надала дуже невелику за обсягом інформацію (про деякі цікаві дані про окремих учасників “Солнцевская” та про правопорушення, до яких вони були причетні).
У зв’язку з тим, що матеріал є складним та великим за обсягом, він розподілений на дві частини:
Частина І – загальна інформація про організацію, її лідерів, членів та підрозділи (бригади), що входять до її складу.
Частина II – бізнесова діяльність, а також контакти з іншими особами та групами осіб.
Проект “Тисячоліття” (Millenium) є спільним проектом з групою, що розроблює проекти у правоохоронній сфері в рамках Великої вісімки стосовно організованої злочинності у Східній Європі / Росії. Головна ціль цього проекту – збір, порівняльний аналіз та надійне зберігання відповідної інформації (дані про злочинні організації та їхніх членів, ієрархічну побудову, злочини та способи їх вчинення тощо). На адресу країн-членів цього проекту регулярно розсилаються результати досліджень, здійснених стосовно тих чи інших злочинних організацій та їхніх окремих членів. В НЦБ та інших правоохоронних органах країнам-членам також пропонується допомога в процесі здійснення ними слідчих дій.
Зараз здійснюються кадрові перестановки, тому немає активного менеджера цього проекту, але всі повідомлення розглядаються нами. Ми надаємо відповіді усім нашим дописувачам. Продовжує здійснюватися і аналіз отриманої в рамках цього проекту інформації. Якщо у вас виникають питання або зауваження стосовно матеріалів, що додаються, звертайтеся до Даніеля Хесрі (тел. 33-472-44-70-07) або Гвена Макклуре (тел. 33-472-44-72-39).
Щиро Ваш
Генеральний Секретар Рональд К. Нобле
Виконавець : ІНТЕРПОЛ, Підрозділ з питань аналізу злочинності.
ПРОЕКТ “ТИСЯЧОЛІТТЯ”
“СОЛНЦЕВСКАЯ”
Декілька аналітичних досліджень стосовно діяльності осіб та груп, залучених до організованої злочинності, вже були підготовлені та розповсюджені підрозділом з питань злочинних організацій та наркотиків (Інтерпол) в рамках проекту “Тисячоліття” (Millenium). Дані, що наводяться нижче, були зібрані Інтерполом, починаючи з 1995 року стосовно однієї з найзначніших кримінальних організацій Східної Європи –“Солнцевская”. Звичайно, це більше історичний матеріал, ніж такий, що відображає сучасні реалії. Деяких осіб, про яких йдеться в цих матеріалах, вже немає серед живих. Структура організації теж могла значно змінитися за цей час.
Що стосується Семена Могилевича, значна інформація була надана Ізраїлем та США. Значний внесок у підготовці цих матеріалів належить Швейцарії. Чехія також надала чимало матеріалів та фотографій стосовно членів цієї кримінальної організації.
Висловлюється прохання до країн-членів надати додаткову інформацію стосовно цієї злочинної організації.
Частина І
Структура та члени злочинної організації
“Солнцевская”
“Етнічні групи” в колишньому СРСР: слов’янські, кавказькі та чеченські можуть співробітничати або ворогувати в залежності від обставин. У той же час, грузини ніколи не співробітничали з вірменами, а тільки з азербайджанцями в рамках однієї “етнічної групи”. Останні спеціалізувалися в основному на наркобізнесі. Вірмени спеціалізувалися на крадіжках автотранспорту, вимаганні та хабарництву. Грузини – на берглері та викраденні людей. Грузини разом з курдами та татарами контролюють нафтовий бізнес в Росії.
Ассирійці також є дуже важливою “етнічною групою” в Росії. Кожне казино сплачує “кримінальний податок” цій малочисельній “етнічній групі”, незалежно від того, де і під чиїм контролем воно знаходиться. Чеченці разом з Тамбовською та Казанською групами контролювали злочинний світ в Санкт-Петербурзі. Чеченці також разом з абхазцями контролювали злочинний світ в Краснодарському краї (згодом абхазців там замінили вірмени).
Організована злочинність в Москві була представлена трьома злочинними угрупованнями – “Солнцевская”, “Долгопрудненская”, “Ізмайловская” та “Любера”. До їхнього складу входили росіяни, українці, білоруси та татари.
До злочинної організації “Солнцевская”, яка очолювалася Сергієм Анатолійовичем Михайловим (07.02.58 року народження) та Віктором Сергійовичем Аверіним (31.05.55 року народження) і спеціалізувалася на відмиванні грошей, проституції, наркобізнесі та нелегальному обігу зброї, ядерних матеріалів та дорогоцінних каменів, входила і група Могилевича, який проживав у Будапешті (Угорщина). Останній діяв також в Росії, Україні, Австрії, Канаді, Чехії, Ізраїлі, Великій Британії та США. Члени групи Могилевича підтримували зв’язки зі “злодієм у законі” Алімджаном Тохтахуновим. До речі, в свій час Сергій Михайлов відмовився від пропозиції стати “злодієм в законі”.
“Злодії у законі” періодично збираються разом з керівниками злочинних організацій зокрема з метою розподілу сфер впливу. Наприклад, під час однієї з таких зустрічей (“сходка”) за розкрадання спільних грошей був “засуджений” до страти “злодій у законі” Павло Захаров, який контролював так званий “общак” слов’янської “етнічної групи”.
Загальний “общак” в колишньому СРСР контролював “злодій у законі” В’ячеслав Іванков, відомий як “Япончик” (02.01.40 року народження). Він був заарештований в США 08.06.95 за вимагання 2,7 млн. доларів від власників компанії “Summit International Company”. Вирок передбачав позбавлення волі В.Іванкова строком на 9 років та 8 місяців. Крім останнього ще 5 відомих “злодіїв в законі” були залучені до діяльності злочинної організації “Солнцевская” :
— Олександр Окунев (17.07.62 року народження);
— Беслан Джонуа (1953 року народження);
— Джемал Кхачидзе (16.06.37 року народження);
— Захар Калашов (20.03.53 року народження);
— Микола Бізікашвілі (1956 року народження, був вбитий).
За повідомленням НЦБ Інтерполу в Вашингтоні до злочинної організації “Солнцевская” входило приблизно 2 тис. учасників, які були розподілені на бригади по 40 – 50 осіб в кожній. Лідери бригад були підзвітні С.Михайлову та В.Аверіну, яким віддавили частину свого нелегального прибутку.
За повідомленням НЦБ Інтерполу в Празі та НЦБ Інтерполу в Москві до злочинної організації “Солнцевская” входило приблизно 500 – 600 учасників.
За повідомленням НЦБ Інтерполу в Римі до цієї злочинної організації входило приблизно 30 злочинних груп, які складалися приблизно по 200 активних учасників.
Серед інших керівників злочинної організації “Солнцевская” можна згадати також Арнольда Тамма, Євгена Люстарнова, Олександра Аверіна, Геннадія Шаповалова, Сергія Русакова, Петра Горбатих, Сергія Руссакова, та Семена Могилевича. Ці особи входили до складу так званої “великої керівної ради” організації.
Відомо, що злочинна організація “Солнцевская” була створена С.Михайловим разом з С.Тимофеєвим (відомий як “Сільвестер”) в 1984 році в Москві. На податку 1988 року бригада у складі 30 злочинців була “дахом” для маленьких бізнесменів. За даними НЦБ Інтерполу в Москві 18 та 31 травня 1988 року ця група навіть здійснила напади на працівників міліції біля супермаркету, захищаючи вуличних шахраїв. У липні 1988 року була сутичка цієї групи з азербайджанцями та деякі прояви бешкетництва на вулицях Москви. У той час членами групи були вже 150 осіб. Злочинні групи “Казанская”, “Кузнецовская”, “Строгинсксая”, “Тушинская”, “Красногорская”, “Зеленоградская” та деякі інші Московські групи почали приєднуватися до цієї злочинної організації. Згодом остання взяла під свій контроль злочинний світ Пушкіно та район аеропорту “Внуково”. Лідерів злочинних груп, які ставали конкурентами, було вбито, а їхні групи підпорядковувалися “Солнцевской”, яка почала співробітничати з такими серйозними злочинними організаціями як “Таганская” та “Люберецкая”. Налагодилися контакти і з іншими злочинними організаціями (“Измайловская”, “Подольская”, “Архангельськ”, “Оссетия”, “В’єтнам”).
Злочинна організація “Солнцевская” відкрила своє детективне агентство і охоронну компанію, а також створила мережу інформаторів в різних органах міліції. Серед її учасників були спортсмени, таксисти, офіціанти тощо. Викрадали автотранспортні засоби, грабували перехожих, зокрема використовуючи снотворні речовини, займалися вимаганням тощо.
У 1989 році “Солнцевская” вже складалася з 10 бригад приблизно по 30 учасників. Сергій Тимофеєв товаришував з С.Михайловим, але вже мав свою злочинну організацію “Ореховская” (також відома як “Тимофеевская”). Спортсмен Борис Антонов зі своєю бригадою створив клуб “Самбо 70” і почав тісно співпрацювати зі злочинною організацією Сергія Тимофеєва. У 1989 році останній був ув’язнений, тому Антонов почав працювати певний період виключно на Михайлова. Останній також був заарештований, тому з 1989 по 1991 роки “Солнцевская” не здійснювала активну злочинну діяльність. У 1991 році Михайлова звільнили і він знову зібрав учасників злочинної організації, підпорядкувавши собі також половину учасників “Ореховская”, тому що Тимофеєв ще перебував в місцях позбавлення волі. У 1992 році останній звільнився, і Михайлов запропонував йому очолити бригаду в “Солнцевская”. Тимофеєв не погодився. Він домовився про співпрацю з Калдовим (відомий як “Губа”), який був лідером злочинної організації “Таганская”. З С.Тимофеєвим почала співробітничати також злочинна організація “Люберецкая”. Антонов знову став правою рукою Тимофеєва. Михайлов намагався вбити останнього, щоб самостійно контролювати злочинний світ Москви. Цей його план впровадив Сергій Юрійович Буторін (09.11.64 року народження, також відомий як Джакім Карслієв, 30.01.64 року народження, прізвисько “Ося”, “Стьопа”, “Степан”, “Остап”), заклавши вибухівку в автомобіль лідера конкуруючої організації в 1994 році. В тому ж році Сергій Буторін намагався вбити Борися Березовського, підклавши вибухівку в його автомобіль. Він вчинив декілька вбивств на замовлення протягом 1995 – 1998 років. Цей серійний вбивця знаходився у міжнародному розшуку з 03.07.2000 на прохання НЦБ Інтерполу в Москві і був заарештований в Іспанії 14.02.2001.
Таким чином, “Солнцевская” на чолі з Михайловим, Аверіним і Таммом встановила майже монопольний контроль за злочинним світом Москви.
У кінці 1992 року та на початку 1993 року пройшли зустрічі росіян з колумбійцями та італійцями в Австрії та Німеччині, щоб владнати справи стосовно поставок кокаїну. Іванков просив Антонова зайнятися поставками кокаїну з Колумбії до Росії, але той не погодився, тому за цю справу взявся Михайлов.
У 1993 році Михайлов та Аверін перебралися до Відня, маючи при собі 40 млн. шилінгів готівкою. В аеропорту їх зустрічали три автомобіля Посольства Російської Федерації. “Солнцевская” продовжила свою діяльність вже під заочним керівництвом цих осіб. Але Михайлов не почувався в Австрії в безпеці, тому згодом він разом зі своїми помічниками Каверіним і Таммом емігрували до Ізраїлю, прийнявши громадянство цієї країни (Михайлов та Аверін не тільки одночасно одружилися на єврейках в Будапешті, але й разом отримали дозвіл на носіння зброї). У 90-х вона вже мала свою філію і в Чехії, де в основному діяв Могилевич, ймовірно привласнюючи прибутки компанії “Magnex” і ресторану “U Holubu” для задоволення особистих потреб, бо Михайлов згодом вимагав від нього віддати до спільного фонду “Солнцевской” 5 млн. доларів США. Крім того, Могилевич контролював декілька злочинних організацій в Україні.
Лідери “Солнцевской”, включаючи Могилевича, зустрічалися з членами своєї злочинної організації у лютому та травні 1995 року. Тоді обговорювалися питання, пов’язані з новоствореними шляхами контрабанди золота та коштовностей, а також ввозу в Москву кокаїну з Південної Америки, а також героїну з країн СНД до Західної Європи та США. Поліція отримала тоді інформацію про наміри вбивства Семена Могилевича. Після травневої зустрічі злочинців у Празі і проведення поліцейської спецоперації Чехія заборонила Сергію Михайлову, Віктору Аверіну, Семену Могилевичу, помічнику останнього Олексію Олександрову та деяким іншим членам “Солнцевской” подальший в’їзд на свою територію до 2005 року.
Таким чином, “легальний” бізнес “Солнцевской” на території Чехії було припинено. Однак Могилевич, проживаючи в Будапешті продовжував контролювати його через своїх чеських та інших партнерів.
Протягом перебування Михайлова в СІЗО в Швейцарії до цієї країни прибув Арнольд Тамм, щоб тимчасово контролювати “бізнес”, який “Солнцевская” здійснювала у Женеві.
22.07.99 учасник “Солнцевской” Анатолій Катрич подав заяву щодо відміни заборони на його в’їзд до Чехії, але марно.
У січні 2000 року НЦБ Інтерполу в Москві повідомило чеських колег про наміри керівників “Солнцевской” знову зібратися в Чехії. Для цього через Петра Горбатих планувалося підкупити якусь посадову особу в цій країні, яка б змогла виключити імена Михайлова, Аверіна та Могилевича зі списку нев’їзних осіб до Чехії.
Відомо, що “Солнцевская” здійснювала свою злочинну діяльність і на території Австрії, Бельгії, Великої Британії, Угорщини, Ізраїлю, Ліхтенштейну, Кіпру, Колумбії, Коста-Ріки, Еквадору, Панами та США.
За інформацією НЦБ Інтерполу в Римі “Солнцевская” здійснювала інфільтрацію своїх людей до банків та фінансових організацій, а також на керівні посади важливих Московських компаній (тактика американської мафії 30-х років). Були започатковані тісні стосунки в політичних колах. Деякі політики допомагали “Солнцевской” здійснювати нелегальні дії. Головним видом її діяльності стало відмивання грошей. Встановлювалися контакти з торгівельними та кредитними компаніями в різних країнах світу. Здійснювалися інвестиції в економіку країн Європи та Америки. “Солнцевская”, зокрема, мала монополію на поставки кокаїну до Москви з Південної Америки. Але учасники “Солнцевской” продовжували займатися нелегальним обігом й інших наркотиків, зброї та крадених автомобілів. Вони також здійснювали викрадення людей. Лідери багатьох непідконтрольних злочинних груп в Москві були ліквідовані, а учасники останніх підпорядковувалися лідерам “Солнцевской”. Таким чином розширювалися сфери та території, контрольовані останньою.
У 1998 році правоохоронними органами м. Москви була порушена кримінальна справа № 18/111031-98 проти Сергія Михайлова та Віктора Аверіна по факту створення ними злочинної організації.
Багато країн-членів Інтерполу розглядають злочинні групи колишнього СРСР як такі, що становлять для них загрозу. Це пов’язано не тільки з насильницькими злочинами, які ними скоюються, але й з їх проникненням до фінансових, бізнесових та урядових сфер діяльності. Як заявили органи поліції Чехії, вони мають дуже великий капітал у своєму розпорядженні. Вони становлять серйозну загрозу стабільності східноєвропейських країн, а також Угорщині, Болгарії тощо. У країнах Заходу злочинці активно відмивають нелегально здобуті кошти, купуючи нерухомість та різні компанії. Вони отримують громадянство або вид на проживання зокрема в США, Канаді, Ізраїлі, Бельгії, Німеччині та Греції.
На жаль, майже повністю відсутні письмові свідчення та докази проти членів злочинних груп та організацій, особливо проти їхніх лідерів, які діють у віртуальній площині, а тому безкарно. Відомо, що у Посольстві Норвегії в Москві С.Михайлову нещодавно видали Шенгенську візу № 00070786. Однак, цій особі офіційно заборонено в’їзд до Чехії, Австрії, Франції, Ізраїлю, Словаччини, Латвії та Швейцарії.
Зважаючи на серйозні наслідки, до яких може призвести проникнення російської організованої злочинності, зокрема злочинної організації “Солнцевская”, вважається за необхідне, щоб країни-члени :
— здійснювали взаємний обмін інформацією стосовно учасників злочинних угруповань та їхньої діяльності;
— здійснювали спостереження та нагляд за ними;
— забороняли їм в’їзд та перебування на їхній території, якщо це можливо в рамках чинного законодавства;
— допомагали іншим країнам здійснювати певні слідчі дії;
— приймали адекватні закони та здійснювали необхідні заходи, щоб боротися з відмиванням грошей та інвестуванням нелегальних прибутків.
Біографічні дані та фотографії деяких членів злочинної організації “Солнцевская” додаються.
Злочинна організація “Солнцевская” очолюється Сергієм Анатолійовичем Михайловим, 07.02.58 року народження, м. Москва, проживає в Москві 119633, вул. Новопеределкінська 8, кв. 29. У повідомленні НЦБ Інтерполу в Софії від 26.08.2000 зазначається, що він 07.02.56 року народження). В Швейцарії він проживав в м. Борекс, а в Ізраїлі – в м. Бат Ям (разом з Аверіним). У нього є й інші квартири в Москві та Відні.
Він також відомий як Міхайлідіс Сергіос, Міхас, Мішас, Міхась, Міхаз та Срьоза.
У повідомленні НЦБ Інтерполу в Вашингтоні він має російський закордонний паспорт № 0013760Р, де в 1996 році було зазначено, що він проживав в м. Сан-Хосе (Коста-Ріка). Він також має російський закордонний паспорт серії 43 № 7889348 дійсний до 21.01.2004 року та закордонний паспорт № 705626 від 09.10.96 (перед останнім номером стоїть серія Х-8В, але кирилицею).
В Ізраїлі йому було видано посвідчення особи № 309982262. Він також має ізраїльський паспорт № 6325716 виданий в Брюселі (Бельгія), дійсний до 21.09.2000.
У 1996 році в м. Марбелла (Іспанія) він мав грецький паспорт серії МІ № 90390 та/або серії МІ № 66985 на ім’я Міхайлідіс Сергіос.
У 1996 році він також шляхом шахрайства отримав посвідчення особи громадянина Португалії.
У повідомленні НЦБ Інтерполу в Києві зазначався його документ № 21U12336773 та ізраїльський паспорт № 5619997, виданий 01.11.93.
У повідомленні НЦБ Інтерполу в Софії зазначається його паспорт № 01233673 (за повідомленням НЦБ Інтерполу в Москві цей паспорт зараз є недійсним і належав іншій особі Михайлову Сергію Геннадійовичу, 26.06.66 року народження, який попав до уваги поліції Чехії в 1995 році).
10.05.95 він отримав паспорт Коста-Ріки, а в червні та липні цього ж року намагався отримати дипломатичний паспорт Гайани за хабар у розмірі 50 тис. доларів США.
У червні 1997 року він був позбавлений громадянства Ізраїлю.
4.04.84 він був засуджений до 3 років ув’язнення за шахрайство у сфері страхування. У серпні 1984 року цей вирок був змінений на умовне засудження на той же самий строк.
У 1987 році він створив злочинну групу “Солнцевская”.
7.12.89 його затримали в Москві за вимагання грошей та автомобіля у бізнесмена В.Г.Розенбаума. Тоді Михайлов діяв разом з братами Аверіними, Люстарновим та Тімофеєвим (“Сильвестр”). Всі вони трималися в СІЗО, але 30.07.91 були звільнені, бо свідок відмовився дати показання проти них на судовому засіданні. Відомо, що В.Розенбаума вбили у 1997 році в Нідерландах. НЦБ Інтерполу в Берні вважає, що до цього причетний С.Михайлов, бо він побоювався свідчень Розенбаума у справі щодо факту вимагання з боку останнього. Ймовірно це вбивство організував Аверін через “злодія в законі” А.Ісаєва (прізвисько “Розпис”). Останні згодом був вбитий в Польщі.
Інший лідер злочинної організації “Солнцевская” – Віктор Сергійович Аверін, 31.05.57 року народження, м. Москва. Відомі інші дати народження, які ним вказувалися в тих
