Не Верховна рада, а іменини серця якісь. То поб’ються, то помиряться, то знову поб’ються, то комісію створять. Слідчу. Ото журналістам радість. Одна назва чого варта: «Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з розслідування висвітлених у засобах масової інформації фактів щодо можливих порушень законодавства України та прав людини Міністром внутрішніх справ України Луценком Юрієм Віталійовичем». Тож не просто незаконну діяльність Юрія Віталійовича депутати розслідувати збираються, а саме факти, висвітлені в засобах масової інформації. Ось як.
Від такої радості редакція «ОРД» два дні повноцінно працювати не могла. Бо як прочитали ми прізвища «слідчих», як узнали, хто саме буде розслідувати чистоту помислів міністра внутрішніх справ, так щелепи в приступі сміху й звело. А тут нова звістка прийшла: на тій комісії будуть розглядати факти про міліцейське беззаконня, викладені в наших публікаціях на «ОРД».
Це – правильно. Нехай розглядають. І про незаконне затримання за наказом Луценка громадянина Росії Михайла Гангана, і про освячену Луценком бурхливу кримінально-політичну діяльність керівника Київської обласної організації «Антикримінальний вибір» Ярослава Годунка. А може, навіть, з трибуни Верховної Ради зачитають відкритого листа редактора «ОРД» Станіслава Речинського на ім’я пана міністра, на яке Луценко все ніяк не збереться дати відповідь.
Лист той був відправлений у МВС України ще 28 січня 2008 року і того ж дня вміщений на «ОРД» (/categ_1/article_52356.html). Тож 29 лютого, як не крути, журналіст Речинський мав отримати відповідь. Але Юрій Віталійович досі пишуть – на радість означеній комісії, оскільки невиконання вимог Закону України «Про звернення громадян» в частині строків надання відповіді становить, як відомо, склад корупційного правопорушення.
Також нагадаємо, що задля надання фактам, вміщеним у цьому зверненні, художнього звучання, того ж дня побачила світ і наша стаття «Цифра» в законі» (/categ_1/article_52354.html) з описом ратних і комерційних подвигів нинішнього першого заступника УБОЗ УМВС України в Київській області Олександра Анциферова та начальника розвідувально-аналітичного центру цього самого УБОЗ Миколи Таранова. Ці два високих достойники, ображені кількаразовим не дуже шанобливим згадування прізвища Анциферова (він це «Цифра», він же «Циферблат») на «ОРД», не вигадали нічого кращого, як «забити стрілку» редакторові сайту. А Таранов ще й записав для домашньої колекції діалоги між Речинським і Анциферовим, у яких перший, загибаючи пальці, розповідав де, у кого й скільки «Циферблат» взяв на кишеню, а другий – навзаєм – обіцявся переїхати журналіста гусеницею.
Діалоги ті буле дійсно знатними, позаяк предметом обговорення стали не тільки десятки гектарів київських чорноземів і сотні тисяч доларів, одержаних Анциферовим у якості подяки від «піддашного» криміналітету, але й факти продажу паном міліціонером цілком таємної інформації про місця встановлення його підлеглими спеціальної техніки (мікрофонів і відеокамер) під час здійснення оперативно-розшукових заходів по викриттю хабарників.
Перевірити факти, викладені в наших публікаціях, ніяких складнощів не становить. Було б бажання. А його в міністра Луценка немає. І це не дивно, бо навіть їжаку зрозуміло, що займатися подібними речами під пильним оком Служби внутрішньої безпеки МВС України та міністра внутрішніх справ можна лише в одному випадку – коли свою частку в оборудках Анциферова має й високі чини СВБ, і, звісно ж, сам міністр.
Втім, хочемо зразу ж відмити від підозр нинішнього начальника Служби внутрішньої безпеки міліції Василя Дмитровича Слободяника. На відміну від попереднього луценківського борця за міліцейську безпеку Олександра Новикова, пан Василь ані в торгівлі званнями, ані в особливо затятому хабарництві, ані в потуранні контрабандистам чи постачальникам важких наркотиків не помічений. І, взагалі, отримав цю посаду завдяки іншій свої рисі – він прекрасно прасує сорочки. Ця корисна майстерність дозволила Василю Дмитровичу зробити хоча й некаркаломну, але затишну кар’єру в Управлінні державної охорони в якості обслуги усіляких поважних осіб на кшталт Голови Верховного Суду чи спікера українського парламенту. Саме там, у стінах Верховної Ради, примітив Василя Дмитровича майбутній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який і забрав Слободяника в МВС ще на початку своєї першої міністерської каденції.
Впродовж 2005-2006 років Василь Дмитрович неусипно слідкував за бездоганністю сорочок Юрія Віталійовича, чистив йому черевики, відкривав дверці службової машини та носив за міністром теку з папірцями. Пішовши разом з Луценком з МВС наприкінці 2006-го, Слободяник віддано продовжував пильнувати зовнішній вигляд хазяїна, за що був знову обласканий погонами, як тільки «польовий командир Майдану» повернувся в кабінет на Богомольця, 10. Разом з Луценком повернулася й вся його корумпована команда. За винятком, хіба, Новикова – після гучних скандалів екс-начальник ДВБ (Департамент внутрішньої безпеки – попередник нинішньої СВБ) не ризикнув прикрашати собою Колегію МВС України, натомість продовжує контролювати так звану «внутрішню безпеку» в ранзі радника міністра внутрішніх справ. А офіційним керівником СВБ призначено завжди на все згодного, тихого й трохи затурканого Василя Дмитровича. Сорочки Луценку вже працюють інші, а на Слободяника покладено не менш відповідальна робота – сидіти мовчки й нікому не заважати. І він, дійсно, сидіть мочки – на викривальні публікації не реагує, ні в що не втручається й лише підписує складені іншими висновки службових розслідувань про виняткову чесність героїв чергового міліцейського скандалу.
Тож не дивно, що тільки після звернення народного депутата України Григорія Омельченка на ім’я Президента України, до якого депутат доклав роздруківки наших статей про «Циферблата», у МВС стали робити вигляд, що вони начебто щось там збираються перевіряти, що призвело лише до чергової публікації на всю ту ж невичерпну тему (/categ_1/article_52474.html )
Щоправда, жодної офіційної інформації по наслідках перевірки наших статей про «Циферблата» ми так і не дочекалися. А неофіційно – довідалися, що Анциферов з Тарановим, як завжди, відкупилися, після чого «Циферблат» подав рапорт про надання йому чергової відпустки. Мабуть, тепер він буде вичікувати, доки трохи вщухне шум. Тож скориставшись створенням тимчасової слідчої комісії, ми вирішили трохи попсувати пану Анциферову відпочинок і відправили всі наші публікації до Верховної Ради разом з отаким супровідним листом:
У тимчасову слідчу комісія Верховної Ради України з розслідування висвітлених у засобах масової інформації фактів щодо можливих порушень законодавства України та прав людини Міністром внутрішніх справ України Луценком Ю.В.
У зв’язку зі створенням тимчасової слідчої комісія Верховної Ради України з розслідування висвітлених у засобах масової інформації фактів щодо можливих порушень законодавства України та прав людини Міністром внутрішніх справ України Луценком Ю.В., прошу внести на розгляд комісії питання щодо злочинної недбалості Ю.Луценка, який не бажає провести належне службове розслідування діяльності першого заступника УБОЗ УМВС України в Київській області О.Анциферова. На мою думку, що ґрунтується на результатах проведеного мною журналістського розслідування, ця недбалість має корупційний характер і викликана прагненням Міністра не допустити покарання О.Анциферова за вчинені службові злочини та допущені ним погрози на адресу журналіста Станіслава Речинського.
27 січня 2008 року я, журналіст Володимир Бойко, вмістив на сторінці Інтернет-ресурсу «ОРД» статтю «Цифра» в законі» з описом численних фактів зловживань з боку О.Анциферова. Безпосереднім приводом для такої публікації стала ініційована О.Анциферовим зустріч між ним, начальником Розвідувально-аналітичного центру УБОЗ УМВС України в Київській області М.Тарановим і редактором видання «ОРД» С.Речинським. Під час зустрічі О.Анциферов погрожував С.Речинському у зв’язку з тим, що видання «ОРД» оприлюднило факти незаконної діяльності О.Анциферова.
Того ж дня, 27 січня 2008 року, С.Речинський оприлюднив свого відкритого листа на ім’я Ю.Луценка з вимогою дати належну оцінку діяльності О.Анциферова й М.Таранова. Але жодної відповіді на своє звернення С.Речинський так і не отримав, ніяке службове розслідування на підставі фактів, викладених у його відкритому листі, не проводилося, а сам С.Речинський з приводу свого звернення в МВС навіть не опитувався.
Лише через місяць, завдяки зверненню народного депутата України Г.Омельченка на ім’я Президента України, я та С.Речинський були опитані в прокуратурі Київської області з приводу наших публікацій відносно О.Анциферова. Але жодних наслідків така прокурорська перевірка дати не могла, оскільки вона проводилася в порядку ст. 97 КПК України, тобто шляхом опитування осіб і витребування документів. У той час, як для перевірки викладених у публікації фактів необхідно проведення службового розслідування діяльності О.Анциферова й М.Таранова у, тому числі, за наявності законних підстав – і шляхом необхідних оперативно-розшукових заходів.
Натомість такі оперативно-розшукові заходи, причому без жодних законних підстав, Ю.Луценко наказав проводити щодо мене. Зокрема – шляхом прослуховування мого телефону (050) … та здійснення зовнішнього спостереження. Виконавцями незаконних оперативно-розшукових заходів є співробітники Служби внутрішньої безпеки МВС України. Вочевидь, Юрія Віталійовича нічому не навчила історія з журналістом Георгієм Гонгадзе.
Також прошу звернутися до Генерального прокурора України щодо підстав здійснення оперативно-розшукових заходів щодо мене Службою внутрішньої безпеки МВС України.
З повагою,
Володимир Бойко
10 березня 2008 року
Звертаю увагу шановного панства, а особливо виконуючого обов’язки Голови СБУ Валентина Наливайченка, що в своєму звернення до народних обранців я ані словом не прохопився про ті оперативно-розшукові заходи щодо мене, які здійснює його шановне відомство. Лише – про незаконне стеження з боку міліції. Річ у тім, що кількість мозкових звивин у черепній коробці начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ Павленка, що влаштував слідкуванням за моєю скромною персоною, ще менша, ніж у Анциферова. І оскільки грішно ображати людей, вже ображених Богом, на перший раз я зробив вигляд, що простив Наливайченку два екіпажі зовнішнього спостереження, які проявляли до мене підвищений інтерес 14 лютого 2008 року. І прослушку мого телефону я йому також вибачив – нехай слухає, може порозумнішає. Тим більше, що сам Валентин Олександрович, на відміну від свого достославного колеги з МВС, вчинив мудро. Після моєї обіцянки «попалити» екіпажі «наружки» разом з номерами автомобілів і адресами конспіративних квартир, він доручив відповідальному й шанованому мною працівникові СБУ зателефонувати мені та повідомити, що керівник СБУ начебто влаштував своїм підлеглим головомойку та заборонив займатися відносно мене художньою самодіяльністю. Кажу «начебто», бо насправді незаконні оперативно-розшукові заходи щодо редакції «ОРД» та її постійних авторів з боку СБУ останнім часом лише посилилися. За нашою інформацією – у зв’язку з тим, що керівництво Служби безпеки України прийняло рішення знищити Інтернет-ресурс «ОРД» і зараз вимагає від підлеглих оперативним шляхом роздобути паролі доступу на сервер. Ну-ну…
Але повернімося до наших баранів – Луценка та Анциферова. Якщо пан міністр не розуміє, що йому все однаково доведеться давати пояснення по фактах, описаних у наших публікаціях, то йому можна лише поспівчувати. Оскільки тимчасова слідча комісія Верховної Ради неминуче поцікавиться в «польового командира», чи правда, що колишній начальник, а нині – перший заступник начальника УБОЗ УМВС України в Київській області на прізвисько «Циферблат» за гроші ділиться з об’єктами оперативних розробок інформацією про негласні заходи, які здійснює міліція. Якщо Юрій Віталійович думає, що він, за звичкою, відбрешеться або відмовиться відповідати на такі запитання, то хочемо його засмутити – на цей випадок передбачено дві статті в Кримінальному кодексі України. Цитуємо:
Стаття 384. Завідомо неправдиве показання
1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, —
караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова
експерта чи перекладача від виконання покладених
на них обов’язків
1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків у суді або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання —
караються штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
А на випадок, якщо Луценко стане оповідати депутатам про законослухняність Анциферова, посилаючись на висновки перевірки, проведеної Службою внутрішньої безпеки МВС України, ми, в порядку авансу, вирішили порадувати читачів розповіддю про те як, а головне – ким проводилася перевірка наших публікацій про «Циферблата».
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
