Свідок Кулініч М.В. показав суду, що у
вересні 2000 року він працював барменом у кафе, розташованому приблизно на 42 км траси «Київ-Одеса».
Вночі з 16 на 17 вересня 2000 року він, Кулініч, знаходився на зміні. Кафе у
зазначений час було відкритим для відвідувачів, яким пропонувались різні страви
та напої. Зокрема у меню були шашлики, картопля, сосиски, борщ, солянка,
горілка, коньяк, шампанське, соки, вода.
Крім того, в своїх показаннях свідок не
виключав, що Протасов М.К., Попович О.В., Костенко В.М. були відвідувачами кафе
вночі з 16 на 17 вересня 2000 року. Те, що він не може впевнено впізнати
підсудних, Кулініч М.В. обумовив давністю подій і тим, що останні не були
постійними клієнтами вказаного кафе.
Наведені показання свідка підсудні в
судовому засіданні не заперечували. При цьому Попович О.В. не виключав, що
вночі з 16 на 17 вересня 2000 року у кафе їх обслуговував Кулініч М.В. Костенко
В.М. зазначав, що у меню кафе, яке вони відвідали на трасі «Київ-Одеса» після
вчинення злочину вночі з 16 на 17 вересня 2000 року, були вказані свідком
страви та напої; Протасов М.К. показав, що він у цьому кафе вжив горілку,
скуштував сосиски, а також борщ чи солянку.
Згідно показань допитаного у судовому
засіданні свідка Ковальова Р.Є., у 2000 році його батько Ковальов С.І.
орендував під кафе приміщення, розташоване приблизно на 43 км траси «Київ-Одеса». У
зазначеному кафе працював барменом Кулініч М.В., який був на зміні вночі з 16
на 17 вересня 2000 року. Відвідувачам кафе у меню, у числі інших страв і
напоїв, пропонувались горілка, сосиски, борщ, солянка.
Свідок Ковальов А.Є. стосовно режиму
роботи кафе та його персоналу дав суду показання аналогічні показанням свідка
Ковальова Р.Є.
Свідок Харса О.С. показала суду, що у
2000 році вона тимчасово працювала поваром у кафе, розташованому приблизно на 40 км траси «Київ -Одеса».
Звільнилась звідти у серпні 2000 року. У вказаному кафе був барменом Кулініч
М.В., який обслуговував відвідувачів у нічний час. При цьому свідок
підтвердила, що у кафе, в числі інших страв, також готувались борщ і солянка.
Свідок Протасова Н.І. показала суду, що
її чоловік — підсудний Протасов М.К. — був співробітником міліції та до 2004
року працював в Міністерстві внутрішніх справ України. У подальшому його було
звільнено у відставку. Стосовно характеру службової діяльності останнього вона
не обізнана. Одночасно з цим Протасова Н.І. вказувала, що у 2000 році мав місце
випадок відкликання її чоловіка з відпустки на службу його керівником Пукачем
О.П. Також в своїх показаннях свідок характеризувала підсудного позитивно,
відмітивши такі його риси, як пунктуальність, врівноваженість, поміркованість
та здатність вирішувати необхідні питання. З приводу стану здоров’я Протасова М.К.
свідок показала, що підсудного турбував тиск і він страждав на хворобу шлунку,
у зв’язку з чим періодично проходив курс відповідного лікування.
Крім наведених доказів, проведення у 2000
році працівниками Міністерства внутрішніх справ України оперативних заходів
стосовно журналіста Гонгадзе Г.Р., спрямованих на збір інформації про його
особу, та вчинення підсудними злочинів при обставинах викладених у вироку,
підтверджується офіційним відкритим листом Гонгадзе Г.Р. від 14 липня 2000 року
на ім’я Генерального прокурора України, а також показаннями свідків —
співробітників ГУКП МВС України, повні анкетні дані яких, в силу Закону України
«Про державну таємницю» і висновку державного експерта з питань таємниць у
сфері охорони правопорядку, розголошенню не підлягають та приводяться у вироку
у скороченому вигляді, із зазначенням аркушу і тому справи, де містяться повні
відомості.
Зокрема, з долученого до матеріалів
справи (т. 10 а. с. 257) відкритого листа Гонгадзе Г.Р. слідує, що він,
виявивши проведення за ним влітку 2000 року стеження, збір працівниками міліції
інформації про його особу та розповсюдження ними неправдивих відомостей,
уважаючи такі їх дії незаконними, 14 липня 2000 року звернувся до Генерального
прокурора України з вимогою припинити свавілля, захистити його від морального
терору, встановити та покарати посадових осіб, винних у порушенні його прав.
При цьому Гонгадзе Г.Р. конкретно зазначив, що працівники міліції, з метою
втримання інформації, розпитують його знайомих; під різними приводами
затримують і проводять перевірку документів співробітників його редакції; 10
липня 2000 р. генерального директора радіостанції «Континент» Сергія Шолоха
відвідав полковник міліції, який розповів історію про начебто причетність
Гонгадзе Г.Р. до протиправних дій у м. Одеса та розпитував про дані, що
характеризують його особу. Також у своєму листі Гонгадзе Г.Р. повідомив про
здійснення за ним стеження із супроводженням на автомобілі «Жигулі» з державним
номерним знаком «07-309 КВ».
Згідно показань допитаного в судовому
засіданні свідка Б.В.О. (повні анкетні дані містяться у т. 34 а.с.2), він,
обіймаючи керівну посаду у структурі ГУКП МВС України, 15 вересня 2000 року
вийшов з відпустки на службу та дізнався про відновлення, за вказівкою начальника
управління Пукача О.П., проведення оперативних заходів стосовно Гонгадзе Г.Р.
Як убачається з показань свідка, у цей день силами особового складу ГУКП
контролювались всі місця вірогідної появи Гонгадзе Г.Р. Проте увечері останній,
скориставшись послугами таксі, випадково залишився поза полем зору залучених
співробітників. За таких обставин Пукач О.П. дав вказівку про проведення
наступного дня відповідних заходів, як на певній території у центрі м. Києва,
так і щодо конкретної особи, а саме — Гонгадзе Г.Р. 16 вересня 2000 року Пукач
О.П. особисто провів нараду з питань організації запланованої роботи, та
посилив наряди, залучивши до участі в заходах більшу кількість співробітників,
в тому числі керівників структурних підрозділів. Тоді ж Пукач О.П. наказав співробітникам
підрозділу знаходитись за місцем мешкання та роботи Гонгадзе Г.Р., тобто по
вулицям Червоноармійській (В.Васильківська) та Володимирській, а також по
бульвару Л.Українки. При цьому начальник відділення Костенко В.М. був
направлений на бульвар Л.Українки. Пізніше, після 13-ї години, свідок зустрів
Пукача О.П. із Протасовим М.К. на вулиці Саксаганського. Вони знаходились у
службовому автомобілі «Хюндай-Соната», за кермом якого був оперуповноважений
Попович О.В. У подальшому свідок, будучи залученим до проведення заходів,
отримав інформацію про те, що Гонгадзе Г.Р. із Притулою О.Ю. зайшли у будинок,
де мешкала остання. Прибувши увечері на бульвар Л.Українки, свідок неподалік
від будинку, де проживала Притула О.Ю., побачив автомобіль «Хюндай-Соната», з
якого вийшли Пукач О.П із Протасовим М.К., в той час як Попович О.В. залишився
в салоні за кермом. Тоді ж на бульварі Л. Українки свідок побачив Костенка В.М.
Згідно показань свідка Б.В.О., перебуваючи на бульварі Л.Українки, він
спостерігав, як Гонгадзе Г.Р. вийшовши з будинку № 7, перетнув дорогу та зайшов
до магазину, а потім повернувся назад. Через короткий проміжок часу, свідок
побачив, як Гонгадзе Г.Р. із пакунком у руках в районі пішохідного переходу
став зупиняти автомобіль. При цьому тоді, коли Гонгадзе Г.Р. спускався по
бульвару Л.Українки до вказаного місця, паралельно з ним по вулиці також
рухались Пукач О.П. із Протасовим М.К., а Костенко В.М. — на відстані приблизно
15 м.
Далі Попович О.В., керуючи службовим автомобілем «Хюндай-Соната», під’їхав до
Гонгадзе Г.Р. За твердженням свідка, у той момент, коли Гонгадзе Г.Р. сідав до
вказаного транспортного засобу, до нього підбігли Пукач О.П., Протасов М.К. і
Костенко В.М., які також сіли до «Хюндай-Соната». Потім автомобіль зрушив з
місця та поїхав у напрямку Бессарабки. З огляду на зазначені незаконні дії
підсудних, свідок уважаючи, що співробітники ГУКП відвезуть Гонгадзе Г.Р. до
УБОЗу, вирішив їх супроводити на службовому автомобілі. Проте, затримавшись на
світлофорі, упустив «Хюндай-Сонату» з полю зору. Прибувши на вулицю Горького,
він впевнився, що за місцем розташування УБОЗу автомобіль Пукача О.П.
відсутній. Отримавши інформацію про знаходження вказаного автомобіля в районі
Московської площі та повідомлення про закінчення роботи, повернувся за місцем
розташування підрозділу.
Свідок також показав суду, що ім’я та
прізвище Гонгадзе Г.Р. він дізнався влітку 2000 року, в ході проведення
відносно останнього оперативних заходів, у зв’язку з інформацією про збут ним
наркотичних засобів, що підтвердження не знайшла. Саме упродовж цих заходів
були з’ясовані, з відображенням у відповідних документах, анкетні дані
фігуранта, місце роботи та мешкання, місця відвідування, звички та зв’язки, у
числі яких була встановлена Притула О.Ю. До участі в заходах залучалась значна
кількість співробітників ГУКП, використовувалась спецтехніка та автомобілі
«ВАЗ». Тоді ж влітку 2000 року свідок, з метою отримання відомостей, що
характеризують особу Гонгадзе Г.Р., відвідав радіостанцію «Континент». При
цьому він, представившись співробітником МВС України, під надуманим приводом
про можливу причетність Гонгадзе Г.Р. до незаконного обігу наркотичних засобів
та скоєння злочину на території м. Одеса, спілкувався з керівником радіостанції
— Шолохом С.В. Останній надав Гонгадзе Г.Р. позитивну характеристику,
спростувавши можливість вчинення ним протиправних дій. Вказана зустріч із
Шолохом С.В. набула розголосу. У подальшому, під час досудового слідства, Шолох
С.В. в особі свідка впізнав співробітника МВС України, який його відвідував за
місцем роботи 10 липня 2000 року та розпитував про Георгія Гонгадзе. Крім того
свідок показав, що влітку 2000 року, в ході проведення заходів, один із
оперуповноважених, керуючи закріпленим за ним службовим автомобілем «ВАЗ»,
своїми явними діями привернув увагу Гонгадзе Г.Р., який виявивши проведення
щодо нього спостереження, звернувся до Генерального прокурора України.
Внаслідок цього, за вказівкою Пукача О.П., здійснення влітку заходів відносно
Гонгадзе Г.Р. було призупинено, з їх відновленням у вересні 2000 року.
Характеризуючи особи підсудних свідок
зазначав, що вони завжди виконували вказівки керівництва, при цьому Протасова
М.К. співробітники особового складу ГУКП уважали самою приближеною до Пукача
О.П. людиною та називали його ад’ютантом генерала.
Як видно з матеріалів кримінальної
справи, свідок Б.В.О. в ході досудового слідства при відтворенні обстановки та
обставин подій з його участю, знаходячись між будинками № 7 та № 9 по бульвару
Л. Українки в м. Києві, показав де саме він перебував при здійсненні увечері
16.09.2000 року спостереження за Гонгадзе Г.Р., підтвердив відвідування
останнім приблизно о 22 годині продуктового магазину на протилежній стороні
вулиці із зазначенням його місця розташування, а також показав місце на
бульварі Л. Українки, де підсудні з участю особи, справа відносно якої виділена
в окреме впровадження, незаконно затримали Георгія Гонгадзе (т. 12 а.с. 37-66).
Те, що у вересні 2000 року на вказаному
свідком місці був розташований продуктовий магазин підтверджується і даними
листа директора ЗАТ «Мода-центр» від 07.07.2005 року (т. 12 а.с. 71).
Свідок П.О.І. (повні анкетні дані якого
містяться у т. 34 а.с. 143) показав суду, що у 2000 році обіймав посаду
керівника структурного підрозділу ГУКП МВС України та знає підсудних, як
співробітників Головного управління кримінального пошуку. Як убачається з
показань свідка, 16 вересня 2000 року він, у числі інших співробітників, був
залучений Пукачем О.П. до проведення оперативних заходів відносно Гонгадзе Г.Р.
Увечері, отримавши повідомлення про те, що чоловік стосовно якого здійснюється
спостереження, разом із жінкою, рухаються пішки по вулиці Госпітальній у
напрямку бульвару Л.Українки, свідок також прибув на бульвар Л.Українки. При
цьому побачив, що вказані жінка з чоловіком, яким виявився Гонгадзе Г.Р.,
перетнули проїжджу частину бульвару та зайшли до будинку, розташованого нижче
від магазину «Будинок подарунків». Супроводивши останніх до під’їзду, свідок
залишився чекати у дворі будинку. Через певний проміжок часу Гонгадзе Г.Р.
вийшов на вулицю та, відвідавши магазин на протилежній стороні бульвару
Л.Українки, повернувся за попередньою адресою. Потім Гонгадзе Г.Р. знов вийшов
на вулицю. Слідуючи за ним, в районі будинків №№ 3, 5 по бульвару Л.Українки,
свідок зустрів Пукача О.П., Протасова М.К. і Костенка В.М. Далі, за твердженням
свідка, в той час коли Гонгадзе Г.Р., рухаючись униз по бульвару Л.Українки,
став на проїжджій частині дороги зупиняти транспортний засіб, до нього під’їхав
службовий автомобіль Пукача О.П. «Хюндай-Соната», яким керував
оперуповноважений Попович О.В. Поспілкувавшись з Поповичем О.В., Гонгадзе Г.Р.
сів у салон на заднє сидіння. Одночасно з Гонгадзе Г.Р. у «Хюндай-Соната» також
сіли: на заднє сидіння — Протасов М.К. із Костенком В.М., а на переднє
пасажирське сидіння — Пукач О.П. У такий спосіб підсудні з Пукачем О.П.
незаконно затримали Гонгадзе Г.Р. Після цього «Хюндай-Соната», під керуванням
Поповича О.В. зрушив з місця. У подальшому зазначений автомобіль, виїхавши за
межі м. Києва, зупинився за КПП на трасі «Київ-Одеса». За таких обставин,
транспортний засіб, у якому свідок разом із іншими співробітниками,
супроводжували «Хюндай-Соната», також зупинився позаду нього. Потім свідок і
Пукач О.П., вийшовши кожен відповідно із своїх автомобілів, зустрілись на
дорозі. При цьому Пукач О.П. повідомив про завершення заходів та наказав
повертатись за місцем розташування підрозділу. Цей наказ керівника ГУКП свідок
передав за належністю та виконав. В той же час Пукач О.П. повернувся до
«Хюндай-Соната», в якому перебував затриманий Гонгадзе Г.Р., та на вказаному
автомобілі поїхав далі по трасі у напрямку м. Одеса.
За твердженням свідка П.О.І., в ході
заходів він спостерігав за Гонгадзе Г.Р. з близької відстані та впевнений у
тому, що увечері 16.09.2000 року підсудні разом із Пукачем О.П. незаконно
затримали саме журналіста Георгія Гонгадзе.
Свідок П.В.М. (повні анкетні дані якого
містяться у т. 34 а.с. 68) показав суду, що у 2000 році він обіймав посаду керівника
структурного підрозділу Головного управління кримінального пошуку МВС України
та знає підсудних, як співробітників цього управління. Як слідує з показань
свідка, приблизно в липні 2000 року, повернувшись із відрядження, він дізнався
про те, що проводились оперативні заходи відносно журналіста Гонгадзе Г.Р., в
ході яких були встановлені анкетні дані останнього, з’ясовані характеристика,
спосіб життя, зв’язки, місця відвідування. Через виявлення та набуття розголосу
дій працівників міліції, заходи тоді тимчасово призупинили, поновивши їх у
вересні 2000 року. 15 вересня 2000 року свідок, у числі інших співробітників,
приймав участь у спостереженні за Гонгадзе Г.Р., який у денний час відвідував
установи у центрі м. Києва, а увечері — Притулу О.Ю. за місцем її мешкання по
бульвару Л.Українки, повернувшись звідти на таксі додому на вулицю
Червоноармійську. Проведення заходів контролював особисто керівник ГУКП Пукач
О.П. Останній, отримуючи від підлеглих працівників, у тому числі свідка,
необхідну інформацію, перебуваючи у службовому автомобілі «Хюндай-Соната», за
кермом якого був Попович О.В., переміщувався по місту відповідно до маршруту
Гонгадзе Г.Р. Разом із Пукачем О.П. свідок бачив також Протасова М.К. 16
вересня 2000 року щодо Гонгадзе Г.Р. співробітники ГУКП продовжили здійснювати
оперативні заходи посиленими нарядами. Приймаючи участь у цих заходах, свідок
упродовж денного часу знаходився на вулиці Володимирській. Увечері, отримавши
повідомлення про те, що Гонгадзе Г.Р. зайшов до будинку № 7 по бульвару
Л.Українки, розташованому поруч з магазином «Будинок подарунків», свідок прибув
за вказаною адресою, де також знаходився Костенко В.М. Крім того, на бульварі
Л. Українки стояв службовий автомобіль Пукача О.П. «Хюндай-Соната», за кермом
якого був Попович О.В., а Пукач О.П. разом із Протасовим М.К. в цей час
перебували на вулиці. Пізніше, приблизно о 22-й годині, свідок передав Поповичу
О.В. вказівку рухатись до Пукача О.П. Попович О.В., керуючи автомобілем, почав
рухатись униз по бульвару Л.Українки та проїхавши незначну відстань зупинився.
Далі свідок помітив, що в салон «Хюндай-Соната» сіли декілька осіб. При цьому
він не виключає, що вказаними особами були саме Гонгадзе Г.Р., Пукач О.П.,
Протасов М.К. і Костенко М.В. Потім «Хюндай-Соната» зрушив з місця. У
подальшому зазначений автомобіль свідок побачив на проспекті Глушкова та, разом
з іншими співробітниками ГУКП, у тому числі П.В.І. (повні анкетні дані якого
містяться у т. 34 а.с. 143) супроводжував до виїзду за межі м. Києва на трасу
«Київ-Одеса». Оскільки автомобіль «Хюндай-Соната» зупинився неподалік від КПП,
транспортний засіб, в якому перебував свідок, також зупинився позаду нього на
певній відстані. Після цього Пукач О.П., вийшов із салону свого автомобіля та,
зустрівшись на дорозі із співробітником П.В.І. (повні анкетні дані якого
містяться у т. 34 а.с. 143), дав вказівку залученим до заходів працівникам
повертатись за місцем розташування підрозділу, яку вони виконали. Автомобіль
«Хюндай-Соната», до якого повернувся Пукач О.П., продовжив рух по трасі у
напрямку м. Одеса. 17 вересня 2000 року, дізнавшись із засобів масової
інформації про зникнення журналіста Гонгадзе Г.Р., свідок, з огляду на
попередні події, вирішив, що останнього могли помістити до одного з підрозділів
органів внутрішніх справ, де й утримувати. Крім того у своїх показаннях у
судовому засіданні свідок не виключав, що саме він, перебуваючи 16 вересня 2000
року на бульварі Л. Українки, надав підсудному Поповичу О.В. іноземні номерні
знаки.
Наведені показання свідків — співробітників
ГУКП МВС України щодо обставин затримання Гонгадзе Г.Р. та вивезення його за
межі м. Києва на службовому автомобілі «Хюндай-Соната» за участю підсудних,
узгоджуються з показаннями Протасова М.К., Поповича О.В. і Костенка В.М., як у
судовому засіданні так і на досудовому слідстві.
Свідок Ш.О.А. (повні анкетні дані
містяться у т. 34 а. с.2П) показав суду, що він у 2000 році працював у черговій
частині ГУКП МВС України, начальником якої у цьому ж році став підсудний
Протасов М.К. Згідно показань свідка, в нічний час співробітників ГУКП МВС
України, у тому числі підсудних, з місця розташування підрозділу до місця їх
мешкання відвозили на черговому транспортному засобі.
Допитаний в судовому засіданні свідок
Л.В.В. (повні анкетні, дані якого містяться у т. 35 а. с. 237) показав суду, що
у 2000 році він працював оперуповноваженим в ГУКП МВС України та знає підсудних
по службі. При цьому за твердженням свідка, у вказаному році дійсно був випадок
доставки ним на черговому автомобілі, приблизно о 4-й годині ночі, одночасно
підсудних Протасова М.К. і Поповича О.В. з місця розташування підрозділу до
місця їх проживання.
Таким чином, показаннями свідків Л.В.В.
та Ш.О.А. узгоджуються з показаннями підсудних Протасова М.К. і Поповича О.В.,
в яких останні вказували, що після вчинення вбивства Гонгадзе Г.Р. та
повернення за місцем розташування підрозділу, їх розвезли по домівках на
черговому службовому транспортному засобі.
Згідно показань свідка Я.О.М. (повні
анкетні дані містяться у т. 34 а.с.122), вона, працюючи у відповідному
підрозділі ГУКП МВС України, у 2000 році видавала зі складу каністри для
пального співробітникам ГУКП, у тому числі підсудному Поповичу О.В., який на
закріпленому за ним службовому автомобілі «Хюндай-Соната», возив Пукача О.П.
Також свідок не виключала видачу Поповичу О.В., на його прохання, каністри у
вересні 2000 року, у разі потреби виїхати разом із Пукачем О.П. за межі м.
Києва.
При цьому підсудний Попович О.В. у своїх
показаннях в судовому засіданні підтвердив, що каністру для пального, яким в
ніч з 16 на 17 вересня 2000 року був облитий труп Гонгадзе Г.Р., він узяв за
вказівкою Пукача О.П. заздалегідь, приблизно 12 вересня 2000 року у свідка
Я.О.М.
З представлених у справі та досліджених
судом, у порядку ст. 306 КГЖ України, показань свідка С.Г.Є. (повні анкетні
дані містяться у т. 11 а. с. 15) слідує, що у 2000 році він, будучи керівником
структурного підрозділу ГУКП МВС України, виконуючи розпорядження Пукача О.П.,
неодноразово давав вказівки своїм підлеглим про проведення оперативних заходів
стосовно журналіста Гонгадзе Г.Р. Вказані заходи здійснювались у липні та
вересні 2000 року. При цьому співробітниця підрозділу К.А.В. (повні анкетні
дані містяться у т. 35 а.с. 162) при відвідуванні будинку № 7 по бульвару
Л.Українки, в якому мешкала Притула О.Ю., не забезпечила належний режим
проведення заходів, привернувши до себе увагу. Крім того, у той же період, в
ході заходів, відвідавши місце роботи Гонгадзе Г.Р., виявив себе інший співробітник
ГУКП — свідок по справі Б.В.О.(повні анкетні дані у т. 34 а. с. 2), дії якого
набули розголосу. У подальшому, під час похорон заступника міністра внутрішніх
справ України Бородича Л.В., який загинув 16.09.2000 року, начальник ГУКП
України Пукач О.П. наголосив свідку про необхідність забути прізвище Гонгадзе
Г.Р. та всю проведену відносно останнього роботу. Через незначний проміжок часу
також була знищена практично вся наявна у підрозділі задокументована інформація
(т. 11 а. с. 21-22).
Як слідує з показань допитаної у судовому
засіданні свідка К.А.В. (повні анкетні дані містяться у т.35 а.с. 162), влітку
2000 року співробітниками ГУКП МВС України проводились оперативні заходи,
спрямованні у тому числі на встановлення місць відвідування Гонгадзе Г.Р.
Зокрема, за твердженням свідка, у липні 2000 року, виконуючи поставлене
керівником підрозділу завдання, вона, з метою отримання необхідної інформації,
відвідувала у м. Києві саме будинок №7 по бульвару Л.Українки, в якому, згідно
матеріалів справи, мешкала Притула О.Ю. При цьому свідок спілкувалась із
консьєржкою, представилась працівником Київської міської державної
адміністрації на прізвище Осьмак, та на підтвердження своїх слів надала телефон
вказаної установи.
З досліджених у судовому засіданні, в
порядку ст. 306 КПК України, показань свідка Фефелової Л.М. слідує, що вона у
2000 році працювала консьєржкою у першому під’їзді будинку № 7 по бульвару
Л.Українки в м. Києві. 10 липня 2000 року, біля 15 години, до вказаного
під’їзду заходила жінка, яка відрекомендувавшись свідку прізвищем Осьмак А.В.,
повідомила, що вона співробітник Київської міської державної адміністрації та
проводить перевірку з питань здачі квартир в оренду, надавши телефон КМДА. При
цьому вказана жінка цікавилась мешканцями квартири № 39, де проживала Притула
О.Ю. Крім того Фефелова Л.М. у своїх показаннях зазначала, що наочно знала
Гонгадзе Г.Р., оскільки він неодноразово відвідував Притулу О.Ю. 16 вересня
2000 року, приблизно о 22-й годині, Гонгадзе Г.Р. також прийшов разом із
Притулою О.Ю. Потім свідок на деякий час відлучалась з робочого місця, а тому
не бачила, як Гонгадзе Г.Р. виходив з під’їзду. У подальшому, приблизно о 23
годині свідок дізналась від Притули О.Ю., що Гонгадзе Г.Р., незважаючи на
очікування його дітьми, не повернувся додому. За таких обставин вона із
Притулою О.Ю. оглянули прилеглу до будинку територію та, не виявивши нічого
підозрілого, повернулись назад (т. 9 а.с. 52, 65-66, т.10 а.с.14-16, 17-18,
73-75, 76-77, 78-83).
З показань допитаної у судовому засіданні
свідка Стекленьової Т.А. убачається, що у 2000 році вона працювала у Київській
міській державній адміністрації. У вказаний період їй на роботу, у числі інших
осіб, телефонувала також жінка, яка посилаючись на відвідування житлового
будинку співробітницею міської адміністрації, перевіряла надані останньою
відомості. При цьому свідок підтвердила суду, що в апараті КМДА людина з
прізвищем Осьмак не працювала та посвідчення особі на таке прізвище
адміністрацією не видавалось.
Відсутність у Київській міській державній
адміністрації співробітника із зазначеним прізвищем також підтверджується
представленим у матеріалах справи відповідним листом КМДА (т. 10 а. с. 69).
Про здійснення щодо Гонгадзе Г.Р.
співробітниками ГУКП МВС України оперативних заходів також вказували у своїх
показаннях суду свідки М.В.Л. (раніш Г.В.Л.), І.Є.М. та Я.В.А. (повні анкетні
дані яких містяться відповідно у т.35 а.с. 119, 185, 187).
Зокрема свідок М.В.Л. (раніш Г.В.Л. —
повні анкетні дані у т.35 а.с.119) показав суду, що влітку 2000 року, він,
будучи співробітником ГУКП МВС України, отримав завдання встановити чи проживає
чоловік на ім’я Гія, віком приблизно 30-35 років, із зовнішністю людини
походженням з Кавказького регіону, в певних будинках, розташованих по бульвару
Л.Українки в м. Києві; з’ясувати спосіб життя вказаної особи, зв’язки,
матеріальне становище, тощо. При цьому свідок підтвердив свої показання на
досудовому слідстві про наявність у письмовому завданні прізвища Гонгадзе. З
числа співробітників свідка заходи стосовно Гонгадзе Г.Р. по бульвару Л.
Українки проводила також К.А.В, (повні дані містяться у т. 35 а.с.162). У
подальшому, після повідомлення у ЗМІ про зникнення журналіста Гонгадзе Г.Р.,
набуття справи суспільного резонансу, він, свідок, з огляду на неправдивість
публічних заяв представників органів внутрішніх справ, вирішив оприлюднити
відому йому інформацію. З цією метою він звернувся до Притули О.Ю., якій
розповів про проведені працівниками міліції оперативні заходи стосовно Георгія
Гонгадзе. Тоді ж свідок, в підтвердження своєї належності до спеціального
підрозділу, надав Притулі О.Ю. окремі службові документи, що містяться у
матеріалах справи у т. 10 а.с. 237-246. Стосовно документів з інформацією про
заходи відносно Гонгадзе Г.Р., свідок показав, що вони за вказівкою керівника
ГУКП МВС України Пукача О.П. були знищені.
(продолжение следует)
