Зміст досліджених в ході судового слідства посадових обов’язків підсудних, Положення про Головне управління кримінального пошуку МВС України, наказу № 005 від 04.06.1992 року, яким регламентувалась діяльність підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України, а також вимоги законів України «Про міліцію» та «Про оперативно-розшукову діяльність» свідчать про те, що Протасов М.К., Попович О.В. і Костенко В.М., будучи працівниками міліції та перебуваючи на службі, 15-17 вересня 2000 року за обставин викладених у вироку явно вийшли за межі наданих їм законом прав і повноважень.
Крім того, згідно наявних в особових справах Протасова М.К., Поповича О.В., Костенка В.М. відомостей, підсудні через короткий проміжок часу після незаконного затримання ними та вбивства Гонгадзе Г.Р, отримали позачергові спеціальні звання та відзнаки від керівництва, а Протасов М.К і Костенко В.М. також і підвищення по службі. Це підтверджує, що інкриміновані злочини були вчинені ними з мотивів особистої зацікавленості, заради здобуття прихильності керівника — особи, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку з її розшуком, та кар’єрних спонукань.
Перебування в розпорядженні ГУКП МВС України використаного 15-17 вересня 2000 року в ході вчинення відносно Гонгадзе Г.Р. злочинів автомобіля «Хюндай-Соната» та закріплення на той час вказаного службового транспортного засобу за оперуповноваженим Поповичем О.В. підтверджується даними, що містяться в т. 22 а.с. 2-3, 27, а також дослідженим в ході судового слідства відповідним актом (т. 38 а.с. 99).
Наведені у вироку дані про особу Георгія Руслановича Гонгадзе та його професійну діяльність, крім показань потерпілих, свідків, висновків судово-медичних експертиз, підтверджуються наявними у справі й іншими офіційними документами та матеріалами, зокрема, що містяться у т. 4, т.5 а.с.202-204, 209-211,212. При цьому те, що Гонгадзе Г.Р. публічно порушував питання про корупцію у владі, критично оцінював діяльність органів внутрішніх справ і відповідного міністра, свідчить переглянутий у судовому засіданні відеозапис телевізійної програми «Епіцентр».
Викладені у вироку показання потерпілих, свідків, висновки судових експертиз та інші наведені письмові докази (за виключенням оцінених критично в частині показань свідків Ч.М.П., Т.О.О. та визнаних хибними відомостей про втрату у лютому 2000 року та знищення у квітні 2000 року співробітниками ГУКП номерного знаку «07-3 09КВ»), колегія суддів уважає достовірними, оскільки ці докази отримані у встановленому законом порядку, є конкретними, логічними, узгоджуються між собою та не суперечать встановленим по справі фактичним обставинам подій. При цьому проведені по справі в ході слідства, з дотриманням вимог ст.ст. 75-77, 196-204 КПК України, експертні дослідження об’єктивно підтверджують показання учасників кримінального процесу про особу Георгія Руслановича Гонгадзе, механізм і причину його смерті та спосіб приховування слідів вчинених щодо нього злочинів. Крім того, визначені експертами притаманні Протасову М.К., Поповичу О.В. і Костенку В.М. індивідуальні особливості, мотиваційна сфера відповідають інкримінованим підсудним мотивам умисних винних дій та ролі кожного при їх скоєнні.
Що стосується наявного в матеріалах кримінальної справи (т. 13 а.с. 16-22) висновку молекулярно-біологічного дослідження від 17.03.2001 року, проведеного ТОВ «GENEDІА» у м. Мюнхен, то, оскільки зразки матеріалу для цього дослідження вилучались з порушенням процесуального законодавства України, вказаний висновок, в силу ст. 65 КГЖ України, не може бути прийнятим судом як допустимий доказ.
Як слідує з показань підсудних Протасова М.К., Поповича О.В. і Костенка В.М., вони визнали, що будучи фактично задіяними у заходах щодо Гонгадзе Г.Р., 15.09.2000 року погодились здійснити його затримання, у подальшому продовжили приймати участь у заходах з цією метою, увечері 16.09.2000 року в обумовлений заздалегідь спосіб затримали Гонгадзе Г.Р., якого примусово, із застосуванням насильства, доставили на службовому автомобілі «Хюндай-Соната» у ліс неподалік с. Сухоліси, де в ніч на 17.09.2000 року він був вбитий з їх безпосередньою участю, при обставинах викладених у вироку. При цьому підсудні у своїх показаннях конкретно, детально розповідали про обставини подій, доповнюючи один одного щодо виконаної кожним ролі, вказуючи такі відомості про хід спостереження та затримання Гонгадзе Г.Р., дані про особу останнього і належні йому речі, що збігаються з показаннями потерпілих, свідків та узгоджуються з наявними у справі документами. Також зазначені підсудними знаряддя злочину, спосіб позбавлення життя і причина смерті Гонгадзе Г.Р., приховування слідів вбивства шляхом підпалу його трупа з послідуючим закопуванням тіла у землю, об’єктивно підтверджуються висновками проведених по справі судових експертиз. З огляду на це, показання Костенка В.М., Протасова М.К., Поповича О.В. щодо обставин вчинення інкримінованих злочинів, в яких вони визнали обвинувачення та свою участь у захопленні та вбивстві Гонгадзе Г.Р. , колегія суддів уважає такими, що відповідають дійсності.
В той же час, показання підсудних, в яких заперечується обвинувачення, колегія суддів уважає неспроможними, оскільки вони спростовуються зібраними по справі та перевіреними в ході слідства належними доказами в їх сукупності.
Так, доводи Протасова М.К. про перебування ним у період вчинення злочинів формально у відпустці та, у зв’язку з цим, відсутності у нього статусу службової особи спростовуються фактичними обставинами справи, показаннями допитаних свідків — співробітників ГУКП, підсудних Поповича О.В. і Костенка В.М., а також власними, послідовними упродовж всього слідства показаннями самого Протасова М.К., згідно яким він у зазначений період фактично перебував на службі. Більш того, за твердженням Протасова М.К., будучи відкликаним з відпустки керівником — особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, він вийшов на службу саме для виконання поставленого перед ним службового завдання, тому приймаючи, як співробітник ГУКП, участь у заходах, упродовж подій 15-17 вересня 2000 року, що стосуються обставин затримання та вбивства Гонгадзе Г.Р., виконував всі накази свого керівника.
По справі встановлено порушення Протасовим М.К. Конституції України, Присяги, вимог законів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», відомчого наказу МВС України № 005, вчинення винних дій, які потягнули тяжкі незворотні наслідки — смерть людини, та безумовно підірвали авторитет і престиж органів внутрішніх справ України. З огляду на це заперечення Протасовим М.К. завдання ним істотної шкоди державним інтересам є необґрунтованим.
З особової справи Поповича О.В., вчинених ним конкретних дій, пов’язаних із участю в заходах і способом затримання Гонгадзе Г.Р., з показань допитаних по справі свідків — співробітників ГУКП, видно, що Попович О.В. маючи спеціальне звання та обіймаючи посаду оперуповноваженого в Головному управлінні кримінального пошуку МВС України, станом на 15-17 вересня 2000 року мав відповідної форми допуск до державної таємниці, був допущений до оперативної роботи, отримав для її виконання необхідні засоби, які використав, та володів формами і методами роботи спеціального підрозділу. За таких обставин доводи Поповича О.В. про те, що він був лише водієм керівника, є безпідставними.
Крім того, за даними особових справ Протасова М.К., Поповича О.В., Костенка В.М., підсудні були обізнані з нормативним актами, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ і підрозділів кримінального пошуку, давали присягу про відданість народові України, дотримання Конституції України та чинного законодавства. До того ж Протасов М.К. мав вищу юридичну освіту, а Костенко В.М. був слухачем 5-го курсу Національної академії внутрішніх справ України. Згідно показань допитаних свідків -співробітників ГУКП, порушень Гонгадзе Г.Р. вимог закону упродовж заходів не встановили, підстави для його затримання були відсутні та права здійснювати затримання співробітники кримінального пошуку не мали. При цьому підсудні в своїх показаннях також вказували, що затримали Гонгадзе Г.Р. лише на підставі вказівки свого керівника — особи, справа відносно якої виділена в окреме провадження у зв’язку з розшуком. За таких обставин незаконність вказівки про затримання Гонгадзе Г.Р. та протиправність затримання останнього для підсудних була очевидною. З огляду на викладене та приймаючи до уваги специфіку повноважень співробітників підрозділу кримінального пошуку, доводи підсудних про не усвідомлення ними незаконності затримання Гонгадзе Г.Р. та відсутності у них умислу на таке затримання колегія суддів уважає необґрунтованими. Що стосується посилань підсудних на прийняття участі в оперативних заходах щодо Гонгадзе Г.Р. значної кількості співробітників ГУКП, то ця обставина сама по собі, за законом, не є приводом і підставою для затримання особи, а тому не виключає відповідальності підсудних за вчинені винні дії.
Відповідно до висновків проведених по справі психіатричних, психологічних та комплексної психолого-медико-психіатричної експертиз, Протасов М.К., Попович О.В. та Костенко В.М. є осудними, у період вчинення інкримінованих злочинів могли усвідомлювати свої дії та керувати ними, не знаходились підсудні в стані фізіологічного афекту та іншому емоційному стані, який суттєво б вплинув на їх свідомість і діяльність, відсутні у них і психологічні особливості, які б перешкоджали їх здатності керувати діями або ж суттєво вплинули на поведінку. Також підсудні здатні правильно сприймати, запам’ятовувати, осмислювати обставини, що мають значення для справи і давати про них свідчення. При цьому, як видно з показань Протасова М.К., Поповича О.В. і Костенка В.М., після незаконного затримання Гонгадзе Г.Р. вони не приховували від останнього своєї зовнішності та не побоювались, що у подальшому можуть бути особисто ним впізнаними та звинуваченими у порушенні його прав і свобод. Примусово доставивши Гонгадзе Г.Р. у ліс, підсудні, незважаючи на намагання останнього з’ясувати причини з яких його хочуть вбити та чинити опір, безпосередньо приймали участь у позбавленні його життя, діяли узгоджено, активно і цілеспрямовано, виконуючи кожен свою конкретну роль для досягнення результату у виді смерті Гонгадзе Г.Р. Очевидна протиправність, узгоджений характер вчинених у співучасті дій та їх спрямованість на позбавлення життя доводять, що вбивство Гонгадзе Г.Р. Протасовим М.К., Поповичем О.В. і Костенком В.М. було скоєно умисно та за попереднім зговором групою осіб.
З урахуванням викладеного, результатів проведених психологічних досліджень та даних особових справ Протасова М.К., Поповича О.В. і Костенка В.М., доводи підсудних про відсутність попередньої змови та умислу на вбивство, не передбачення ними смерті Гонгадзе Г.Р., небажання таких наслідків, не усвідомлення в повній мірі явного злочинного характеру вказівок особи, справа відносно якої виділена в окреме провадження, та їх виконання не з інкримінованих мотивів, а лише через службову залежність та острах, колегія суддів уважає неспроможними і такими, що були висунуті на захист з метою пом’якшити відповідальність за скоєні злочинні дії.
Таким чином, колегія суддів уважає, що винність підсудних у вчинені злочинів при обставинах викладених у вироку, доведена.
Діяння підсудного Протасова М.К. колегія суддів кваліфікує: за п. «і» ст. 93 КК України 1960 року, оскільки він вчинив за попереднім зговором групою осіб умисне вбивство Гонгадзе Г.Р.; за ч. З ст. 166 КК України 1960 року, оскільки він перевищив владу і посадові повноваження, тобто будучи посадовою особою, умисно вчинив дії, що явно виходять за межі наданих йому законом прав і повноважень, які завдали істотну шкоду державним інтересам та охоронюваним законом правам та інтересам Гонгадзе Г.Р., що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями та спричинило тяжкі наслідки.
Діяння підсудного Поповича О.В. колегія суддів кваліфікує: за п. «і» ст. 93 КК України 1960 року, оскільки він вчинив за попереднім зговором групою осіб умисне вбивство Гонгадзе Г.Р.; за ч. З ст. 166 КК України 1960 року, оскільки він перевищив владу і посадові повноваження, тобто будучи посадовою особою, умисно вчинив дії, що явно виходять за межі наданих йому законом прав і повноважень, які завдали істотну шкоду державним інтересам та охоронюваним законом правам та інтересам Гонгадзе Г.Р., що супроводжувалось насильством, болісними і таким, що ображають особисту гідність потерпілого, діями та спричинило тяжкі наслідки.
Діяння підсудного Костенка В.М. колегія суддів кваліфікує: за п. «і» ст. 93 КК України 1960 року, оскільки він вчинив за попереднім зговором групою осіб умисне вбивство Гонгадзе Г.Р.; за ч. З ст. 166 КК України 1960 року, оскільки він перевищив владу і посадові повноваження, тобто будучи посадовою особою, умисно вчинив дії, що явно виходять за межі наданих йому законом прав і повноважень, які завдали істотну шкоду державним інтересам та охоронюваним законом правам та інтересам Гонгадзе Г.Р., що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями та спричинило тяжкі наслідки.
Призначаючи покарання підсудному Протасову М.К., колегія суддів враховує ступінь тяжкості та підвищену суспільну небезпечність вчинених злочинів, дані про його особу, у тому числі освіту, вік, стан здоров’я, склад сім’ї, позитивну характеристику за місцем мешкання, тривалий стаж роботи в органах внутрішніх справ, посади, які він обіймав у структурі спеціального підрозділу МВС України, відсутність відомостей, що характеризують негативно до скоєння злочинів, що він раніш несудимий (т. 20 а.с. 92, 138, 140, 142, 144, 145, 159-163; т. 39 а.с.43-59; особова справа), а також його ставлення до вчиненого.
Крім того колегія суддів приймає до уваги конкретні обставини справи, роль Протасова М.К. при вчиненні злочинів та обсяг його винних дій, які потягнули незворотні наслідки, підірвали авторитет органів державної влади України, набули значного суспільного розголосу, а також враховує поведінку підсудного після скоєння злочинів.
Обставин, які обтяжують покарання Протасова М.К. колегією суддів не встановлено.
Обставинами, які пом’якшують покарання Протасова М.К. колегія суддів визнає стан здоров’я підсудного, який страждає рядом захворювань та потребує відповідного лікування; повідомлення ним про участь у затриманні та вбивстві Гонгадзе Г.Р., про час, місце скоєння злочинів, співучасників діяння, механізм і причину смерті Гонгадзе Г.Р. і таким чином сприяння розкриттю злочинів.
З урахування наведеного колегія суддів приходить до висновку, що підсудному Протасову М.К. для його виправлення та попередження нових злочинів необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі не у максимальних межах, установлених у санкції статей кримінального закону, шляхом застосування принципу часткового складання покарань, призначених за окремі злочини, що входять у сукупність.
Оскільки Протасов М.К. скоїв злочини у зв’язку із службовою діяльністю, перевищуючи владу і службові повноваження, то йому слід призначити також додаткове покарання у виді позбавлення права займати атестовані посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади.
З огляду на те, що Протасов М.К. вчинив тяжкі (в редакції КК України 1960 року) злочини, з дискредитацією звання працівника міліції, суд уважає необхідним на підставі ст. 37 КК України 1960 року позбавити його спеціального звання — полковник міліції.
Призначаючи покарання підсудному Поповичу О.В., колегія суддів враховує ступінь тяжкості та підвищену суспільну небезпечність вчинених злочинів, дані про його особу, у тому числі вік, освіту, спосіб і умови життя, стан здоров’я, сімейний стан, наявність неповнолітньої дитини, позитивну характеристику за місцем мешкання, стаж роботи, посади, які він обіймав у структурі спеціального підрозділу МВС України, відсутність відомостей, що характеризують його негативно до скоєння злочинів (т. 18 а.с. 254, 255, 257, 260, 261, 263, 264, 264, 275-278; т. 39 а.с.36-42, особова справа), а також ставлення до вчиненого.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги конкретні обставини справи, роль Поповича О.В. при вчиненні злочинів та обсяг його винних дій, які потягнули незворотні наслідки, підірвали авторитет органів державної влади України, набули значного суспільного розголосу, а також поведінку підсудного після скоєння злочинів.
Обставин, які обтяжують покарання Поповича О.В. колегією суддів не встановлено.
Обставинами, які пом’якшують покарання Поповича О.В., колегія суддів уважає повідомлення ним про свою участь у затриманні та вбивстві Гонгадзе Г.Р, про час, місце скоєння злочинів, співучасників діяння, механізм і причину смерті Гонгадзе Г.Р. і таким чином сприяння розкриттю злочинів, а також засудження підсудним визнаних ним протиправних дій та висловлення готовності понести за вчинене передбачену законом відповідальність.
З урахування наведеного колегія суддів приходить до висновку, що підсудному Поповичу О.В. для його виправлення та попередження нових злочинів необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі не у максимальних межах, установлених у санкції статей кримінального закону, шляхом застосування принципу часткового складання покарань, призначених за окремі злочини, що входять у сукупність.
Оскільки Попович О.В. скоїв злочини у зв’язку із службовою діяльністю, перевищуючи владу і службові повноваження, то йому слід призначити також додаткове покарання у виді позбавлення права займати атестовані посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади.
З огляду на те, що Попович О.В. вчинив тяжкі злочини (в редакції КК України 1960 року) з дискредитацією звання працівника міліції, суд уважає необхідним, на підставі ст. 37 КК України 1960 року, позбавити його спеціального звання — майор міліції.
Призначаючи покарання підсудному Костенку В.М., колегія суддів враховує ступінь тяжкості та підвищену суспільну небезпечність вчинених злочинів, дані про його особу, у тому числі вік, рівень освіти, умови та спосіб життя, стан здоров’я, склад сім’ї, позитивні характеристики за місцем мешкання та з військової частини, стаж роботи, посади, які він обіймав у структурі спеціального підрозділу МВС України, відомості, що характеризують його по службі до скоєння злочинів, що він раніш несудимий (т. 19 а.с. 166, 167, 169, 170, 172, 173, 175, 177, 188-191, 200-205; т. 39 а. с. 28-35, 116-117, особова справа), а також його ставлення до вчиненого.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги конкретні обставини справи, роль Костенка В.М. при вчиненні злочинів та обсяг його винних дій, які потягнули незворотні наслідки, підірвали авторитет органів державної влади України, набули значного суспільного розголосу, а також поведінку підсудного після скоєння злочинів.
Обставин, які обтяжують покарання Костенка В.М. колегією суддів не встановлено.
Обставинами, які пом’якшують покарання Костенка В.М., колегія суддів визнає повідомлення ним про участь у затриманні та вбивстві Гонгадзе Г.Р., час, обставини, місце скоєння злочинів, співучасників діяння, механізм і причину смерті Гонгадзе Г.Р. і таким чином сприяння розкриттю злочинів, а також засудження ним визнаних протиправних дій та висловлення готовності понести за вчинене передбачену законом відповідальність.
З урахування наведеного колегія суддів приходить до висновку, що підсудному Костенку В.М. для його виправлення та попередження нових злочинів необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі не у максимальних межах, установлених у санкції статей кримінального закону, шляхом застосування принципу часткового складання покарань, призначених за окремі злочини, що входять у сукупність.
З огляду на те, що Костенко В.М. скоїв злочини у зв’язку із службовою діяльністю, перевищуючи владу і службові повноваження, то йому слід призначити також додаткове покарання у виді позбавлення права займати атестовані посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади. ;
Оскільки Костенко В.М. вчинив тяжкі злочини (в редакції КК України 1960 року) з дискредитацією звання працівника міліції колегія суддів уважає за необхідне, на підставі ст. 37 КК України 1960 року, позбавити його спеціального звання — полковник міліції.
Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, колегія суддів
ЗАСУДИЛА:
Визнати Протасова Миколу Кириловича винним у вчиненні злочинів, передбачених п. «і» ст. 93; ч. З ст. 166 КК України 1960 року та призначити йому покарання:
— за п. «і» ст. 93 КК України 1960 року 12 (дванадцять) років позбавлення волі;
— за ч.З ст. 166 КК України 1960 року 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади на строк три роки.
На підставі ст. 42 КК України 1960 року шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити Протасову М.К. покарання у вигляді 13 (тринадцять) років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади, на строк три роки.
На підставі ст. 37 КК України 1960 року позбавити Протасова М.К; спеціального звання — полковник міліції.
Визнати Поповича Олександра Віталійовича винним у вчиненні злочинів, передбачених п. «і» ст. 93; ч. З ст. 166 КК України 1960 року та призначити йому покарання:
— за п. «і» ст. 93 КК України 1960 року 11 (одинадцять) років позбавлення волі;
— за ч. З ст. 166 КК України 1960 року 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади на строк три роки;
На підставі ст. 42 КК України 1960 року шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити Поповичу О.В. покарання у вигляді 12 (дванадцять) років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади, на строк три роки.
На підставі ст. 37 КК України 1960 року позбавити Поповича О.В. спеціального звання — майор міліції.
Визнати Костенка Валерія Миколайовича винним у вчиненні злочинів, передбачених п. «і» ст. 93; ч. З ст. 166 КК України 1960 року та призначити йому покарання:
— за п. «і» ст. 93 КК України 1960 року 11 (одинадцять) років позбавлення волі:
— за ч. З ст. 166 КК України 1960 року 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади на строк три роки.
На підставі ст. 42 КК України 1960 року шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити Костенку В.М. покарання у вигляді 12 (дванадцять) років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади, на строк три роки.
На підставі ст. 37 КК України 1960 року позбавити Костенка В.М. спеціального звання — полковник міліції.
Відповідно до вимог ст. 91, 93 КПК України, судові витрати за проведені по справі експертні дослідження Київським та Харківським науково-дослідними інститутами судових експертиз МЮ України, а також частково судові витрати за експертні дослідження, проведені інститутом правової медицини у м. Мюнхен, стягнути з підсудних Протасова М.К., Поповича О.В., Костенка В.М., з урахуванням їх ступеня вини та майнового стану. Зокрема на користь ХНДІСЕ МЮ України стягнути з Поповича О.В. — 1089 грн. 60 коп.(т.16 а.с. 6), з Костенка В.М.- 1452 грн.80 коп.(т.16 а.с, 45); на користь КНДІСЄ МЮ України стягнути з Поповича О.В. — 728 грн. 40коп., 583 грн. 12 коп., 274 грн. 40коп., 453 грн., 353 грн. 52 коп., 547 грн., 525 грн.08 коп., 633 грн. 24 коп., 146 грн. 56 коп., 1528 грн., а всього — 5772 грн.32 коп. (п’ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні тридцять дві копійки, т.16 а.с.20, 33, 64, 88, 103,173,185,198, 212, 235); з Костенка В.М. — 335 грн.96 коп., 1123 грн.80 коп., 110 грн. 54 коп., 176 грн. 76 коп., 643 грн. 20 коп., 643 грн. 20 коп., 362 грн. 64 коп., 453 грн., 1092 грн., 125 грн. 59 коп. 643 грн. 20 коп., а всього 5709 грн. 89 коп. (п’ять тисяч сімсот дев’ять гривень вісімдесят копійок, т.16. а.с. 218; т.17 а.с. 21, 34, 40, 48, 63, 77, 86, 122, 136, 144, 154).
При цьому кошти підсудного Протасова М.К. в сумі 40596 грн. 36 коп. та 505,00 доларів США, які, у зв’язку з накладенням на них в ході досудового слідства арешту, зберігаються на депозитному рахунку Генеральної прокуратури України (т. 25 а.с. 208-211) обернути на користь держави в рахунок погашення сплачених судових витрат в сумі 10474,25 Євро за проведенні інститутом правової медицини у м. Мюнхен експертні дослідження (т.25 а.с.168).
Решту судових витрат прийняти на рахунок держави.
Речові докази:
— браслет, перстень, ланцюжок, фрагменти ланцюжка, кулон, відеокасету з записом телепрограми «Епіцентр» у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи щодо особи, справа відносно якої була виділена в окреме провадження (т.1 а.с.212-291), повернути до Генеральної прокуратури України;
— автомобіль «Хюндай-Соната», три металеві осколки залишити на зберіганні в Генеральній прокуратурі України (т.7 а.с. 35, т.9 а.с. 57, т. 22 а.с. 80).
Відеозаписи слідчих дій на 19 відеокасетах у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи щодо особи, справа відносно якої була виділена в окреме провадження (т. 1 а.с.212-291), повернути до Генеральної прокуратури України.
Особові справи засуджених Протасова М.К., Поповича О.В., Костенка В.М. зберігати у вигляді окремого додатку при матеріалах даної кримінальної справи.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо Протасова М.К. та Костенка В.М. — взяття під варту, залишити без змін, а запобіжний захід щодо Поповича О.В. — підписка про невиїзд, змінити на взяття під варту, узявши його під варту у залі суду.
Початок строку відбуття покарання засудженому Протасову М.К. обчислювати з 28 лютого 2005 року.
Початок строку відбуття покарання засудженому Костенку В.М. обчислювати з 28 лютого 2005 року.
Початок строку відбуття покарання засудженому Поповичу О.В. обчислювати з 15 березня 2008 року.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через Апеляційний суд м. Києва протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими у той же строк з моменту одержання копії вироку.
Підписи суддів
і народних засідателів
