Знати закони — добре, але не всім це подобається, зокрема
“верхам”. Про дружбу з керівництвом і мови бути не може, бо, як
кажуть військові однієї з частин Черкаського гарнізону, “обов’язків багато
а плата мізерна, просто сміхотворна”.
Між собою вояки зонального відділення Військової служби правопорядку (ВСП)
називають себе “маленькою міліцією”, адже мають схожі обов’язки:
виявляють причини злочинів, що виникли на військових об’єктах, займаються
розшуком військовослужбовців-дезертирів, охороняють військові об’єкти та беруть
участь у забезпеченні громадського порядку, безпеки дорожнього руху транспорту
військових засобів. Також до їхніх зобов’язань входить протидія диверсіям,
терактам.
Серед невеликого колективу вищезгаданого підрозділу чимало
військових-контрактників, які брали участь у міжнародних операціях в Іраці,
Афганістані. Згідно з указом Президента України, військовим, які протидіяли диверсіям
та терактам, регламентована надбавка до 100 відсотків від грошового
забезпечення.
— Доплата залежить від виконуваного завдання, — пояснили “Черкаському
краю” у ВСП, — але те, що обіцяли, не виконано, бо наші контрактники
отримують як і раніше. Максимум, на що може розраховувати солдат-новобранець —
850-875 гривень. Це при тому, що майже усі ми безквартирні, а перспектив на
будівництво у Черкаському гарнізоні немає і, мабуть, вже не буде. Торік
побудували 10 квартир, а у черзі стоїть близько 500.
Про якісь розкішні умови побуту годі й думати. Військові живуть у
переобладнаних приміщеннях частини, яка знаходиться у такому відлюдькуватому
місці серед чагарів, що навіть вдень там моторошно. А наймати житло не вистачає
заробітної плати.
У пошуках правди вони змушені були звернутися до суду. Дехто справу виграв,
але резонанс подій
набув загострення, створивши цим у колективі атмосферу
“виживання”, витримати яку зможуть лише люди з дуже міцними нервами.
Після візиту начальника територіального управління Військової служби
правопорядку пана Зінчика кілька військових мають намір звільнитися, до речі,
серед них і начальник зонального відділення. Адже представники Чернігівського
теруправління звинуватили його у невиконанні наказів та у порушенні
“претензійно-позовної роботи”. Як керівник він зобов’язаний був
протидіяти, оскаржуючи рішення судів.
Дізнатися подробиці від самого начальника відділення нам не вдалось,
оскільки він ухилявся від чіткої відповіді. Та очевидно, що Військова служба
правопорядку незабаром таки буде обезглавлена. Начальник дійсно прийняв рішення
залишити посаду через тиск “зверху”.
— Мабуть, як посадова особа я зробив неправильно. Тож, щоб мій колектив
більше не тероризували, я змушений так вчинити. Хоча суть питання полягає вже
навіть не в кількості грошей, які нам мають доплачувати, а у визнанні того, що
указ Президента стосується і нас, а люди мають право звертатися до суду, — зауважив він.
Уболіваючи за долю свого керівника його підлеглі розповіли, що доплати
будуть можливі лише за умови наявності численних довідок від силових структур,
“про те, що воював, проводив навчання, брав зброю, ходив на нараду тощо
“.
— Ми не можемо йти в СБУ й постійно брати подібні довідки. Ми просто
виконуємо свої функціональні обов’язки. Все інше — формальність, — обурюються
солдати. — А з нас вимагають неможливого. І після всього ще й дорікають за те,
що звернулися до судів.
Але найбільш вражаючим стало безапеляційне висловлювання одного із офіцерів
чернігівської делегації, який поділився своїм здогадом із військовими, що
нібито “суди виграли, бо підкупили”.
Мабуть, збирали на це гроші усі п’ять років існування служби. Тільки чому ж
“верхи” забули, що і військові — це теж громадяни України, яка, до
слова, претендує не тільки на ім’я цивілізованої, а ще й демократичної країни,
де кожен має конституційне право звернутися до суду і відстояти свої права
навіть тоді, коли це не подобається начальству.
Нині напруженість у стінах Військової служби правопорядку ЗСУ ще
зберігається. Днями начальника зонального відділення викликали разом з
посадовими особами до Чернігова, де визнали, що порушень з його боку немає, та відправили
прийняте рішення на затвердження до Києва. Залишається лише сподіватися на
здоровий глузд державних мужів.
Р.S. Як стало відомо редакції, до Черкас знову прибула чергова комісія зі славного міста Чернігова,
тож бий своїх, щоб чужі боялися… Газета
«Черкаський край»
(№
64, від 15.08.08)
