Президент України блефує, Чи справді не знає Конституції?

Президент України Віктор Ющенко у своїй заяві від 3 вересня 2008 року, коментуючи початок роботи третьої сесії Верховної Ради України шостого скликання, зокрема, сказав: «…вчора Блок Юлії Тимошенко, Партія регіонів і комуністи наділили себе повноваженнями слідчих і судів. Вони хочуть вести слідство — бо цього їм сьогодні не вистачало, вилучати документи, допитувати людей, хочуть притягнення до кримінальної відповідальності за відмову надати пояснення народному депутату».
Певно, Президент України мав на увазі прийнятий 2 вересня 2008 року Верховною Радою України Закон України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», яким визначено «правовий статус тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України, їх повноваження та організаційні основи діяльності».
Певно, слухачі і телеглядачі, слухаючи Президента України, перейнялись обуренням з приводу таких підступних кроків народних депутатів, можливо, й налякались.
А чи мав підстави Президент України лякати своїх співгромадян подібними заявами?
Як відомо, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 89 Конституції України Верховна Рада України має право створювати тимчасові спеціальні комісії — для підготовки і попереднього розгляду питань, а також тимчасові слідчі
комісії — для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. У цій же статті 89 Конституції України вказується, що організація і порядок діяльності тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України встановлюються законом.
До останнього часу, не дивлячись на пряму вимогу Конституції України, парламентом України такого закону прийнято не було. Точніше, намагання Верховної Ради України прийняти такий закон були, але ці намагання кожного разу із зрозумілих, але не прийнятних у правовій державі мотивів (окремим положенням законопроекту згідно зі ст. 111 Конституції України регулювався і порядок організації та роботи спеціальної тимчасової слідчої комісії з питань імпічменту Президента) наштовхувались на відмову вищої посадової держави підписати закон. Про драматичний перебіг подій, пов’язаних з роботою над законом, свідчать цілий ряд документів українського парламенту (див., зокрема, постанови Верховної Ради України вiд 08.02.2001 № 2262-III «Про Закон України «Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України»; вiд 08.07.1999 № 860-XIV «Про проект Закону України про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України»; вiд 10.01.2002 № 2951-III «Про Закон України «Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України»; вiд 15.11.2005 № 3079-IV «Про прийняття за основу проекту Закону України про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України»; вiд 22.03.2007 № 821-V «Про скасування рішення Верховної Ради України про прийняття Закону України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України»).
Досвід роботи тимчасових спеціальних і слідчих комісій Верховної Ради України показав, що коефіцієнт їх корисної дії без визначеного Конституцією України закону практично дорівнює нулю, тобто Верховна Рада України не могла у достатньому обсязі виконувати покладені на неї повноваження і обов’язки.
Нарешті 2 вересня 2008 року такий закон було прийнято.
Додамо, що Кримінальним кодексом України, який набрав чинності ще 1 вересня 2001 року, тобто задовго до прийняття Верховною Радою України закону про тимчасові комісії парламенту, відповідно до ст. ст. 384 і 385 встановлено кримінальну відповідальність:
1) за завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках;
2) за відмову свідка від давання показань або відмову експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків у суді або під час провадження досудового слідства, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання.
Таким чином, з вище сказаного можна зробити такі висновки.
Перший:
Верховна Рада України згідно з Конституцією України має право утворювати тимчасові спеціальні та слідчі комісії, робота комісій регулюється законом України (він прийнятий 2 вересня 2008 р.), народні депутати України мають право брати участь у роботі комісій та проведенні розслідувань.
Другий:
за завідомо неправдиві показання свідків, висновки експертів, неправильний переклад, а також за відмову свідка від давання показань, відмову експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків під час проведення тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України розслідування Кримінальним кодексом України встановлено кримінальну відповідальність (як і в інших випадках проведення дізнання, досудового і судового слідства уповноваженими на те органами).
Третій:
Президент України Віктор Ющенко, лякаючи співгромадян прийнятим Верховною Радою України законом про тимчасові спеціальні і слідчі комісії, або ж не читав Конституції України та Кримінального кодексу України, або ж з подачі свого юридичного радника Пукшина завідомо вдався до обману.
Віктор Ющенко у тій же заяві від 3 вересня 2008 року пообіцяв, що на окремі закони України, прийняті Верховною Радою України 2 вересня 2008 року, він безсумнівно накладе вето.
Цікаво, якими мотивами буде користуватись наш ненадійний ґарант Конституції, ветуючи прийнятий Верховною Радою України закон про тимчасові спеціальні і слідчі комісії (до речі — проголосований конституційною більшістю народних депутатів)?

Іван КОТОВЕНКО,
кандидат юридичних наук
(спеціально для ОРД)