На сторінках двох інтернет-видань, які важко запідозрити в симпатіях до міліції (втім, це їхнє право), з’явилися матеріали під такими назвами: «Та вчіться ж опиратися сваволі ментів!» (ОРД), «Эта милиция – хуже фашистов. Эта милиция – портрет власти» («Україна кримінальна»).
Автори цих публікацій не лише спотворюють події, що стали приводом для поливання міліції брудом, а й дають конкретні інструкції, як протидіяти незаконним (як на їхню думку) вимогам працівників правоохоронних структур.
Усе з початку. 12 листопада в годину пік у переході метро Оболонь кілька жінок похилого віку здійснювали торгівлю з рук. Торгували пивом, квашеними огірками, помідорами, картоплею, іншими продуктами харчування. Можна зрозуміти стареньких, які в такий спосіб заробляють собі на життя.
Закриємо очі на те, що цим вони, звісно, порушили ст. 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення, рішення місцевої влади про боротьбу зі стихійною торгівлею. Забудьмо й про те, що, хоча метро – зручне місце для збуту товару, це все ж таки стратегічний об’єкт, і в разі виникнення аварійної ситуації торговці заважатимуть евакуації. Не будемо згадувати і про те, що в жодній європейській столиці (навіть у найближчих до нас за менталітетом Москві та Мінську) зараз не побачиш людей, які торгують «з землі», не знайдеш яток із фальсифікованою та контрафактною продукцією. Наразі йдеться не про це. Хвилює інше, та про це далі…
Повернімося до того злощасного підземного переходу на Оболоні. Виконуючи свої іноді й невдячні обов’язки, працівники батальйону патрульної служби роблять зауваження бабусям, ті починають збирати свої пожитки. Знають, що міліціонери підуть і знову можна буде розкласти їх на підлогу в цьому або іншому місці підземки. Аж тут з’являється молодик напідпитку, який «справедливо» обурюється вимогами правоохоронців. Робін Гуд під градусом каже торговкам: «Що ви їх слухаєте… Менти – козли». Лунає й інша ненормативна лексика. Старший наряду зауважує: «Хлопче, якщо випив надміру, краще йди додому».
У викладі на «Україні кримінальній» Володимира Бородая цей конфлікт описано так. «Він підійшов до нашої доблесної міліції, що розважалася на повну котушку, і заявив, що так вести себе із літніми людьми не можна. Мєнти від такого нахабства трохи припухли. Але, як представники закону при виконанні службових обов’язків, чемно і тактично порекомендували хлопцеві піти на х.., якщо він не хоче, щоб його «закрили». А той, падлєц, нє внємля голосу рассудка, заявив, що мєнти – підери, коли не поважають старих людей, що їм у бабусі годяться, і не дають їм заробити хоча б копійки на хліб». Автор публікації навіть не приховує, що захисник прав літніх людей нагороджує працівників міліції таким епітетом, після якого будь-який чоловік принаймні без зайвих слів дасть у пику нахабнику. Володимир Бородай не каже й про те, що цими словами молодик не обмежився – далі він плюнув в обличчя 21-річному патрульному.
Інший інтернет-дописувач Артем Чапай спеціально для «ОРД» також не акцентує увагу на поведінці та стані свого «підзахисного»: «У переході метро Оболонь кілька міліціонерів затримали хлопця за те, що він дорікнув їм за грубість у поводженні зі старими людьми. Після того хлопця катували, тортурами вибили з нього зізнання та змусили підписати протокол — а тепер його ще й судять…»
Тепер щодо тортур. Які дії вчиняли працівники та їхній візаві, видно із постанови про порушення кримінальної справи проти громадянина Галкіна. Цей документ опублікувало й «ОРД».
Зараз система МВС не приховує, що й серед її представників трапляються ті, хто вдягнув міліцейські однострої випадково. Служба внутрішньої безпеки час від часу виявляє їх, керівництво міністерства звільняє з посад, а суди виносять вироки…
Сподіваюся, що в цьому випадку суд поставить усі крапки над «і». Правомірність дій працівників Оболонського РУ перевірить також інспекція з особового складу ГУ МВС України в м. Києві, й сама ж таки прокуратура, адже вона здійснює контроль і нагляд за роботою міліції.
Висновки будуть згодом. А зараз на шпальтах лише сенсація та бруд… І жодного врахування позиції іншої сторони. А навіщо? Хіба такі важливі зараз якісь там вимоги до написання матеріалів? Чи треба враховувати під час їх підготовки такі журналістські норми, як повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію, її збалансованість та точність?
Представники засобів масової інформації, які дотримуються Етичного кодексу українського журналіста, котрі пишуть про правоохоронців і добре, і погане, знають, що відділ зв’язків із громадськістю ГУМВС України в м. Києві, який я очолюю, жодного разу не уникав незручних запитань, а з відповідями та коментарями принаймні намагався не зволікати. Таку неформальну співпрацю ВЗГ зі ЗМІ підтримує й керівник столичної міліції Віталій Ярема.
Перед тим як підготувати таке доволі неофіційне повідомлення, я зателефонував заступникові командира батальйону патрульної служби Оболонського райуправління. Офіцер міліції саме перевіряв наряди, коли сталися події, так красномовно описані авторами публікацій на «ОРД» та «Україні кримінальній». Він розповів, як його підлеглого – 21-річного патрульного смикали за одяг перехожі, котрі не бачили початку конфлікту, але вирішили вже під час затримання п’яного хулігана втрутитися в дії правоохоронців. Далі у своїх заявах вони так і не змогли пояснити, чому стали на бік правопорушника. Одна з жінок у райуправлінні емоційно повідомляла, що в неї на телефон записано «бєспрєдел ментів». Її попросили продемонструвати запис, аби долучити його до матеріалів. Виявилося, що камера її мобільного зафіксувала образи в бік міліціонерів, відірвані погони, лайку та погрози…
Не роблячи поперед інспекції з особового складу якихось остаточних висновків щодо правомірності дій працівників батальйону патрульної служби Оболонського РУ, уявімо, що все почуте від заступника командира батальйону правда. Які почуття в людини, яка свідомо прийшла в міліцію, служити чесно й «свавілля» якої так безапеляційно розписане в Інтернеті? Навряд чи це хвилює авторів, публікації яких рясніють такими фразеологізмами та дефініціями: «Не всі менти – падли» (дякуємо. – Авт.), «не дарма їх у народі називають «мусорами», «мєнти від такого нахабства трохи припухли» тощо.
Навряд чи хвилює їх і те, що не всі бажають жити в державі, де на кожному кроці буде контрафакт, антисанітарія, де п’яному бешкетникові ані звичайний перехожий, ані, навіть правоохоронець не зможе зробити зауваження.
Що ж до порад стосовно опору незаконним (підкреслюю – незаконним) діям міліціонерів, то з деякими з них можна погодитися. Проте зауважу – діяти потрібно тільки в межах закону! Перед тим як демонструвати свою громадянську позицію, спробуйте розібратися в ситуації. Не станьте випадковим поплічником злочинців.
Якщо ж ви впевнені, що працівник міліції неправий, коли ви незадоволені роботою тих, хто за законом охороняє ваші права, – звертайтеся до прокуратури, судів, керівництва київського главку МВС, набирайте телефон довіри начальна столичної міліції – 272-53-00.
Володимир Поліщук,
начальник відділу зв’язків з громадськістю
ГУМВС України в м. Києві
