1686 р. — Ліквідація автономної української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.
1689 р. — Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690 р. — “Анафема” Московського собору на “киевские новьіе книги” — книжки П.Могили, К.Ставровецького,І.Галятовського та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1708 р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців — 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1720 р. — Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими.
1721 р. — Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. — Указ царя Петра ІІ, який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755,1766,1769,1775,1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р. — Інструкція Катерини ІІ князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1769 р. — Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1784 р. — Русифікація початкової освіти в Україні.
1786 р. — Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість російської мови в Київській академії.
1800 р. — Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
1831 р. — Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834 р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації Південно-Західного краю.
1847 р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І під найсуворіший нагляд,із забороною писати й малювати, що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1862 р. — Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р, 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П.Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії.
1869, 1886 рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам російського походження в Україні за успіхи в русифікації.
1876, 18 травня — Таємний Ємський указ Олександра ІІ про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Ємського указу всім губернаторам Росії.
1881 р. — Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883 р. — Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина,Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.)
1888 р. — Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р. — Заборона українських книжок для дітей.
1899, 1903 р.р. — Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І.Котляревському в Полтаві.
1907 р. — Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р. — Указ сенату Російської імперії про “шкідливість” культурної та освітньої діяльності в Україні.
1910 р. — Циркуляр П.Столипіна про заборону створення неросійських асоціацій, у тому числі українських та єврейських, незалежно від їхньої мети.
1914 р., березень — Заборонення царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т.Шевченка.
1914 р. -Указ Миколи ІІ про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства “Просвіта”, зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1921 р., 22 листопада — Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом А.Тютюнника під м.Базар на Житомирщині.
1921-1923 рр. — голод у степових районах України, спричинений політикою “воєнного комунізму” та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1929 р. вересень — Арешт визначних діячів української науки, культури, й УАПЦ — за “належність” до вигаданих ОДПУ Спілки визволення України (СВУ) та Спілки Української молоді (СУМ).
1929-1930 рр. — Перша фаза колективізації й “розкуркулення” в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р., 28-29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ — і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита М.Борецького та інших церковних діячів.
1930 р., 9 березня-19 квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури,УАПЦ — за належність до так званої “Спілки Визволення України” (СВУ).
1932 р., 23 квітня — Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1932-33 р.р. — Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. — Самогубство декількох культурних діячів, включаючи М.Хвильового, як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933 р. — Погром українців на Кубані.
1934-41 рр. — Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1934 р. 13-15 грудня — У зв'язку з убивством С.Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких — письменники Г.Косинка, К.Буревій, Д.Фальківський, О.Влизько, І.Крушельницький та ін.
1936 р., жовтень-1938 р., листопад — Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні(так звана “єжовщина”).
1937 р., листопад — Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).
1938 р. — Сталінська постанова “Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР”.
1938 р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1939-1941 рр. — Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
1941 р., січень — “Процес 59” членів ОУН у Львові.
1946 р. 8-10 березня — ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
1946 р., березень — Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й.Сліпим
(ред.: Й.Сліпого було засуджено до тяжких каторжних робіт в Сибіру, де він провів 18 років, відморозив ноги та став інвалідом. Його було звільнено лише завдяки особистому втручанню Папи Римського Івана ХХІІІ та президента Кеннеді).
1946 р., 24 серпня — Постанова пленуму ЦК КП(б)У “Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у “Нарисі історії української літератури”, різка критика часописів “Вітчизна” і “Перець” (ця постанова була згодом підтверджена 16-м зїздом КП(б)У 25-26 січня 1949 р.)
1947 р.,3 березня — Призначення Л.Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова “чистка” серед українських культурних кадрів, звинувачених в “українському буржуазному націоналізмі”.
1949 р.- Чергова “чистка” в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її 16-го зїзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22175 її членів).
1949 р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
1951 р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті “Правда” проти “націоналістичних ухилів в українській літературі” (різка критика вірша В.Сосюри “Любіть Україну” та лібрето опери “Богдан Хмельницький” О.Корнійчука і В.Василевської).
1954 р. 23-24 березня — 18 з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Cибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952-1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис.осіб).
1954 р.,7 липня — Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957-61 рр. — Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монfстирів, семінарій).
1958 р., 12 листопада — Постанова Пленуму ЦК КПРС “Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти”, на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а “за бажанням батьків” вивчення української мови в російських школах України).
1959 р., 15 жовтня — Убивство C.Бандери агентом КДБ Б.Сташинським.
1961 р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української
Робітничо-Селянської Cпілки (Л.Лук'яненко, І.Кандиба, С.Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу CРСР. Засудження Л.Лук'яненка до смертної кари.
1961 р., жовтень — Прийняття нової програми КПРС її 22-м з'їздом, яка проголошувала політику “злиття націй” і подальшу русифікацію союзних республік.
1962 р. — Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963 р. — Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1964 р., 24 травня — Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал “З приводу процесу над Погружальським”).
1965 р., серпень-вересень — Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П.Заливаха, С.Караванський, В.Мороз, М.Осадчий, А.Шевчук та ін.).
1968 р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969 р., червень — Лист українських політичних в'язнів (М.Гориня, І.Кандиби, Л.Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970 р., 28 листопада — Трагічна смерть (вбивство) української художниці А.Горської у Василькові на Київщині.
1972 р., січень-травень — Друга велика хвиля арештів інтелігенції в Україні.
1972 р., травень — Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.
1977 р., 5 лютого — Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М.Руденка й О.Тихого; суд над ними 23 червня — 1 липня і вирок М.Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О.Тихому відповідно 10 та 5 років.
1977 р., 4 квітня — Арешт членів УГГ М.Матусевича і М.Мариновича(засуджені 23-30 березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
1978 р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР “Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітних школах республіки”(посилення русифікації).
1979 р., березень-жовтень — Нові арешти українських діячів в Україні: О.Бердника (6 березня), Ю.Бадзя (23 квітня), Ю.Литвина (6 серпня), М.Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
1979 р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В.Івасюка біля Львова.
1979 р., 29 травня — Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів CРСР.
1980-81 р. — Арешт українських політичних діячів С.Набоки, Л.Мілявського, Л.Лохвицької.
1983 р. — Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури (“Андроповський указ”) та директива колегії Міністерства освіти УРСР “Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загально-освітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки”, спрямована на посилення русифікації.
1984 р. — Померли в таборах О.Тихий, Ю.Литвин, В.Марченко.
1985 р., 4 вересня — У концтаборі помер поет В.Стус.
1986 р., 26 квітня — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989 р. — Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СРСР.
1990 р., квітень — Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
231 ответ
Панэ Шут, “сопредельные государства” — это тэзис интерэсный, тока сопредельные государства — это политика. От! А я Вас спросил не за государства, а за братскую любов хохлов до москалей. Почему хохлы желают называтца единым народом вместе с русскими? Как думаете?
Пане Работяга, была бы РФ не сопредельным государством по отношению к Украине, хохлы бы не так рьяно перья распускали в натуге называться единым народом вместе с россиянами. Пан под № 1717 многократно уже обсасывал тему “откуда есьм пошла земля русская”, поэтому не вижу смысла напрягаться по этому вопросу. Можно лишь добавить, что трехсотлетнее сосуществование с Московией, не баран чихнул, однако. Особенно в этом постарались большевички-интернационалисты, люто искоренявшие любые проявления национализма.
Повторяю, что РВ не сопредельным государством по отношению к хохлам. Московия всегда была не токмо москальским, но и хохляцким государстом. Хохол за черевичками для любимой в Московию аж на чорте прилетел. У москалей и хохлов общий Патриархат, общий Царь, общая культура Русского мира. Хохлы хочут жыть по идеологии Русского мира
Зовут меня — Сергей Кукулеску , живу в Риме, нелегально работаю гидом. А ” москали” меня называют ” ЯВЛЕНИЕ ХРИСТА ГОСТОРБАЙТЕРАМ”, издеваются, ментов вызывают. Я в Молдове на кладбище работал , поэтому людей люблю. Что б мне ” москалям” такое сделать? Я решил жениться на Архангельской Елене Афанасьевне ( она же Элена ” Черномазая”) она тоже маскалиха и ей 75 лет, работает сопровождающей на ” Italcamel”. Я туда звонил, сказал, что я — гид, а меня туда не взяли. Если я на ней женюсь, то меня туда возьмут. И буду я не Кукулеску, а — Архангельский, фамилию жены возьму. Что братья, хохлы, скажите?
Українці . багато хто з вас , працьовиті і порядні люди, прихильники справжніх українців Ковпака , Кожедуба та Хмельницького. Гарні українські пісні. Росія пройшла страшні 90-ті роки , коли олігархи грабували країну. Пройде й Україна . Вас обдурили криваві олігархи прийшли до влади .Вони навіть не намагалися поговорити з народом Донбасу , відразу відправили туди війська , виконавши волю Тимошенко ” вбити недолюдей з атомної зброї “, які не бажали славить Бандеру , хотіли шанувати ветеранів ВВВ , а не обливати їх кефіром , не вважали , що СРСР напав на Україну і Німеччину . За Порошенка всього 9 млн. з 35 млн. виборців, а зараз і того менше ,СЕВАСТОПОЛЬ при СРСР , було місто СОЮЗНОГО ПІДПОРЯДКУВАННЯ і не входив до складу Криму , відповідно він повинен був стати містом-державою при розпаді СРСР .Крим у складі однієї країни СРСР в 1954 році приєднано до УРСР,але це приєднання не було ратифицированно Верховною Радою. 70 відсотків українців проголосували за СРСР у березні 1991 року. Олігархічні шавки-тролі з фальшивими сторінками тут розпалюють ненависть , не слухайте їх .Коли вони , ці укроТролли , підуть у небуття , Крим буде процвітаючим регіоном Росії . у який легко і безперешкодно будуть їздити відпочивати і УКРАЇНЦІ і РОСІЯНИ , але там вже ніколи НЕ БУДЕ бази НАТО .Проведіть референдум , як Росія провела його в Чечні в 2003 році , створити конфедерацію з Донбасом за типом Великобританії або Швейцарії або розійдіться мирно як Чехи і Словаки . Будете їздити в Донецьк, кататися на повітряних кулях і милуватися красотами-Донбас-Сіті , а вони будуть гуляти по красивому Київським Хрещатиком.
Олигархи правят кацапским быдлом)))
Об этом в интервью рассказал российский журналист Александр Сотник.
Отвечая на вопрос, действительно ли Путин верит, что Украинцы и россияне — один народ, Сотник ответил: “Нет. Я убежден, он в это все не верит. Но ему надо оставаться у власти, чтобы выжить. Слова Путина не имеют значения. Он — профессиональный лжец. В 1999 году он победил как преемник Ельцина. Он никогда не дебатировал с другими кандидатами в президенты, выступал только как солист. С тех пор все, что он делает или говорит, подчинено одной цели: остаться у власти”.
“Чем больше сам Путин боится, тем более агрессивно себя ведет. Кремлю страшно, потому что потеряв власть, они потеряют деньги, свободу, а кто-то — и жизни. Поэтому они готовы шантажировать мир Третьей мировой. А русских они шантажируют давно. Путин и его окружение — это террористы, захватившие страну с 140 миллионами граждан и огромными природными ресурсами”, — сказал он.
“Я знаю, как сейчас невыносимо сложно живется большинству из вас… К сожалению, в значительной степени это цена войны, (той, которую развязали Турчинов, Порошенко и КО). Во время войны в страну не приходят инвестиции, остановлено 65% промышленного потенциала Украины”, — сказал “президент” Украины П.Порошенко.
Кроме того, он отметил, что в Луганской области промышленность за год войны обвалилась на 86%.
МИЗДОБУЛИ????? ЦЕЕВРОПА????
Войну развязала фашистская Рассея и ее фюрер путлер
игорюня скажи а лица убитых тобой детей тебе сняться? детоубийца
войну развязал киев когда начал бомбить донецк …или ты об этом забыл…а люди это помнят..
До Донецка был еще Крым и Славянск, если Вы забыли Господин мусорок. Неблагодарное это дело искать виновных или крайних. У каждого своя правда,но все хотят мира!
до крыма и донецка был военный переворот за печенье
??
НЕ, это украина угнетала и убивала всегда россию.Россия бедненькая всегда только оборонялась,уничтожая все под ряд и свое и чужое.Русский язык тоже угнетался всеми, даже сталиным и царем.Ну а путин так вообще, дочке запретил на русском говорить, что бы английский был правильно поставлен.Про лавровых и прочую нечисть и говорить не стоит.Даже песков и тот на американке женился.Все угнетают русский народ и язык особенно.Гляньте до его довели-маты и скотство.
так Игорь в Чечне ж не воевал и кишлаки из живыми людьми не палил вроди. Игорек- или воевал в составе московских “освободителей”, или Ты на Грузию нападал в составе орды московской и бомбил города? Или ты все таки пришел из россии и убиваешь украинцев?.Мусорок что то знает.Или Ты Кантарии род (героя -дедовоевал) лишил крова и сделал беженцем ( это я к лживой памяти дедовоевальников)?
“Для всех проезд бесплатный на корабле моем, а за проезд обратный мы плату не берем…” Что воля, что не воля, все одно.
Обратного не будет там где причалишь ты, твой пыл земной остудит дыхание Темноты. Там сразу все решится послушайте сестру, Вам эта Заграница придется по нутру….Сын с Отцом рассорится…а торт замешан будет Свадебный на крови…а мать ограбит дочку… Там где пахнет золотом, пахнет и свинцом….Любите , любите если Вам пришла пора, я погреюсь возле Вашего костра , только слов не надо, все слова просты, берегите силы для другой Игры…пользуйтесь природой, делайте детей, сыпьте их в копилку Будущих СМЕРТЕЙ
Это я продолжил, но в песне, немного не так.
Сейчас начнется ритуал “Привет Игорь — детоубийца”. Или он еще не пришел?
Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями….