Цинізму васильківських суддів немає меж…

Дивлячись на дії певних українських суддів, починаєш думати, що означення судді як незалежного, неупередженого та справедливого вершителя правосуддя – лише міф, вигаданий для школярів, аби з ранніх років не ламати дитячу психіку. На ділі ж виявляється, що деякі з них – злочинці. Бо ж як інакше назвати дії особи, яка відверто порушує цілий ряд законів, передаючи комунальну власність приватній особі за борги іншої приватної особи?

Ім’я судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Олени Свінціцької ще не встигло зійти з уст у справах про привласнення посадовими особами та суддями чужих квартир у будинку №5 по вул. Сонячній у м. Васильків, як вона вже встигла вчинити черговий злочин. При цьому, Олена Свінціцька й досі обіймає свою посаду судді.

Цього разу «неупереджений» суддя винесла завідомо неправомірне рішення, надавши право користуватися комунальною земельною ділянкою приватній особі, яка не має на це жодних правових підстав.

Мова йде про приміщення їдальні військового містечка №11 у м. Василькові та відповідно земельної ділянки площею 0,4 га під цією їдальнею. Раніше цей майновий комплекс належав приватному підприємству ВКФ «Вікторія-78». Вся ця історія розпочалась ще у 2008 році, коли дочка власника цього підприємства Панченко Вікторія звернулась до суду з вимогою стягнути із свого батька в рахунок боргу у розмірі 606 000 грн. майновий комплекс, а саме приміщення їдальні і, найголовніше, 0,4 га землі під їдальнею. Позов було задоволено, більш того, суддя зобов’язав управління земельних ресурсів у Васильківському районі виготовити Державний акт на право приватної власності на землю.

Дана ділянка землі має таке стратегічне значення через те, що по-перше, вона знаходиться на території військового містечка, й саме на ній прокладено комунікаційні сполучення. Окрім того, земельна ділянка є комунальною власністю. То ж як вона могла суддею передатись у власність приватній особі за борги іншої приватної особи. Це рішення приймав суддя Володимир Очківський, який до речі після ряду розслідувань проведених Вищою радою юстиції подав у відставку.

«Васильківська міська рада дізналась про цю ситуацію абсолютно випадково, коли навкруги цієї ділянки почав зводитись паркан, — коментує ситуацію представник Васильківської міської ради Олександр Крикунов. Ми подали апеляційну скаргу, яка відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2009 року, булла задоволена й попереднє рішення Васильківського міськрайонного суду було скасоване. До того ж ухвалою Верховного Суду України від 11 червня 2010 рішення Апеляційного суду було залишено без змін».

Ситуація наче б то була вирішена: незаконне рішення скасовано, суддя звільнений. Але пані Панченко вже встигла отримати Державний акт про право приватної власності на згадану вже земельну ділянку. Тож Васильківська міська рада в особі представників Олександра Крикунова та Олександра Пухляка, подала позов з проханням скасувати Державний акт, оскільки логічно підстави для його правової дії вже скасовані.

Натомість суддя Свінціцька у задоволенні позову відмовила залишивши право власності на комунальну землю за Панченко Вікторією. Її колега вже за такі неправомірні дії залишився без посади, але чужий досвід мабуть не вчить. Аргументацією судді є те, що Васильківська міська рада не довела факт порушення її прав.

Олександр Крикунов з цього приводу зазначає: «Апеляційний суд Київської області скасував рішення Васильківського суду саме на підставі того, що були грубо порушені права Васильківської громади, представником якої є міська рада. Ця обставина вже встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили і не потребує повторного доведення чи ще якихось доказів. Це передбачено ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України. Про яку суддя Свінціцька очевидно не знає.»

Юрист адвокатського об’єднання «Право та Закон» Олексій Лущин коментує: «Дане рішення судді Свінціцької ніяк не можна характеризувати як правомірне, оскільки воно суперечить цілому ряду законодавчих актів. Перш за все, під час проведення судового засідання було порушено ряд вимог цивільного процесуального права. Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб’єктами права власності на землі комунальної власності можуть бути лише територіальні громади, що реалізують це право безпосередньо чи через органи місцевого самоуправління. Окрім того, на ділянці знаходяться джерела водопостачання та інші комунікаційні сполучення військового містечка і суддя була ознайомлена із відповідними документами, але абсолютно не прийняла їх до уваги. Але найголовніше – скасована правова підстава дії Державного акту на право власності, відповідне рішення суду скасоване, які ще можуть бути інші підстави чи докази! Ситуація просто таки абсурдна. Мова йде про винесення завідомо неправомірного рішення суддею.»

Цікаво, що Вікторія Панченко очевидно не мала, що сказати журналістам, бо категорично відмовились від будь яких коментарів. А Олена Петрівна Свінціцька відмовилась від коментаря в досить юридичний спосіб: запит на інтерв’ю до адресанта так і не дійшов, по телефону коментарі не надаються, а суддя загалом настільки зайнята, що приділити нам кілька хвилин свого часу просто не в змозі, бо ж зайнята слуханням судових справ та винесенням об’єктивних «законних» рішень…

Катерина Дудкевич, для “ОРД”