Шановні читачі-співрозмовники, погодьтеся, нашій актуальній тематиці щодо виборів, які, до речі, ніяк не можуть завершитися, дечого бракує. Ми теоретизуємо. Так, знаємо про умови наднапруження, у яких опинилися голови і члени місцевих ДВК та ОВК. Про серцеві напади, запах валідолу, сльози, переляк, або мужність. Але по темі в Інтернет-просторі висловлюються в основному не вони. І ось, я «впіймала» голову виборчої дільниці у Горлівці. Як не дивно на перший погляд, йдеться про відомого українського поета і громадського діяча Олега Короташа. Він, по гарячих слідах, ділиться своїм реальним баченням. А я дуже хочу, аби на сьогоднішньому форумі з’явилися відгуки не теоретиків, а його колег, людей, які працювали на виборах.
Один знайомий, довідавшись, що Ви півтора місяця працювали головою дільничної комісії на Донбасі, зокрема, в Горлівці, сказав щось на зразок: та він поліз до чорта в зуби… Скажіть, пане Олеже, чи такий страшний «чорт», як його малюють, чи правда, що на Донбасі нинішні вибори мали особливий, не схожий на інші регіони, присмак?
Вікторіє, не такий чорт страшний, повірте. Набагато страшніше, коли дівчата з очима, як порожні відра, переходять дорогу… А якщо говорити серйозно, то ці чорти сидять у столиці, дмуть сажу із Банкової, брешуть у Верховній Раді, де Богослівська на трибуні, як відьма у ступі… Ех, панно Інно, панно Інно.
Те що зараз скажу, стосується не лише Донбасу, але й усієї України. У нашого народу геть атрофований ген державності. Люди переймаються виключно особистими проблемами, а те, що відбувається за порогом дому їх вже не обходить, хоча ці речі є взаємопов’язані.
Ніяк не можу зрозуміти, чому людина перебуваючи у настільки поганих умовах життя продовжує голосувати за цю владу. Це якийсь, якщо хочете патріотичний мазохізм штибу «сидітиму у лайні, але це моє лайно тому і влаштовує…». Щоб далеко не ходити – такого стану доріг, як у Горлівці, я не бачив у жодному місті країни. Враження від їзди таке, що душу витрясе. От і не розумію, чому місцевого мера за прізвиськом «Кльопа» ще не взяли за лацкани і добряче не потрясли; або чому зараз там переміг мажоритарку діючий депутат обласної ради регіонал Гончаров, який за фінансовими можливостями міг навести лад. Люди в біді, і цю ж біду самі у собі культивують.
Донбас перед виборами безапеляційно вважали базовою територією Партії регіонів. Після виборів є підстави вважати, що так званих «своїх» тут конкретно розлюбили, тутешні мешканці мають чи не найгостріші претензії до нинішньої влади. Ви відчули це, погоджуєтеся?
Так, це дійсно є. До прикладу, на моїй дільниці явка виборців склала близько 45 відсотків. І це загальна тенденція для мешканців Донбасу, не кажучи про те, що добрячий шмат голосів виборців відібрали комуністи.
Це правда, що цифра явки виборців на Донбасі була завищеною, не відповідала кількості тих, хто насправді відвідав дільниці?
Дуже важке запитання. Можливо… Скажімо, мені люди з Комітету виборців повідомили які саме мікроавтобуси везуть людей для каруселі. Можливо, до нас вони не доїхали. Знайомі голови з інших дільниць стверджували, що у них таке було. Розумієте, для цих речей потрібно мати потужний штат спостерігачів, бо ситуація така, що законодавство про вибори дозволяє через підставні партії фактично укомплектувати «регіональною» більшістю кожну дільничну комісію, котра є колегіальним органом і рішення ухвалює більшістю голосів. Єдине, що мені вдалося тут зробити – це ізолювати прямих представників Партії регіонів від видачі бюлетенів. Було засідання ДВК із розподілу обов’язків, і якось вдалося це здійснити. Також вдалося серед трьох членів із виїзною скринькою призначити представника блоку Кличка, та представницю Європейської партії Катеринчука. Це десяте питання, що за таку «політику» мене обізвали Наполеоном та фашистом, але це вже я якось переживу.
…То можна повірити у це, що Донбас, так би мовити, «проголосував ногами», тобто люди висловили своє ставлення до влади, не прийшовши голосувати, бо за ПР – ВЖЕ не хочуть, а з тим, кому можна було б довіритися ЩЕ не визначилися?
Маю підстави стверджувати, що пасивна молодь може і надалі продовжувати постити в Інтернеті фотографії песиків і котиків. Ця влада сама себе виїсть зі середини. Навіть у такий спосіб, що місцеві мешканці не підуть на президентські вибори, а більш свідомі Галичина та Київ дадуть 90 відсоткову явку. У ситуації, що є зараз, для перемоги Януковича на другий термін мусить статися чудо. Авторитет, сімейні бюджети виборців, та віру людей Донбасу він уже програв. Поза тим, із закінченням цих виборів фактично розпочалися президентські.
Одна із загальновизнаних вад парламентських виборів-2012 – своєрідне, скажімо так, формування складу дільничних та окружних комісій, куди потрапили представники маловідомих позапарламентських партій, і, звичайно, партії влади. Яким чином вибудовувалися стосунки між цими людьми, чи може за такого складу комісія бути працездатною, і, головне, чи була вона такою?
…Партія анархістів, партія пенсіонерів… Мешканці Горлівки чудово знають, що це у житті фіктивні партії, з необхідним мізером для юридичного права існування. Усе зрозуміло. А щодо «які стосунки» — то жодної ідеології, переважно це заробітчани на кількасот гривень від штабу.
…І, якщо можна – як на сповіді: чи відчула ваша дільниця адміністративний тиск з боку місцевої влади, у чому він полягав, як доводилося коритися йому?
Будете подивовані, але адміністративного тиску не було жодного. Можливо тому, що я публічна людина і вони просто не наважилися. З іншого боку – Горлівка – це чи не на половину україномовне місто, де у маршрутках звучить українське радіо, а місцеве телебачення має програми українською мовою. Мало того, якраз саме моя українська мова у багатьох випадках згладжувала і допомагала у вирішенні якихось питань, чи з адміністрацією, чи з Окружною комісією.
А що скажете про прийоми фальсифікації: загальновідомі «каруселі», голосування на дому, та що там – відверте вкидання в урну пачок бюлетенів, заповнених заздалегідь «за кого треба»?
Можу відповісти за власну дільницю – не було. Інакше, у випадку масового привозу виборців чи вкидання пачок бюлетенів – я б зробив усе, щоб це набуло розголосу. Розумієте, мені довелося подбати про те, що у випадку конфліктних ситуацій, до моєї дільниці б приїхало авто з «журналістами спортивної зовнішності», які би просто відбили акти про порушення і змогли їх захистити. З вовками жити треба за їхніми ж законами. Звісно, нічого не можна вдіяти, коли виборців із дому привозить легкове авто… Це питання фінансування штабів, у тому числі і представників від опозиції. Хочете результату – подбайте, аби Ваш виборець потрапив на дільницю.
Явка на моїй дільниці 45 % найкращий показник мінімуму можливих порушень.
То що, й таємничі особи, яких нині прийнято називати «хлопці спортивної статури» до вас не навідувалися? Якщо не до вас – то може знаєте щось про подібні нальоти на інші дільниці Вашого округа?
Та навідалися, і до мене на дільницю, ну і що з того… Я підійшов, бо вони також палили цигарки і ми познайомилися. Виявилося – це хлопці з Луганська, та ще й у нас із ними спільні знайомі. Загалом, потім ми вже обговорювали вартість квартири одного з них, котру він придбав, щоб жити зі своєю дівчиною. Усі ми є люди, і політики ну дуууже сильно перебільшують власний вплив на свідомість громадян.
До речі, цікаво, як ставляться до фальсифікацій та адміністративного тиску члени комісій, не на публіку розповідаючи про цей фактор, а просто особисто, як люди?
Вікторіє, я не можу відповісти на це запитання, бо майже уся моя комісія із 20-ти чоловік – це регіонали приховані, або відкриті. Треба бути дуже наївним, аби сподіватися від них щирості чи правдивої інформації. Набагато легше було їх розділити і розпорошити взаємною недовірою між собою, щоб потім вдавалося «провести» через голосування якісь важливі для виборів ключові постанови ДВК.
Хотілося б почути про роль спостерігачів. Вони були реальними? В них була можливість позитивно вплинути на процес?
У спостерігача завжди є можливість вплинути на процес, у випадку порушень. Але хто цих людей захистить потім? Наші суди? Наші депутати?.. Вибачте, але вони, партії, навіть своїх кандидатів кинули! Якщо подивитися як партії злили результати мажоритарка на проблемних округах в межах усієї країни.
Пане Олеже, Ви реально, з початку до кінця знаходилися всередині процесу. Тому хотілося б почути Вашу думку: що потрібно конче змінити у Законі про вибори народних депутатів?
Візьмемо, умовно, дільницю де 20 членів комісії… Перше – нехай нардеп власноруч (бо це робить одноосібно секретар комісії) спробує заповнити 48 обов’язкових протоколів із результатами виборів, плюс кожному спостерігачу також додаткові копії з мокрими печатками. Дам відповідь: під ранок від втоми почне вити уся комісія, включно зі спостерігачами, котрі мають слідкувати за дотриманнями цієї норми закону. Як наслідок – аби ота уся морока закінчилася – спостерігачі самі собі пишуть протоколи і мають чергу до голови комісії, щоб завірив печаткою.
Друге – терміново змінити порядок утворення комісій. Це ганьба, коли невідомо хто і невідомо яка політична сила маніпулює на рівні колегіального голосування у комісіях.
Третє – особисте. Я переконаний прихильник двопартійної системи. Вважаю, що здоровим наше суспільство стане лише тоді, коли буде обирати між лібералами і націоналістами. Усе інше для України – це зло.
І, якщо Ваша ласка – відверто: хто по-справжньому переміг на виборах 28 жовтня? Не за цифрами, яким у рамках всієї країни я не йму остаточної віри, а морально, політично? Свої позиції посилив режим? Виграла опозиція у широкому розумінні цього слова, домігшись довіри мільйонів громадян? Чи – головний виграш – якраз на боці громадян, які зрозуміли, що режим можна якщо не відразу усунути, то бодай посунути від керма?
На цих виборах перемогла байдужість і продажність громадян. Не потрібно звинувачувати владу у тому, що Ви продаєте свій голос за сто гривень. Ця проблема у Вас самих, і є це мінімальна корупція. Вибачте, але саме подачки парафіян посадили священиків на мерседеси, і саме недолугість помаранчевої влади і жадібність простих людей до кількох гривень зробила Януковича президентом. Суть проблеми полягає якраз у Майдані, точніше у тому, що сталося одразу після нього…
Президент Ющенко приїхав у Донбас, край промисловців і майново-матеріальних відносин, бо шахта – це як математика – усе прямо і конкретно; команди «Струнко! Стояти! Мовчати! Фас!..» якраз і є зрозумілими. Після «Майдану» багато хто просто втік до Росії, а ті хто залишився, прийшли послухати нового главу держави. І от замість того, аби дати чіткі накази ЩО і як робити, Ющенко почав розповідати про УПА та трипільські черепки… Ну люди подивилися і зрозуміли: лох!.. А далі вже у справу пішли гроші тощо…
Поза тим, є й інша важлива сторона. На моїй дільниці регіонали настільки пересварилися через розподіл премій з фінансового фонду дільниці, що написали скаргу в Окружну комісію. Це є дуже показовим у тому сенсі, що з такою гнилою низовою партійною структурою ця влада довго не затримається. Вони понабирали безпринципних і жадібних людей без жодної ідеології. З іншого боку – я не знаю що там собі думає штаб опозиції, але на Донеччині представники «опозиційних сил» на мажоритарці звинувачували інших у тому, що вони помаранчеві, бандєровци та у тому, що колись кандидат самовисуванець у Горлівці найпершим вивісив синьо-жовтий прапор. Якби я був прямим свідком, то я б закликав опозицію не торгувати мажоритарними округами, бо це бачать люди і роблять висновки…
Тепер вже можу про це сказати. Будучи позапартійним, я голосував за «Свободу» із єдиним міркуванням: у Тягнибока не залишається вибору, як продовжувати бути патріотом, бо його підтримали найбільш проукраїнські громадяни, які у випадку продажності пана Олега, його ж найпершого і повісять у Києві на Хрещатику.
Вибачте, але про «байдужість і продажність» громадян, а відтак – програш суспільства на цих виборах в основному подейкують ті, хто відсидівся в хаті з краю. А Ви, поет, пішли на інший край – передній. Пане Олеже, чому Ви дозволяєте собі вважати мільйони своїх співгромадян гіршими за Вас? Невже ви категорично не бачите паростків громадянського суспільства, які «проросли» саме на цих виборах? Якщо так – шкода. Повторюєте гріх вітчизняної «інтеліХенції» у гіршому розумінні цього поняття…
Вікторіє, у мене особистих гріхів достатньо, але дякувати Богу, вони не впливають на події у державі, і вже точно серед них немає «гречки». А щодо вчинків інтелігенції, то в одному з інтерв’ю я вже казав про сукупну «антисовість нації». І якраз сьогодні я хотів би запитати багатьох представників так званої опозиції, що вони творили напередодні президентських виборів, коли переміг Янукович.
Це сьогодні Яценюк трясе булками на мітингах під ЦВК, це сьогодні Мартиненко є одним із очільників опозиції, це сьогодні усі такі хороші та опозиційні. Але пригадаймо – що вони творили тоді, коли потрібно було на виборах підтримувати Тимошенко, бо інакше перемагав Янукович.
У той час Яценюк ухилявся скільки міг від прямої відповіді з ким він; а де тоді був Мартиненко, і де тоді були наші «патріоти», що збирали мітинги і закликали голосувати «проти всіх», бо, як то говорила по ТВ Оксана Забужко, – «між більшим злом і меншим злом ви обираєте також зло», забувши сказати, що якраз перед виборами у неї вийшла книжка коштом фонду Катерини Ющенко. І цей список я можу продовжити.
Оці всі «інтелігенти» якраз і привели до влади Януковича. Скажу іще одну крамольну річ – якби було бажання, і за настроями у суспільстві та колосальній нинішній підтримці закордонних спільнот, – опозиція миттєво може добитися звільнення Тимошенко, а натомість, думаю що їм якраз вигідно аби Юля сиділа за ґратами, бо так легше «решать вопросы». Вікторіє, це моя особиста думка, маєте право із цим не погоджуватися.
Та що далеко ходити: Олеся Донія, очільника мистецького об’єднання «Остання Барикада» опозиція викинула зі списку, незважаючи на те, що за його депутатства «Барикада» для української культури зробила більше, аніж вся Верховна Рада вкупі. Пригадую у червні мітинг під ВР проти «мовного закону», де я мав нагоду читати вірші…
Що тоді зробила опозиція – замість того, аби у парламенті товкти по писку оту наволоч, котра просувала закон і не допускати його прийняття, наші «очільники» припхалися на мітинг повідомити що програли. Так не дивно, що Чететов потім сказав, що «развели как котят»…
Усе що сьогодні мною сказане – це, якщо хочете зріз із побаченого мною в Україні під час десятків мої презентацій і місяців життя в Донбасі. На завершення скажу наступне: Донбас у скорому часі стане кузнею українського націоналізму, бо у Західній Україні жити українцям аж занадто комфортно.
Розмову вела Вікторія АНДРЄЄВА
12 ответов
Дуже влучно сказано щодо байдужості та продажності.
Молодець! 100% згідний з Вами, пане Олеже. Опозиція у нас якась дуже “пухнаста”. Таке враження, що їх для того тільки і тримають, аби побулькавши освятили всі вибрики гондурасів від влади. Але, загалом,- вони здають країну, бо плавний дрейф у сторону рассєї відбувається може і не помітно, але впевнено. І відповідальність лежатиме на всіх- а опозиції в першу чергу. Занадто багато там скупчилося патріотів “ющенківського штибу”. Застєнчівиє ворішкі, як казав класик.
У вас отберут сбережения, заставят платить «за воздух», а тело пустят на органы.
Аппетиты «донецкой команды» — безмерны, безответственность — полная. В фактическом ограблении страны и сограждан лидирует «семья» Президента и так называемый «ближний круг». И жажда наживы такова, что Ахметов, Фирташ, Коломойский и Пинчук на фоне «Саша & Со» — образцы скромности и добродетели.
Вот только несколько абсолютно дичайших по задумке и поразительно ущербных для сограждан и государства законопроектов, которые «семья» посредством карманной, маргинальной Партии регионов (ну там где Чечетов, Колесниченко, Шуфрич, Табачники, Лукьянов и им подобная публика) протаскивает или уже протащила через парламент.
Вчера днем, 20 ноября, Верховная Рада сначала не приняла во втором чтении законопроект № 11315, инициированный Юрием Мирошниченко, представителем Президента в ВР, народным депутатом из фракции ПР. Этим законопроектом предлагалось продлить мораторий на куплю-продажу земель сельскохозяйственного назначения до вступления в силу закона об обороте сельхозземель. Последний должен регламентировать продажу земельных наделов.
Благородное начинание самого Президента отсрочить распродажу сельхозземель до принятия закона о торговле этой самой землей (чтобы все по правилам, цивилизованно) разбилось о черствость депутатов… президентской фракции. Законопроект «зарубили»; чтобы с 1 января 2013 года, когда мораторий на продажу наиболее ценного, что есть в Украине — сельхозземель, перестает действовать, начать ее массовую скупку. Без «патроната Президента», «семья» которого в последнее время, как пишут оппозиционные СМИ, «работает с половины», то есть насильно влезает в чужой прибыльный бизнес минимум на 50%.
Но недолго длилась радость депутатов — похоже, Мирошниченко быстро связался, «с кем надо», главе фракции регионалов в ВР А. Ефремову быстро по полной «ввалили», Чечетов «начал думать» и махать руками в нужную сторону, и вчера вечером мораторий продлили до 1 января 2016 года.
Потому что земельный бизнес, похоже — прерогатива только «семьи». И никакого свободного рынка быть здесь не может. Отъем земель в особо крупных размерах у их владельцев состоится в удобное для «семьи» время, по ею же начертанным законам, при содействии и под прикрытием «силового» блока, подчиненного главе государства. А пока идет подготовка: пишутся и принимаются «необходимые законы», крепятся «своими людьми» МВД, прокуратура, суды, подбирается удобное время.
Понятно, что при такой «торговле» землей, как сегодня идет «приватизация», никто за нее реальную цену и реальные деньги собственникам платить не будет.
Землю у пайщиков, фермеров и владельцев агрохолдингов де-факто уже отбирают «по суду» или просто «по беспределу» «семья», большие чиновники, подручные бандиты и прокуроры.
Классический пример — Аркадий Корнацкий. Кандидат в народные депутаты Украины, чья победа на выборах была сфальсифицирована, имущество агрохолдинга — арестовано, подчиненная — брошена в СИЗО, а сам он подался в бега (личный интерес Генпрокурора Виктора Пшонки и его сына Артема).
В тему: «Свинское» дело Пшонки
А мораторий на продажу сельхозземель — это чтобы ее владельцы эту землю не продали тем, кто готов за нее заплатить реальные деньги.
Так что законопроект Мирошниченко — не более чем игры «семьи»: мол, мы хотим как лучше…
Не нужно иметь семи пядей во лбу, что б предвидеть скорый результат: собственники, не имеющие властной «крыши», быстро останутся без земли. Но с чувством, что за это надо обязательно «рассчитаться». И только потом мораторий будет снят.
Такие вещи — решительный шаг к гражданскому противостоянию. Вся история Украины и народных бунтов и восстаний — это месть «низов» за отбираемую землю. Последняя гражданская война была «за землю» тоже. Впрочем, для «донецких» уроки истории — не урок.
Удар по почкам
А вот еще. Минздрав направил в парламент законопроект, согласно которому каждый украинец после смерти сможет стать донором органов, если при жизни юридически не оформит отказ от этого. «сможет стать» — это эвфемизм, украинец станет донором автоматически.
В тему:
Украинцы станут донорами после смерти?
Законопроект Минздрава: каждый украинец — потенциальный донор органов после смерти
Авторы статьи и массированная, проплаченная в СМИ рекламная кампания убеждают украинцев, что этот законопроект нужно принять безотлагательно. Это-де спасет тысячи человеческих жизней соотечественников, муссируется душещипательная тема спасения детей, чья жизнь зависит от пересадки донорских органов.
Но даже «навскидку» это — ложь. Хотя бы потому, что операции по пересадке донорских органов и последующая реабилитация пациента — сверхдорогие, они попросту не по карману подавляющему большинству украинцев даже при наличии родственников, готовых и могущих стать донорами.
Операции по пересадке донорских органов и приобретение пересадочного «материала»” фактически по карману лишь очень зажиточным людям. То есть богатым соотечественникам и иностранцам. А еще это сверхвыгодный бизнес для тех, кто контролирует медицинскую отрасль в Украине. И хочет на территории нашей страны развернуть сеть трансплантологических центров для зарабатывании на этом денег.
Насколько это выгодно — судите сами:
Столько стоят человеческие «запчасти» на постсоветском пространстве.
А вот мировые расценки.
Недавно журнал «Уикли уорлд ньюс» опубликовал прайс на некоторые человеческие донорские органы, которые продаются в США. Для замены легкого пациенту надо заплатить $116 тысяч долларов, донорской почки — $91 тысячу, за новое сердце — $57 тысяч зеленых. Особо ценится костный мозг человека, 1 грамм которого стоит $23 тысячи. Замена всего костного мозга, общий вес которого составляет 1 килограмм, обойдется больному в $23 миллиона плюс расходы на сложную операцию. И т.д.
По подсчетам американских ученых, общая стоимость «человеческих запчастей» одного индивида составляет не менее $45 миллионов. И продолжает постоянно расти, поскольку спрос растет, а доноров на всех не хватает.
В Украине, как видим — дешевле…
Потому логично предположить, что проталкиваемый регионалкой Раисой Богатыревой (министр здравоохранения) законопроект — это преференция чьему-то частному сверхприбыльному бизнесу. Залог успеха в котором — дешевые донорские органы человека, отобранные у их владельца в случае его смерти.
Почему таков вывод? Да потому что богатые украинцы операцию по пересадке будут делать исключительно за границей — там, где отлажена технология подобной хирургии и есть гарантия качества осуществления подобных операций. А в Украине нет денег для обеспечения «простых» больных и «обычных» клиник даже примитивными лекарствами и хирургическими материалами — пациент за все практически платит сам. Само собой разумеется, что у государства пока нет и в обозримом будущем не будет денег на операции по пересадке донорских органов «пересічним» гражданам. Так что наличие большого числа «свободных» донорских органов обычным людям ничем не поможет.
Зато станет прибыльной статьей доходов для дельцов от медицины в Украине.
Но быстро органы в товарном количестве не получить, если добиваться согласия на «потрошение трупа» от родственников умершего (погибшего). Но вот если образуется бесхозный труп человека, который при жизни не успел (не захотел, не смог) юридически оформить отказ от этой процедуры, его могут смело «разобрать на органы». Даже без согласия родственников. Таков план Минздрава.
Представьте ситуацию: человек погиб в ДТП, его личность не установлена (не имелось возможности сделать это быстро), официального документа-запрета на донорство своих органов при нем не обнаружено. Родственников искать долго и неясно, есть ли они вообще (таких вариантов можно обрисовать десятки)
Как поступят с этим телом трансплантологи, если учесть, что на кону не просто тело, а десятки миллионов долларов?..
Почему гуманисты из Минздрава, когда «рисовали» этот законопроект, не поступили логичнее и проще: изымать для пересадки можно органы у тех, кто на это дал письменно (нотариально и т.д.) «добро» еще при ПРИ ЖИЗНИ?
Да потому что отнять органы у мертвого гражданина — дешевле, чем купить их у еще живого.
Чистый бизнес, ничего личного.
Фактически этот законопроект Минздрава отбирает у украинцев право на их собственное тело.
Все логично: при жизни «донецкие» отберут у вас Вашу землю и жизнь (в виде многих лет труда конвертированную в сбережения). А после смерти «донецкие» отберут и Ваше тело, сделав и на этом бизнес.
Вы готовы им все это отдать?..
(Окончание следует)
Татьяна Шалимова, «Аргумент»
Сам был головою ДВК в Краматорске. В целом впечатления от выборов такие же. Краматорск имеет свою политическую специфику — город в котором ПР традиционно набирает самое малое количество голосов среди иных городов Донецкой области. Явка 65% при явном отсутствии молодежи среди избирателей. В фальсификации выборов у ПР не было необходимости, потому что они накануне провели социальный опрос по городу и заранее знали результат выборов, который их вполне устраивал. Поэтому в какой-то степени они были заинтересованы в отсутствии нарушений на участке. Более того, наблюдатель от ПР у меня на участке задержал одного избирателя, который пытался вынести бюллетень в рукаве?!!
Члены ДВК от ПР набирались по принадлежности к конкретному предприятию. У меня 50% членов комиссии от ПР были почтовые работники,которые кстати не являются членами ПР. Но они сразу отмежевались от намерений к фальсификациям выборов. Для меня это было удивительно. Их ответ был прост: мы помним 2004 год, после которого нас таскали в СБУ, ПР тогда от нас отмежевалась, оставила без поддержки. Теперь — только точное исполнение закона.
К сожалению, так было не на всех участках. За пределами участка, безусловно были попытки как-то повлиять на результат выборов:
— любой ценой избавиться от головы ДВК, если он не лоялен к ПР. Из 89 участков такое прошло на 3 участках, где головы не были достаточно подготовлены к такому повороту событий;
— привлечение патронажных медработников в подаче липовых заявлений голосующих на дому, в некоторых случаях даже без ведома избирателя. На некоторых ДВК таких заявлений было более 100 (у меня на участке — 16);
— за каждым участком предприятиями города были закреплены по 3 машины для подвоза избирателей. Учитывая очень большую продажность нашего избирателя, нетрудно догадаться о том, что происходило в процессе самого подвоза. Перевозки для организации карусели не было, да и не имело смысла, потому что списки избирателей просеяны через Госреестр и одни и те же избиратели нигде не дублируются.
Писательница Андреева активно пиарит чистоту победы Партии Регионов, сегодняшнему БЮТ необходимо как-то объяснить отсутствие баррикад. А как же оценка ОБСЕ?
Процесс установления результатов голосования был недостаточно прозрачен, эта составляющая избирательного процесса получила негативную оценку на 77 из 161 окружкома, на которых были наблюдатели. Имеются факты «запугивания членов окружкомов и участковых избиркомов, вмешательство в работу участковых комиссий, преждевременное подписание их протоколов, отсутствие в них страниц и различия в копиях, внесение изменений в предварительные результаты выборов после обнародования их на сайте ЦИК – возможный признак манипулирования результатами в пользу определенных участников избирательного процесса; судебная система использовалась отдельными кандидатами для отмены результатов подсчета избиркомами и срыва процесса определения итогов голосования. Констатируется «наиболее активное использование админресурса в пользу Партии регионов». ПРЕСТУПЛЕНИЯ — ЕСТЬ. А ПРЕСТУПНИКОВ – НЕТУ?
to “прожектор перестройки”. Если учесть, что следующий за вами пост, это цитата из предыдущих заметок Андреевой, и даже приведен ее заголовок, то к каким чертям собачьим можно гавкать, что “Андреева отстаивает чистоту победы ПР”? Не знаете, как еще к ней привязаться, так это проблема вашего идиотизма, приводящего к откровенному и тупому вранью.
Д.Ф., отлезь, гидота. Гавкаешь пока тут только ты, чертяка собачья. Где “ДІАЛОГ БЕЗ ГРИМУ З ГОЛОВОЮ ДВК”, но с головою ДВК из тех 77 из 161 окружкомов, на которых были наблюдатели ОБСЕ? Где многочисленные интервью с многими головами ДВК из этих окружкомов?
пы.сы.
А когда выпустят Ю.Луценко и Ю.Тимошенко?
По негативной оценки ОБСЕ в 77 окружкомов из 161 процесс установления результатов голосования был недостаточно прозрачен. Не значит ли это, что в практически 48% избиркомов, на которых были наблюдатели из ОБСЕ результаты выборов сфальсифицированы? А в целом по стране?
Находился на одном из избирательных участков 211 округа в г. Киеве, на нашем и на многих других участках за день до выборов почтальон принес 120 писем, написанных фактически одной рукой, якобы люди изъявляют желание голосовать на дому. Фактически, на участке, голосовавших на дому было 16 человек. Члены участковой комиссии, в большинстве фактически от партии регионов (под выборы ПР создала десяток партий бабочек однодневок, что б от каждой этой партии иметь своего члена участковой комисии)проголосовали за принятие этих писем и внести этих людей в список голосующих на дому. В итоге люди приходили голосовать на участок, а им говорили, что они голосуют на дому. Не понятна сегодняшнее тишина в отношении этих писем, приходили представители/кандидаты в депутаты от всех опозиционных партий,кричали что вопрос этот так не оставят, так как по Киеву и по области таких писем очень много. В итоге сегодня нигде в прессе не видел упоминание про жанные письма, личным очевидцем которых был сам!!!
Я вам заявляю : Волеизъявление прошло честно и открыто!…….а вот подсчет голосов — это уже другая процедура….
Чудовий приклад того, як одна людина (але — людина!) змогла забезпечити справедливе голосування та підрахунок на цілій дільниці, і то в Донбасі. От якби наша недолуга опозиція схотіла (не змогла, вона не схотіла змогти) забезпечити такими головами комісій хоча б свою квоту по Донбасу — ні, не результат був би іншим (квота ж мізерна) — виборці побачили б, що можна жити інакше! А “опозиція” тупо “злила” все! Ви думаєте, в Донбасі немає людей масштабу та якості Олега? Повно, не треба завозити зі Львова; але ж вони тут на фіг нікому не потрібні…