Системне божевілля України

В Україні можна робити все, якщо це призводить до збагачення керівництва держави. Наприклад, можна знищити власну систему протиповітряної оборони та продати(!) кодування “свій-чужий” ймовірному супротивнику. Можна, напевно, навіть переозброїти армію з сучасної автоматичної зброї на гостро заточені кілки і назвати це реформуванням.

В Україні переслідують за громадянську позицію, а власні бізнес-інтереси видають за державні інтереси. У цій країні співробітники Міністерства внутрішніх справ працюють проти людей, яких повинні охороняти. Вже стало звичним явищем, коли за серйозний злочин випускають за гроші. А от коли їх не маєш, то вбивають на допитах та у лісосмугах.

(Що з головою в очільника МВС України Юрія Кравченка, який давав команду вбити людину? Що з головою у генерала МВС України Олексія Пукача, який особисто це зробив?)

Тут нормальна посадова позиція брати кредит і не приховувати наміру його розкрадання. І з цим погоджуються іноземні кредитори – в обмін на підняття житлово-комунальних тарифів для українців. Вони знають, під що дають кредит, а от відсотки йдуть на наш з Вами рахунок! Тобто гроші беруть ватажки кількох партій та фінансово-промислових груп, а розплачується український народ – податками, штрафами та тарифами.

Остання феєрична новина — на громадян України “вішають” борг ЄЕСУ, якого не існує! Якщо порівнювати з кредитом, який так хочуть отримати від МВФ, начебто небагато — 405 млн. доларів. Проте мета цього подвійна — заробити на “відкаті” та виправдати утримання Тимошенко під вартою! Мене, якщо чесно, не хвилює доля Юлії Володимирівни — вона знала, в які ігри грається, коли підтирала обісрану дупу “любого друга”. Вона не могла не знати, чим закінчиться виборча кампанія з командою, яка готова тебе “здати”. Але ж судили її не за це!

Смішно і сумно водночас, що «закрили» її за так званий “типовий контракт”, який “Газпром” укладав з усіма країнами ЄС! Стільки писали-говорили, прапорами махали, з міліцією бились і… нарешті з’ясувалося, що той самий – страшний і невдалий – контракт, який Тимошенко підписала, міг і може бути оскаржений на будь-якому етапі виконання – як в цілому, так і в окремих частинах. Більше того: можна внести зміни у частині, де йдеться про кількість газу, що закуповується, а також, де йдеться про оплату за нього.

Тепер, виявляється, громадяни України, повинні платити своїми грошима за дебільні ідеї кількох російських PR-ників. Ці ухлопки запропонували українському керівництву звинуватити Тимошенко в… угоді по газу. Високі посадові пики, з якогось переляку погодилися і, заплатили чималих коштів цим “світлим головам” за їхні “мудрі ідеї”. Тут все просто і зрозуміло, російські хлопчики заробили на сановних іноземних “лохах”. Але ж звідси запитання: Шановні посадовці, якщо Ви внаслідок цього обісралися зі звинуваченням проти екс-прем’єра, чому ми за це маємо платити власними грошима? Це Ваші “розбірки” чи наші?

Питання у повітря. Це зрозуміло. У нас свій шлях – особливий. Шлях, де приймають Закони, за які голосують чужими депутатськими картками.

За це спецслужба має розірвати всіх, починаючи з розробників системи “Рада” і закінчуючи… цей список на кілька сторінок. Працівники спецслужби повинні розбиратися до хвилин: хто, де, коли і як передавав картки, хто ухвалював рішення і хто голосував. І зробити це не важко — варто лише звірити наявність карток з наявністю депутатів. Спецслужба цього не робить. Більше того – робить вигляд, що нічого не знає про це.

Між іншим виконання подібних “законів” – це такий самий злочин, як і їхнє прийняття. Формально всі закони, ухвалені депутатами попереднього скликання, можна відмінити на підставі порушення процедури голосування. У нас поки що цього не роблять, бо ця умовна законотворча діяльність призвела до збагачення кількох за рахунок цілої країни. Це “поки що” явно затягнулося у часі, але рано чи пізно йому прийде кінець — феодальний устрій приречений в інформаційно-розвиненому світі.

І сам цей устрій – дивна річ! Він і тільки він причина того, що відбувається в Україні. Навіть назва в нього з’явилася — неофеодалізм. Країна походження — Росія. Цей “умовно наш” устрій – звичайно, “братній”, російський подарунок. Це — “гуманітарна допомога”, це – ідеологічний імпорт. Цей устрій не сприймається жодною нормальною людиною, його можна прописати виключно у світогляді бидла. Єдиний засіб прищепити його цілій країні — зробити так, щоб її очолили ватажки бидла — холопи. Але як захиститися холопам від вільних людей? Вільна людина живе в інформаційно-розвиненому світі. Інформація та управління нею — ці речі не зрозумілі бидлу. Така опція не прописана у “програмі” холопа. Сліпому не поясниш різницю між червоним і чорним, а глухому різницю між Моцартом і Шубертом. Можна сказати ще так: посада інваліда не вплине на його фізичні можливості. Пам’ятаєте проголошену у 2004 році мертвонароджену Південно-східну українську автономну республіку? Голосні, емоційні фрази про те, що до Києва чотириста кілометрів, а до Росії тільки сорок? Все закінчилося, коли назву новоутвореної республіки скоротили до абревіатури — ПіСУАР. У ній все — ідеологія і світогляд, самоідентифікація і перспективи.

Боротьбу на інформаційному полі холопи проводять у зрозумілому для них матеріальному світі. Війна йде за контроль над засобами фіксування, зберігання та обробки інформації. Останній “творчий доробок” СБУ — боротьба з окулярами, розробленими Google. В Україні їх заборонено продавати. І все це “завдяки” ухваленому раніше Верховою Радою законом. Цікаво, що ми єдина, унікальна, країна на планеті, де боротьба з виробниками електронних пристроїв доведена до рівня боротьби з єресями в часи середньовіччя. У нас не можна виробляти мобільні телефони, бо вони складаються зі спецзасобів. А спецзасобами тут називають все, починаючи від елементарного – корпусу апарату. Не вірите? Прочитайте закон. Фактично, кожного власника мобільного телефону можна посадити у тюрму. Так само можна посадити власника побутової телекамери чи комп’ютера.

Феодальні князьки однієї країни ведуть запеклу боротьбу з сучасним інформаційним світом і, програють йому. Холопи щиро не розуміють, чому не все купується. Чому не вдається збрехати, як колись. Чому, наприклад, суспільство не проковтнуло історію про дві кулі в голові Юрія Кравченка в Києві так само легко, як “самогубство” Юрія Кононенка у Харкові.

А це просто інша система координат, інше кодування сигналу, інший світогляд і оцінка інформації. А ще — це питання еволюції. Холопи щирі у своєму бажанні бути на вершині еволюційної і харчової пірамід. Проте… уявіть собі спробу мавп керувати людським суспільством. Що людям з ними ділити? Як ставитися до тих, хто прислужується мавпам?

Юрій Колесников, спеціально для ОРД