Льготы для участников АТО

64 ответа

1. Вам положен маеток с пятью рабами русской национальности и 3 рабами не украинской национальности. Они будут в легких кандалах на ногах, замедляющих передвижение. А вам выдадут новейший автомат СП (Симон Петлюра) 47.

   Ответить

2. За те, що пішов у магазин, бійця Нацгвардії підвісили у наручниках і поголили тупою бритвою

   “Ти думаєш, якщо ти воював, тобі все можна?”
   Звичайний похід у магазин закінчився для бійця Національної гвардії України знущаннями і тортурами. і це лише за декілька днів до його демобілізації.

   До редакції iPress.ua звернувся солдат військової частини №3017 Національної гвардії України Андрій Мисак. Чоловік рік тому був призваний на службу до Нацгвардії, пройшов війну і сьогодні під Харковом чекає на демобілізацію.
   “Одинадцять місяців я, ризикуючи життям, чесно виконував свій обов’язок. Одне Дебальцеве чого лише вартувало. Ніколи не шкодував себе. Країна вимагала допомоги і я відгукнувся. При чому прийшов в армію із усім своїм – від форми і бронежилета до далекоміра і тепловізора. А фінал виявився зовсім безглуздий”, — розповідає Андрій.
   У селищі Жуковсього під Харковом розмістили наметове містечко Нацгвардії, де декілька тисяч бійців чекають поки їх після року служби відпустять додому.
   “Тут закрили величезну кількість людей. Тупо залишили напризволяще. Нам нема чим зайнятись. Протягом місяця відбулася повна деморалізація особового складу”, — розповідає Андрій Мисак.
   Цілком ймовірно, що саме ця деморалізація і відсутність належної виховної роботи серед особового складу могла спричинити наступні події.
   Вийшов купити сигарети і потрапив на гауптвахту
   Увечері 20 липня Андрій вийшов до місцевого магазину купити сигарет. Відповідний дозвіл на вихід із військової частини в Андрія був. Ніхто не міг навіть припустити, чим закінчиться ця прогулянка.
   “Якомусь місцевому “доброзичливцю” і “прихильнику” української армії це не сподобалось. Він викликав наряд військової служби правопорядку (ВСП — ред). Мене забрали без будь-яких пояснень, без медичного освідчення поставили діагноз алкогольного сп’яніння і закрили у гарнізонну гауптвахту. Уявіть собі — схопили, як останнього злочинця за те, що я пішов у магазин купити сигарет”, — каже Андрій Мисак. Він додає, що не вживав алкоголю і щоб довести це вимагав аналізу крові. Але йому відмовили.
   За його словами, людина, яка викликала наряд ВСП – це звичайний провокатор, місцевий мешканець, який вороже налаштований до української армії і не приховує своїх настроїв.
   “Наряд приїхав дуже швидко. Таке враження, що вони за кутом стояли і чекали його дзвінка, а провокатор чекав свою жертву”, — каже Мисак, додаючи, що у ВСП є свій щоденний план – затримувати 5-6 людей, щоб показувати успішну роботу.
   “Ти думаєш, якщо ти воював, тобі все можна?”
   Того вечора разом із Андрієм наряд затримав чотирьох бійців.
   “У страшному сні не могло б приснитись, що на українській землі, українські військовослужбовці можуть так ставитись до звичайного українського солдата. Я маю на увазі події, які відбувались на гауптвахті. “Герой має бути акуратно підстрижений”. Під загальний сміх і фільмування на телефон, мене підвішеного у кайданках “акуратно” підстригли спершу тупими ножицями, а потім поголили такою ж тупою бритвою, яку знайшли у смітнику. Судмедексперт потім зняв сліди від наручників”, — розповідає Андрій.
   Знущаючись, наряд на гауптвахті питав Андрія: “Ти думаєш, якщо ти воював, тобі все можна?”. Потім змушували показово мити туалет і годинами марширувати на плацу під супровід глузувань з боку наглядачів.
   “Я вже потім підрахував, що пройшов на плацу близько 60 кілометрів”, — розповідає Мисак. Затриманим добу не давали їсти. Добре, що хоч вода була.
   “Я не розумію для чого це потрібно і кому. Але, якщо Україна через своїх представників дозволяє собі робити таке зі своєю армією, то така Україна комусь все таки потрібна”, — додає Мисак.
   Найближчим часом справу Андрія розглядатиме Київський районний суд Харкова, який мав би винести рішення про адміністративне покарання. Тобто, окрім знущань на гауптвахті, над бійцем ще познущається суд.
   Звертатись до прокуратури Андрій наміру не має, бо це лише збільшить час його перебування у містечку, а чоловік хоче якомога швидше повернутись додому.

   Ответить

3. Після такого відношення влади до захисників, не говорячи про штучно, чи бездарно створені котли для масових втрат, насильний призов не боездатних громадян та інвалідів, хіба що в якості живих мішеней і багато іншого, хтось ще буде насмілюватися казати, що треба потерпіти, спочатку розбити зовнішнього ворога, а вже потім якось розберемось з внутрішнім. Люди добрі, з такими недалекоглядними заявами, до перемоги ніхто не доживе, бо її ніколи не буде. Хіба не видно, що внутрішній ворог нас всіх зливає, більше того, підступно знищуе, в тилу замордують голодом і холодом, а на фронті бездарно підставляють під зброю Путлера.

   Ответить

4. ГОНОРАР ЗА СБИТЫЙ ТАНК — ЛИШЬ НА БУМАГЕ
   Почему система мотивации и поддержки воюющих на фронте не заработала, узнавала корреспондент «НВ» Ирина Кононенко.

   Дмитрий один из тех, кто первым отправился на Донбасс защищать Украину. На его счету — десятки сбитой боевой техники врага в зоне конфликта. Когда услышал, что за ее обезвреживание причитается вознаграждение — это обнадежило. Ведь дома остались жена и маленький ребенок, которым нужны деньги.

   “К нам приехал командир батальона и рассказал о распоряжении, согласно которому за сбитую технику врага положено вознаграждение. Естественно все обрадовались. Ведь не первый день воюем, уже почти 9 месяцев. Но такого вознаграждения на моей памяти никто не получил”, — говорит военный ВСУ Дмитрий.

   Дмитрий просит не показывать свое лицо, поскольку готовится возвращаться обратно на поле боя. Говорит, лишние проблемы с командирами ему не нужны. Но отстаивать правду собирается до конца. Мол, не за обман воюют.

   “Ведь были разговоры, что эти деньги при штабе получают, якобы откладывают в фонд помощи погибшим бойцам. Этого никто не видел, но и денег мы тоже не увидели”, — дабавляет Дмитрий.
   Читайте также: Куда везут российские Т-80 с ВДЗ “Контакт” ?

   Этот случай — неединичный. Сергей, боец добровольческого батальона, тоже не раз был на передовой и трофеев в виде сбитой техники врага тоже хватает.

   “Никому ничего не платят. Я считаю, что это заслуга, прежде всего, моих побратымов. Даже если я что-то сбил, то они мне в этом помогли, поддержали”, — говорит боец добровольческого батальона Сергей.

   Действительно, в начале года президент Украины Петр Порошенко подписал постановление Кабинета Министров, в котором четко прописан размер дополнительных вознаграждений. К примеру, за сбитый град обещают выплатить почти 3 тысячи долларов. За танк — 2 тысячи, за БМП тысячу 800 долларов. А за военный автомобиль — 500 долларов. Правда, получить эти деньги не так просто.

   “Должен быть заполнен журнал боевых действий, должно быть донесение. Если это уничтоженная техника, там есть три параметра, которые нужно выполнить. Доказательства, что эта техника действительно была уничтожена. Один из параметров это фотографирование, либо донесение соседнего подразделения”, — пояснилофицер пресс-службы Генштаба Украины Алексей Мазепа.

   В Генштабе говорят, что на сегодняшний день за поврежденную технику противника уже выплачено больше 30 тысяч долларов. А тех бойцов, которые до сих пор не получили свое, отправляют к командирам батальонов.

   “Командир должен оформить тот пакет документов, который необходим. Если командир этого не сделал, то, соответственно, выплат не будет”, — заявил Алексей Мазепа.

   Но пока само государство разбирается в бюрократичных вопросах, большинство военных и их семьи остаются без какой-либо помощи.

   Ответить