В березні 2014 року з приходом нової демократичної влади почалися сенсаційні викриття злочинців влади Януковича і його «прихвоснів».
Одним із таких викриттів стало ДП «Укрзалізниця», а саме його структурний підрозділ «Південна залізниця», яка придбала швидкісні корейські потяги виробництва компанії «Hyundai Rotem» за 307 млн. $, що було дорожче аналогічних поїздів чеського, польського, вітчизняного виробництва на 100 млн. $, а саме придбання і побудова всієї інфраструктури для цих потягів обійшлося державі в 1 млрд. $. Ще років 15 наша держава буде виплачувати кредити і відсотки за цю покупку.
Фотоматеріали за http://gromaruh.livejournal.com/1480.html
Нагадаємо передісторію закупівлі даних поїздів. В 2008 році ДАЗТУ «Укрзалізниця» розпочало співпрацю з корейською компанією «Hyundai». Співпраця проводилася в напрямку організації спільного виробництва швидкісних потягів на базі ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», а також щодо реалізації компанією «Hyundai» цих швидкісних потягів для потреб ДАЗТУ «Укрзалізниця». Таким чином Україна отримала б сучасне виробництво поїздів на своїй території, можливість залучити у вітчизняне виробництво значні інвестиції, можливість зменшення вартості кожного потягу для ДАЗТУ «Укрзалізниця», створення нових робочих місць в нашій країні, можливість збільшити свій експорт за рахунок продажу за кордон швидкісних потягів, які вироблені в Україні.
Фотоматеріали за http://gromaruh.livejournal.com/1480.html
Але цим планам не судилося збутися — завдяки корумпованим співробітникам УЗ, які хвилюються виключно про свої кишені і абсолютно не турбуються про майбутнє підприємства та рідної країни. Саме такими корупціонерами пізніше було прийнято рішення про припинення співпраці в напрямку спільного виробництва швидкісних потягів, а замість цього прийнято рішення взяти кредит і просто закупити поїзди.
Свої пропозиції керівництву країни, окрім Hyundai, представили компанії Alstom, Siemens, Skoda, а також вітчизняний «Крюківський вагонобудівний завод», однак рішення було прийнято на користь корейців.
Пізніше із матеріалів, опублікованих в Інтернет-ресурсах, стало відомо, що закупівля швидкісних поїздів виробництва «Hyundai Rotem» ДП «Південна залізниця» (Остапчук В.М.) була проведена під лобіюванням російської компанії «ЕС.ЕЙ. КОНСАЛТ» з грубими порушеннями чинного законодавства України та по завищеним цінам (для порівняння в 2013 році Польща придбала 20 швидкісних потягів класу “Пендоліно” виробництва італійського концерну “Alstom” за €400 млн.; в т.ч. вже при закупівлі кожен Hyundai обійшовся Укрзалізниці дорожче на 10 млн.$, не кажучи вже про подальші витрати на ремонт та інфраструктуру для цих постійно з несправностями і непридатних для клімату України поїздів).
Зокрема було порушено основні положення Закону України “Про здійснення державних закупівель», згідно яких тендер з одним учасником може проводитися лише у тому випадку, коли немає інших вітчизняних та іноземних виробників аналогічної продукції, тобто відсутня будь-яка інша альтернатива. А аналогічні поїзди в той час виготовляли компанія «Siemens», “Alstom», «PESA» та вітчизняний “Крюківський вагоноремонтний завод».
На сьогоднішній день Укрзалізниця почала експлуатацію вітчизняних потягів «Тарпан». З початку експлуатації двосистемних швидкісних електропоїздів ЕКр-1 “Тарпан” виробництва ПрАТ “КВБЗ” вже перевезено 107 тисяч пасажирів. Станом на 1 січня 2015 року загальний пробіг двох поїздів становив 347 тис. км. Про це повідомляє офіційний сайт “Укрзалізниці”. Як зазначають фахівці ДП “Українська залізнична швидкісна компанія”, перші півроку курсування швидкісних поїздів вітчизняного виробництва характеризуються позитивними експлуатаційними показниками та надійністю. Особливо добре пасажири сприймають той факт, що світові стандарти якості та комфорту забезпечуються рухомим складом вітчизняного виробництва.
Постає питання: хто ж прийняв таке рішення, що ставить на довгі роки хрест на розвитку вітчизняного залізничного транспорту і вганяє УЗ – стратегічне підприємство країни, в борги на кабальних умовах на довгі десятиліття?!?
Фотоматеріали за http://gromaruh.livejournal.com/1480.html
Закупівлею поїздів безпосередньо займався начальник «Південної залізниці» Остапчук В.М. Саме він допустив злочин, саме він виписував довіреність на підписання контрактів і саме він потім сховався за депутатським мандатом, що гарантував йому недоторканість.
Партія Регіонів прийняла Остапчука В.М. в 2012 р. в свої ряди та зробила його народним депутатом саме за те, що наша держава придбала по корупційній схемі 10 потягів, вартість яких дорожча на 100 млн. $, а Колесніков Б., Козак В., Янукович В.Ф. та його сім’я ще в подальшому заробили на цьому 230 млн. $. Остапчук В.М. завжди із вдячністю відплачував їм своїм голосуванням за Закони ПР, в тому числі за злочинні, скандальні Закони 16 січня 2014р.
Ви можете здивуватися, але сьогодні Остапчук В.М. ще раз прикрився депутатським мандатом, але вже в групі «Економічні реформи», і увійшов в коаліцію. Коли є багато вкрадених грошей, то в нашій країні можна пройти і Коаліцію, і Порошенка, і Луценка та інших.
Ряд громадських організацій відкрито звернулися до тодішнього в.о. Президента України Турчинова О.В., прем’єр-міністра Яценюка А.П., ГПУ щодо розслідування злочину, вчиненого Остапчуком В.М. В МВС, ГПУ, СБУ було порушено кримінальні справи. Але по сьогоднішній день справи не розслідуються. Остапчук В.М. і тут відкупився. Тоді, в березні, неодноразові пікети активістів з транспарантами біля КМУ, СБУ, Мінінфрастурктури підштовхнули наших «корупціонерів в погонах» на законні кроки, але ненадовго. Напевно тепер вже не допоможуть пікети, а потрібно збирати Майдан.
Фотоматеріали за http://gromaruh.livejournal.com/1480.html
В квітні 2014 р. на посаду генерального директора ДП «Укрзалізниця» був призначений Остапюк Б.Я., це був вихованець Остапчука В.М. Він недалеко втік, також крав державні кошти, за що і був «із тріском» звільнений. Хоча в накладці не залишився. Своїх 55 млн. $ з квітня 2014 року місяців встиг вкрасти. Але повернемось до поїздів Hyundai. Саме Остапюк Б.Я., будучи в 2009р. заступником генерального директора Укрзалізниці по розподілу обов’язків підписав протокол із корейською стороною і змінив, незаконно, не маючи на це прав, концепцію відносин між УЗ і корпорацією «Hyundai».
Як вже зазначалося, згідно всіх домовленостей корейці сумісно із українською стороною повинні були побудувати в м. Ізюм завод по випуску швидкісних поїздів. Інвестиції складали 2 млрд. $. Однак Остапюк Б.Я. приймає рішення про закупівлю 10 швидкісних поїздів, замість будівництва заводу. Це питання, поза сумнівами, було погоджене із Остапчуком В.М., адже саме «Південна залізниця» потім здійснила закупівлю. Звичайно краще, щоб свій однопартієць це зробив і дав «відкати», аніж «чужі» люди. Ще в березні, в своєму звернені до очільників ВРУ, ГПУ громадські організації просили зняти із Остапчука В.М., Колеснікова Б.В. недоторканість та притягнути їх до кримінальної відповідальності. Однак цього не зроблено. Може тепер це зроблять, коли є коаліція, а тим більше конституційна більшість в ВРУ.
Ми ставимо також питання:
Коли кримінальна справа буде доведена до суду та винні будуть покарані?
Коли, в такий тяжкий для держави час, будуть повернуті вкрадені гроші?
Це питання до Президента України, Прем’єм-міністра України, очільників правоохоронних органів. Не хочете третього Майдану, виконуйте свої обов’язки та обіцянки!
Фотоматеріали за http://gromaruh.livejournal.com/1480.html
Також в цьому злочині приймали участь заступники генерального директора Лашко А.Д. і Сергієнко М.І., які підписували протоколи і меморандуми під час закупівлі поїздів “Hyundai”. Сергієнко М.І. є кумом Толстоухова А.В. (член ПР, спеціальний уповноважений колишнього Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова, міністр Кабінету Міністрів України 2010-2012рр.).
Ці люди все життя працювали за заробітну плату на УЗ в 6 тис. грн. і при цьому будували замки, дачі, купували дорогі автомобілі. Відчуваючи безкарність та «кришування» з боку злочинної влади, вони на таких посадах, не задумуючись, не один раз підписували «сумнівні» документи і все життя жили в розкоші, але апогеєм їх нахабністі стало те як Остапчук, Сергієнко, Лашко, Остапюк позбавили майбутнього всю залізничну галузь, узявши кабальний кредит й придбавши неякісні поїзди по завищеним цінам, відмовившись від багатомільярдних інвестицій в галузь та будівництва заводу по виробництву сучасних поїздів в Україні.
Також, в 2009 році ГПУ виявила таку корупційну схему на УЗ, що Остап Бендер відпочиває. За схемою стояв заступник генерального директора УЗ Лашко А.
Протягом 10 років УЗ закуповувало багатофункціональну присадку «Адізоль Т-6» для економії палива, щорічно на 60-80 млн. грн. (»15 млн. $). При перевірці правоохоронними органами було виявлено, що в природі не існує виробництва присадки як в Україні, так і за кордоном.
В схемі працювали тільки документи. Масштаб корупції був такої величини, що усі залізниці закуповували присадку, в тому числі «Південна залізниця», де всі контракти підписувалися Остапчуком В.М. Насправді ж вищеназвана присадка ніяк не впливала на витрати палива, а завдяки їй щорічно поповнювалися кишені посадовців УЗ. Таким чином організоване злочинне угрупування було створене ще задовго до закупівлі Хюндаїв і «набивало руку» на інших кримінальних схемах.
На превеликий жаль революція відбулась лише в серцях простих людей, які повірили, що все змінилося. Насправді ж, усі виконавці та винахідники злочинних схем по сьогоднішній день знаходяться на більшості ключових посад і продовжують реалізовувати і «кришувати» злочинні схеми з готовністю збільшити їх в рази, користуючись бездіяльністю правоохоронних органів та ігноруванням з боку керівництва країни.
Один ответ
Ситуация вокруг корейских поездов Hyundai, которые стали очередным «подарком» украинцам перед Евро-2012, вызвала небывалый взрыв в украинском обществе. Сначала народ воевал с властью за ночные рейсы, столь любимые и удобные для миллионов жителей нашей страны, ну а потом благополучно переключился на цену, которую должен заплатить украинец для того, чтобы с ветерком ощутить на себе всю силу украино-корейской дружбы. Которая, кстати, началась вовсе не сегодня, как кажется многим, а в еще бытность «главной узницы страны» Юлии Тимошенко главой правительства, когда леди Ю скрепила своей подписью обязательства перед корейцами на покупку злосчастных поездов Hyundai. Уместно напомнить, как это было. …Шел жаркий и знойный июльский день 2009-го года. Тогдашний премьер Украины Юлия Тимошенко, терпевшая фиаско на всех экономических фронтах и обремененная всеми прелестями будущей президентской кампании, ступила на землю корейской столицы. Запланированный визит в Южную Корею тогда называли открытием восточных рынков, сулившим Украине небывалые экономические перспективы. Но помимо пламенных экономических анонсов, которые так любила Юлия Владимировна, за нашей страной тянулся целый ряд проблем и невыполненных обещаний. Настоящим «чемоданом без ручки» было Евро-2012. Напомним, на тот момент Украина доводила своих любимых европейцев до инфаркта, не понимавших, как это вся из себя демократическая власть умудрилась за три года до чемпионата быть готовой к нему лишь на 20%. Вот Юлия Владимировна и решила «удивить» европейцев внедрением скоростного движения в Украине. Так сказать, эх прокатать наших западных друзей. Но для того, чтобы «эх, прокатить», нужны деньги. А денег у нас, несмотря на согласие взять на себя многомиллиардные затраты на праздник европейского футбола, как всегда, не было. Хотя возможности есть. Холдинговая компания «Лугансктепловоз», являющаяся монопольным в Украине производителем магистральных грузовых тепловозов, сразу же предложила свои услуги. Но тогда, в 2009 году, власть неуклонно смотрела за бугор. Сначала мы безуспешно заигрывали с немецкой компанией Siemens, затем з французским производителем Alstom, но — не сложилось. Не хотели европейцы делиться достижениями прогресса для своего же праздника, вот незадача. И тут появились более сговорчивые и более хитрые восточные друзья из Кореи. Тимошенко, привыкшая всегда ковать железо, пока оно горячо, тут же рванула в Сеул. А вернулась оттуда уже с готовым набором документов. 16 июля Тимошенко подписала соглашение о закупке Государственной администрацией железнодорожного транспорта Украины («Укрзализныця») десяти межрегиональных электропоездов и четырех дизель-поездов у корейской корпорации Hyundai. Однако премьеру этого оказалось мало. В тот же день она подписала еще и меморандум о взаимопонимании, который предполагал тесное сотрудничество в области промышленного строительства железнодорожного состава, тем самым связав нас с корейцами обязательствами на долгие годы. Луганчанам, несмотря на их обиды и протесты, тогда был показан самый настоящий кукиш — вместо этого тысячи корейцев были готовы благодарить незнакомую даму с косой за новые рабочие места и хорошие зарплаты. Главным аргументом было то, что у «Лугансктепловоза» нет аналогичного опыта. Но, ребята, если собственное правительство Украины не было заинтересовано в развитии собственного производства, то кто же тогда даст старт его развитию? Откуда же взяться опыту? Шизофрения какая-то, ей Богу. А ведь Тимошенко привели резонные экономические обоснования. Сами судите — даже без учета стоимости транспортировки поездов Hyundai, какая продукция выйдет дороже: корейская, где рабочему платят 4000 долларов, или же украинская с нашими 4000 гривен зарплаты на луганском предприятии? Не знаю, возможно «оранжевых» тогда отпугнуло как черта от ладана то, что 76% акций «Лугансктепловоза» принадлежит российской кампании? Так извините меня, это предприятие платит налоги в наш бюджет, и трудятся там, получая зарплату, наши люди. Но, видимо, для тогдашней власти это был не аргумент. Даже великий борец с сегодняшним режимом и верный соратник «Батькивщины» Арсений Яценюк обвинил Тимошенко в диверсии против «Лугансктепловоза», высказавшись категорически против подобной «заботы» об отечественном производителе. Как же круто качнулся маятник симпатий Арсения Петровича спустя три года! Сегодня он об этом забыл, как будто его накрыла внезапная амнезия. Но тогда было уже поздно. Детали соглашения Тимошенко с корейцами не менее занимательны, чем сам факт пинания пренебрежения собственным производством и национальными интересами. Так, например, уже при правительстве Азарова корейцы спекулировали именно договоренностями с Тимошенко, требуя, чтобы при проведении тендера у них не было конкурентов. А это, между прочим, прямое нарушение отечественного законодательства, в частности закона Украина «Про госзакупки». Еще более интересным является то, что учитывая наше пожизненное безденежье, нам даже нашли кредиторов…в виде корейских банков. Воистину сам пью, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю. А отдуваются пускай украинские пассажиры при покупке билетов на корейское высокоскоростное ноу-хау. Но об этом чуть позже. В 2010-ом году регионалы были вынуждены играть по правилам корейцев, которые размахивали договоренностями с Тимошенко как знаменем Победы. Все это вылилось в подписание дополнительных соглашений в декабре 2010 года, и вот сейчас первыми ласточками железнодорожной модернизации уже может воспользоваться каждый украинец. Вот только пока без лишнего энтузиазма. Запустив современные Hyundai «Укрзализныця» решила, что деньги отбивать пора уже прямо здесь и сейчас. А как это сделать? Правильно, загнать народ в Hyundai насильно, отменив ночные поезда популярных направлений. Реакция была незамедлительная — народ тоже показал правительству кукиш. Пока на популярные командировочные рейсы никто не зарится, но это пока. Пройдут выборы, и все скелеты из правительственного шкафа можно будет доставать, уже не опасаясь особых последствий. Ну, а теперь давайте о самом пикантном — о ценах за подобное транспортное удовольствие. Итак, в качестве примера приведем проезд в «сказочном» Hyundai на маршруте Киев-Харьков. Стоимость билета для проезда в первом классе составит 422 грн., во втором классе — 275 грн. При этом главный защитник поездов Hyundai Борис Колесников обещал снижение этих цифр на 17%, что вряд ли кардинально изменит ситуацию. Но давайте покрутим со всех сторон именно эти тарифы, чтобы разобраться, что же продукт нам предлагают от лица неплохо поднявшихся на наших заказах корейских производителей. Для среднего украинца цена высокая, как ни крути. Но, давая иллюзию снижения цены, а также промыв мозги европейским опытом, где, мол, тоже все дорого, уже можно значительно повысить продажи билетов на Hyundai. А реально — это чистая манипуляция. Я не поленился и сопоставил цены на украинский Hyundai с ценами на эквивалентные маршруты в европейских государствах. Для сравнения была взята Германия, Италия и Австрия. Развитые европейцы действительно платят немало. А на наши деньги так и вовсе умопомрачительную сумму. Так, проезд из Берлина в Мюнхен немцу обходится в 102 евро (!). Итальянцу, путешествуя из Милана в Рим, придется раскошелиться на 73 евро. Ну, а скромному австрийцу, которому повезло чуть больше, дорога из Вены в Зальцбург обойдется всего в 47 евро. Сущий ужас! Как так? После этого прямо и хочется кинуться в ноги украинскому правительству и рассыпаться в благодарности за либеральные цены и заботу об украинском пассажире. Ну, испугались? Теперь успокаивайтесь. Не нужно иметь научной степени по экономике для понимания того, что уровень жизни и покупательская способность измеряется вовсе не курсом национальной валюты по отношению к мировой (конечно, умножая все на десять, за сердце хватаешься), а таким элементарным показателем как средняя заработная плата. Возьмем свежую статистику: для Германии это 2980 евро, для Италии — 2344, для Австрии — 2746 евро. Если кто-то думает, что я нарочно взял самые благополучные страны ЕС, то спешу вас огорчить, по итогам 2011 года в самой неблагополучной Греции средняя заработная плата составила 2161 евро, при том, что в Элладе цены на билеты значительно ниже немецких. Теперь давайте выведем процентное соотношения стоимости ж/д билетов и зарплаты. Итак, в Германии и Италии один билет равняется приблизительно 3% месячного дохода, а в Австрии эта цифры составляет совсем смешные 1,7%. В Украине в 2011-ом году средняя заработная плата составила 2379 гривен. Хоть эта цифра и не столь показательна как в Европе, ибо контраст зарплат богатых и бедных у нас, мягко говоря, катастрофический, попробуем произвести аналогичные расчеты. Напоминаю, второй класс в Hyundai стоит 275 грн. А от средней заработной платы это…11,5%. Что почти в 4 раза дороже, чем в Германии и Италии и почти в 7 раз дороже, чем в Австрии. Поэтому давайте не будем лукавить, на нас в очередной раз решили заработать. На этот раз перед Евро-2012. Вот только решим ли мы этим проблемы нашего железнодорожного транспорта? Сомневаюсь. С нашим износом подвижного состава на 80% уже давно пора проводить комплексную модернизацию, а не баловаться плюшками в угоду европейцам и корейцам перед Евро. «Укрзализныця» плачет об убытках, тогда откуда вокруг столько разговоров о ее приватизации? Неужели отечественные (а может, и не отечественные) олигархи готовы нести убытки? Кто выдаст детальную статистику, сколько денег реально было заработано за эти двадцать лет на билетах? А ведь инноваций полный ноль, при том, что сервис, оказываемый в наших поездах, даже на половину не отрабатывает цену в билете. Чьи головы полетят, если окажется, что «Укрзализныцю» кто-то просто «сливает» для приватизации, доводя до банкротства? Почему пример других стран показывает, что сотрудничество государства и местных предприятий — это один из немногих путей сохранить баланс интересов бизнеса, государства и пассажиров, а у нас в этом отношении полный саботаж? На все эти вопросы очень бы хотелось услышать ответы. Особенно перед парламентскими выборами. Тем более, что в истории с Hyundai власть с оппозицией таки объединились в усилиях, устраивая пир во время чумы. Ну, а мы пока вынуждены наблюдать, как многострадальный Hyundai стремительно мчит по украинским путям, увлекая за собой миллионные средства для корейской экономики. Коллаж: газета Сегодня. Виталий Филипповский, специально для Полемики
Источник: http://polemika.com.ua/news-89421.html