Зайчук и Куцик – все? В ВР начнется настоящая реформа?

Не так важны спикеры, главы комитетов и даже комбаты-депутаты. Это все – преходящее. А вот глава аппарата Валентин Зайчук и его заместитель Иван Куцик – это действительно важно и вечно. До недавнего времени. Похоже, что в ближайшее время двое этих граждан уйдут, наконец, на заслуженную пенсию. И то сказать, Зайчук на своей должности уже 13 лет. Куцик – чуть меньше. Не то, чтобы эти граждане так уж плохи, но, как поется в песне: «если ходишь по грязной дороге – трудно не выпачкать ног».

Мы не будем рассказывать о том, что можно подцепить на грязной дороге. Но опубликуем две «объективки» СБУ на Зайчука и Куцика, даже с психологическими портретами для «оперативных подходов». Хотя, если честно, портреты эти больше смахивают на положительную характеристику, которую сам же Зайчук и написал.

Зайчук Валентин Олександрович, 27.08.1949 року народження, уродженець міста Староконстянтинів Хмельницької області, зареєстрований за адресою: місто Київ, вул. Старонаводницька, 4А, кв. 40, одружений, закінчив державний педагогічний інститут ім. А.М. Горького (філологічний факультет, вчитель української мови та літератури). Кандидат педагогічних наук (1994р). Професор, член–кореспондент АПН України. Заслужений робітник народної освіти України (1999р). Лауреат Державної премії України у галузі науки та техніки (2003р). Має дипломатичний ранг — надзвичайний та повноважний Посол (2004р).

Керівник Апарату Верховної Ради України (з 2002р.).

Трудова діяльність:

1966-1967рр. — слюсар РСУ Жовтневого району м. Києва.

1967-1971рр. — студент Київського педагогічного інституту.

1971-1972рр. — вчитель української мови та літератури Лебедівської 
середньої та Музичанської 8-річної шкіл Київської області.

1972-1973рр. — служба в армії.

1973-1974рр. — організатор позакласової позашкільної роботи, заступник директора по виховній роботі Гореницької середньої школи Києво-Святошинського району.

1974-1975рр. — директор Гореницької СШ Києво-Святошинського району.

1975-1982рр. — директор Боярської середньої школи № 3 Київської області.

1982-1988рр. — заступник завідуючого Київського обласного відділу освіти.

1988-1991рр. — Перший заступник начальника Київського обласного управління народної освіти.

1991-1995рр. — Заступник Міністра, Голова Комітету із професійно-технічної освіти Міністерства освіти України.

1995-1997рр. — Перший заступник Міністра освіти України.

1997-1998рр. — заступник директора по науковій роботі Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України.

1999-2000рр. — Міністр освіти України.

2000-2001рр. — надзвичайний і повноважний Посол України в Республіці Литва.

2001-2002рр. — Державний секретар Міністерства освіти і науки України.

З 2002р. по теперішній час – Керівник Апарату Верховної Ради України.

Члени родини: Дружина — Зайчук Людмила Михайлівна, 1954р.н., пенсіонерка, працювала вчителем школи інтернату; син — Зайчук Сергій Валентинович, 1975р.н., керівник Державної інноваційно-фінансової кредитної установи, засновник ряду комерційних структур, член наглядової ради АКБ «Київ»; донька — Зайчук Світлана Валентинівна, 1989 р.н.

Майно: житлова квартира за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 4А, кв. 40, державна дача у Будинку відпочинку «Конча-Заспа». 
Має у користуванні легкові автомобілі марок Volkswagen Passat B6, Mercedes-Benz E420.

Бізнес інтереси та партнери:

Власного бізнесу немає. Частково користується статками від комерційної діяльності сина який до переходу на державну службу заснував ПП «М Інвест» (виробництво стальних труб), ТОВ «Полікорп ЛТД» (консультації у сфері фінансових послуг) та спільно із близьким родичем колишнього Голови ВР України Литвина В.В. — ТОВ «Граніт Зарс» (оброблення каменю).

Трудову діяльність розпочав спільно зі своїм братом близнюком – Зайчуком Борисом Олександровичем, який з 1996 по 2012 очолював Пенсійний Фонд України.

За рахунок сформованих під час роботи у галузі освіти ділових та дружніх стосунків із більшістю політичних діячів, у т.ч. В.Пустовойтенком, В.Литвиним, Л.Кучмою, у 1999 році був призначений на посаду Міністра освіти України, яку залишив у 2000 році через політичні домовленості в оточенні колишнього Президента України Л.Кучми. За сприяння В.Литвина, який на той час очолював Адміністрацію Президента України був призначений Послом України в Республіці Литва.

У 2002 році після обрання Головою Верховної Ради України В.Литвин призначив В.Зайчука керівником Апарату органу.

Дотримуючись аполітичних поглядів у своїй професійній діяльності та за підтримки В.Литвина та А.Мартинюка, В. Зайчук поступово сформував широке коло стосунків у середовищі народних депутатів України.

За рахунок призначення на керівні посади в структурні підрозділи Апарату, що задіяні у законотворчій діяльності ВР
України довірених осіб із числа провідних фахівців у галузі права, сформував важелі впливу для керівництва органу на діяльність парламентських фракцій та окремих народних депутатів України.

Для збереження посади та впливу в депутатському середовищі, після обрання у наступних роках на посади Голів Верховної Ради України О.Мороза та А.Яценюка, В.Зайчук сприяв призначенню на посади своїх заступників у т.ч. Керуючого справами Апарату, осіб з близького оточення останніх.

Зокрема, у 2006 році за вказівкою О.Мороза заступником керівника Апарату-Керуючим Управлінням справами Апарату ВРУ був призначений Д.Рудковський, який у 2008 році був звільнений після оприлюднення у ЗМІ низки матеріалів про схеми розкрадання бюджетних коштів під час списання паливо-мастильних матеріалів автобазою ВР України, а також продажу переданих на баланс житлових квартир співробітників органу, яким було поліпшено умови проживання.

А.Яценюк обіймаючи посаду спікера ВР України призначив на посади заступників В.Зайчука лояльних до себе Ю.Ясенчука (координує питання реєстрації законопроектів) та Н.Козловську, яка входила до складу керівництва штабу «Фронту Змін».

Уникаючи конфліктів із вказаними Головами ВР України, В.Зайчук відкрито не впливав на стан розподілу бюджетного фінансування ВР України та неодноразового вживав заходів щодо недопущення розголосу в ЗМІ інформації щодо фінансових зловживань в Апараті ВР України, допущених оточенням останніх.

Володіє широким колом стосунків у середовищі представників дипломатичних місій в Україні, підтримує дружні стосунки із колишніми послами США в Україні К.Паскуалем та Д.Хербстом. У своїй професійній діяльності уникає відкритих конфліктів з оточенням, водночас у 2012 році напередодні звільнення В.Литвина із посади Голови ВР України, з власної ініціативи проводив переговори з О.Лавриновичем з приводу подальшого перебування на посаді за умови обрання останнього Головою ВР України. Вказана подія негативно вплинула на стосунки з В.Литвиним та його близьким оточенням.

Після обрання Головою ВР України В.Рибака, В.Зайчук користується підтримкою свого Першого заступника — Керуючого справами Апарату ВР України І.Куцика, який підтримує тісні стосунки з керівництвом Адміністрації Президента України та більшістю високопосадовців держави.

В.Зайчук уникає публічності. За час перебування на посаді дав два інтерв’ю журналістам з питань діяльності ВР України, а саме у 2007 році щодо проблемних аспектів використання підроблених документів, що посвідчують особу помічника-консультанта народного депутата України та у 2009 році з приводу розподілу житлових квартир між народними депутатами України та співробітниками Апарату ВР України.

Психологічний портрет:

В.Зайчук має практичний тип мислення. Приділяє багато уваги своїм аналітичним здібностям, але часто їх недооцінює. Ввічливий, тактовний, добросовісний, обов’язковий. Має тонкий естетичний смак і вміє його використовувати. Безпомилково визначає, хто кого не любить, хто чого прагне, хто на кого впливає і чому. Це серйозна, спокійна, але внутрішньо насторожена людина по відношенню до можливих проявів негативних емоцій з боку інших. Добре розбирається у відносинах між людьми та викликає довіру у людей.

Стосунки регулює не стільки словами, скільки тоном і виразним поглядом, Чуйний до чужої біди, схильний до співпереживання, намагається допомогти у скрутних ситуаціях. Гніву і ненависті ніколи не виявляє.

За типом сприйняття проблематики – тактик.

Важливі питання обговорює мало. У професійній діяльності — сумлінний працівник. У нього сильно розвинуте почуття обов’язку. Форма ділової активності варіативна. Намагається прогнозувати результат своєї діяльності, прораховуючи як уникнути кризової, нестандартної ситуації. Своєчасність дій для нього важливий фактор спокою та впевненості у собі. Якщо невиправданий та неочікуваний результат стає для нього фактом, проявляє здібності — діє рішуче, зібрано, проявляє вольову активність Уміє зосередити зусилля на справі, як свої, так і інших людей. Намагається завжди довести її до кінця.

Добре вдається підкоряти людей своїй волі, коли цього потребують інтереси сім’ї, діла.

Відчуває труднощі у визначенні здібностей та справжніх можливостях людей, тому схильний до нівелювання, вимагає одного й того ж від усіх, часто або недооцінює, або переоцінює оточуючих.

Йому неприємно, коли хтось копається у його здібностях, потенційних можливостях, або хизується власними. Також відчуває складнощі у оцінці тієї чи іншої новаторської ідеї. Дещо консервативний — має занадто категоричні погляди, судження. Сильно розвинені стратегічні здібності.

Як керівник здатний встановлювати строго визначену систему цінностей і відповідну структуру відносин. Управління здійснює у відповідності зі своїми розумінням етичних і професійних норм поведінки. Намагається сумістити доброчинні мотиви із власними інтересами. Їх реалізацію ставить вище за престиж. У колективі намагається встановити стабільність емоційних зв’язків, але взаємодіє з людьми на далекій психологічній дистанції.

Відношення до закону – ділова активність у рамках закону.

Куцик Іван Маркович, 06.07.1951 року народження, уродженець селища Велика Севастьянівка, Христинівського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: м. Київ, провулок Загородній, 
6-б. Закінчив Орджонікідзевське вище військово-командне училище МВС СРСР (1975р.) та Вищу школу МВС СРСР (1986р.), генерал – полковник міліції запасу.

Заслужений працівник транспорту України. Нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ст., Орденом Данила Галицького, Медаллю «За працю та звитягу».

Куда интереснее биография Ивана Куцика. Тут тебе и Литвин, и дело Гонгадзе, и смерть Кравченко.

Иван Куцик

Перший заступник Керівника Апарату – керуючий Управлінням справами Апарату Верховної Ради України.

Трудова діяльність:

1970-1972 рр. — служба у Збройних силах СРСР;

1973-1986рр. — командир взводу 472 конвойного полку внутрішніх військ МВС СРСР по Українській та Молдавській РСР; командира взводу, патрульної роти 1-го спецмоторизованого полку міліції МВС СРСР; заступник командира оперативного полку міліції УВС 
м. Києва, заступник  командира 2-го полку ППСМ УВС — начальник штабу (в.о. командира полку), командир 3-го дивізіону відомчої міліції УВС, заступник начальника УОГП УВС; командира взводу 
2-го дивізіону відомчої міліції УВС;

1986-1987рр. — участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС, керівник зведеної колони по ліквідації наслідків Київського АТП-09111 Мінтранспорту УРСР;

1987-1990рр. — обіймав керівні посади на підприємствах автомобільного транспорту;

1990 — 1991рр. — начальник МРЕВ ДАІ Ірпінського ВВС УВС Київської області;

1991-2000 рр. — директор станції техобслуговування Київського підприємства «Київавтомотосервіс» (україно — японського СП «Автомсаміт ЛТД»);

2000-2002рр. — Голова правління-генеральний директор 
ЗАТ «Президент-готель «Київський», заступник Керівника Державного управління справами;

2002-2005рр. – Перший заступник Керівника Апарату — керуючий справами Апарату Верховної Ради України;

04.2005-11.2005р. — заступник Секретаря РНБОУ;

2005-2006рр. – Перший заступник Керівника Апарату — керуючий справами Апарату Верховної Ради України;

2006р. — Радник Президента України — керівник Головної Служби з питань діяльності військових формувань і правоохоронних органів Секретаріату Президента України;

2006-2007рр. – Радник Прем’єр Міністра України;

2007-2008рр. – Перший заступник Міністра Кабінету Міністрів України;

З 2011рр по теперішній час — Перший заступник Керівника Апарату – керуючий Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Родина :

Дружина – Куцик Надія Павлівна, 1950 р.н., пенсіонерка.

Син — Куцик Олександр Іванович, 1978р.н., голова Макарівської районної державної адміністрації Київської області, контролює діяльність: ТОВ «ТРАНС-ТЕЛЕКОМ», фірми «Nordic Lubricants» (Данiя) та «Oil Plant» (Бельгія).

Донька — Клименко Юлія Іванівна, 1983 р.н., співвласник ТОВ «КИМ», підконтрольні комерційні структури: ПП «Юлія», «Ost Europa Projekte», «LAMBERET CONSTRACTIONS ISOTHERMES» (Франція).

Майно: житлова квартира за адресою: місто Київ, вул. Челябінська, 9б кв. 42, заміський будинок за адресою: місто Київ, провулок Загородній, 6-б. Володіє автомобілями марок: Mercedes S 600, Volkswagen Taureg, Volkswagen Phaeton.

Ділові зв’язки та інтереси:

Трудову діяльність розпочав в органах МВС СРСР на посадах рядового та керівного складу. У 1986 році у зв’язку із конфліктною ситуацією, пов’язаною із внесенням Куциком І.М. недостовірних даних до облікових документів для одержання службового житла був звільнений з органів внутрішніх справ та позбавлений спеціального звання.

До 1990 року Куцик І.М. працював на керівних посадах в Київському АТП-09111 Мінтранспорту УРСР та автотранспортному об’єднанні «Комбінат» Мінатоменерго СРСР, що залучались до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У 1990 році очолюючи станцію техобслуговування Київського підприємства «Київавтомотосервіс» був поновлений на службі в органах МВС України та пропрацювавши декілька місяців на посаді начальника МРЕВ ДАІ Ірпінського ВВС УВС Київської області повернувся до керівництва «Київавтомотосервіс».

До 2000 року Куцик І.М. займався комерційною діяльністю у створеному за його участі україно-японському СП «Автомсаміт ЛТД». Одночасно заснував ряд комерційних структур із торгівлі нафтопродуктами. Згодом вказаний бізнес передав сину Олександру.

Користуючись підтримкою генералів МВС України Дагаєва Ю.О. та Фере Е.В., які на той час входили до найближчого оточення колишнього Міністра внутрішніх справ України Кравченка Ю.Ф. та Президента України Кучми Л.Д., Куцик І.М. був поновлений на службі органах МВС України та згодом призначений Головою правління-генеральним директором 
ЗАТ «Президент-готель «Київський».

У зв’язку із використанням готельного комплексу для проведення офіційних заходів за участю вищих посадових осіб держави, а також залученням Куцика І.М. до виконання окремих доручень керівництва Адміністрації Президента України, останній за досить короткий проміжок часу сформував ділові та дружні стосунки з більшістю впливових державних діячів.

У 2001 році за ініціативи Керівника Державного управління справами Дагаєва Ю.О., Куцика І.М. було призначено на посаду його заступника.

Після смерті у 2002 році Дагаєва Ю.О., Куцик І.М. за пропозицією колишнього Глави Адміністрації Президента України Литвина В.М., якого було обрано Головою Верховної Ради України, обійняв посаду Першого заступника Керівника Апарату — керуючого справами Апарату Верховної Ради України.

У 2003 році за участі Куцика І.М. в Апараті ВР України створено державне підприємство «Ділове співробітництво та послуги», яке займалось виготовленням та реалізацією світлих нафтопродуктів та експортно-імпортними операціями.

У 2004 році СБ України за фактами розкрадання та службового підроблення посадовими особами вказаного державного підприємства 280 млн.грн. було порушено кримінальну справу.

Вказана подія спричинила появу у ЗМІ низки матеріалів компрометуючого змісту відносно Куцика І.М., у т.ч. щодо присвоєння йому впродовж 2001-2003 років спеціальних звань від полковника до генерал-полковника міліції.

Зважаючи на вказані обставини Куцик І.М. звільнився з АВРУ і тільки після розв’язання конфліктної ситуації навколо державного підприємства, поновився на посаді в АВРУ у грудні того ж року.

Користуючись підтримкою Литвина В.М. у 2005 році Куцик І.М. був призначений на посаду Першого заступника Секретаря РНБО України Порошенка П.О.

Використовуючи надані повноваження координував питання кадрової політики у правоохоронних органах, військових формуваннях та органах суду.

Завдяки тісним діловим та дружнім зв’язкам із високопосадовцями держави, у т.ч. Льовочкіним С.В., Рафальським О.О., Бойком Ю.Ф., Азаровим М.Я., Звягільським Є.В., Деркачем Л.І., Толстоуховим А.В., Хорошковським В.І., братами Зайчуками та іншими, з 2006 року Куцик І.М. входить до кола найближчого оточення керівництва Партії регіонів.

У 2011 році Куцик І.М. в черговий раз був призначений на посаду Першого заступника Керівника Апарату ВР України. Після призначення на посаду розпочав активну перевірку діяльності підприємств і установ Апарату ВР України, у результаті якої поступово, без відкритого конфлікту, відсторонив Першого заступника Керівника АВРУ Сітайла Г.І. (має родинні зв’язки із Литвиним В.М.) від управління фінансово-господарською діяльністю Апарату та підприємств, ліквідував ряд схем незаконного збагачення.

Одночасно, використовуючи авторитет та довіру керівництва Партії регіонів та держави, взяв під фактичний контроль діяльність підрозділів Апарату задіяних у законотворчому процесі.

Має значний вплив на позицію колишнього Голови ВР України Литвина В.М., у т.ч. через керівника Апарату Зайчука В.О., який на передодні звільнення Литвина В.М. із посади Спікера, перейшов під політичний захист Куцика І.М.

Після обрання на посаду Голови ВР України Рибака В.В., Куцик І.М. почав вживати активних заходів щодо недопущення виникнення будь-яких конфліктних ситуацій навколо діяльності Апарату ВР України, надає сприяння керівництву ВР України у забезпеченні законотворчої діяльності та веденні переговорів із політичними опонентами.

Уникає відкритих конфліктів, у т.ч. в інтересах кар’єри свого сина Олександра, який за підтримки керівництва Адміністрації Президента України був призначений на посаду Голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області.

Психологічний портрет:

Мислення логічне, розвинута схильність до аналізу, особливо це стосується об’єктивних ситуацій та поведінки оточуючих. Завжди має свою точку зору на будь-які процеси, як правило вона обґрунтована та практична. Гнучкий тактик, швидко охоплює ситуацію і розподіл сил у ній. Його логіка цілеспрямована, орієнтована на пошук оптимальнішого шляху до мети. Тому, хоча обговорення ним проблемних питань і може мати вигляд колегіальності і демократичності, однак остаточне рішення він приймає самостійно.

Життєвий стиль характеризується активністю та цілеспрямованістю. Вольова та впевнена у собі людина, з розвиненими лідерськими якостями. Характерною особливістю його поведінкових реакцій є установка на подолання перешкод, боротьба з тими, хто заважає досягненню мети. В залежності від силового потенціалу опонента та його соціального статусу, застосовує методи вольового тиску або логічного переконання. Труднощі його не лякають, а, навпаки, мобілізують, він реалістично оцінює потенційні загрози, діє зібрано та рішуче, але без поспіху.

Його складно спровокувати на необачні вчинки, оскільки він схильний продумувати тактику поведінки в тих чи інших ситуаціях, та життєву стратегію в цілому. Тяжіє до опосередкованих, «тіньових» форм лідерства. Прагне дистанціюватись від бурхливих подій, проте завжди тримає їх в полі зору (застосовує тактику очікування). Як правило, втручається тоді, коли є можливість спрямувати події в потрібне для себе русло.

В професійній сфері орієнтований на отримання конкретного результату. Продумує ґрунтовно кожний крок. Форма ділової активності орієнтована на вольове розв’язання форс-мажорних ситуацій, оскільки його наполегливість і працездатність збільшуються пропорційно кількості перешкод. Добре розвинуті організаційні якості, при чому чим більше масштаби діяльності і кількість підпорядкованих йому людей, тим ефективніші його рішення В підлеглих цінує, перш за все, особисту відданість та спрямованість на досягнення мети, а лише в другу чергу компетентність. Жорстко контролює виконання завдання, однак ефективність оцінює тільки за кінцевим результатом, методи його досягнення не цікавлять. Як правило, колектив формує за ієрархічним принципом, де кожному із членів колективу відведений певний статус, чітко визначені права і обов’язки.

Соціально активний, комунікабельний, легко зав’язує стосунки з потрібними йому людьми. Добре розбирається у людях, вміє швидко оцінити їх вольовий та професійний потенціал. Класифікує оточуючих відповідно до власної ієрархії (за принципом «сили — слабкості»), при чому велике значення надає зовнішньому вигляду співрозмовника, одягу, манері поводження, фізичним даним тощо. До людей, які не стежать за собою, не працюють над самовдосконаленням ставиться зневажливо. Навпаки, якщо людина сильна духом і гідно відстоює свої позиції – поважає і включає в свою команду. В контактах вузького кола (родина, близькі) турботливий, при чому турбота в його розумінні полягає у забезпеченні матеріальним достатком, усуненні будь-якого дискомфорту.

В конфліктних ситуаціях притаманний конкуруючий тип поведінки. Водночас, заради отримання тактичної переваги може піти на тимчасовий компроміс, однак його поступки носять тимчасовий характер. Про кожну нову людину, яка потрапляє в поле його діяльності, збирає інформацію з метою виявлення її слабких, уразливих сторін.

Хотя, конечно, забавно, что беспринципный экс-регионал до сих пор так и не попал под люстрацию. Наверное, действительно, вечный. Проверим)

Сергей Никонов, «ОРД»

В тему:

Руководитель Аппарата Верховной Рады и его заместитель стесняются своих доходов?