22 июня в посёлке Каланчак Херсонской области люди в
камуфлированной форме из Правого сектора избили, ограбили и
подвергли пыткам украинского спортсмена родом из Крыма Сергея
Пивоваренко. Об этом сообщает портал «Преступности.НЕТ» со ссылкой на спортсмена. Он рассказал, что после аннексии Крыма переехал в Николаевскую
область. В Херсонской области спортсмен гостил у друга в течение
недели, где с ним произошел инцидент. «Нам передали из Крыма наши вещи и документы — это всё
находилось в этом доме в Каланчаке. Мы возвращались в 6 часов вечера
домой, где на нас совершили нападение люди в камуфляже. Там была
засада. Они лежали на земле по периметру, по рации передавали
информацию друг другу, то есть были подготовлены. Внутри тоже уже
находились люди, около двух десятков. Они обыскивали наше жилье, все вещи, выбили в доме двери. Когда нас пытались заломать, я сказал
своему другу, чтоб он убегал. А я остался выяснять, кто они и что. Эти
люди начали угрожать оружием, повалили на пол, надели наручники и
мешок на голову, начали избивать», — рассказал Сергей. Кроме этого, у парней забрали все деньги и вещи, среди которых были
и дорогостоящие предметы и ценности, а также все документы,
подтверждающие личность, награды и так далее. Свои действия нападавшие объясняли тем, по словам Сергея, что он
якобы диверсант и террорист. «При этом вопросы в основном касались того, где деньги у меня
спрятаны, какой бизнес есть», — добавил он. После того, как злоумышленники собрали все вещи, к дому подъехали
два автомобиля, рассказывает Сергей, в которые погрузили
награбленное и самого спортсмена в наручниках. Его вывезли за
поселок в поле, где избивали и пытали. «Применяли электрошокер, дубинки, царапали ножом спину,
выламывали руки, стреляли из пистолета рядом с головой», —
рассказал спортсмен и показал следы от жестоких побоев. В это время товарищ Сергея побежал к Каланчацкому райотделу
милиции, где рассказал начальнику отдела уголовного розыска
Шендрику, что неизвестные похитили его друга и пытаются вывезти в
неизвестном направлении, а также указал на автомобиль с этими
людьми. «Милиционер ему сказал: «Ты исчезни, а я всё узнаю» и пошел
общаться с ребятами, которые гнались на второй машине за моим
другом и приехали к милицейскому участку. Их не задержали, ничего…
Когда мы обратились уже с заявлением в милицию, то в протокол
разговор моего друга с начальником уголовного розыска вообще не
заносили, а позже нам сказали, что ничего с этими людьми сделать не могут и посоветовали быстро уезжать, пока нам не сделали ещё хуже»,
— рассказывает он. Позже Сергей со своим другом выяснили, что нападавшими являются
члены Правого сектора, а один из их руководителей, который
непосредственно принимал участие в нападении — Василий Гуляев. Сергей Пивоваренко также высказал опасения, что сотрудники
Каланчацкого райотдела милиции работают в связке и покрывают
неправомерные действия людей из Правого сектора, так как вначале
игнорировали его обращение и только после приезда представителей
из облУВД у него приняли заявление. При этом, спортсмен искренне не понимает такого поведения со
стороны нападавших, ведь на протяжении многих лет достойно
представлял Украину на международной арене. Он является мастером
спорта международного класса, неоднократным победителем
чемпионатов Украины и членом сборной Украины по боксу. Информацию о нападении на Сергея Пивоваренко подтвердили в
секторе связей с общественностью УМВД Украины в Херсонской
области. Милиция открыла уголовное производство, квалифицировав
преступление по части 3 статьи 187 («Разбой, соединенный с
проникновением в жилье, другое помещение или хранилище»),
санкция которой предусматривает лишение свободы на срок от семи до 12 лет с конфискацией имущества. «На данный момент устанавливаются личности нападавших,
опрашиваются свидетели», — добавили правоохранители.
Важное
27 апреля, 2025
18 ноября, 2024
28 августа, 2024
6 ответов
Это все закономерная реакция. Большая часть населения Украины-быдло, которое прожив более 20 лет в относительно демократическом государстве, в котором еще можно было, был бы разум, демократично, на выборах, обрать достойную власть и жить не хуже тех-же поляков, просрало свою, когда-то богатую страну, ворюгам-олигархам. Мало того, это тупое быдло, само того не понимая, уже не однократно было использовано олигархами для сведения счетов со своими, такими-же конкурентами. А теперь у этого тупого быдла появилось оружие, а ума то не прибавилось и склонность к примитивному зомбированию осталась, вот и пользуются ими и дальше, те же кукловоды, которые из ворюг-олигархов, доросли до олигахов-грабителей и марадеров. Иногда быдло выходит из под контроля, но так как умом не располагает, соответственно ничего путного сделать не может, и скоро сново заганяется в стойло своими любимыми олигархами. Правда при наличии такого количества оружия, следующий выход из под контроля, будет фатальным, и для зажравшихся олигархов, и для самого быдла, да и для страны в целом.
Богом обиженным кацапам завидно.
Ще один Герой Небесної сотні помер після повернення з лікування у Німеччині. Держава не допомогла жодною копійкою …18 лютого 2014 року Віктор Орленко прийшов на Майдан. Того вечора поранили його сина. Чоловік схилився над хлопцем, аби підняти й урятувати його. І тієї миті снайпер вистрелив батькові в голову. Карета швидкої допомоги доправила пораненого Віктора до лікарні. Понад рік 54-літній чоловік боровся за життя, однак днями його серце зупинилося. “Чому ж вони так чинять з ним? Не один раз питала себе! — розповідає газеті “Експрес” заплакана дружина Героя, пані Галина. — Яких принизливих, болісних фраз та відмовок довелося наслухатися… Історія боротьби за життя мого чоловіка розпочалася із клініки в Німеччині. Доправити його туди вдалося з допомогою благодійників, які зібрали кошти на лікування у дороговартісній клініці “Шаріте”. Там мій Віктор був у комі, аж допоки я не приїхала. Увесь час проводила у палаті, багато говорила до нього. Крізь сльози. І ось 18 квітня чоловік кивнув головою! Він почав виходити з коми. Згодом прилетіла й донька до Німеччини. Нашому Герою почало ставати краще. З часом він уже навіть міг сидіти. Ми робили різні вправи. Щодня розповідала Віктору все-все про наше життя, адже він нічого не пам’ятав… Надія на краще з’явилася, і серце від того наповнювалось радістю. Однак благодійні кошти скінчилися, і довелося повертатись в Україну. Тут і почалися поневіряння. Пригадую, як телефонувала до пані Богомолець. Просила її, аби посприяла в тому, щоб карета швидкої допомоги забрали мого чоловіка з аеропорту, коли прилетимо. Відмовила”. Син звертався до мера столиці Віталія Кличка, щоб допоміг киянину, котрий стояв на Майдані та повертається в Україну після важкого лікування. Однак — нічого. “Ми зверталися до лікарень Києва, просили влаштувати тата, — каже Світлана, донька Віктора. — Однак медзаклади один за одним відмовляли. Такого важкого пацієнта брати на хотіли. Урешті Київська міська лікарня №1 погодилася його госпіталізувати. Спершу все було наче добре: татові виділили окрему палату, він їв, приймав відвідувачів. Однак згодом йому стало гірше, температура почала підніматися до 39. У батька з’явився менінгіт, а від того, що його не перевертали як належитьcя, утворилися пролежні. Систему для ентерального харчування батька добре не промивали — у ній була пліснява, валялась якась трубочка від соку. Такого жодного разу не було в Німеччині! Ех, та що там казати. Не раз чули від лікарів фразу “Тут вам не “Шаріте”. Родина Орленків потерпіла і від шахраїв. 60 тисяч гривень, які рідним вдалося зібрати на благодійний рахунок, зникли з картки. Родичі звернулися до київських правоохоронців. Однак ті не допомогли відшукати безсовісних крадіїв. Не отримав Герой і обіцяних владою грошей, які призначено пораненим на Майдані. “Суму, яку нарахували батькові, — 60 тисяч 900 гривень він ніяк не міг отримати, — каже Світлана. — Адже закон передбачає, що їх забрати може лише той, хто отримав поранення. Або ж за довіреністю. Однак тато був у такому стані, що ні довіреності не міг оформити, ні сам прийти. Коли ми телефонували до Сергія Марущенка, який є начальником управління організації соціального захисту постраждалих унаслідок надзвичайних ситуацій Міністерства соціальної політики України, то він нам казав: “Навіть не знаю, чим допомогти!” Ось що можуть порадити в Мінсоцполітики!” А тепер, коли тата не стало, мені дзвонять з тих чиновницьких кабінетів. Кажуть: “Ми скликаємо термінове засідання… Гроші ви зможете отримати”. Та нащо мені ті гроші? От батькові вони б згодилися. Ми б знову його за кордон відправили. Але батька вже нема”. Дружина Героя, котра розуміла, що без грошей на лікування в Європі вона втратить чоловіка, вирішила звернутися до Президента Петра Порошенка. Тож пішла на Майдан. У день відзначення річниці революції там мав виступити Президент. Для нього зібрала всі документи, які описували історію її чоловіка. “Я пробивалася до Порошенка крізь охорону, яка ледь не збивала з ніг, — ридає дружина. — Кажу: “Гаранте, допоможіть!” і показую йому папку з паперами. Охороні я не хотіла її передавати. Якось таки вдалося всунути документи в руки Порошенкові. Знову з’явилася надія. Я чекала, що мені зателефонують, що допоможуть. Та жодного дзвінка. Жодної допомоги”. Наче риби об грубу кригу, билися за життя та право на нормальне лікування рідні Віктора Орленка. Та, на жаль, так і не змогли нічого домогтися у своїй країні. 3 червня у Київській міській лікарні №1 чоловік помер. Поховали його у рідному селі Талалаївка, що на Чернігівщині. Там його згадують як чудову людину… Юлія ЛОЗИНСЬКА
Ну что могу сказать, за что боролись, на то и напоролись, Слава Украине!
Такое ждет и нас всех. Что делать даже не знаю. Если бы хоть цель была победить, таких как я, которые автомат только по телевизору видели, точно бы не мобилизировали, а так, на пушечное мясо для утилизации нас заготовляют суки.
Во французских СМИ предрекли, что армия под командованием президента Украины Петра Порошенко перестанет существовать уже через год.
Об этом написало французское издание Nations Presse, передает ”Коммерсант”.
В качестве аргументации своего мнения обозреватель издания привел слабую подготовку солдат. Он отметил, что уже после трех месяцев базовой подготовки их привлекают к ведению боя.
Также журналист назвал свои данные о потерях украинской армии.
“С начала конфликта Киев потерял 10 тыс. солдат погибшими, в два раза больше раненых и до 50 тыс. остались инвалидами, не способными продолжать службу. В таком случае один год — и армии Порошенко не существует”, — написал он.
Читайте также: Владислав «Лектор»: Армія спізнюється на одну війну
Как сообщал “Апостроф”, уполномоченный президента Украины по делам крымскотатарского народа, нардеп от фракции “Блок Петра Порошенко” Мустафа Джемилев заявил, что на Донбассе за время антитеррористической операции, которая продолжается с апреля 2014 года, погибли 5-6 тыс. украинских воинов.
В марте 2015 года президент Петр Порошенко сообщал о 1,5 тыс. украинских военнослужащих, погибших в зоне АТО.
Апостроф