Академічне рейдерство або розповідь про те, як колишні регіонали, поплічники Януковича, намагаються захопити університет

Академічне рейдерство
або розповідь про те, як колишні регіонали, поплічники Януковича,
намагаються захопити університет

До рейдерського захоплення підприємств ми уже звикли. Здається, ні поліція, ні адміністрація, ні урядові структури зупинити цей процес невзмозі. Вхід ідуть гроші, технології залякування, підробки документів… Все це вже апробовано на десятках, а може й сотнях підприємств. Однак, захоплення університету відбувається вперше.
Мова йде про долю лідера педагогічної освіти України – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова.
Здавалося б, університет працює ритмічно і впевнено. Аж ні! Декілька, викинутих на узбіччя історії колишніх представників злочинної влади, увійшовши в довір’я до Міністра, роблять спробу дискредитації вишу: мовляв, у ньому все погано – від навчального процесу і науки до організації проживання студентів у гуртожитках. За цим слідує дискредитація деканів факультетів, проректорського корпусу, особливо, проректора з адмінхозроботи (зловживання, не цільове використання коштів, необґрунтовані ремонти тощо). Нарешті – дискредитація ректора: втратив контроль, рідко буває на роботі… Університет занепадає, треба міняти. Декілька анонімок, звернення до Міністра, Народних депутатів…
Як бачимо, все як завжди.
Хто ж ці поборники справедливості, які так самовіддано кинулись рятувати університет і всю українську педагогіку?
Героїв треба знати в обличчя.
Першим з них виступає один з лідерів колишньої партії регіонів Анатолій Толстоухов, вигнаний за зловживання із влади трьома Урядами України. В свій час він був співголовою (разом з Кременем) Наглядової ради університету. Був, але не зробив для університету нічого! Тепер він забажав стати одноосібним… Відштовхнув від влади академіка Кременя. Вліз у довір’я до Міністра й не дочекавшись призначення, захопив кабінет, міцно прибивши до нього мідну дошку з оголошенням свого високого статусу.
Це саме той Толстоухов, який очолює Російський Союз дружби з Україною. (До речі, результати цієї «дружби» ми щоденно бачимо через інформацію про події в АТО, анексію Криму і судилище над Героїнею Савченко). Це той Толстоухов, який у свій час «завів» в університет проросійські налаштованих особистостей (Лановий, Табачник та ін.), які з хрипотою в голосі «переконували» в необхідності реанімації та захисту російської мови. Це той Толстоухов, який був радником Азарова, практично щотижнево їздить до першопрестольної й радиться, як нівелювати європейський вибір й повернути Україну у лоно «єдиної і неподільної».
Другою особистістю є генерал Микола Бойчук. Фігура більш ніж одіозна. Вихованець системи колишнього КДБ , сьогодні позиціонується у суспільстві як неймовірний брехун, фальсифікатор подій, людей і фактів, провокатор…
Чого лиш вартує його спроба «пролізти» у депутати Київської влади. Підкуп студентів, брехливе надання інформації про власний статус, фальшиві обіцянки жителям Оболоні. І, звичайно ж, маніпуляції, яких ще не бачили прості і довірливі викладачі, студенти та співробітники університету, прості громадяни Оболоні.
Обидва «науковці» купили собі престижні дипломи докторів наук, професорські звання (до речі, варто було б перевірити, за які чесноти М.Бойчук отримав звання професора?). Толстоухов став, навіть, академіком!
Шаленний успіх! Однак їм цього замало. Під прикриттям «потреби у порятунку університету» вони захоплюють керівні посади, залякують співробітників, підкупляють студентів…
Ура, гуля наш батюшка, гуля!
А де ж міністерство? Де Народні депутати? Де колектив університету? Невже ми дозволимо двом неукам, які ніколи не працювали в університетах, влізти до Храму освіти і науки? Невже у нас немає сил їх зупинити?
Віримо у краще. Віримо Міністру, його команді, віримо уряду, а головне, віримо у свій колектив – працьовитий, креативний, духовний, перспективний.

За дорученням колективу
професор Сонячногорський.