Даруйте, але саме так в народі іменують цю не так давно створену структуру, яку очолює високоповажний чиновник другого рангу — екс-голова Тернопільської обласної ради, а в недалекому минулому офіціант відомого у Тернополі бару «Максим» пан Хомінець. Чому? А здогадайтеся з першого разу!
Отож, як ви зрозуміли, — через несамовиту любов її очільника до регулярних гулянок-посиденьок в робочий та позаробочий час, котрий примушує до цього ще й своїх підлеглих. Дарма, що вони противляться цьому – хіба нормальна людина може таке винести? Але йому аби лише був привід! Що там у нас на календарі? Сьогодні — Оксани, завтра – Івана чи Гната. І так щодня! Наприклад, запровадив Василь Петрович почергові виїзні семінари по районах області. Чи несуть вони в собі якусь користь? Абсолютно ніякої! Присутніх на них від сили 15-20 осіб. Ну скільки в провінції знайдеться ветлікарів чи працівників санстанції?А везе з собою 40 чоловік головного управління. Зате програма розписана на три дні. Для віп-челяді з Тернополя спеціально бронюється готель, замовляється рестора, де кожного вечора горілка ллється рікою. Так було нещодавно у Кременці, а перед тим у Борщеві, Франківську тощо. Люди вже просто не витримують. Та хіба проти волі начальника попреш? Або останній випадок, що просто вражає своїм цинізмом. Звичайний робочий день, 1 березня, 12 година. Але під філармонією чомусь на диво людно, на морозі поза мінус 15 мерзне понад півтори-дві сотні людей. Повно поліції з собаками… «Що це?» — дивуються перехожі. Шукають бомбу. Хтось зателефонував, що там закладена вибухівка. На щастя, нічого не знайшли. Усі поспішили назад всередину. То що ж то за оказія така? Не повірите! Держпродспоживслужба святкує – тільки уявіть собі на хвилиночку – другу річницю з дня створення! Оце так дата: два роки! Не п’ять чи десять, навіть не двадцять п’ять. Два… Аналогії напрошується з поминками за померлим… У час, коли на сході майже щодня гинуть наші хлопці… Гу-ля-ємо! З концертом. Зігнали всю область, і кожен мав приїхати не з порожніми руками. Хіба немає з чого поживитися? Лише фуршет потягнув на п’ятдесят тисяч з гаком. (Так, для порівняння, в ході урочистостей дбайливі шефи подарували на свято діточкам під спалахи фотокамер яскраві пакуночки з подарунками десь так, на суму… 10 грн. кожному). Концерт закінчився і всі – по відділах, службах розбрелися по тернопільських ресторанах, де гуляли до ранку. І якщо вам того – завважте! — робочого дня вкрай необхідно було вирішити якесь нагальне питання у Держпродспоживслужбі – могли хіба що поцілувати клямку. Ви думаєте, Василь Петрович так дбає за своїх підлеглих? Помиляєтеся. Минулого року, як йшов у відпустку, дав команду під загрозою звільнення усім зробити у своїх кабінетах ремонт за власний кошт. Ну не так щоб зовсім за власний. Перед тим видав наказ про преміювання, однак за ту премію і мав робитися ремонт. Тільки її вистачило б хіба на дві банки фарби. Зате свої робочі покої відремонтував за рахунок держави. Лише шикарні меблі потягнули на 300 тисяч! Пішли державні кошти й на будівництво котеджу у Байківцях. Про службовий джип, який використовується як власний автомобіль для обслуговування коханок, вже промовчимо… А оце нещодавно поїхав у відрядження до столиці, узявши з собою нову коханку – начальницю одного з управлінь, звісно, не оформивши тій відрядження. Вася — ще той ловелас! Другий чи третій раз одружений. Де гроші бере, щоб ще й коханку утримувати? Є він на роботі, і жриця любові на місці. Нема його, то й пасія кудись щезає. Управління перетворив на власний бар, де п’янки-гулянки, складається враження, не закінчуються ніколи. Тут колишній офіціант, що на хвилях помаранчевих вітрил випадково потрапив у владні кабінети, почувається мов риба в воді. Наближається День споживача – черговий привід для Василя погульбанити. Та його підлеглим від того аж страшно стає, бо знову треба їхати на п’янку, вдовольняти похоті шефа. Все головне управління сміється з тієї комедії. Зі свого бездарного нефахового начальника, який не в спромозі не те що провести нараду, й надати сяку-таку консультацію. Та його вузькому розуму цього чомусь ніяк не збагнути. Не раз любить повторювати, що для нього дуже низько очолювати Держпродспоживслужбу: «Та я всю область в руках тримав!». В голові — тільки піар, для чого навіть створив відповідну службу. Кожен «пук» Василя тут же фотографується і широко висвітлюється у різних кишенькових ЗМІ. Уже й не приховує, що буде балотуватися до Верховної Ради від Блоку Перта Порошенка – впливові люди заручилися. Як-то кажуть, не дай, Боже, з діда пана! Та чи він один такий сьогодні біля владного корита? Що ж це за держава у нас така?! Скільки ще ми будемо терпіти таких і йому подібних хомінців?! Продовження буде: Землі офіціанта. Приватні квартири. Будівництво котеджа. Як купив посаду. Хабарі. Відрядження. Коханки. Підтверджуючі документи з фотографіями. Всі матеріали направленні у відповідні органи!