Мабуть, в Україні не знайдеться жодної людини, яка б не чула про родину Литвинів. Своїм впливом вони насамперед завдячують Литвину Володимиру Михайловичу — українському політику, голові Адміністрації Президента (1999—2002), голові Верховної Ради України у 2002 — 2006 та 2008 — 2012 роках.
Доволі стрімка кар’єра Володимира Литвина, допомогла іншим двом його рідним братам “не пасти задніх” й досить непогано реалізувати себе у військовій сфері.
Микола Михайлович Литвин — колишній голова Державної прикордонної служби України, генерал армії України.
Петро Михайлович Литвин — генерал-лейтенант. Командир 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (2012-2014). Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Вірменія (з червня 2018 року).
Схоже в родині Литвинів поповнення, й старший із братів Микола Литвин “скочив у гречку” в молодості, зокрема про це свідчить рішення Новоград-Волинський міськрайонного суду Житомирської області (Справа № 285/4695/18, провадження у справі №2/0285/296/19).
“17.12.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства. У позові посилається на те, що у період з 1999-2000 років вона періодично зустрічалась із ОСОБА_2 На початку 2000 року вона завагітніла від нього і повідомила відповідача про це. Відповідач погодився щоб вона народила дітей та запевнив, що буде допомагати. 13.01.2001 року у них народились близнюки ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Відповідач відвідував її у пологовому будинку та забирав їх із лікарні. На момент народження дітей вони не перебували у зареєстрованому шлюбі. Актові записи № 600 та 601 від 23.06.2001 року про народження дітей були вчинені відділом реєстрації актів цивільного стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві відповідно до вимог ст. 55 КпШС України. Увесь час відповідач визнавав себе батьком дітей та постійно надавав матеріальну допомогу і забезпечував їх. Неодноразово він також визнавав себе батьком у різних документах. Відповідач постійно спілкувався із своїми дітьми, цікавився їхніми успіхами у навчанні, опікувався, захищав їхні інтереси. Однак, після повернення з АТО відповідач став нервовим та різкий з ними. З 2017 року припинив спілкуватись із ними, визнавати своє батьківство та допомагати дітям. Оскільки відповідач є учасником АТО то вони, як його діти, мали б ряд пільг. Відповідач відмовляється добровільно визнати своє батьківство, а тому вона змушена звернутися до суду із цим позовом” — йдеться в тексті документу.
Також зазначено, що згідно з вказаними свідоцтвами батьком зазначено «Фіцай Петро Михайлович».
Доказами забезпечення дітей та їхньої матірі відповідачем є те, що у 2004 року відповідачем було проінвестовано квартиру, вартістю 234321 грн., у 2010 році придбано автомобіль, вартістю 326230 грн., у 2012 році придбано машиномісце, вартістю 122400 грн., за період з 2013 року до 2017 року проплачено курси іноземних мов на загальну суму 50645 грн. Доказом того, що відповідач визнавав своє батьківство щодо дітей є Листи-прохання від 26.06.2012 року адресовані консулу Великобританії, у яких відповідач вказує, що двоє дітей є його синами.
Позовні вимоги про визнання батьківства суд задовольнив, відділ державної реєстрації актів цивільного стану Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві має внести відповідні зміни до актових записів дітей змінивши з «Фіцай Петро Михайлович» на «Литвин Петро Михайлович».