Золоті гори Івано-Франківська область

Світлана Василівна Онищук народилася 7 січня 1984 року у селищі Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області. 2002 року Онищук закінчила сільськогосподарський технікум у місті Снятині, здобувши середньо спеціальну освіту за напрямом «бухгалтерський облік». У Світлани дві вищі освіти: бухгалтери (2004) та юристи (2005). Обидва дипломи Онищук здобула у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. 2009 року вона стала кандидатом, а 2015-го — доктором наук у сфері державного управління. 2018 року Світлана отримала почесне звання «Заслужений юрист України». У травні 2019 року Онищук стала державним службовцем IV рангу. Світлана одружена з Ігорем Онищуком. Він доктор юридичних наук, професор. З вересня 2019 року Ігор працює у Національній академії внутрішніх справ, а з квітня 2021 року – у Конституційному суді.

Згідно з декларацією дружини, ще у 2020 році він працював також у керівному центрі патріаршої курії УГКЦ, благодійному фонді імені Митрополита Андрія Шептицького та викладав у Приватному вищому навчальному закладі «Університет короля Данила». У подружжя є дві дочки: Наталія та Ангеліна.

Першим місцем роботи майбутнього голови обласної військової адміністрації стала приватна агрофірма «Кобзар». У жовтні 2002 року, будучи студенткою, Онищук влаштувалася тут юридичним консультантом. Через чотири роки Світлана почала викладати громадянське право та процес у Прикарпатському юридичному інституті Львівського державного університету внутрішніх справ. На початку 2012 року Онищук перейшла до Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу. Крім викладацької діяльності водночас Світлана стала держслужбовцем. З лютого до квітня того ж року Онищук була радницею патронатної служби голови Коломийського району. У квітні вона перебралася до Києва і деякий час була співробітницею Національного агентства України з питань державної служби. Онищук керувала відділом аналітичного забезпечення та взаємодії з громадськістю та ЗМІ управління організаційної та кадрової роботи. Після повернення до Івано-Франківська, Світлана влаштувалася до обласного управління державної служби. До травня 2015 року вона керувала управлінням держслужби. Наступні чотири з половиною роки Онищук очолювала Міжрегіональне управління Національного агентства з питань державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях. Паралельно з цим, з жовтня 2015 року по вересень 2019 року вона була професором кафедри публічного управління та адміністрування Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу. Восени 2019 року Світлана стала заступником голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації (тоді ще не була військовою). Керував областю тоді нинішній прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

8 липня президент В. Зеленський призначив Онищук на посаду губернатора – голови адміністрації Івано-Франківської області. На посаді губернатора Івано-Франківської області Онищук змінила Андрія Бойчука, який керував ОДА з грудня 2020 року.

Чиновниця має в Івано-Франківську гараж (18,1 кв.м.). Там же у неї у спільній власності є квартира (81,5 кв.м.). Чоловіку Онищуку належить ще одна івано-франківська квартира (81,5 кв.м.) та гараж (18,7 кв.м.), а також земельна ділянка (2000 кв.м.) у селі Запруття Івано-Франківської області. У вересні 2019 року Світлана придбала автомобіль Lexus NX 200 2018 року випуску. Машина коштувала їй 750 тисяч. На місяць раніше Ігор Онищук купив за 714 тисяч автомобілів Toyota RAV4. Сукупний дохід сім’ї Онищук на поточний 2025 рік становить майже 24 млн. гривень. Є офшорні рахунки, зареєстровані на Кіпрі, де у сімейній скарбничці знаходиться ще близько 120 тисяч доларів, а також невеликий будинок (120 кв.м.), який ніде не задекларовано.

Виникає питання, яким чином така «чудова» жінка змогла стільки заробити? Відповідь досить проста і банальна — вся справа в її зв’язках. Попрацювавши у державних структурах, поспілкувавшись із людьми, вона зібрала достатню кількість високопоставлених контактів серед верхівки влади та бізнесменів.

Так до мережі потрапило листування Світлани Онищук із начальником місцевого управління СБУ Віктором Назаруком. Чиновниця стурбована складуванням натовської зброї на місцевому нафтопереробному заводі, адже він легко може стати метою ЗС РФ, що призведе до великих руйнувань. Ось тільки замість НПЗ вона не знайшла нічого кращого, ніж запропонувати для цього будівлю ліцею.

Разом з тим, наша героїня спільно з директорами провідних підприємств області – Шилюком Сергієм Володимировичем (Івано-Франківський арматурний завод) та Втерковським Дмитром Дмитровичем (Виробниче об’єднання «Карпати») займається контрабандою будівельних матеріалів, обладнання та електронної техніки, що виготовляються на цих підприємствах. Відомо, що така «незаконна» торгівля приносить учасникам від 7 тисяч доларів щомісяця. Продукція, що продається по офіційних паперах, списується, як «бракована», а далі вже реалізується в індивідуальному порядку як на чорному ринку України, так і в європейські країни.

Окрім цього, Онищук курирує в Івано-Франківській області більшість фондів, спрямованих на збір коштів для армії України та допомоги нужденним, які постраждали від бойових дій. Сумарно, фонди збирають не менше 10 млн. гривень на місяць, частина зібраних коштів з яких вирушає в особисте користування голови обласної військової адміністрації. Тобто за фактом, своїми діями Онищук обкрадає власну армію та нещасних людей, яким справді потрібна допомога. Яка огида до всього людського та байдужість з її боку!

 Разом з тим, користуючись своїм посадовим становищем, Онищук активно проштовхує «своїх» людей на вищі посади у провідні підприємства України – за дзвінком звільняє того чи іншого спеціаліста і ставить туди свою, навіть без спеціальної освіти… Корупція процвітає дуже активно, вона отримує за цю послугу від 3 тисяч доларів (або дорогий подарунок на замовлення), залежно від цього. Одним словом, у країні війна, а комусь головне свої кишені набити великою кількістю грошей, такі сучасні реалії.