Генерал-майор Сергій Іванович Сердюк – особистість відома в рамках української політики. Ще під час свого перебування працівником Генеральної прокуратури він «відзначився» постійним встряванням у справи, пов’язані з незаконною контрабандою товарів та корупцією. За один 2017 рік роботи у прокуратурі він офіційно заробив 353 тисячі гривень. Але це лише офіційні цифри, зазначені у декларації. Сердюк засвітився у справі банди одеського контрабандиста Дениса Амінєва, який був засуджений і відбував свого часу термін. Залишаючись формально на посаді прокурора, Сердюк потрапив до чергового корупційного скандалу, пов’язаного з перевезенням незаконного товару на 150 мільйонів доларів. Німецькі журналісти вважають, що в основі корупційних схем лежить підробка декларування товару. Інакше висловлюючись, схема наступна: товари, зазначені у вантажі за документами, не відповідають дійсному дешевому вмісту. Як ви розумієте, тут не обійтися без держслужбовців, які сприятимуть оформленню документації. Саме таку функцію виконував Сергій Сердюк. І тут заплутані не лише митні працівники, а й СБУ, поліція, ГПУ та Держприкордонслужба. До цього популярне німецьке видання Süddeutsche Zeitung озвучило результати свого власного дослідження, згідно з якими втрати від митної корупції в Україні становлять майже 5 мільярдів доларів щорічно.
І саме така людина стає у 2019 році заступником начальника Державної прикордонної служби України. На новій посаді він вирішує скористатися становищем та прикласти руку до розкрадання рідної природи. Тепер основним джерелом його доходу стає браконьєрство. Спільно з начальником 8-го прикордонного загону м. Бердянська Олегом Бездугяновим вони створили справжню ОЗУ, яка займалася незаконним виловом креветки та риби в Азовському морі у промислових масштабах, а також виловом риби на території національних парків та заповідників та незаконним видобутком мотиля. Схема добре працювала на початок СВО. Потім територія, на якій орудував Сердюк та його банда, опинилась у зоні бойових дій, і їм довелося швидко ретируватися. Однак Сергій і тут не розгубився, організувавши оперативне вивезення своїх співробітників у безпечне місце. Потім він подбав про те, щоб їх не призвали на фронт, заплативши кому потрібно, і тепер угруповання продовжує займатися браконьєрством у Запоріжжі далі. Яких збитків вони вже завдали і ще можуть завдати природі та господарству, залишається лише здогадуватися.