Історія однієї зради-5: кривава електроенергія

Дванадцять друзів Деркача

Схему роботи Деркача

Корпоратизацію по-дружньому

Як гартувалося ядерне сховище

Ви мабуть вже думали, що теми вичерпано і сюжет добігає кінця? Ви помиляєтесь, мені ще багато є про що розповісти… Адже «невтомні злодюжки» продовжують розкрадати і знищувати енергетичну галузь України.

Як вам відомо, 16 березня 2022 року енергосистема України достроково була синхронізована з енергосистемою Європи, що створило технічну можливість експорту української електроенергії до країн Європейського союзу та відкрило нові можливості й ринки збуту для українського бізнесу.

Рибка сама пливла до рук, тож кримінальне угруповання Деркача/Галущенка/Котіна/Бояринцева пройти осторонь цього факту ніяк не змогли, враховуючи кон`юктуру на европейських енергетичних ринках. Експорт електроенергії відкривав необмежені можливості!

Ще влітку в ефірі Альфа і Омега «Кривава електроенергія» я попереджував про можливий схематоз зі створення штучної монополії на експорті української електроенергії:

Чи був з цього приводу план у деркачат? Навіть цілих два.

Спочатку вони вирішили монополізувати експорт де-юре і пішли звичним шляхом, намагаючись тупо проштовхнути закон про експорт електроенергії без аукціонів. Але тут же відразу отримали по мармизам мокрою ганчіркою, бо запропонована концепція закону не відповідає Закону України «Про ринок електроенергії», вимогам регламентів та директив Європейського Союзу, коротше кажучи, вона нічому не відповідає, і тому просто за бажанням міністра енергетики ну ніяк не може стати законом.

Тут головним фокусом віртуозних авантюристів була економія часу на створенні ілюзії нібито компанії «з історією», що з ними аж ніяк не пов’язана. Тому просто зробили нехитрий рестайлінг у вигляді призначення директором славнозвісного Віталія Бутенка, відомого в недалекому минулому як керівника компанії ТОВ «ТЕТ Груп», що фігурувала в «схемному» імпорті електроенергії в Україну з Білорусі, а до цього – комерційного директора ДТЕК.

Так, з самого початку Бутенківська АТ «ЕКУ» спробувала залучити оборотні кошти через банківські установи, бо грошики потрібні були на покупку електроенергії та доступу до перетину.

І тут завдяки адмінресурсу АТ «ЕКУ» отримує ексклюзивні умови. Останнім дефібрилятором стала НАЕК «Енергоатом», яка сама потребує реанімації.

Таке розпорядження (додається) є прямою ініціативою міністра Галущенка, та підставою Першого віце-прем`єр-міністра – міністра економіки України пані Свириденко (оскільки сума поворотної безвідсоткової фінансової допомоги на 500 млн. грн. перевищувала 25% від вартості активів товариства).

І от між АТ «ЕКУ» і НАЕК «Енергоатом» підписується договір (додається) про передачу 500 млн. грн. першому на безоплатній основі для формування оборотних коштів.

Найцікавішим з цього є навіть не те, що НАЕК «Енергоатом» не має на це правових повноважень і відповідних дозволів, а те, що він не може перекрити й власні потреби, залучаючи кредитні кошти на це. Виходить, що кредит, наданий НАЕК «Енергоатом» у травні Укргазбанком у розмірі 1,5 млрд. грн. на закупівлю свіжого ядерного палива Westinghouse виводиться через компанії-прокладки під іншим виглядом.

Але в кінці підписаного договору мікроскопічним підпунктом вказується, що дана позика не має ознак фінансових послуг, тому на неї не поширюється Закон України №2664-ІІІ від 12.07.2001 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків державних послуг», бо на це ж потрібні відповідні дозволи, яких ніхто не має. Учасники регати добре усвідомлюють відповідальність за перебільшення службових повноважень, проте все одно їх перебільшують, намагаючись прикрити фіговим листочком «оголене хазяйство».

Вам може здаватись, що це кульмінація трешу, але ні… це лише його початок.

Як я вище зазначив, основне цільове завдання оборотних коштів – закупівля електроенергії для її подальшого продажу. Але навіщо купувати електроенергію, якщо її можна … взяти даром?

З перших днів НАЕК «Енергоатом» надав виключні права АТ «ЕКУ», законтрактувавши з ними значний обсяг електроенергії за символічну вартість, з відтермінуванням платежу на 6 місяців. Проте, цього виявилось замало. АТ «ЕКУ» додатково скуповувало електроенергію у теплових станції ДТЕКу на різних сегментах ринку, але також за непрямими цінами. Яким боком ДТЕК у цій схемі, запитаєте ви?

АТ «ЕКУ» починає експортувати електроенергію … на торгах НЕКу у збиток собі демпінгують, намагаючись отримати всю пропускну потужність перетину (створюючи де-факто монополію), але зрозумівши дурість свого марнотратства – просто поділили ринок з ДТЕКом. А за кордоном вже чекає «дружній» трейдер, який заздалегідь придбав права на різні трансграничні перетини по багатьох напрямках і, отримавши задешево українську електроенергію, далі продає її на більш дорогі європейські ринки, концентруючи у себе весь профіт. Таким чином, вся маржинальність такого трейдингу осідала в Європі та розподілялась між всіма беніфіціарами такого процесу, а збитки залишались на українських державних компаніях.

Для загального розуміння, витрати АТ «ЕКУ» на доступ до перетину не перекривались різницею цін між спотовими ринками України та країнами Європи, куди продавалась електроенергія, тож обсяги експортного ПСО, яке трейдер-експортер сплачував до Гарантованого покупця (80% від різниці цін електроенергії на ринку Європи і ринку України, мінус витрати на перетин та тарифи ОСП) є заздалегідь оптимізовані.

Загалом, економічні показники роботи АТ «ЕКУ» за той період мають негативне сальдо, відповідно, мова про повернення залучених грошей та сплату відтермінованих платежів НАЕК «Енергоатом» за електроенергію не йдеться …

Тобто в сухому залишку державний трейдер не вів експортну діяльність для отримання максимального прибутку, а виступав лише «перевалочним пунктом» на її шляху до Європи. Якби АТ «ЕКУ», як монопольний державний трейдер, мало на меті отримання максимального доходу на ринках Європи, воно б безпосередньо напряму продавало електроенергію у країни з найвищими цінами за МВт*год.

В черговий раз пройдисвіти пошивають всіх у дурні, бо реальна конкуренція приватних трейдерів принесла б більше коштів державним підприємствам, наситила галузь грошима, підтримала б економіку військового часу, а НАЕК «Енергоатомом» міг би 500 млн. грн витратити на закупівлю критично важливих запчастин та ядерного палива для забезпечення власної роботи.

Але далі ще гірше – ворог бомбить об’єкти інфраструктури, і ось вже з 11 жовтня експорту немає, 500 млн. грн. успішно оприходували, повертати борги не має з чого, але це і непотрібно, про це йдеться і в самому договорі. Так, там, звичайно вказується стандартна умова – повернути кошти до 31 грудня 2022 року, у разі невиконання чого передбачена навіть сплата пені та списання грошових коштів з усіх банківських рахунків позичальника. Але далі йде залізобетонний пункт «Конфіденційність»! І ось він якраз звільняє сторони від будь-якої відповідальності й необхідності повертати позику, бо передбачає, що 10 років (!!!) після закінчення строку дії договору сторони зобов’язуються не розголошувати інформацію по ньому будь-кому, включаючи органи державної влади! Бо усі позовні терміни до того часу сплинуть … Шах і мат!

Тож, фінансова допомога з самого початку планувалась як безповоротна.

І тут, до речі, виникає логічне питання – чому НАЕК «Енергоатом» самостійно не експортував свою електроенергію? У структурі НАЕКа є підрозділ «Енергоатом-Трейдинг», де працюють понад 100 людей, які отримують заробітну платню. Підрозділ, між іншим, створювали з метою отримання прибутку через ефективний продаж електроенергії, в тому числі і на міжнародних ринках.

Здавалося б, команда Деркача, як завжди, справились «на відмінно» — ні грошей … ні електроенергії … ні повернутої позики …

І якщо ви вже допили свій стакан з корвалолом, то варто накапати новий, бо я ще на останок додам …

23.11.2022 під час ракетного обстрілу, який призвів до виникнення надзвичайної ситуації в ОЕС України, «деркачата» примудрились перехитрити самі себе. НАЕК «Енергоатом» припинив виробляти електричну енергію, але не скасував двосторонні договори на її продаж. Таким чином в період з 24-27 листопада НАЕК «Енергоатом» здійснив продаж «повітря», чітко усвідомлюючи неможливість виробітку після відключення. То, що ж в цьому поганого спитаєте Ви?

Загальна вартість створених атомом небалансів складає понад 870 млн. грн., які потрібно сплатити на балансуючому ринку АТ «ЕКУ», отримавши ці кошти з НАЕК.

Щоб не дати передчасно потонути цьому «диво кораблю» було залучено НКРЕКП, яке похапцем прийняло рішення щодо неврахування в обсягах фінансових гарантій створених небалансів і не відправити в дефолт АТ «ЕКУ».

Мені чомусь здається, що наступний аудит енергоринку України доведеться проводити силами ЗСУ, і це буде набагато скоріше, ніж деякі очікують!

ВІКТОР КУРТЕВ, ДЛЯ «ХВИЛІ»

Facebook автора