У Смілі два роки поспіль розкрадались гроші, які мешканці здавали як оплату за теплопостачання. Якби не правоохоронні органи, то така ситуація могла б тривати довго. Бо місцева влада уклала “договір співпраці із приватниками” аж до 2030-го. У листопаді-грудні місто Сміла потрапило на сторінки національних видань. Хоча і не дуже того хотіло. Першою причиною стало те, що сюди вчергове прийшли “холодні” проблеми. Станом на 6 листопада 70 тисячне місто залишилося одним із 4 населених пунктів на всю країну, де не було увімкнено опалення. Опісля тепло то приходило в оселі смілян, то знову зникало. Другий інформаційний привід: зранку 5 грудня у Києві черкаські правоохоронці затримали столичного підприємця та лідера політичної партії “Сила громад” Андрія Карпенка, а крім нього – екс-директора товариства “Сміла Енергоінвест”. Їм оголосили про підозру у привласненні понад 38 мільйонів гривень.
Обидва приводи прямо пов’язані між собою. Бо тепло в Смілі щезло саме через колосальні борги “Сміли Енергоінвест” перед НАК «Нафтогаз», що тягнуться вже не перший рік. Як наслідок, приватне товариство, що має гріти смілян, довгий час не могло отримати ліміти на газ.
Суть схеми: версія прокуратури
Оборудки “Сміла Енергоінвесту” правоохоронці розслідують із грудня 2015 року. Саме тоді поліція відкрила кримінальні провадження за трьома статтями Кримінального кодексу. За версією слідства, схему крадіжки грошей організував столичний бізнесмен і політик Андрій Карпенко за допомогою директора “Сміла Енергоінвест” Дмитра Мельниченка, головного бухгалтера Воропай та інших поки що невстановлених слідством особами.
Правоохоронці твердять, що з початку 2014 до кінця 2016 років основна частина коштів смілян, сплачених за тепло, потрапляли не на розподільні, а на поточні рахунки підприємства, звідки їх вже можна було вивести собі в кишеню. Що врешті і призвело до заборгованості за спожитий газ.
У жовтні 2013 року службові особи ТОВ “Сміла Енергоінвест” відкрили рахунки у АТ «Місто Банк», прописаному в Одесі. Після чого внесли зміни в квитанції про сплату за надані послуги: замість рахунку із спеціальним режимом, були вказані рахунки, відкриті в банку. За два роки на рахунки в АТ “Місто Банк” надійшли кошти за надані послуги з постачання теплової енергії від смілян на 33,54 млн грн. Далі ці кошти перейшли на рахунок відкритий TOB “Комунальні системи України” у ПАТ «Укрсоцбанк».
Згідно з текстом ухвали Придніпровського райсуду, черкаська поліція стверджує, що ці кошти були використані посадовцями товариства “на власний розсуд”. У результаті афери, кошти споживачів не надходили на рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу. Слідчі повідомляють, товариство продовжує приймати платежі від споживачів на рахунки в банку, порушуючи Закон. Крім того продовжується перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки засновника ТОВ “Сміла Енергоінвест” – ТОВ “Комунальні системи України” в якості поворотної фінансової допомоги, інформаційної підтримки та реклами, консультаційного супроводу та моніторингу ринку. Також кошти йдуть на рахунки ТОВ “Лізингова компанія Матриця”.
Ці платежі містять ознаки безтоварних операцій, внаслідок яких кошти незаконно переводяться у готівкову форму. Правоохоронці роблять висновок, що “Сміла Енергоінвест” буде продовжувати направляти квитанції споживачам для оплати послуг теплопостачання з реквізитами розрахункових рахунків та продовжувати перерахування отриманих від споживачів за послуги теплопостачання коштів на рахунки ТОВ “Комунальні системи України” та ТОВ “Лізингова компанія Матриця”. Станом на грудень 2017 року загальна сума заборгованості “Сміла Енергоінвест” перед НАК “Нафтогаз” сягнула 85,6 мільйонів гривень.
Звідки взялась «Сміла Енергоінвест»?
Історія почалась ще 7 років тому. Практично одразу після приходу до влади Януковича, місцева влада піддалась на “вмовляння” з Києва і віддала теплопостачання міст в приватні руки. 5 травня 2010 року у Смілі було укладено договір про спільну діяльність між 4 юридичними особами: товариством “Сміла Енергоінвест”, КП “ВодГео”, КП “Смілакомунтеплоенерго” та державним підприємством «Агентство розвитку житлово-комунального господарства». За умовами договору “Сміла Енергоінвест” до 5 травня 2013 року отримала в користування потужності комунального постачальника тепла – 23 котельні, що опалюють 213 будівель в Смілі. Згодом цей термін продовжили до травня 2030-го.
Судячи із одного рішення суду, яке легалізовувало продовження договору – оплата за користування комунальним майном до 2030-го складала всього лиш 6 мільйонів гривень.
Цікава цифра для порівняння із 38 мільйонами, які щезли всього лиш за два роки. На момент укладання договору, гендиректором однієї із сторін, Державного підприємства “Агентство розвитку ЖКГ”, був вище згаданий Андрій Карпенко. Згідно з інформацією порталу Уoucontrol, товариство “Сміла Енергоінвест” засноване 21 квітня 2010 року, тобто за два тижні до підписання договору із міською владою Сміли.
До квітня 2012 року товариство мало статутний капітал всього в 1 тисячу гривень. Станом на сьогодні він збільшений до 1 мільйону гривень. Засновником і власником товариства є київське ТОВ “Комунальні системи України”, засноване так само в квітні 2010 року. Співзасновниками “Комунальних систем України” є ТОВ “Агентство муніципального господарства” та ТОВ “Центр Комунального господарства”, що прописані в Києві. Засновник “Агентства муніципального господарства”, що існує з липня 2008 року – кіпрський офшор ALVIRANDA HOLDING LIMITED. Свого часу Агентством керував все той же Андрій Карпенко. Це товариство розпочинало із рекламної діяльності, опісля торгувало пальним, станом на сьогодні – здає в оренду власне майно.
Що цікаво, в 2010-2011 роках номінальним власником ТОВ “Агентство муніципального господарства” була Інна Крамаренко. В той час вона була співробітницею Концерну «Укргаз», де раніше на керівних посадах працював Карпенко. Як писала вона в своєму резюме, окрім іншого, на цій посаді вона займалася оформленням договору про спільну співпрацю підприємств в комунальній сфері в Смілі. Власником 98% “Центру комунального господарства”, що зареєстроване в лютому 2010 року, є все той же кіпрський офшор ALVIRANDA HOLDING LIMITED. Зараз директором ТОВ “Центр комунального розвитку” значиться однопартійка Карпенка Ксенія Амурова. За керівництва ним державного «Агентства розвитку ЖКГ», вона була керівником відділу по роботі з регіонами.
Для українського Реєстру реальним власником кіпрської ALVIRANDA записали жительку Донецька, якусь Юлія Мартинова, що також є бенефіціаром ще ряду пов’язаних між собою товариств, в тому числі фірми-близнюка смілян – “Шепетівка Енергоінвест”. Разом із тим кіпрський реєстр цієї людини не фіксує, а відтак можна вважати, що роль Мартинової є цілком номінальною, а єдиною її перевагою є місце прописки – Донецьк, куди важко поткнутись українським контролюючим органам. Зараз, за інформацією прокуратури, Мартинова покинула межі України. Повернемося до “Сміла Енергоінвест”. До листопада смілян очолював досвідчений менеджер «мережі» Володимир Сарнацький, який також до вересня цього року був управлінцем “Комунальних систем України”, а до вересня 2016 – очолював «Шепетівка Енергоінвест». Нині фірмою керує Андрій Ляхов.
До речі, співпраця міськради з “Енергоінвестом” не заладилася із самого початку. У 2011-2012 роках в поле зору правоохоронців втрапив тодішній директор підприємства, уродженець Запорізької області Віталій Петрушенко. Його судили за зловживання службовим становищем та службове підроблення. Тоді йшлося про незаконний перерахунок 1,4 млн грн за хімічне промивання котлів, за роботи, які фактично виконані не були. У жовтні 2012 року Смілянський міськрайонний суд визнав директора винним, проте звільнив від відбування призначеного основного покарання з випробувальним терміном. Коротко згадаємо про “товаришів по нещастю” для Смілян. У «списку Зубка» щодо міст-боржників пліч-о-пліч із холодною Смілою опинилися і 40-тисячна Шепетівка, що в Хмельницькій області. Так, брат-близнюк смілянських тепло постачальників «Шепетівка Енергонівест» заборгував «Нафтогазу» 52 мільйони гривень. Товариство зараз очолює однопартієць Карпенка Олександр Пустовойт.
Хто такий Андрій Карпенко
Пам’ятаючи, як зароблялись статки в часи Януковича, коли до корупційних схем тебе допускали лише за умови, що ти грав у “командну гру” – можна бути впевненим, що і Карпенко отримав «дозвіл на діяльність» від старших товаришів. Тим паче, що очолити державне підприємство «Агентство розвитку ЖКГ» уже у квітні 2010 року неможливо було без протекції. Натяків про те, хто ці старші товариші можна знайти достатньо.
Перший. Як зазначається в журналістських розслідуваннях, на початку двотисячних він був помітним гравцем на енергетичному ринку: контролював кілька облгазів та концерн “Укргаз”, які згодом перейшли до Дмитра Фірташа. Другий – “Місто банк”. Усе-таки вибір банку для обслуговування настільки делікатних оплат – річ непроста. Нагадаємо, що банк належить одному із найближчих бізнес-соратників Фірташа – народному депутату від «Волі народу» Івану Фурсіну.
Третій. Саме Іван Фурсін просив передати Карпенка йому на поруки, аби той не поневірявся у СІЗО. Принагідно. Історія про “брання на поруки” – це окремий міні-серіал. Близько 9 години ранку 5 грудня черкаські оперативники затримали у столиці Карпенка і оголосили йому підозру за ст. 27, ч. 5 ст. 191. Згідно з офіційним прес-релізом, йдеться про привласнення 38,5 млн грн. Пізніше, у суді прокурор Луговський пояснив, що це загальна сума коштів, яка була перерахована на три розрахункові рахунки. 7 грудня суд почав визначати запобіжні заходи затримання, Фурсін попросив відпустити Карпенка на поруки. Судді, вочевидь, було складно прийняти рішення, тому суд затягнувся до ночі. Після півночі, вже 8 грудня, суддя Придніпровського райсуду Черкас Дунаєв розпочав зачитувати ухвалу (текст ухвали ТУТ), якою передавав Карпенка на поруки нардепу від “Волі народу” Івану Фурсіну. Черкаські активісти, які були присутні на засіданні, не дали дочитати документ і заблокували засідання. Блокада, яка супроводжувалася доволі різнобічними оцінками і коментарями зі сторони і прес-служби суду, і управління поліції тривала до вечора наступного дня. Після чого Карпенко таки опинився на волі.
Наразі судовий процес триває. У понеділок Апеляційний суд області частково задовольнив скаргу прокуратури на рішення суду першої інстанції і змінив Карпенку міру запобіжного заходу, призначивши заставу у 5 мільйонів. До речі. зазначимо, після одного із судових засідань, відповідаючи на питання журналіста, Карпенко заявив, що немає відношення до “Сміла Енергоінвест”. Якщо дивитись на всіх офіційних осіб оборудки, то його прізвища справді немає. Однак слідство, на відміну від журналістів, має й інші способи здобування інформації – від прослушки до допитів. Паралельно із Карпенком слідчі дії також проводяться щодо екс-директора “Сміла Енергоінвест” Дмитра Мельниченка. 7 грудня суд обрав йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 7 січня. Того ж таки 7 грудня у рамках розслідування цього ж кримінального провадження ухвалою Придніпровський райсуд арештував майно, яким користується ТОВ “Сміла Енергоінвест”. Суд заборонив службовим особам товариства здійснювати будь-які дії, пов’язані з відчуженням, передачею, продажем чи знищенням майна. Доля бухгалтерки, яка фігурує в кримінальних провадженнях як учасник схеми наразі невідома. Інформації про неї в судових реєстрах немає, а в прокуратурі повідомляють, що її місцезнаходження не встановлено.
Замість епілогу
Залежно від “зірковості” підсудного і «вартості» його злодіянь, судові справи можуть відтерміновуватися і тягнутися роками. Як буде із Карпенком, поки що сказати важко, так само, як і точно відповісти на питання, чому підозру йому оголошено саме зараз. Відомо, що в нашій країні ніщо не відбувається просто так. Відповідь на це питання ми побачимо, слідкуючи за перебігом судових засідань по справі. Що ж до міста Сміла, то після затримання Карпенка, ввечері 5 грудня, депутати міської ради зібралися на позачергову сесію, де проголосували за розірвання угоди із “Сміла Енергоінвест”. Місцеві жителі кажуть, що наразі тепло в їхніх оселях не зникає. Але разом з тим мусимо нагадати містянам, що якби 2010 року місцеві депутати не піддались “нагину з Києва”, то цієї історії не було б. Тому про всяк випадок нагадаємо список усіх депутатів каденції 2006-2010.
Сергій Макаренко, «Інфоміст»
