Олександр Вілкул – політичний клоун чи історичний цинік?

Дивлячись на заходи, присвячені до Дня пам’яті та примирення у західних країнах, які відбуваються без політичної символіки, без піару на кістках загиблих у Другій світовій війні, без лозунгів “можем повторить” і тому подібного, розумієш, що наші “опозиційні сили” давно забули про базові моральні цінності, завдяки яким існує увесь цивілізований світ.
Так сталося, що 9 травня в нашій країні з кожним роком стає все більш заполітизованою датою. І усім відомий Олександр Вілкул не стоїть осторонь цього процесу. Задля свого власного піару він уміло підкидає дрова у полум’я політичної боротьби на фоні цього дня.
У ефірах своїх кишенькових ЗМІ Вілкул годинами може розповідати про сакральність і святість такого важливого для усього народу свята, а на ділі ми можемо побачити лише грубу, дешеву та аморальну гру для красивої картинки. Заявляючи про свої “великі” справи для людей, про необхідність миру у країні, народний депутат від Опоблоку вважає, що всі його “великі” справи на початку 2014 року вже забуті. Але все ж існують такі люди, які волею-неволею їдуть на проплачені мітинги, під час яких постійно відбуваються провокації зі сторони тітушек-вілкулоїдів. Повелися люди на шабаш Опоблоку і на цей раз.
Використовуючи свої політичні та адміністративні зв’язки, Вілкул із усієї області привіз до Дніпра своїх “чесних виборців” на “ вєлікій празднік побєди”.
Після того, як вони начіпили на палиці своїх померлих родичей-ветеранів Другої світової війни, отримали установки та вишикувались у колону, навколо одразу почали з’являтися молодики спортивної статури з помаранчевими стрічками на одязі. У цей день грошей на них не пожаліли.
Коли колона, усіяна партійною символікою Вілкула та стрічками, які стали символом тероризму в Україні, підійшла до Монументу Слави, місцеві активісти з метою запобігти піару на кістках попросили прибрати прапори та помаранчево-чорні стрічки. Дідусі та бабусі, які тримали у руках біло-сині прапорці одразу ж заховали їх, але дехто із колони нахабно почав прориватися із провокативними лозунгами. До них одразу підключилися і “браві” молодики із помаранчевим стрічками, які служили розпізнавальними знаками у вілкулоїдів в той день. Тітушки почали кидатися на активістів та провокувати натовп, прикриваючись кордоном із поліції. Коли градус напруги підійшов до критичного рівня, “гвардійці” Олександра Вілкула, скориставшись моментом, пустили у хід свої бійцівські навички, підсумком чого стала бійка “усіх проти всіх”. Активісти, яких було у декілька разів менше, були побиті та розпорошені. Адепти Вілкула були у захваті від розбитих голів ветеранів АТО та посилали овації у бік тітушек та поліції.
Прорвавши стрій, колона опоблоку під прикриттям рушила далі. З’явився в ній і головний клоун цього цирку-шапіто. “Народний” депутат відгородився від людей кордоном із своїх амбалів-тілоохоронців та тітушек у тактичних рукавицях, готових до чергової бійки із злими “фашистами”, які не дають чесним громадяним вшанувати пам’ять загиблих. Ось тільки вшановувати нікого не збиралися. Увесь процес покладання квітів зайняв у Вілкула 15 секунд — достатньо для фотографії та сюжету про телевізору. Добре, що хоч у цей раз квіти залишив біля меморіалу.
Після показухи Саша у супроводі своєї гвардії відправився продовжувати вшановувати дідів у ресторан одного із отелів Дніпра.
І що ж ми маємо як підсумок? Цинічність Вілкула та його спекуляція історичними датами в котрий раз призвела до загострення ситуації у місті. Зігнавши в одне свідків американської окупації України, тітушек із установкою бити всіх, хто не з ними та видавши їм свою партійну символіку, Олександра Вілкул вкотре дає зрозуміти, що його єдиний спосіб бути поміченим серед політичної еліти це бути організатором кривавих провокацій та примітивна гра на настроях маргіналів.