Бобков, Немсадзе и другие..

Як то кажуть, не минуло й півроку…

“ЗМІ” “ДНР” та “Новоросії” в особі тамтешнього сайту “Комітет” вельми незграбно спробувало спростувати інформацію, викладену в моєму журналістському розслідуванні “Східний глухий кут. Що спричинять нові розклади в “ДНР”?”, а заодно зайвий раз, напередодні “особливого статусу”, розпіарити одного з героїв моєї статті, колишнього нардепа-регіонала з Донецька Олександра Бобкова. Ось оригінал цього шедевра творчої донецької думки — “Александр Бобков: «О Захарченко, Ахметове и Януковиче»http://komitet.net.ua/article/155722/

Ніде правди діти, потішили моє самолюбство своєю пильною увагою, дурилки картонні! 3:) Адже до цього моменту моє прізвище фігурувало у них головним чином у всіляких розстрільних списках та на сайтах різних “народних трибуналів”. Зачепило, значицца! І недарма…

Повністю мою статтю можна прочитати тут: /…/vostochnyij-tupik-chto-povlekut-za-so…/ Вона дуже об’ємна, але багато що пояснює людині, далекій від тамтешніх реалій. По телеку про це не покажуть.

Нагадаю, що в моєму матеріалі від березня поточного року акцент ставився на те, що на ролі “сірого кардинала” від так званих “старих донецьких еліт” Ахметова давно посунув Бобков. В нього і взяв інтерв’ю сайт, яким з середини 2000-х керує нинішній “депутат Народного Совєта ДНР”, до недавнього минулого “міністр пропаганди” Олександр Хряков, а в ті роки — головний ідеолог маргінального руху “Україна без Ющенка” і, за сумісництвом, голова Донецької обласної Спілки підприємців малого та середнього бізнесу.

Зазначу, що до початку війни в Донбасі напевне найбільш проросійський сайт в Україні “Комітет” фінансувався (як і створювався) на особисті кошти одіозного Бориса Колесникова, які регулярно передавалися на руки Хрякову через заступника мера Донецька з питань торгівлі — Геннадія Ткаченка. Також, як фінансувався завжди особисто Колесніковим і сайт “КІД”, відомий в регіоні під жартівливим прізвиськом “Задолбасс” (http://zadonbass.org/).

Насправді прісне і тупувате інтерв’ю, але… Загалом, примуси дурня Богу молитися… Хотіли як краще, а вийшло як завжди… 3:)

Нинішній куратор “ДНР”, як від донецьких еліт, так і від хуйловского радника Суркова Олексанр Бобков в інтерв’ю поділився старим фото (скоріше за все, з особистого архіву ), на якій він зображений поруч з найкривавішим катом новітньої історії України, лідером ОЗУ кілерів — Гіві Немсадзе (“Папою”). Того самого, сліди якого шукали “орли” “Термінатора” Луценка в 2005 році в донецькій резиденції “Люкс” Ріната Ахметова, коли там відбувався обшук. Немсадзе, правда, тоді не знайшли, а наїзд на Ахметова, як відомо, закінчився пам’ятним “чаюванням” Юрка з Ринатом. Зате згодом розкопали в штольнях 57 трупів, вбитих цим ОЗУ на замовлення Донецького клану, починаючи з середини 90-х і закінчуючи початком 2000-х. Уже при президенті Януковичі всі три десятка членів ОЗУ на чолі з їх лідером були передбачувано відмазані від правосуддя Київським райсудом Донецька з подачі тодішнього заступника Генпрокурора Пшонки Рената Кузьміна. Про все це я докладно написав тоді, у вересні 2010-го в своїй статті для Радіо Свобода “Донецької мафії більше не існує. Де-юре…” http://www.radiosvoboda.org/content/article/2160051.html

Але найцікавіше журналістське розслідування по банді Немсадзе, яке дає повне розуміння цієї ОЗУ, я написав трохи пізніше. Пропоную ознайомитися з ним тим, хто тоді не прочитав:http://www.radiosvoboda.org/content/article/2335644.html

До речі, саме бандюки Бобкова та Немсадзе приїжджали до столиці викрадати, катувати і вбивати активістів Майдану, таких як Юрій Вербицький та Igor Lutsenko, взимку 2014 року. Звичайні тітушки для таких цілей не годилися. Про місце та статус Немсадзе сьогодні, в “ДНР” я також дещо писав: http://www.ostro.org/blogs/furmanyuk/160373/

Більш того, Бобков в інтерв’ю “Комітету” фактично визнав свій зв’язок не тільки з “главою ДНР” Захарченком і головним “податківцем” Тимофєєвим (“Ташкентом”), але і з донецькими олігархами проросійського спрямування Орловими, активи яких чомусь ніяк не бажає розкуркулювати ні “істинно народний уряд молодої республіки”, ні правоохоронці “нової України” Порошенка. Хоча Орлови періодично курсують з території вільної України в окупований Донецьк і назад. Як і сам герой моєї статті і інтерв’ю “новороському ЗМІ” — Олександр Бобков. Зокрема, рік тому його бачили в самому центрі Києва — у метро ”Арсенальна”.

Але то вже таке — ясна річ, що відверто колаборантській владі у Києві не цікава боротьба з окупантами. А ось фото я збережу для історії. Хочеться вірити, що колись воно все ж таки ще стане в нагоді…

На першому фото: Донецьк, 1978 рік. Гіві Немсадзе — другий ліворуч, Олександр Бобков — в центрі.