Подарунки для прокурора

Поважним людям — лише найдорожче. Військовому прокурору сил АТО Костянтина Кулику подарували аж два такі подарунки. Дві квартири на 400 квадратів в елітному житловому комплексі. Цікаво і хто дарував, і звідки на них кошти.

Першу квартиру на 13 поверсі елітного київського житлового комплексу “Дипломат-Хол” на Жилянській, 59 Костянтин Кулик отримав як презент у 2011-му від мами, Світлани Василівни. Офіційно квартиру й досі записано на неї, щоб синові Кості не довелося вказувати цінну нерухомість у обов’язковій декларації про майно держслужбовця.

Та тільки живе прокурорська мама не у київських апартаментах, а під Харковом, у містечку Коротич.

СВІТЛАНА КУЛИК, мати військового прокурора сил АТО:

— Без комментариев. Не надо было вам даже по такой погоде ехать. Тем более, у нас все с гриппом. Я даже не хочу.

Офіційно подарунок мами сину-прокурору коштував понад 800 тисяч гривень, або сто тисяч доларів за тодішнім курсом. Та навіть після двох років війни і значного здешевлення нерухомості продати мамин презент прокурор міг би вчетверо дорожче – за 410 тисяч доларів.

Не зрозуміло, чому прокурорська мама відмовляється давати коментар. Адже вона – власниця потужного бізнесу, який дає мільйони! Компанія Світлани Кулик, “Будівельний центр Аюдар”, часто вигравала державні тендери. І так само часто опинялася в епіцентрі неприємних скандалів. Наприклад, у 2014-му підприємство зробило невдалу спробу зайнятися вугіллям.

«Вугілля залізниці на 100 мільйонів гривень збирається постачати “прокладка” менеджера екс-працівника “Укрзалізничпостачу”.

Видання «Наші гроші»

Син засновниці, Костянтин Кулик, якраз очолював управління прокуратури зони АТО, через яку йде вугілля із окупованого Донбасу. Тоді на цей факт не звернули уваги. Помітили інші ознаки афери, і Антимонопольний комітет зобов’язав скасувати угоду із компанією прокурорської мами.

Справжня бізнесвумен Світлана Кулик, мама військового прокурора сил АТО Костянтина Кулика, живе під Харковом, а її компанія, що заробляє мільйони, за іронією долі, знаходиться у Києві, напроти міської прокуратури на Тверській, 6.

Цікаво, який офіс у прокурорської мами. Має бути чималий.

Дивно, але охорона каже, що ніякого офісу в “Аюдару” на Тверській, 6 ніколи не було. Ось ця невеличка поштова скринька без назви і є офіс компагнії “Аюдар”, яка бере участь в тендерах на сотні мільйонів бюджетних гривень.

Буквально за кілька днів до призначення на нову посаду – військового прокурора сил АТО – Костянтин Кулик отримав ще один не менш приємний подарунок. Це була сусідня з маминою квартира на 13 поверсі “Дипломат-Холу”!

Попередній власник квартири на 250 квадратів на Жилянській 59 — Гіві Миколайович Макшеєв. Макшеєв — фігурант гучної кримінальної справи, пов’язаної з «Укрзалізницею». Державне підприємство заплатило його фірмі майже 16 мільйонів гривень за повітря.

Макшеєва затримали у квітні 2011-го і вже за три місяці відпустили під заставу, а кримінальна справа ніяк не вийде на фінішну пряму.

Квартиру на Жилянській, 59 Гіві Макшеєв придбав у вересні 2010-го. Це сталося після того, як державне підприємство “Укрзалізничпостач” розплатилося за фактично неотриману продукцію.

З червня 2012-го по квітень 2013-го старшим прокурором відділу захисту інтересів держави та протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України був Костянтин Кулик. Він не міг не чути про справу Макшеєва, який згодом зробить йому дорогий презент.

Подарунок від Макшеєва прокурор одразу віддав в іпотеку своїй громадянській дружині, Ірині Німець, як заставу за борг бізнемена Ігоря Бутанова. Бутанов — власник компаній “Союз-Експо” і “Союз-Дортранс”. Поки прокурор Кулик наглядав за законністю на транспорті, ці компанії заробили 276 мільйонів гривень на контрактах з «Укрзалізницею». А коли прокурор змінив профіль роботи, фортуна відвернулася від них, і вони почали процес ліквідації.

Легко простежити, що обидва наддорогі подарунки прокурору Костянтину Кулику пов’язані з «Укрзалізницею». «Слідство.Інфо» з’ясувало, що історія успіху військового прокурора АТО теж починалася з цієї державної компанії.

Вперше прокурор Кулик засвітився на темі Укрзалізниці ще у 2005-му. Тоді після загадкової смерті екс-міністра транспорту Георгія Кирпи виявилося, що із держпідприємства розікрали сотні мільйонів гривень. Кулика призначили керівником слідчої групи, яка розбиралася у складних схемах.

Микола Єременко — колишній слідчій прокуратури та СБУ. Під час розслідування долі вкрадених із залізниці мільйонів працював адвокатом захисту.

МИКОЛА ЄРЕМЕНКО, адвокат:

— Один епізод був — 260 мільйонів гривень, це один епізод лише, які було перераховано з різних залізниць у благодійницький фонд “Артеміда”.

У процесі розслідування з’ясується, що фонд акумулював кошти, які потім використовувалися для фінансування не зовсім законних операцій. Гроші фонд отримував, зокрема, й від регіональних залізниць. Це – самостійні юридичні особи.

Однак керівник слідчої групи Генпрокуратури Кулик наказав затримати головного бухгалтера «Укрзалізниці» Надію Соколовську. Хоча за своїми повноваженнями та взагалі не могла розпоряджатися коштами інших підприємств. До того ж – щойно пережила важку операцію через онкологічне захворювання.

МИКОЛА ЄРЕМЕНКО, адвокат:

— Він не допускав мене протягом чотирнадцяти днів, там в мене точно єсть, до підзахисної. Тоді першим заступником генерального прокурора був Вінокуров. Вінокуров особисто підняв трубку, значить, навтикав. І тільки після цього Кулик соізволив нам видати дозвіл на побачення.

Адвокату вдалося довести непричетність своєї підзахисної до крадіжок. Незабаром він знову зіткнувся з амбітним прокурором Куликом, і знову через гроші «Укрзалізниці».

МИКОЛА ЄРЕМЕНКО, адвокат:

— Гроші пішли з Укрзалізниці, назад вони не повернулися — Кирпи не стало. І власниками цих грошей залишилися, по суті, конвертатори.

21 липня 2009 року, о десятій ранку, на виході із власної квартири двома пострілами – в груди і в голову – вбили Сергія Петошина, перевізника одного із конвертаційних центрів, де відмивали гроші «Укрзалізниці». Слідчий Кулик заарештував колишнього роботодавця Петошина Бориса Горбенка. Та згодом виявилося, що Кулик і Горбенко мали серйозний конфлікт за рік до смерті Петошина. Цей факт зафіксовано в ухвалі Апеляційного суду від 24 квітня 2012 року. Горбенко стверджує, що тоді Кулик викликав його на зустрічі і шантажував при свідку.

«Кулик прийшов у ресторан. Приніс кілька томів кримінальної справи… став розповідати, що Горбенко проходить свідком у справі, а може стати обвинуваченим… Але цього можна уникнути, якщо він, Горбенко, заплатить Кулику і адвокату 15 тисяч доларів».

МИКОЛА ЄРЕМЕНКО, адвокат:

— Залишилося в матеріалах кримінальної справи сам механізм, коли цей адвокат пояснює, як вони працюють із Куликом, як вони заробляють на хабарях. Там є аудіозаписи і є протоколи огляду. Тобто це є процесуальний документ.

Слідча група на чолі з Куликом так і не змогла довести, що Горбенко був власником конвертаційного центру та що він хоч якось причетний до смерті свого колишнього водія Петошина. Та він провів в СІЗО 2,5 роки. Справа зрушила з місця лише тоді, коли з’явився інший слідчий. Він написав запит про перевірку доказів щодо свідчень Горбенка проти прокурора Кулика.

МИКОЛА ЄРЕМЕНКО, адвокат:

— Запит лишився. А відповіді ніякої.

Отже, прокурор не боїться діяти жорстко. Це зараз відчуває на собі харківський активіст Олександр Ружанський, якого судять в Артемівську. Після того, як Ружанський звинуватив військового прокурора зони АТО в корупції, йому одразу погіршили умови перебування в СІЗО.

— Меня переселили в камеру, где нет воды. Просто нет воды. Окна закрыты. Окна не проветриваются. Смыть после себя нечем, руки помыть нечем.

Навіть незалежні адвокати, які працювали з полоненими, кажуть, що подібне ставлення до арештованих в СІЗО – це безпрецедентний випадок.

ВІТАЛІК ПОГОСЯН, адвокат:

— Когда я работал с пленными, когда они рассказывали, что у них в камерах была просто техническая вода. А здесь даже простой воды не было у человека в камере. Он имеет полное право подавать заявление в Европейский суд по правам человека о признании нарушения статьи третьей конвенции, а это именно пытки.

Лише після публічного розголосу Олександра Ружанського перевели до іншої камери. Суддя відмовилася звільнити його з-під арешту, щоб він не вплинув на свідків, які звинувачують його в нападі. Один з них, Олександр Стефаненко, переховується від міліції. Інший – горою стоїть за прокурора.

Суд не випустив Ружанського з СІЗО, хоча в нього літні батьки і дружина з немовлям. Натомість задовольнив клопотання прокуратури подовжити арешт до чотирьох місяців.

Тим часом Головний військовий Прокурор України АНАТОЛІЙ МАТІОС, попри обіцянки покарати корупціонерів, відмовляється коментувати статки військового прокурора АТО.

— Нет, спасибо. Отправляйте запрос, я отвечу.

Тим часом восьмициліндровий Land Cruiser Костянтина Кулика зник з-під прокуратури АТО в Краматорську і переїхав у паркінг «Дипломат-Холу» в Києві. Бо хтось може не дочекатися, коли з історії про походження прокурорських статків знімуть гриф “таємно”.

Олександр Курбатов, Слідство.Інфо