10 вересня 2015 року Житомирська обласна Рада, більшістью голосів (65 депутатів) прийняла рішення №1636 “Про звернення депутатів обласної ради до міських, селищних та сільських рад області щодо заборони використання вибухівки марки „Ера”.
Про те, незважаючи на думку народних обранців, деякі гірничо-добувні підприємства продовжили використання забороненної на теріторії Житомирщіни вибухівки “Ера”.
Окрім того, на адресу Голови Житомирської обласної Ради надійшов лист від керівників кар’єрів, де широко застосовується “Ера”, з вимогою скасувати рішення №1636, про заборону використання вибухівки “Ера” на території Житомирщини.
6 жовтня 2015 року в прес-центрі Житомирської ОДА відбулося обговорення ситуації з депутатами, представниками громадськості, екологами області, науковцями з питань вливу використання утилізованного ракетного палива на довкілля, представниками кар’єрів та представниками виробника вибухівки “Ера” – ДП НПП Павлоградського хімічного заводу (Дніпропетровська обл).
Незважаючи на кольорові слайди з зображенням складних хімічних формул та безліч сертифікатів, представники виробника вибухівки “Ера” не змогли відповісти на конкретні питання:
— чи використовується компоненти утилізованного ракетного палива від ядерних ракетоносіів РС-22 при виробнитстві вибухівки “Ера”?
— чому в технічних умовах(ТУ) на вибухівку “Ера” присутні компоненти твердого ракетного палива, а в заключеннях санепідемологічної експертизи — вони “зникли”?
— чи є достатнім доказом приналежність Павлоградського хімзаводу(ПХЗ) до держаного підприємства – фактом прозорості та об’єктивності наданих документів? Адже формування тарифів на газ для населення державною компанією Нафтогаз і досі викликає більш запитань, чим відповідей…
— чому рішення Криворізькоі міської Ради №1127 від 28.03.2007р про заборону використання вибухівки “Ера” на терріторії міста Кривий Ріг (де розташована найбільша кількість гірничо-збагачувальних комбінатів та шахт) досі не оскаржено в суді? Нема чим заперечити?
— чи присутній алюміній в компонентах вибухівки “Ера”?
— чому представники виробника вибухівки “Ера” навідріз відмовляються від незалежного і всебічного аналізу хімічних наслідків використання “Ери”на гранітних кар’єрах Житомирщини, прикриваючись сумнівними сертифікатами з розбіжностями з технічними умовами та санепідеміологічними заключеннями?
— чому технічний директор Павлоградського хімічного заводу Устименко Е.Б. в опублікованій статті «Наукового вісника»(№5, за 2008р) «К вопросу об экологических последствиях утилизации ракетных двигателей твердого топлива методом взрывания» зробив висновок: «В целом, выполненная оценка экологических последствий показывает, что применение методов взрывания при ликвидации ракетных двигателей твердого топлива от межконтинентальных баллистических ракет РС-22 – является НЕПРИЕМЛИМЫМ для условий Украины»? А тепер намагається довести що, це все стало нешкідливим…
Давайте звернімось до історії виникнення проблеми.
Утилізація ТРП МБР РС-22 на потужностях ПХЗ здійснюється в рамках міжнародних зобов’язань України щодо скорочення і ліквідації стратегічних озброєнь, а також держпрограм з ліквідації МБР РС- 22 і утилізації ТРП МБР РС-22.
Але, як то кажуть – є нюанси…
Свого часу павлоградські хіміки виробляли ракетне паливо для міжконтинентальних ракет дніпропетровського «Південмашу» і споряджали вибухівкою різні типи хв, торпед і авіабомб.
А в кінці 90-х, відповідно до українсько-американською програмою зменшення ядерної загрози, ПХЗ взявся за утилізацію 87 ступенів від 29 міжконтинентальних балістичних ракет РС-22(SS-24), що стояли на бойовому чергуванні в Україні або перебували у провадженні.
Згідно з цією програмою ПХЗ за допомогою генпідрядника американського уряду — корпорації Washington Group International (WGI) — розробив дослідну установку з утилізації твердого ракетного палива в емульсійну вибухівку, яка призначалася ГЗК і будівельним кар’єрам.
Проте потім фінансування промислової установки було американцями зупинено з міркувань безпеки. Замість переробки ракетного палива у вибухівку вони запропонували його спалювати, а керівництво ПХЗ та Національного космічного агентства, якому підпорядкований завод, на це не погоджувалися.
Спостерігачі в таких розбіжностях бачили все що завгодно, аж до підступів «світової закуліси», але факт залишається фактом: гроші на переробку американці стали «затискати».
Створення повноцінного комплексу з утилізації ракетного палива, а також гексогеносодержащіх боєприпасів, гранат, мін і стрілецьких боєприпасів, утилізація яких досить дорога, павлоградські хіміки оцінили в 500 млн грн. Очевидно, що у держави таких грошей немає, і останнім часом не тільки чиновники, а й дніпропетровські творці цих ракет схилялися до того, що паливо все ж потрібно спалювати.
В 2014р на програму утилізації ТРП на ПХЗ з бюджету України спрямовано 140млн грн., в 2015 заплановано вже 250млн грн.(!) Більш важливіших напрямків мабуть в України не знайшлось…
І тут з’явились «бізнес ідеї» у керівників ПХЗ: а чому б не скористатись умовно «безкоштовною» сировиною – утилізованим ТРП за державні кошти, та не спрямувати її на комерцію: виготовлення вибухівки «Єра» та реалізація через комерційні компанії, створені під цей проект?
Так би мовити, «освоїти» державні кошти…
Таким чином, через компанії ДП«Карпативибухпром», ТОВ«Техрозробка», ТОВ«Євровибухпром» з ПХЗ пішла повним ходом реалізація, чи то пак «утилізація» відходів твердого ракетного палива на родовища граніту та вапняку Західної та Центральної частини України, звісно під підкриттям Державної та Міжнародною програми зменшення ядерної загрози.
Тепер про ці компанії.
ДП«Карпативибухпром» (м.Івано-Франківськ) було приєднано до ДП НВО «ПХЗ» в 2006 році для розширення географії збуту вибухівки «Ера».
На той час підприємство виконувало буро-вибухові роботи на понад 40 кар’єрів Західної України. Звісно, через «кишеньковий» вибухпром легше збувати утилізоване ТРП у «Ері».
ТОВ«Техрозробка», являючись власником ліцензії на розробку одного з великих родовищ граніту в м.Коростень, довгий час співпрацювало з компанією «Юнігран-Сервіс»(м.Малин, Житомирської обл.) та «Західукрвибухпром» (м.Житомир), закуповуючи їх емульсійні вибухівки.
Але з осені 2014 року раптом виникає новий вибухпром – ТОВ«Євровибухпром»(м.Житомир) і активно пропонує свої послуги з використанням вибухівки «Ера».
Хто стоїть за цими компаніями?
В 2013р в результаті гучних рейдерських дій на Коростеньський щебзавод (ТОВ«Техрозробка») приходить новий власник і приводить з собою нову «молоду команду» та нових постачальників вибухівки – ПХЗ.
Восени 2014 року з компанії «Західукрвибухпром» звільняється все керівництво – від директора Бежевця Володимира Павловича, головного інженера Замиги В’ячеслава Олександровича, замісника по виробництву Литвина Михайла Дмитровича – до маркшейдерів та механіків.
Щож спонукало працівників «Західукрвибухпрому» змінити місце роботи, де кожен з них виріс з робочих спеціальностей – до керівних?
Відповідь проста – вже з весни 2014 року засновується ТОВ«Євровибухпром» і в ньому отримується друга(!) зарплатня вищепереліченими посадовими особами.
А одним з засновників ТОВ«Євровибухпром» виявляється … так — директор «Західукрвибухпром» Бежевець В.П… А фінансує оборотними коштами цю компанію новий власник Коростеньского щебзаводу.
Як то кажуть – «повний абзац»!
Виходить, метою створення ТОВ«Євровибухпрому» було намагання «втопити» небажаних конкурентів на вибуховому ринку через підкуп посадових осіб ПрАТ«Західукрвибухпрому» та доведення його до банкрутства з метою або подальшого викупу, або ліквідації як компанії.
Все це, звісно, є прояви брудних технологій у світі сучасного українського бізнесу, але є одне заперечення….
Стан екології навколишнього середовища після використання вибухівки «Ера» — недосліджений і понині. Чому?
1. В Україні відсутні прилади здатні виділити діоксини в наслідках використання «Ери».
2. Закордонні дослідження коштують немало. Легше підкупити місцевих чиновників для отримання дозволів та експертиз.
Наразі, всі питання щодо екологічної безпеки навколишнього середовища виходять на передній план громадської уваги, тим більш на Житомирщині, яка й досі потерпає від наслідків Чорнобиля.
То чом так збудженні керівники деяких кар’єрів, де використовують «Еру»?
Можливо ціноутворенням вибухових робіт? Але ж на ринках України понад 15-ть вибухпромів – достатньо для формування конкурентних цін….
Можливо є інша «зацікавленість»? Більш вагома, ніж здоров’я та життя земляків…
Так хто стоїть за рішенням №1636?
Громада! Житомирщина – не полігон для утилізації ракетних відходів та впровадження брудних «бізнес-схем»!
Максим Лютий