Активісти Старосамбірського району: соціальному ідіотизму не місце в громадянському суспільстві

«Ідіоти взагалі дуже небезпечні, і
навіть не тому, що вони неодмінно злі,
а тому, що вони чужі до будь-яких
міркувань і завжди йдуть напролом, як
ніби дорога, на якій вони опинилися,
належить їм одним».
Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович
Небайдужі громадяни Солянуватки
вирішили: досить бути
безпорадними перед «сильними
світу цього»…
Громадська активістка Надія Гамрат на
прийомі у сільського голови Василя
Івашка…
Часто, коли поспілкуєшся з людьми в
провінції і мова заходить про
взаєстосунки з владою і взагалі з
«сильними світу цього», то червоною
лінією у бесіді від більшості з них
звучало: «у нас немає таких грошей,
щоб ми були цікаві прокурорам чи
суддям», і «від нас нічого не залежить,
все вирішують великі дядьки, нехай
думають».
Ось ці слова про власну незначущість
дуже характерні і є типовими ознаками
того, що соціологи і психологи
називають «синдромом вивченої
безпорадності». Якщо людина не раз
переконувалася, що її активність нічого
не може змінити, вона відмовляється
від дії навіть тоді, коли ці зміни
можливі: адже життя навчило їх «не
смикатися» і приймати його у всій
непривабливості.
Позиція людей на кшталт «хто ми такі,
нехай вирішують великі дядьки»
призводить саме до того, що
начальники або місцеві «авторитети» і
вирішують все на свою користь. Така
пасивна реакція — це спосіб
пристосуватися до оточуючого
середовища, відмовляючись від себе.
За дослідженнями соціологів,
вважаючи себе нулями, люди
намагаються компенсувати власне
ніщо, надмірно надуваючи величину
того, хто відбив у них охоту щось
вирішувати.
Безпорадні легко миряться з логічними
недоладностями у своїй позиції. Для
них начальник, патрон, босс чи шеф
(яким був Янукович для більшості
людей Донбасу) може бути одночасно і
злочинцем, який може принизити,
пограбувати, накрасти у великих
масштабах, і таким собі благодійником,
оскільки вибачив людині маленькі
крадіжки чи інші грішки, але ж потім
тривалий час буде шантажувати її.
Соціологи називають таку позицію
соціальним ідіотизмом. І це не лайка,
це діагноз.
Депутат сільради Ігор Комнатовський:
«Може й голосував, я не знаю… Ідіть
до голови сільради, він підписував, то
нехай він вам і відповідає»
Велика біда не тільки людей
Солянуватки чи всього
Старосамбірського району, а й багатьох
населених пунктів всієї України в тому,
що в них міцно прижилася «вивчена
безпорадність», як назвав цю людську
ваду український публіцист Леонід
Швець. В цих містах і селах довго
привчали до думки, що люди ні на що
тут вплинути не можуть, все міцно
схоплено однією людиною чи кланом,
йому видніше. Так, погоджуються
люди, цей тип сумнівних достоїнств,
але він все може, у нього усе схоплено
в міліції, прокуратурі та судах, що
краще з ним не сперечатися і не
заперечувати ні в чому. Тобто краще
нічого не змінювати — буде тільки
гірше.
Ось цей ідіотизмом (нікого не хочемо
образити — сприймайте як
встановлений наукою діагноз, за яким
має йти процес позбавлення соціальної
хвороби) і вирішили викорінювати із
душ односельців активісти
Старосамбірщини, й Солянуватки
зокрема.
Люди на селі дуже мало обізнані зі
своїм правом, — Олег Яворський,
воїн АТО, громадський активіст
З громадськими активістами
Солянуватки Надією Гамрат й Ігорем
Луцьом ми вже знайомі. З іще одним з
найактивніших громадських діячів села
й Старосамбірщини — Олегом
ЯВОРСЬКИМ ми зустрілися в Києві. Хоч
він нині перебуває на військовій
службі, однак ані трохи не перестає
перейматися проблемами мирного
життя.
— Моя головна позиція в житті —
допомагати людям, і ні в якому разі не
можна відвернутися від тих, хто
потребує твоєї участі. Якщо людина з
чимось приходить, їй обов’язково
треба допомогти — інакше я вже не
можу. На жаль, в нашому
Старосамбірському районі на
Львівщині проблема полягає саме в
тому, що місцева влада відвернулася
від людей. Сільські і районні керівники
дбають лише про тих, хто їм потрібен
для власної користі. Всі інші люди не
мають реального права на допомогу
від наших місцевих держиморд.
Звертатися, звичайно, можуть, але
результату будуть чекати місяцями, ро