Детектив про детективи

Багато хто з нас після напруженого трудового дня, у вихідний, а дехто і в будь-яку вільну хвилину полюбляє потішити себе гарною книгою. А й справді — аби розслабити виснажені реальністю, що оточує, мізки та відпочити душею, краще не вмикати «ящика» чи пірнати до інтернету, а взяти до рук гарного детектива. Або, наприклад, фантастику – тут вже кому що більше подобається.

Здавалося б, видавнича справа, торгівля книжками — чи може бути більш спокійний, мирний та тихий бізнес? Ну, які, скажіть, там можуть вирувати інтриги та пристрасті? Хіба що розпач та обурення авторів, чиї «геніальні» твори видавець відкинув, як відверту графоманщину?!

О, ні! Якщо ви саме так і вважаєте, то ви – людина наївна, або, принаймні, зовсім не обізнана у «темному боці» та потаємних аспектах цієї, здавалося б, цілком пристоїної та респектабельної діяльності. Аби ж ви знали, які детективи «закручуються» навколо того детективного томику, що ви, можливо, зараз тримаєте в руках! Які карколомні сюжети! З одним із них – і не вигаданим, а якраз стовідсотково реальнім, ми вас зараз познайомимо.

Живе в Україні такий собі хлопець – Ярослав Маринович. Непогано живе, треба зауважити – їздить на гарненькому «Лексусові», на який змінив «Мерседес», що, певно, йому вже набрид. Між іншим, їздить він будь-де лише у супроводі мікроавтобусу «Фольксваген-Транспортер», заповненого його власними охоронцями. До того ж має у власності ще декілька «іномарок», аж ніяк не дешевих. Ну що ж, катається собі людина… Правда, за даними правоохоронців, не дуже при цьому придивляється до усіляких там дорожніх знаків, та таких «дурниць», як обмеження швидкості, регулярно стаючи «героєм» відповідних протоколів. Ну що ж, буває…

Не безхатченко. Аж ніяк… Має нерухомість (хоча, здебільшого, зареєстровану на різних родичів) у престижних районах столиці, а також і за її межами. Теж непогано.

Дуже активно подорожує – минулого року, наприклад, в Парижі був двічі, в Берліні – чотири рази. Нинішнього року віддає перевагу Лондону – навідувався туди аж чотири рази. Втім, і Москву своєю увагою не полишає. «Ну і нехай би!» — напевно, скажете ви. Має людина певний статок, подобається їй пурхати по всьому світу, наче пташечка, то чому б і ні? Так би воно й було, якби гроші на все це «свято життя» не були вкрадені. Так, так – вкрадені! І не лише у колег та партнерів по бізнесу, а у Держави. Тобто, фактично у нас з вами!

«Книжковий» бізнес в усьому світі, а особливо, в Україні має свою спеціфіку, до деяких моментів якої, не вдаючись до особливих тонкощів, варто все ж вникнути.

По-перше, будь-який літературний твір, будь-яка книга має власників. Це, з одного боку – автор, або колектив авторів (ну, якщо йдеться, наприклад, про підручник), а з іншого – те саме видавництво, яке, власне й випустило книгу в світ, поставивши на ній власну торгову марку, товарний знак. Будь-хто, хто відтворює ці книги буз дозволу автора та видавництва, є злодієм, «крадієм чужої власності, що свідомо ставить свою діяльність поза Законом.

По-друге, так вже, на превеликий жаль, склалося, що переважна більшість книжкової продукції в Україні сьогодні є привозною, імпортованою Чому так – тема для зовсім іншого дослідження, а ми поки що маємо те, що маємо. При цьому нормальні, цивілізовані підприємці та підприємницькі структури чинять за Законом – укладають угоди з тими чи іншими іноземними постачальниками, ввозять товар, належним чином сплачуючи усі митні та інші платежі, декларують прибуток, що отримали, і знього, знову ж таки, сплачують всі належні податки та виплати.

Але є, звичайно й ті, хто йде зовсім іншим шляхом. Вірніше, шляхами. Хтось ввозить до України книжкову продукцію контрабандою. Ухиляючись від мита та податків і реалізуючи такий товар через цілі мережі фіктивних фірм, фірмочок та субєктів підприємництва. А хтось взагалі друкує величезні наклади контрафактної літератури, обкрадаючи не лише державу, а й правовласників. Це ж іще більш вигідно! І, звичайно, ще більш незаконно…

Напевно, ви вже здогадалися, до якої саме категорії «книжників» (а саме так самі себе люди, що задіяні у розповсюдженні книжок і називають), відноситься наш «герой». Надзвичайно красномовним свідченням цього є хоча б те, що після буремних подій Майдану, на початку 2014 року, коли, здавалося б, саме й прийшов час працювати в Україні чесним представникам бізнесу, пан Маринович і його партнери свої активи із держави хутко виводять! Підсумком їх багатоходової діяльності стає створення взагалі офшорної фірми – «Блеквел Індастріз ЛТД». І це люди, які хочуть у надзвичайно скрутний час для країни, працювати чесно та по-європейському, приносячі благо їй та її громадянам? Ой, не смішіть!

Однією з причин такої швидкої юридично-финансової «втечі» з рідних теренів, стала, за нашими даними, надзвичайно брудна історія. Пан Маринович зі своїми спільниками – такими собі Клімашенком, Кутузовим та декількома іншими, за сфальшованими угодами заволоділи правами на використання в Україні понад двома десятками видавничих брендів. Вони, фактично, викрали ці права! Сьогодні правоохоронні органи намагаються розплутати усі «нитки» цього кримінального «клубку», і, сподіваємося, таки спромогнуться це зробити.

А що ж відбувається сьогодні? Як нам достеменно відомо, ані «Блеквел», ані повязані із ним бізнес-структури, такі, як, наприклад, «Компанія Велмайт», або ФОП Коріняка, вже багато місяців не ввозять до України жодної належним чином оформленої, розмитненої та оподаткованої книги. В низ зараз інше заняття — вони ведуть запеклу боротьбу з тими, хто якраз і намагається займатися законним, «білим» імпортом та розповсюдженням книг в державі. В хід йде все – спроби підкупу суддів та правоохоронців, шантаж, погрози, інші брудні «технології». При цьомі найбільшим нападкам піддаються саме ті структури, що ставлять собі за мету припинення ввозу в країну контрабандної та контрафактної продукції.

Але ж звідкись знаходяться гроші на «Лексуси» та закордонні вояжі?! І це при том, що, за нашими даними, деякі фірми Мариновича та партнерів заборгували своїм контрагентам по бізнесу шалені гроші. Лише до однієї такой кампанії – «Логос транс» висунуті минулого року судові позови щодо боргів обчислюються мільйонними сумами. То звідки ж статки?! Відповідь є очевидною. Йдуть крізь митні кордони контрабандні вантажі, працюють, як то кажуть, не складаючи рук, «підпільні» друкарні у в Україні, шириться й міцніє брудний потік контрабандної та контрафактної літератури, що ось-ось захлесне вітчизняний ринок. Як стало відомо, у розповсюдження такої продукції – за сфальшованими документами, з повним уникненням податків та інших обовязкових платежів, внягнуто вже не лише дрібних підприємців-одинаків, а й цілі торгівельні мережі – такі, як «Буква», «Читай-город», «КС (Книжковий супермаркет)». Втім, за нашими даними, реальними їх власниками, нехай і з використанням підставних осіб, є все ті ж Маринович та «партнери».

Отакий собі детектив про детективи – чим не сюжет для кращіх авторів жанру? Сподіваємося, втім, що першими цікавість до нього все ж виявлять не письменники. Країна швидко оновлюється, її правоохоронці, нарешті, починають активно працювати по тих напрямках і особах, що певний час чомусь були чи то «невидимими», чи то недоторканими. Є всі підстави сподіватися, що їх активність не омине і більш, ніж сумнівну діяльність наших «героїв». Напевно, ще багато цікавого можна буде дізнатися і про них самих і про їх колишніх «покровителів», завдяки яким цей детектив, напевно буде дуже багатотомним… Ми ж з великим задоволенням розповімо вам про подальший розвиток подій.

Отже, далі буде…

Иван Михайлович Огньовий, для “ОРД”