Атон Яценко, напевне вирішив, що Умань стала його не то щоб приватним, а кишеньковим містечком. Після того, як певна кількість уманчан в захваті двічі віддали голоси за нього як за кандидата в депутати Верховної Ради по Уманському виборчому округу. І віднині Антон Володимирович не стидається приписувати собі будь-які «корисності», що відбуваються в місті за допомогою бюджетних грошей. Міські чиновники дивуються, але чомусь не наважуються заперечити всемогутньому нардепу, знаючи його крутий норов та різку реакцію на будь-яку критику.
Сумна перспектива для Яценко в тому, що скоріш за все мажоритарних виборів до Верховної Ради більше не буде. Прогнозують, що обирати нових нардепів ми будемо за відкритими списками — точно так, як в за оновленим законом про вибори місцеві. Від того «пєчалька» Антона Яценка змушує його шукати вихід, аби не втратити контроль над містом.
Про це ми будемо говорити через кілька тижнів — коли остаточно вилізуть за одним з кандидатів довгі вуха Яценка. Але яка політична сила стоїть а ним?
Виявляється розклад дуже простий. Партія «Відродження», яку самі її фундатори називають не інакше як «відром», є звичайним олігархічним проектом, як колись була Партія Регіонів до речі, ввібрала в себе самих знакових колишніх її членів.
Коли в березні 2015 року в парламенті було оголошено про створення депутатської групи «Відродження», багато спостерігачів знизали плечима. Вже дуже строкатим виявився її склад — В. Хомутиннік, В. Бондар, В. Писаренко, долучився до них і А. Яценко …
Втім, ці люди мають і багато спільного — за кожним тягнеться довгий шлейф брудних корупційних скандалів, всі вони були до пори надійними підпорами режиму Януковича, а після Революції гідності виявилися відсунуті від «кормушки». Їм це страшно не сподобалося, вони пожвавішали і знайшли новий «дах» у зараз маловідомому та вже призабутому дітищі покійного Г. Кирпи — партії під назвою «Відродження». Знайшли, і заявили про своє гаряче бажання «відроджувати».
Але що вони можуть «відроджувати»? А відроджувати (і тепер уже без лапок) вони можуть і будуть те, в чому кожен з них знає толк. І це аж ніяк не нові технології в праві, бізнесі чи державному управлінні, а те, на чому дані товариші, на думку преси, «собаку з’їли» — тендерна мафія, «чорний ринок» землі, лобістські, контрабандні та інші корупційні схеми. Тобто, якраз все те, проти чого рішуче висловлюється громадянське суспільство, західні партнери, експерти та якісні політики.
Виникає резонне питання: вони що, політичні самогубці? Аж ніяк. По-перше, ці діячі та їх піарники навчилися вимовляти красиві і правильні слова. Вони, мовляв, конструктивна опозиція, за все хороше, проти всього поганого. По-друге, за їх спинами ховається справжня «дах» — І. Коломойський і аграрний барон А. Веревський. Це означає, що грошей, пропагандистських ресурсів і горезвісної гречки, як то робив програвший на виборах в Чернигові Корбан, у них у надлишку.
Чому олігархи вирішили вкластися в групу «колишніх»? Справа в тому, що Президент оголосив рішучий курс на деолігархізацію країни. І не просто оголосив, а почав діяти. Чим поставив олігархів на грань політичного, а значить, і економічного банкрутства. Ось олігархи і стали судорожно «розкладати яйця по кошиках»: з’являються нові (УКРОП) і реанімуються старі («Відродження») проекти. Їхнє головне завдання — перешкодити Президенту довести до кінця процес усунення олігархів від державних справ.
Очевидно, що інтереси Коломойського виходять далеко за межі створення «ручної» групи у Верховній Раді або однієї-двох «кишенькових» партій. Він намагається по-перше, отримати блокуючий пакет голосів у парламенті, і по-друге, взяти під контроль якомога більше місцевих рад. І Умань тут не є виключенням. Вочевидь, цілі ешелони підконтрольних місцевих політиків вже готують кишені для щедрот від одного відомого банку з Дніпропетровська.
Стає зрозуміло, що «Відродження» — це лише інструмент боротьби з Президентом в руках олігарха, а ніяка не партія. Це група людей, не просто заплямованих пособництвом Януковичу, але, можливо, і зараз підтримують з ним взаємовигідні відносини. Вони не можуть бути зацікавлені в зміні олігархічної системи, тому що вони і існувати щось можуть тільки в такій системі.
У тому, що пан Коломойський вирішив вкластися в таких людей з «Відродження», немає нічого дивного. Їх соціальна і ментальна близькість очевидна. Але яйця в «відрі» — це щось новеньке. Будемо сподіватися, життя і виборці в черговий раз покажуть, що тягати яйця відрами, скажімо так, неефективно. А уманчани скоро самі легко розберуться які містечкові політики до часу сидітимуть у цьому «відрі», і повилазять з нього напередодні виборів.
І як би не старався головний по «відру» в Умані Антон Володимирович Яценко розказати всім, що все добре в місті справа саме його рук, а все погане — то від місцевої влади та президента Порошенка — очевидні факти свідчать зовсім не в його бік. Стара система, яка вартувала уманчанам десятка років застою, руйнації та занепаду міста, що межувалися з олігархічними щедротами на виборах, не хоче просто так здаватися. От і бореться Антон Яценко навіть не за себе. Навіть не за повернення режиму Януковича. Бореться він за повернення старої корумпованої системи, за часів якої було легко паразитувати на бюджеті країни і саме за допомогою якої він став одним з заможніших (і найкорумпованших) політиків. Отакі вони сюрпризи з відра, що несе Антон Яценко уманчанам. От тільки цікаво — чи воно потрібно Умані?
Один ответ
Нэ, ну Яценко дает!
Вы б еще написали как он хочет под себя подгребсти местную “Батькивщину”!
Тендерная мафия хоет рулить в Умани? Бедные тогда будут и хасиды и местные. Мое сочувствие вам с кисточкой!