Война с российскими оккупантами позвала на фронт не только патриотично настроенных
украинцев-защитников своей страны, но и неких «белых нацистов», мотивация которых
вызывает множество вопросов об их нахождении в рядах украинских добровольцев. Об одном таком случае выявления последователей нацистов пишет в соцсети бывший замполит зенитно-ракетной
батареи, мобилизованный журналист Дмитрий Лыховий со ссылкой на сообщение польського
журналиста Томаша Мацейчука, новость передает «Пресса Украины». Было обнаружено, что некоторые солдаты батальона «Айдар» (информация проверяется) носят
шевроны «гренадеров СС». Более того, даже военный УАЗик, называемый в народе «таблеткой» был
разрисован неизвестными авторами цифрами «1488», которые являются кодовым лозунгом у
неонацистов или белых расистов. «У какого мудака с «Айдара» (?) хватило ума обрисовать таблетку «Дирлевангером» и «1488»?
Надеюсь, виновные будут выявлены и вопрос решен», — пишет Лыховий. Информация о том, что такое «36-я гренадерская дивизия СС «Дирлевангер», чьей символикой
обрисовал все вокруг какой-то поц» подается в Википедии: 36-я гренадерская дивизия СС «Дирлевангер» — соединение, гренадерская дивизия в составе войск
Ваффен-СС Третьего Рейха. Сформирована 15 июля 1940 года как Команда браконьеров
«Ораниенбург», позже переименована в «зондеркоманду Доктора Дирлевангера». Впоследствии
расширен до батальона СС, затем полка, и наконец, бригады СС. Это карательное подразделение СС
комплектовалось из заключенных немецких тюрем, концлагерей и военных тюрем СС, а также так
называемыми «Восточными добровольцами», в том числе и из числа бывших советских военнопленных. 36-я гренадерская дивизия СС «Дирлевангер» была образована в конце войны на базе
бригады и нескольких пехотных подразделений. На «счету» этой дивизии массовые убийства,
изнасилования и насилие над мирным населением Польши, Советского Союза, Чехословакии и других
стран. Что обозначают цифры 1488: Четырнадцать слов, 14/88 — кодовый лозунг (иногда также употребляется в качестве приветствия или
подписи) у неонацистов или белых расистов. Число 14 означает четырнадцать слов неонацистского
идеолога Дэвида Лэйна: «We must secure the existence of our people and a future for White children» (в
переводе с английского, «Мы должны обеспечить существование нашего народа и будущее для белых
детей»). Число 88 является закодированным приветствием «Heil Hitler!» («Хайль Гитлер!»), поскольку
буква «H» стоит в латинском алфавите восьмой. Число заповедей Дэвида Лэйна также равно 88, что, разумеется, не случайно.
Важное
27 апреля, 2025
18 ноября, 2024
28 августа, 2024
14 ответов
Неправильная посылочка: “Война с российскими оккупантами позвала на фронт…” Очевидно — одурманенные и одураченные жители одной и той же страны убивают друг друга. Хотя… Наверное и это неправильно — после государственного переворота, совершенного на американские деньги, Украина для ее жителей стала незримо разделенной на несколько частей!
Ребятки это только начало ,потому что на самом деле всё нетактичны как в газетах и на сайтах интернет.Много ох много ещё будет разочарований и особенно тем кто думает что под балоклавой оно скрылось от ответственности за преступления.
Кто и как зарабатывает на войне
Когда вы будете читать этот материал, то возникнет ощущение нереальности от того, что история слишком уж детективная. Однако и в вероятность войны с Россией мало кто верил еще год назад. Жизнь порой бывает покруче самого запутанного детектива.
Командир батальона «Киев-2» Богдан Войцеховский
Часть 1. Биография
Сегодня мы не станем ворошить детские и юношеские годы Богдана Александровича, а рассмотрим лишь его карьерные прыжки, начиная с 2010 года. В это время еще не было никакого Войцеховского. Фамилия Войцеховский – выдумка, фикция для сокрытия некоторых эпизодов биографии. Лишь в конце августа 2013 года на свет появился Богдан Войцеховский, который отказался от своей исконно русской фамилии Яшунин. Поэтому тут мы будем говорить о гражданине Яшунине, который в свое время провел тщательную подготовку пути бегства из Украины в земли обетованные.
Читайте также: Будет ли война России с США 2015?
Так вот, просидев два года без работы, в октябре месяце 2010 года каким-то образом господин Яшунин становится помощником-консультантом депутата Верховной Рады от Партии Регионов Татьяны Бахтеевой. Да-да, той самой Бахтеевой, которая прошлым летом настаивала на «круглом столе» с обязательным участием представителей ДНР и ЛНР! Той самой, которая, «то распускала слухи о своем родстве с криминальным «авторитетом» Аликом Греком, то представлялась ближайшей подругой не менее «авторитетного» Жигана Такташева, то вдруг оказывалось, что она любимица президента Ющенко, а сейчас и вообще выясняется, что она чистокровная татарка и сестра… Рината Ахметова».
«Поконсультировав» госпожу Бахтееву, Яшунин получает«путевку в жизнь» от Партии Регионов и переводится в контролирующие структуры Украины: сначала в Киевскую региональную таможню, а затем в Департамент миграционной службы, где получает доступ к бланкам строгой отчетности и к бланкам паспортов. Следует отметить, что происходит это в то самое время, когда ястребы регионалов ускоренными темпами выстраивают вертикаль власти, делят сферы влияния, отжимают бизнес, изгоняя из страны конкурентов, и запускают проекты новых коррупционных схем. В этот напряженный момент «работы» важен был каждый «свой человек» в госструктурах, коим и стал Богдан Яшунин.
Однако самый темный период карьеры Яшунина начинается в марте 2013 года, когда он переходит в Главное управление разведки ВЧ А0515 и увольняется оттуда лишь в мае 2014 года. Не трудно сосчитать, что именно в период последней украинской революции Богдан Яшунин служит разведчиком в одной из силовых структур Януковича. В тот самый период, когда в палаточный городок на Майдане десятками внедряются агенты власти, чтобы вносить смуту и провоцировать распри в кругах революционеров. Тогда же появляется на Майдане и Яшунин, который к осени уже сменил фамилию на Войцеховский, чем скрыл свою связь с Партией Регионов.
Кроме того есть достоверные сведения, что в свое время Яшунин служил в Донецком СБУ. Хоть официальная информация об этом и сокрыта под грифом секретности, но нашлись свидетели-сослуживцы.
Что касается плана «исхода» из Украины, то он разрабатывался давно и, как у любого внедренного агента, являлся профессиональной необходимостью. Известно, что, возглавив батальон «Киев-2», Яшунин-Войцеховский активно занимался оформлением израильского гражданства.
Итак, в лице командира батальона «Киев-2» мы имеем бывшего донецкого эсбэушника, выходца из Партии Регионов, разведчика периода правления Януковича, и самое главное – периода революции 2013-2014 гг., который регулярно появлялся на Майдане, выдавая себя за патриота. Не так ли зарождалась та самая 5-я колонна, берущая сегодня реванш и уничтожающая совместно с российской армией украинский народ и украинскую государственность?
Что касается получения комбатом израильского гражданства, то оно необходимо ему как возможность избежать уголовной ответственности за то, что уже совершено в Украине и за то, что сегодня продолжает совершаться под руководством майора милиции Войцеховского.
Часть 2. Бизнес
С самого начала батальон «Киев-2» был для Яшунина коммерческим предприятием. Именно поэтому бренд «К-2» раскручивался на телевидении и в прочих СМИ. Чем громче имя – тем больше размер спонсорской помощи и волонтерских вливаний!
Читайте также: Бойцы АТО не увидели обещанных денег за подбитую технику
Батальону «Киев-2» нужен тепловизор! Батальону «Киев-2» нужен оптический прицел! Нужны берцы! Нужны продукты! Батальону «Киев-2» нужны новые джипы! Нужно топливо! Нужны деньги! Много денег! Очень много денег…
Могу сказать о каких суммах идет речь: по состоянию на осень 2014 года — это 300 тысяч долларов в месяц. На содержание батальона уходит не более 10 процентов от этой «помощи»! Однако в последние месяцы сумма доходов прилично возросла. Всего за одни сутки 27 февраля 2015 года через блокпост в Волновахе прошло 23 грузовика с контрабандой! Стоимость пропуска одной машины составляет от 2 до 20 тысяч гривен в зависимости от груза. Не сложно сосчитать доход за один «рабочий» день.
Сколько выдуманных подвигов, инсценированных терактов, нафантазированных геройств распространялось в массы через лояльных журналистов. Один только подрыв машины на посту в Волновахе чего стоил! Тогда в ноябре мы, бойцы батальона «К-2», еще не знали, что водителя этой машины Наздрычкина Войцеховский лично забил до смерти на блокпосту и присвоил его деньги: 10 тысяч гривен и 20 тысяч рублей. Бравый комбат ничем не брезгует. Война все спишет!
Но неужели он так глуп, чтобы рисковать своей свободой ради банальной наживы? И тут мы подходим к основному вопросу – кому и зачем нужен комбат Войцеховский?
Часть 3. Система
Войцеховский нужен Системе! Сотни тысяч долларов в месяц — вот цена неприкосновенности комбата, цена его иммунитета к уголовному законодательству Украины.
Когда я говорю «Система», я имею в виду не абстрактное явление, а живых людей, которые выступают по телевидению и говорят о патриотизме, которых иногда мы знаем лично и пожимаем им руку при встрече. Одним мы верим, других презираем, с третьими пытаемся работать. В эту Систему входят люди со всех политических партий и госструктур. Система всеядна. Она состоит как из Януковичей, Ахметовых и Бахтеевых, так и из Аваковых, Шкиряков, Геращенко, Гелетеев, Муженко – все они винтики одной Системы. А с некоторыми из представителей этой Системы мы даже стояли на баррикадах Майдана и считали их своими «побратимами». К сожалению, это было заблуждением…
Для гражданина Войцеховского появление на революционном Майдане было необходимой частью легенды для создания имиджа патриота и внедрения в патриотично настроенные массы. Именно на этой волне ему удается договориться в МВД о назначении комбатом добровольческого батальона «Киев-2». Местом дислокации тренировочной базы были выбраны охотничьи угодья Януковича в Сухолучье. Размещение там военизированного подразделения гарантировало сохранность имущества изгнанного президента на случай его возвращения в Украину. Система, через подконтрольного ей майора Войцеховского, смогла направлять действия добровольческого батальона в нужное русло, включив батальон в состав МВД и подчинив Киевскому Главку, в котором после бегства Януковича ничего так и не поменялось.
Справедливо спросить: а как же добровольцы — те люди, которые оставили свои семьи и массово двинулись защищать страну от российской оккупации? Ответ прост — они до сегодняшнего дня остаются в неведении. Они стали заложниками Системы. Взрослые и порядочные люди, попав в структуру МВД, вынуждены соблюдать субординацию, и выполнять приказы своего непосредственного командования, в данном случае – преступника майора Войцеховского и его ближайшего окружения. Медленно, незаметно для неопытного глаза в батальоне проводилась и продолжает проводиться селекция – отбор бойцов, готовых беспрекословно подчиняться комбату и, следовательно, Системе. Те, кто неспособен на подобную трансформацию, увольняются из батальона сами или под давлением руководства. На их место приходят новые люди, готовые служить по «правилам», но вернее сказать «по понятиям».
В данный момент батальон «Киев-2» несет службу на блокпосту в Донецкой области недалеко от города Волноваха. По официальной версии на этом пропускном пункте производится проверка паспортов и пропусков, а так же проводится досмотр грузов с целью не допустить контрабанды и проникновения на территорию Украины оружия, наркотиков и взрывчатки. На самом деле комбат Войцеховский совместно со своим другом и подельником Вячеславом Кряжем, выходцем из милицейской структуры в наихудших ее проявлениях, и при помощи пары-тройки бойцов создали собственный бизнес-проект под названием КП «Бугас», где без угрызений совести выколачивают деньги из каждого, кто хоть что-то может заплатить.
Удивительно, как быстро под покровительством Системы несколько негодяев смогли превратить подразделение из 160 человек в машину по добыванию денег, не гнушаясь пытками, вымогательством, контрабандой, сотрудничеством с сепаратистами, в конце концов, убийствами. Помимо прочего, сегодня практикуется вымогательство с местных бизнесменов от 50 до 300 тысяч гривен за разрешение продолжать вести свой бизнес. Несогласные объявляются сепаратистами и подвергаются пыткам. Налажено производство и поставки поддельной водки. Через блокпост «Бугас» из Донецка в Украину за взятки без досмотра проходят десятки грузовиков. А в новостях мы слышим о найденных тайниках с оружием, терактах, взрывах в Одессе, Харькове, Киеве… Аппетиты растут, ставки увеличиваются, цинизм не имеет границ, а ответственность для виновных так и не наступает.
Система, как механизм ограбления украинского народа, была создана еще при президенте Кравчуке. Тогда она трансформировалась из партийной номенклатуры в криминалитет. Система всегда находила самый легкий способ отбирания денег. Нужно было резать на металлолом заводы – Система это делала. Нужно было утюгами и битами нарабатывать начальный капитал – Система этим не гнушалась. Нужно было создать грабительскую банковскую сеть – и Система перевыполнила план. Только у последнего лоха в правительстве сегодня нет собственного банка!
И вот в страну пришла война. Кровь, страдания, пытки, женские слезы… Но это не кровь и слезы Системы! Это кровь и слезы терпил, которых Система никогда не считала за людей. Это кровь и слезы электората, который «ведется» на предвыборные обещания.
Система включилась в военный бизнес. Она создала батальоны добровольцев, которых не стала кормить и одевать. Все это сделали рядовые украинцы, потому что им было жаль своих сыновей. Система кинула патриотов в «котлы», понимая, что погибнут самые смелые и достойные. Система, с помощью комбатов – своих рычагов управления на местах, стала собирать волонтерские жертвоприношения. А так же запретила товарооборот через блокпосты. Система искусственно создала условия для контрабанды и взяток. А потом ввела пропуска, добивая обездоленных людей. Последним гвоздем в ладони распятого народа стала гиперинфляция, которая всех нас сделала нищими.
Система не безлика. Она имеет фамилии и имена своих «героев». Комбат Яшунин-Войцеховский – это конкретное имя одного из винтиков Системы. С помощью таких комбатов, как командир батальона «Киев-2» Система занимается естественным отбором личного состава. Тех, патриотов, которые не погибли в котлах и на передовой, Система вынуждает переводиться из батальона в батальон и, в конце концов, выходить из борьбы. Батальон «Киев-2» за последние 6 месяцев обновился как минимум на 40 процентов. В состав подразделения вошли новые люди, среди которых масса беспринципных исполнителей. Система возвращает себе старые кадры и подбирает новые согласно собственных критериев, уничтожая ростки чести. Именно поэтому в МВД негласно введен испытательный срок длиной в 1 год для тех, кто «с улицы» пришел служить в батальоны. При увольнении по собственному желанию, ты все равно попадаешь под статью, как не выдержавший испытательный срок, и не имеешь возможности восстановления в дальнейшем. Зачистка!
Почему руководители МВД, прокуратуры, СБУ, Совета национальной безопасности, в конце концов, президент не останавливают Яшуниныхи Войцеховских? Почему молчат СМИ? Почему не звонит колокол?
Потому что и МВД, и прокуратура, и Администрация президента– это механизмы Системы. На некоторых дверях этих структур сменились таблички с фамилиями, а на большинстве остались старые. Каждый механизм, каждый винтик щепетильно охраняет бесперебойную работу Системы. И даже те, кто еще вчера боролся вместе с нами на революционных баррикадах, войдя в Систему стали ее неотъемлемой частью. Сегодня в том числе и они не позволяют провести объективное расследование преступлений комбата Войцеховского. Более того, они научились влиять на средства массовой информации, загнав журналистов в узкие рамки цензуры. «Нельзя критиковать власть во время войны!» — это идеологический кляп, которым сегодня Система затыкает рот журналистам.
Революция в Украине захлебнулась войной. Система осталась. Смена нескольких фамилий не изменила ее сути. Обращаться за помощью не к кому, искать справедливости не у кого. Суд над Яшуниным-Войцеховским возможен лишь в одном случае – если комбат станет мешать Системе. Тогда она отторгнет его, как отработанный материал.
Есть ли выход из этого замкнутого круга?
Выход есть — звонить в колокол! Единственное, чего боится Система – это огласки ее преступлений. Система, состоящая из имен и фамилий, панически боится услышать эти фамилии с телеэкранов. Система боится огласки того, что командир добровольческого батальона Богдан Войцеховский – выходец из Партии Регионов, помощник скандального депутата, таможенный шулер и майор разведки времен правления Януковича, вор и убийца, который во время войны занимается откровенным бандитизмом и грабежом украинского народа.
Об этом нужно говорить, об этом нужно кричать на весь мир! Только так, вскрывая нарыв за нарывом, разоблачая преступника за преступником, мы сможем заставить Систему изрыгать Яшуниных и Войцеховских одного за другим. Все вместе через журналистов, не боясь угроз и провокаций, мы должны оглашать правду. Люди имеют право на правду! Не завтра, не после войны, а сегодня, прямо сейчас! Мы должны громко заявлять о проблемах, а государство должно эти проблемы решать! В противном случае – эта война не закончится никогда, а Украина просто перестанет существовать!
Министр внутренних дел Арсен Аваков,
Генеральный прокурор Виктор Шокин,
председатель Службы безопасности Валентин Наливайченко,
президент Украины Петр Порошенко,
вот вопросы, на которые вы должны дать ответ украинцам:
1. Почему проекту регионалов Яшунину-Войцеховскому позволено командовать добровольческим батальоном?
2. Почему Яшунину-Войцеховскому позволено безнаказанно заниматься вымогательством, контрабандой, убийствами и прочими преступлениями?
3. Почему Яшунин-Войцеховский чувствует полную безнаказанность перед лицом закона?
4. Почему Яшунину-Войцеховскому позволено деморализовать личный состав батальона и демонстративно ломать веру в справедливость и правосудие?
5. Почему Яшунину-Войцеховскому позволено очернять своими действиями добровольческие батальоны перед гражданским населением?
6. Почему Яшунину-Войцеховскому позволено открыто вести «бизнес» с сепаратистами?
7. Почему Яшунину-Войцеховскому позволено совершать откровенные преступления против государства Украина???
Мы ждем ответов и действий…
Дмитрий Цветков
Не чекайте, що вам високопосадовці допоможуть розібратись. Беріть все в своі руки! Держанні керівники людей лише граблять і наживаються на них! Невже вони думають забрати все з собою до гробу? А може всі дійсно покінчать самогубством, як останні регінали? Це було б саме розумне рішення нашої захланної влади! Пропор їм вруки! А може їм в цьому потрібна підказка або допомога?
По поводу К2, ну вот очень сиущает что многие одеты в,жабу, ведь стоит такой комплект — да куя и боле. Помимо этоо возникает ряд вопросов к прошедшим медкомиссию. Да истоль уж необходимы нам к2, 11, киевкая русь, золотые уорота и тр. Эта ж прям вотчинаа аманазебеного. Ведь к1- бывшие менты, при чем попасть туда очченьпроблематично.
как говорится прошёл всего годик и до жирафа дошло ))) не видел чтоле на майдане щиты с “1488”? или глаза печеньками закрывал?
Батальйоны росформировать всех расстрелять яйцо пороха повесить страна в жопе че дальше
Семен Семенченко: від звичайного шахрая до живої легенди
Семенченко — це насправді раніше судимий аферист Грішін, який не тільки ніколи не був офіцером (в нього й вищої освіти немає), але й узагалі не служив у Збройних силах
30 січня 2015 року я відправив у Національну гвардію запит на інформацію — найзвичайніший, у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Запит стосувався підрозділу Нацгвардії, який в ЗМІ та соцмережах називають «батальйон «Донбас», та його легендарного командира — народного депутата України майора Семена Семенченка, нагородженого за талант полководця орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню.
Щоправда, на момент нагородження Семен Ігорович був не майором, а лише капітаном резерву — звання майора Аваков присвоїв орденоносцю вже після вручення нагороди. При цьому, як на мій попередній інформаційний запит відповіла Нацгвардія, звання капітана йому було присвоєно в порядку переатестації: при зарахуванні на міліцейську службу Семенченко, мовляв, був капітан-лейтенантом Військово-морських сил України в запасі, тому «капітан-лейтенант запасу Семенченко С.І. був переатестований с присвоєнням військового звання капітан резерву». Ось, будь ласка, витяг з попередньої відповіді Нацгвардії та подання Авакова про нагородження героя.
Але залишилось нез’ясованим питання — а коли ж жива легенда національно-визвольної боротьби українського народу став морським офіцером, на якому кораблі служив, чи не ходив, бува, у «кругосвєтку»? Погодьтесь, це важливо знати навіть для авторів майбутніх шкільних підручників історії. Тож довелось спрямувати в Нацгвардію ще один запит ось такого змісту:
Читайте также: Семенченко предлагает отправить “команду Коломойского” в Одессу
«З метою підготовки телевізійного сюжету про діяльність другого батальйону спеціального призначення 1-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України, прошу повідомити:
1. Хто саме виконував повноваження командира другого батальйону спеціального призначення 1-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України за період з 30.05.2014 по 11.08.2014 і з 24.11.2014 до цього дня (прізвище, ім’я, по батькові та військове або спеціальне звання командирів)?
2. Які саме документи надав Семенченко С.І. на підтвердження наявності в нього військового звання капітан-лейтенант при зарахуванні до Національної гвардії України?
Відповідь прошу направити на мою домашню адресу поштовою кореспонденцією в строк, встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Мій запит у Нацгвардії отримали, навіть повідомили мені на початку лютого 2015 року, що він скерований для опрацювання. Але відповіді досі не має. І не буде. Тому, що особова справа героя порожня, там немає не тільки документів про присвоєння йому первинного звання капітан-лейтенант, а навіть його паспорту, оскільки Семенченко — це насправді раніше судимий аферист Грішін, який не тільки ніколи не був офіцером (бо для цього як мінімум потрібна наявність вищої освіти, якої в Грішіна-Семенченка немає), але й узагалі не служив у Збройних силах.
Тому візьму на себе клопіт розповісти, чому саме підпорядкована міністру внутрішніх справ Авакову Національна гвардія відмовляється виконувати вимогу Закону України «Про доступ до публічної інформації», і хто, а, головне, навіщо, виготовив шахраю фальшиві документи.
Історія «хвороби»
Неохайна людина з немитим волоссям, у черевиках на босу ногу, з запахом перегару та в супроводі охоронця з опухлим від пиятики обличчям — у такому вигляді останнім часом з’являється на людях найвідоміший український аферист, що зробив блискучу кар’єру виключно через фактичну відсутність в Україні військової прокуратури.
Власне, кар’єру робив не він, кар’єру робили йому. Нинішній народний депутат України, а на той момент — радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко в березні 2014 року здибався з дрібним пройдисвітом з Макіївки. Пройдисвіта звали Грішін Костянтин Ігорович, 1974 року народження, ідентифікаційний номер 2718504398. Він разом зі своєю дружиною Наталією Олегівною Московець, 1983 року народження, ідентифікаційний код 3037903085, ховався від кредиторів, яким заборгував чималі суми.
Подробиці бурхливої підприємницької діяльності Грішіна і його бойової подруги неважко встановити з численних судових рішень, винесених за позовами як контрагентів, так і податкових органів. Власне, і в Макіївку Костя перебрався з рідного Севастополя, ховаючись від кредиторів та податківців. Тож недивно, що шлях нашого героя до депутатського мандату був всіяний аж ніяк не трояндами.
Уродженець м. Севастополя Костя Грішін, закінчивши в 1991 році середню школу, попервах мріяв бути морським офіцером і вступив до Чорноморського вищого військово-морського училища ім. Нахімова. Але через три місяці майбутній народний депутат був відрахований з училища, як стверджують злі язики, — за крадіжку годинника в однокурсника.
Невідомо яким чином «відмазавшись» від армії, влітку 1992 року Грішін поступає знову у вищий навчальний заклад — на цей раз на факультет економіки та менеджменту Севастопольського національного технічного університету з заочною формою навчання. Але отримати диплом знову не судилось: через три роки Грішін, який перебрався до Києва й працював барменом у барі «Оболонь», був арештований по обвинуваченню в скоєнні низки злочинів — від незаконних валютних операцій до переховування краденого. Засуджений Ленінським районним судом Києва, Грішін вийшов на волю в грудні 1996 року у зв’язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції.
Повернувшись до Севастополя, Костянтин знову взявся за старе, але в значно більших масштабах. Для початку він зареєстрував ТОВ «Универсал-инком-юг», за допомогою якого зібрав з довірливих городян 55 тис. дол. під обіцянки вкласти гроші у високоприбуткові інвестиційні проекти. У червні 1999 року ця шахрайська контора була визнана банкрутом, а обдурені вкладники ще довгі роки оббивали міліцейські пороги, вимагаючи притягнути Грішіна до кримінальної відповідальності.
Також тривалий час севастопольці плювались при згадуванні ще двох фірм з однаковою назвою — «Общество милосердия», зареєстрованих Грішіним. Тільки одна була заснована у формі громадської організації, а друга — як благодійний фонд.
Читайте также: До Чернівців завітав комбат-нардеп Семенченко, чи все-таки Гришин?
Справи Грішіна пішли вгору й у 2000 році він навіть балотувався (щоправда, безуспішно) депутатом до Севастопольської міськради. До речі, балотувався Грішін під проросійськими та прокомуністичними гаслами. Але найцікавіше — це те, як шахрай пояснював у автобіографії, чим він займався в 1995 році. Як запевняв своїх севастопольських виборців майбутній легендарний комбат, у 1994–1995 роках він, як справжній патріот РФ, воював у Чечні проти сепаратистів, які зазіхнули на територіальну цілісність великої та неподільної Росії. А оскільки наявність українського громадянства заважала йому вступити до лав Збройних сил Російської Федерації, то він начебто брав участь у бойових діях у складі партизанського загону, організованого ФСБ.
Коли в листопаді 2014 року журналісти « Лівого берегу» розшукали «Севастопольский вестник» за 2000 рік і попрохали вже народного депутата України Семена Семенченка прокоментувати рядок з автобіографії про те, що він перебував у складі так званого «добровольчого миротворчого корпусу з ліквідації конфлікту в Чечні», народний обранець не моргнувши оком розповів історію, яку не можна не процитувати як приклад феноменальної брехливості та виняткових літературних талантів нашого героя:
«1994 рік. Мені 20 років. Я навчався в «Нахимівці» — учбовому закладі зі спеціальною ідеологією. Мозок нам промивали — будь здоровим. Романтика, ризики пригод, бажання боротись з несправедливістю (а саме так нам подавали розпад Радянського Союзу та чеченський сепаратизм) привели мене на Кавказ. Але саме там я побачив справжню несправедливість. Це був жорсткий, але справедливий урок, щеплення від російського імперіалізму. Як наслідок — я розчарувався в ідеях, які мені намагались прищепити, почав критично усвідомлювати дійсність. У мене з’явились друзі серед Нохчі. Без мого юнацького максималізму та уроків Ічкерії не було б нинішнього Семена Семенченка».
Шкода, звісно, що журналістка «Лівого берега» після тиради Грішіна-Семенченка не поцікавилася в народного обранця, яку таку «спеціальну ідеологію» прищеплювали курсантам в українському державному навчальному закладі й хто саме з викладачів «промивав мозок». От тільки ні в якій Чечні Грішін насправді не був. Оскільки в цей період він знайомився з меню Лук’янівського СІЗО в столиці України. Та й у «Нахімівці» майбутній комбат провчився лише три місяці.
Чим тільки не довелося займатись Грішіну К.І. після виходу з СІЗО — він і розповсюджував квитки на концерти, і торгував овочами. Але кредитори на давали спокою, вимагаючи від правоохоронних органів порушити кримінальну справу проти шахрая. І порушували — наприклад, 20 серпня 2002 року відносно Грішіна в Сімферополі була відкрита справа №420675 за пограбування.
Свої фінансові справи Грішін намагався поправити за допомогою видавничої діяльності, організувавши випуск двох проросійських рептильок (газетами їх назвати не повертається язик), які закликали до ліквідації України та відновлення Радянського Союзу, — «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда». Але бажаючих купляти подібну літературу було небагато.
Тоді Грішін у травні 2005 року зареєструвався в Ленінській райдержадміністрації Севастополя як фізична особа-підприємець. Але скандальна слава бігла поперед нього, й вже за місяць наш герой вирішив припасти до духовних витоків, переїхавши до Москви. Там він був прийнятий по підроблених документах на дворічні курси за фахом «Драматургія та режисура телебачення» у Центр додаткової професійної освіти (нині — Вищі курси кіно й телебачення при Всеросійському державному університеті кінематографії ім. С. Герасимова). Ці курси призначені для отримання другої вищої освіти, а першої в Грішіна, як ми пам’ятаємо, не було — лише тюремні університети. Тому аферист пред’явив фальшивий диплом і в такий спосіб був зарахований до навчального закладу.
Але навчання Грішін не завершив і в 2008 році повернувся в Україну, де знову спробував зайнятись приватним підприємництвом — навіть отримав свідоцтво платника єдиного податку на 2009 рік. Але єдиний податок Грішін так і не заплатив, через що згодом Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Севастополя була вимушена звернутись до суду.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень можна ознайомитисьз постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 9 грудня 2010 року у справі №2а-3685/10/2770 про стягнення з Грішіна чималої для нього на той момент суми — аж 616 грн 45 коп.
Оскільки в ЄДРСР дані про особу приховуються, наводжу текст п. 2 резолютивної частини цього рішення з матеріалів справи:
«Стягнути з фізичної особи-підприємця Грішіна Костянтина Ігоровича (ідентифікаційний номер 2718504398, 99040, м. Севастополь, вул. М. Геловані, 10, кв. 32; рахунки в установах банків р/р 26000054803058, МФО 324935, СФ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Севастополь) на користь державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя у доход місцевого бюджету Ленінського району м. Севастополя заборгованість перед бюджетом з єдиного податку у розмірі 616,45 грн».
Щоправда, ці судові перипетії Грішіна хвилювали не сильно — він на той час вже перебрався до Донецька й одружився на мешканці Макіївки Наталії Московець. Разом подружня пара зайнялась бізнесом зі встановлення супутникових антен і надання суміжних послуг. Втім, замовлення виконувались або нелегально, або від імені дружини Грішіна, яка й собі зареєструвалась підприємцем-фізичною особою.
Можна було б довго й із захопленням розповідати про те, чим займався Грішін на донецьких теренах — і про зареєстроване ним у Севастополі приватне підприємство «Компанія «Євролайн», яке, тим не менш, примудрялось дурити народ у шахтарській Горлівці, і про фірму-пустишку «Нове супутникове телебачення». Але не це є предметом нашої розвідки про бізнес-успіхи народного героя — урешті-решт, ані його афери, ані порушені щодо нього кримінальні справи, погодьмося, не становлять чогось видатного або незвичного для України. Про заробітки майбутнього Семена Семенченка тут згадується лише з єдиною метою — пояснити, що на момент знайомства з Антоном Геращенком Костя Грішін був у страшенних боргах, оскільки він є шахраєм по життю, причому — шахраєм-невдахою, й усі його авантюри завершувались крахом.
Про фінансовий стан Грішіна наприкінці 2013-го — на початку 2014 року може свідчити, наприклад, оце рішенняКіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 листопада 2013 року в справі №268/3130/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до Московець Н.О. про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1236 грн 06 коп.
Цитую резолютивну частину судового рішення:
«Стягнути з Московець Наталії Олегівни, 05 березня 1983 року народження (ідентифікаційний номер 3037903085), на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (розрахунковий рахунок 29096003953206, МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020) суму заборгованості: за кредитом — у сумі 1236,04 грн; заборгованість за процентами — у сумі 0,02 грн, а у загальному розмірі — 1236,06 грн, що утворилася на 25 червня 2013 року за кредитним договором №003-04130-201010 від 20 жовтня 2010 року».
Тобто людина, яка стверджує, що у квітні 2014 року на власні гроші створила та озброїла аж цілий батальйон, не була спроможна погасити залишок кредиту в сумі 1,2 тис. грн.
Ба більш того, у березні 2014 року Грішін не мав грошей, щоби заплатити за мобільний телефон. А компанія «МТС Україна» ще й подала позов до його дружини, на ім’я якої був оформлений корпоративний рахунок. Ось, будь ласка, рішеннягосподарського суду Донецької області від 20 березня 2014 року у справі №905/599/14.
Цитую резолютивну частину:
«Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», м. Київ (ЄДРПОУ 14333937) до Фізичної особи-підприємця Московець Наталії Олегівни, м. Макіївка, Донецька область (ідентифікаційний код 3037903085) про стягнення суми боргу у розмірі 13 439,47 грн задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Московець Наталії Олегівни (86110, Донецька область, м. Макіївка, м-н Строїтель, буд. 11/59, ідентифікаційний код 3037903085) на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ЄДРПОУ 14333937) суму боргу у розмірі 13 439,47грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн».
На момент винесення цього рішення в Донецьку російські «тітушки» вже штурмували облдержадміністрацію та обласну прокуратуру, вбили двох учасників проукраїнського мітингу. А майбутній народний депутат Семен Семенченко шукав будь-який заробіток. Ходив на мітинги сепаратистів, тинявся в захопленій облдержадміністрації, їздив на київський Майдан, випрошуючи гроші на квитки в знайомих. Аж доки йому не посміхнулась Фортуна й Богдан Кутепов у березні 2014-го не запросив донецького активіста (а саме так Грішін представлявся у Києві) до студії «Громадського телебачення».
Кутепов, власне, і придумав Грішіну псевдонім Семен Семенченко. Бо під власним прізвищем світитись на телеекранах Грішін не міг — його розшукували кредитори та жертви численних афер. З тієї ж причини він натягнув маску-балаклаву. Ну а оскільки від великого до смішного один лише крок, цілком логічним було наступне знайомство Грішіна з Антоном Геращенком. ua.racurs.ua
“Проходимцы “пролезли в ВР…Вот теперь украинцы “заживут”…Америкосы нам позавидуют…
А какого хрена вы за этих проходимцев голосовали! Майдан всем дал возможность обновить государство! А вы те кто небыл на Майдане! вашим выбором снова всё обосрали! И так между прочим Порошенко был там реже чем Ляшко с которого прикалывались! а Яценюка освистывали после того как он сбежал когда начали летать даже не кули а камушки! А вы засранцы своим выбором снова всё испоганили! Теперь и снова вся надежда на бандеровцев!
“При сильном ветре выше всего взлетает мусор” — гласит китайская поговорка.
Неуместны здесь китайские поговорки! Так как их выбирали уже после ветра! А теперь вспомните выборы когда свершился предыдущий Майдан при котором только благодаря Майдану президентом стал Ющенко! А при Ющенко Украина была в самом лучшем виде и экономическом состоянии! за всё время и до сих пор! но если бы не Майдан то быдло выбрало бы себе и нам януковича! которого оно всё таки выбрало себе и нам позже! которого выгнали мы и весь сознательный украинский народ! но свобода от тирана! давшаяся нам на последнем Майдане должна быть уважаема нынешими новоизбранными! Во Имя Бога Господа нашего! Европы Украины и всех нас всего украинского народа! Небесной сотни! Европейского будущего народов Европы!
Да и майдан состоял, в большенстве своём, из того самого тупого быдла, что потом на выборах, законодательно лигимитизировало теперишних новостарых ворюг-олигархов. Иначе ещё на майдане их бы не освистывали, а пинками гнали, а ещё лучше, на месте заставили искупить свою вину перед народом, за ещё прошлый грабёж страны и людей, а не слушать сказки о том, что олигархи — это удачливые и честные бизнесмены.
FILLER-401-77, 100℅ проходимцы. Мишаня Ляшко -Косой,Чертков-Черт, Богя Колесо, Стельмшенко -убийцо, предатель Мальмстин -вот ,,лицо” прошлого парламента.