Людина Калетніка з 33 каналу назвала вінничан колгоспниками, а Порошенка м@даком?

Роман Ковальський, человек и параход журналіст і волонтер, представник рупора «Вінницького Майдану», газети «33 канал» останнім часом чомусь відверто йде проти своїх друзів, колег та будь-кого. То одного друга-колегу, з яким розпочинав Майдан зневажливо ображає, то загалом усю область. Ще донедавна Ковальський себе називав «Людиною Президента». Але час іде, змінюється редакційна політика видання, яке утримує зірку вінницьких пліток – і змінюється погляд Ковальського. Хоча вже неодноразово медіа експерти та й прості читачі спостерігали, що вінницького журналіста часто використовують для зливу дезінформації проти бізнес та політ конкурентів, або для відвертих провокацій в різних царинах соціуму області.

Цим користуються непересічні фігури, які знають певні якості характеру Ковальського та охочість на журналістику «нижче пояса» його видання. Хіба може пристойне видання робити топ-матеріали на основі чуток, пліток та вкидів власного керівництва, часто-густо маніпулюючи поняттями та обставинами і коментарями героїв публікацій? Підставляючи їх неіснуючими фактами, та нібито існуючою супер-таємною інформацією? У Вінниці може.

«Народна газета усіх вінничан» у середині листопада, тобто до вінницьких подій 6 грудня на найвиднішій третій сторінці розміщує статтю «заслуженого журналіста України», а також екс-помічниці нардепа від ПР Григорія Калетніка Тетяни Редько.«Щоб не допустити дві перших диктатури – військового чи радикального перевороту, може утворитись третя диктатура – президентська».

Залишимо поза межами матеріалу стиль та знання із політології пані Редько, а лише зосередимось на цьому месседжі. Тетяна Редько в кінці матерілау вимагає скинути «диктатуру президентську» та зробити «єдину правильну і рятівну диктатуру – диктатуру закону». Те, що фраза «диктатура закону» — оксюморон для пані Редько не грає ролі. Вони звикла вважати читавчів людьми, котрі проковтнуть будь що, навіть лозунг «Смерть нації!» сказаний нею на одному з вінницьких майданів. Хоча ключовим в цьому палкому зверненні є не факти та припущення автора, а порівняння. Порівняння Порошенка зі… Йосифом Сталіним.

Після розхитування ситуації, скандалів із «солдатськими жінками», де парадом керували Редько та журналістка «33 каналу» Людмила Поліщук, сталися події 6 грудня. Цей день остаточно розставив всіх по місцях.

«З повагою» на третій сторінці 51-го випуску газети від 17 грудня «журналіст Роман Ковальський» пише у власній колонці наступне: «чи вас, пане голово Колгоспу Вінничини А. Олійникнічого це 25-те не навчило?» і т д.

Мочать губернатора? Хай мочать на здоров’я, сьогодні один завтра інший, вінничанам не звикати. І хай він буде хоч головою, хоч головним бухгалтером, нам ні холодно ні жарко від чергового прізвища керівника жовтого будинку. Хіба що незрозуміло, як так сталось, що жодного попередника губернатора-регіонала газета «33 канал» не мочила так системно і завзято. Навіть навпаки, дуже непогано заробляла на партії регіонів – Читайте: Як «33 канал» заробляв на владі? (СТАТИСТИКА)

Але обізвати нас вінничан колгоспниками а область колгоспом???? Колгосп Вінниччина?

І це собі дозволяє із передових сторінок «найтиражнішої газети області» писати людина, яка ще донедавна волала на кожній стінці в соцмережах, що він «Людина Президента»?

Хоча іноді лозунг Романа, що він «з команди Президента» йшов в розріз з його зойками та образами першої особи країни, на кшталт «с@ка» або м@дак»

Але давайте спробуємо моральні якості Романа залишити осторонь – вони Ковальського, вочевидь, не стосуються. Але ображати більш, ніж півтора мільйони вінничан області, називаючи їх колгоспниками – це занадто! Тут же в своїй колонці Ковальський швидко охрестив Журналістський Майдан Вінниччини «тусою журналюг» і «профспілкою повій», водночас підписуючи і себе журналістом і очевидно забуваючи, що саме ті, кого він назвав «повіями» стояли першими і у перших рядах вінницького та київського Майдану ще до того, як туди збіглись аферисти, що сьогодні говорять від імені Майдану.

Але скромності Ковальському непозичати, він сам себе підписав під своїм фото як «один із засновників вінницького Майдану».

Цікаво, а ви знали, що Майдан заснували і він має творців? Виходить, не народ вийшов, а прийшов на заснований Ковальським Майдан?

Далі – краще. 1 січня «33 канал» виходить із матеріалом під заголовком «За майданівців-ідіотів Аваков відповів на особистому прийомі вінницьких активістів». Автор, все та ж активістка-журналістка Людмила Поліщук, вочевидь, всерйоз вважає, що «вінницькі активісти» настільки суворі, що до них на «особистий прийом» приїжджає сам Міністр Внутрішніх Справ. Цікавий нюанс, скаржитись на підопчіних Авакова прийшов і Ігор Басюк, чоловік Таїси Гайди. Це він на відео з камер спостереження кидав димову шашку у правоохоронців. Але до Авакова Басюк прийшов не розкаятися у злочині, а розповідати про травми, отримані від міліціянтів. Басюк 6 грудня кричав, що йому кийком зламали руку. У гіпсі він ходив кілька днів, а коли вщухли пристрасті, зняв бинти. До речі, і на зустрічі з Аваковим Басюк без гіпсу – чудеса медицини! І хтось ще скаржиться – як, до прикладу, дружина Ігоря Басюка Таїса Гайда – на неякісну медицину на Вінниччині?!

Поряд із Аваковим, яким завітав на килим до активістів в газеті – новорічний лист Хорта громадскості. У стилі «витонченого уркагана» Хорт, який без року тиждень у СІЗО, користується тюремним арго на кшталт «сьорбати баланду», «шити статті» та решта. Не будемо казати, що документи по справі, які є загальнодоступні в мережі Інтернет, і слова Хорта, що його судять саме за побиття вісьмох міліціонерів – підтасовка фактів. Ні «хуліганка», ні «захоплення адмінбудівлі» жодним чином не корелюється зі «злісною непокорою» чи «застосування насильства до працівників правоохоронних органів». Водночас, Хорт йде ва-банк, по суті, признаючи провину: «Я не раз брав участь у подібних «заворушках» і у Вінниці, і у столиці».

Ви вважаєте що справа у самому Хорті та у вболіванні володарів газети його долею, що його «лист-маляву» дають на перших шпальтах видання? Ні. Скоріш за все ми спостерігаємо класичний прийом подальшого технологічно-інформаційного розхитування влади – обласної та центральної. Адже не кожен день зустрінеш в Україні людину, яка на відеокамери шматувала і ходила ногами по портрету Президента, з якої роблять «жертву революції, яка поїдає своїх дітей ».

Наостанок, такий собі контрольний доказ «кристальної незаангажованості видання», які вже не криючись працює на старих друзів-інвесторів Калетників. Пролистайте останній номер за 06.01 і ви знайдете цікавий нарис проти народного депутата… Руслана Демчака, який з великим відривом виграв вибори до Верховної Ради у Григорія Калетніка на 18 окрузі в 2014 році. Ця стаття не один тиждень бродила інтернетом. Суть її в тому, що начебто помічник Демчака вигнав з кабінету якогось немирівського чиновника, щоб зробити собі там громадську приймальню для депутата Демчака. Але не такий ганебний факт публікації вигаданої історії, як те, що цю статтю, слово в слово декілька тижнів постили в соцмережах, інтернет-форумах, блогах так звані калеботи, або агроботи, як ніжно їх називають вінницькі користувачі інтернету. Це напевно найактивніша спільнота інтернет-ботів, яка миттєво кидається на будь-який матеріал де є згадка любого з Калетників, коментуючи на різний лад тексти та вступають в спори, до погроз, з іншими читачами. Їх давно ідентифікували вінничани, як студентів Аграрного Університету, які або заробляють на цьому, або змушені відробляти погані оцінки та «хвости». Керує ж цією командою ботів одна з фавориток і улюблених сестер близняшок Григорія Калетніка, як охрестила її газета «33 канал» — Інна Гончарук.

Ось тільки перший абзац журналістського шедевру оспівування підлеглих реального власника газети «33 канал» під авторством … тієї ж Людмили Поліщук:

“У свої 24 роки Тетяна Гончарук завідує відділом аспірантури та докторантури Вінницького національного аграрного університету, а її сестричка-двійня Інна — аспірантка цього ж вузу та права рука ректора”.

Смішно? Скоріше сумно. За газету та Калетників? Ні за вінничан, які ще довіряють такому виданню.