КЛЮЧИ ВІД КВАРТИРИ НА СТІЛ І ДО НОТАРІУСА!
КЛЮЧИ ВІД КВАРТИРИ НА СТІЛ І ДО НОТАРІУСА!
14 жовтня 2014 року Верховна Рада прийняла закон про засади державної антикорупційної стратегії на 2014-2017 роки. Цим законом зокрема запроваджені спеціальні перевірки суддів щодо корупції, які дозволять судовій системі очиститись, шляхом звільнення з посад непрофесійних, корумпованих суддів. Оздоровлення судової системи позитивно вплине на її реформування та приведе до якісних змін у судовій практиці, що вплине на довіру населення як до судів, так і до інших державних інституцій.
На даний час люстрація суддів, яка є передумовою судової реформи, не проводиться взагалі, тому в пересічних громадян України рівень довіри до судів дуже низький. Кожен другий громадянин бажає люстрації суддів, оскільки в діючих судах отримати справедливе рішення суду майже неможливо, особливо по цивільних та господарських справах. Чому народ бажає люстрації суддів? Спробуємо показати на реальному прикладі.
В березні 2014 року громадянка Волошина Л.В. отримала від бабусі в подарунок квартиру в престижному районі міста Кіровограда по вулиці Великій Перспективній №15/17, в самому центрі. Оскільки в квартирі тривалий час мешкала старенька бабуся, то помешкання потребувало капітального ремонту, і нова власниця почала його завзято робити. Звернулася до міськвиконкому, отримала дозвіл на встановлення автономного опалення та звернулася в ЖЕК №12 з проханням відключити квартиру від мережі теплопостачання, на що працівники ЖЕКу відповіли, що вони не можуть нічим допомогти, бо немає а ні спеціалістів по зварювальним роботам, а ні зварювального апарату і після тривалих та багаточисельних перемов направили знову до міськвиконкому, де начеб то повинен бути перелік підприємств, що мають право виконувати зазначений вид робіт.
Склалося враження що працівникам ЖЕКу аж ніяк не хотілося займатися відрізанням труб від тепломережі, і вони намагалися знайти будь-які причини, аби нічого не робити, не зважаючи на те, що і робота, і підготовка документації у вигляді актів повністю оплачуються замовником.
Людмила Волошина навіть не здогадувалася, що це були перші дії зловмисників, направлені на незаконне позбавлення її дарованої квартири.
Працівники міськвиконкому надали Волошиній Л. допомогу у виборі підприємства з відповідними ліцензіями на відповідні види робіт, з яким було укладено угоду за №32 від 07.05.2014, і робота розпочалась.
Перед початком робіт власниця квартири знову звернулися в ЖЕК, а саме до Марченко Любов Іванівни, яка обіймає посаду начальника, з питанням, чи можливо розпочинати роботи з трубами тепломережі в квартирі. На що Марченко Л.І. відповіла, що хоче особисто бути присутньою при проведенні зварювальних робіт і наполегливо намагалася вияснити дату їх початка. Слід відмітити, що начальники ЖЕКів, як правило, ніколи не бувають присутніми на кожній квартирі, де за допомогою зварювального апарату відрізають труби від тепломережі. Це другі дії направлені на незаконне позбавлення Волошиної Л. квартири.
Також начальник ЖЕКа Марченко Л.І. одразу ж зателефонувала слюсарю-сантехніку Валері, який доповів, що води в системі немає ще з 29 квітня, тому спускати з системи немає що, і відрізати труби квартири від мережі можливо без проблем.
Марченко Л.І. дала номер телефону ЖЕКу, куди потрібно зателефонувати, щоб її запросили наступного дня – 8 травня на квартиру до початку безпосередніх робіт. Власниця квартири все виконала належним чином, але директор ЖЕКу, не зважаючи на прискіпливе нагадування щодо своєї присутності під час ремонтних робіт, так і не з’явилася. Роботи розпочалися без посадовця.
Увечері (8 травня), після повного виконання зварювальних та монтажних робіт, власниця квартири та робітник монтажного підприємства перевірили результат роботи, впевнилися що підлога та труби системи сухі, а заглушки жорстко прикріплені на потрібні місця, зачинили двері та розійшлися.
9 травня в18-40, під кінець святкового дня Перемоги, коли вже гості почали покидати святковий стіл і розходитися по домівках, на мобільний телефон Волошиної Л. пролунав дзвінок. Терміново телефонувала завдом, яка повідомила, що «у вашу квартиру поступає вода». Найближчим до дому №15/17 вулиці Великій Перспективній опинився родич власниці квартири, який і відімкнув квартиру.
Опинившись в квартирі він побачив, що з системи центрального опалення йде вода і одразу ж почав вживати заходів, щоб припинити течію. Але вода як зненацька появилася, так зненацька і зникла. На квартиру також викликалася відповідна аварійна служба, яка не могла встановити причину наявності в системі тепломережі дому води під великим тиском у вечірній час святкового дня (9 травня). Адже крім трьох працівників аварійної служби на роботі в цей час ніхто не перебував.
Пізно увечері в 21-00 цього ж святкового дня, після від’їзду аварійної служби начальниця ЖЕКу Марченко Л.І. особисто ходила по квартирах сусідів затопленої квартири і в погрозливому тоні вимагала від мешканців мовчати про дані події, не підписувати ніяких документів та не давати нікому ніяких свідчень.
Не остання роль в цій події належить і слюсарю-сантехніку ЖЕКу Валері, який в цей час перебував на дні народженні любимої тещі, та був в терміновому порядку викликаний на роботу і по особистій вказівці начальниці ЖЕку запустив воду в систему. На питання навіщо пізно увечері подавати в систему воду, начальниця пригрозила звільненням та відповіла «не твое дело». Це треті дії направлені на незаконне позбавлення Волошиної Л. квартири.
Довідка. Згідно рішення міськвиконкому, вода з систем теплопостачання міста була спущена ще в квітні місяці, про що тепло генеруючі компанії прозвітували тому ж міськвиконкому, і про що було надруковано в місцевих засобах масової інформації.
Наступного дня сусід з нижньої квартири (№33) – Парфенков Сергій Миколайович в телефонному режимі почав від своєї сусідки Волошиної Л. вимагати гроші в сумі питання 5000 $ США, а коли почув, що вини власниці верхньої квартири в тому що вода потрапила в тепломережу немає, почав її ображати, лякати, лаяти та погрожувати життю і здоров’ю її та її дітям, і попередив, як що вона одразу ж не заплатить гроші то вона може взагалі лишитися квартири.
12 травня майстер ЖЕКу Рудакова Тамара Тихонівна з самого ранку, навіть не перебуваючи на ранковій планьорці працівників ЖЕКу, разом з помічником прибула на квартиру потерпілого від аварії Парфенкова С.М. і склала акт про те, що мешканці квартири №37 (Волошина Л.) «при виконанні відключення приладів опалення від стояків, не виконали зварювальні роботи в місцях від’єднання від загальних стояків опалення, тобто були встановлені глушки, що не відповідає правилам утримання внутрішніх мереж теплопостачання». Не зрозуміло, як можливо було скласти акт обстеження не потрапивши до квартири.
Слід відмітити два моменти. По перше, відключення стояків робило підприємство з ліцензією на даний вид робіт, працівник якої повинен знати як технологію робіт що виконує, так і правила утримання мереж. По друге, «правила утримання внутрішніх мереж теплопостачання» не забороняють використання тимчасових герметичних заглушок під час ремонтних робіт в період, коли опалювальний сезон закінчився, або не розпочався (тобто в коли в системі вода відсутня).
Є критичні зауваження і до самого акту, адже обслідування проводило дві особи, а в акті вказано шість. Огляд проводився «в присутності представника будівельної організації СПД Фільченкова Ярослава Михайловича», але як «СПД» — суб’єкт підприємницької у вигляді однієї фізичної особи може бути одночасно і «будівельною організацією», і чи мав право СПД Фільченков Я.М. взагалі приймати участь в таких оглядах, якщо так, то на яких підставах і за яку оплату?
Коли акт був надрукований і підписаний усіма членами комісії, Волошина Л. почала обурюватись приписками збитків: «килим 2х3 не придатний для подальшого використання» (зі слів Парфенкова С., персидський), тріщина в плиті перекриття, тощо.
Зі слів Парфенкова С.М. його заливало через отвір в плиті перекриття у вигляді тріщини, який утворився по причині тривалого впливу води, але на час огляду тріщини в стелі ніхто не бачив і ніде не зафіксував, і як що вона могла утворитися, то тільки по причині того, що Парфенковим С.М. було самовільно знесено частину несучої стіни, про що його неодноразово попереджали сусіди.
Наприкінці суперечки щодо завданих збитків, майстер Рудакова Т.Т. видала сакраментальну фразу «не хочешь по хорошому, ключи на стол и к нотариусу! Яка розумна, квартиру в центре заимела!» І тут Волошина Л. зрозуміла, що йде полювання на її квартиру, але остаточно не усвідомила серйозність моменту. Це четверті дії направлені на незаконне позбавлення Волошиної Л. квартири.
Стартом активізації подій по незаконному відчуженню квартири став момент, коли онука – нова власниця квартири отримала в ЖЕКу рахунок на оплату обов’язкових платежів, щодо відключення квартири від системи тепломережі, тоді начальниці Марченко Л.І. стало зрозуміло, що квартира «уходить», і з її боку почав працювати план «Б» — «захоплення через потоп».
Начальник ЖЕК №12, Марченко Любов Іванівна, є власником 14 об’єктів нерухомості, оформлених звісно, на родичів та підставних осіб. Розробила злочинну схему незаконного позбавлення квартир людей старого та похилого віку, в якій підставні особи пропонують одиноким старим людям догляд в обмін на квартиру. Якщо старенькі не погоджуються, їм створюються відповідні умови: затоплення, замикання електромережі, протікання даху, тощо, які призводять до важкої фінансово-боргової ситуації, з яких вони не в змозі вийти самотужки. До речі, попередній власниці квартири, 90-річній бабці що подарувала онуці квартиру, також були пропозиції по «догляду», але директор ЖЕКу не знала про існування в бабусі родички — онуки. В сусідньому під’їзді №2 цього ж дому такий випадок вже мав місце, де квартирою заволоділи «доглядальники», а дідуся відправили до дому пристарілих.
Махінації з квартирами де приймає участь начальник ЖЕКу №12 не обходять пересічних мешканців району та ошуканих родин, мабуть в якості помсті «вдячні» громадяни спалили по вулиці Гагаріна один з її будинків, який був незаконно відчужений одним з таких способів.
Потерпілі:
— Парфенкова Лідія Іванівна, є власницею квартири №37, але на даний час в квартирі не мешкає, будь-яка інформація про її теперішнє перебування невідоме;
— Парфенков Сергій Миколайович, син Порфенкової Л.В., ніде не працює, має у власному користуванні дві квартири, джип моделі Міцубісі державний номер 140-77, причетний до незаконних оборудок із землею в Бобринецькому районі та силового тиску на власників земельних паїв. В квартирі зберігає невеличкий сейф з коротко дульною вогнепальною зброєю, знаходиться на короткій нозі з дільничним інспектором міліції. Веде богемний спосіб життя не по офіційно отриманим засобам для існування.
Протягом місяця, починаючи з дати події та першого засідання Ленінського районного суду, Парфенков С.М. постійно чіплявся до Волошиної Л. знову ж таки з погрозами та вимогами віддати гроші та постійно промовляв «немає грошей, віддавай квартиру!». Волошина неодноразово зверталася з цього приводу до міліції, про що свідчать корінці квитанцій про отримання повідомлення, але відповідного реагування не було.
Якщо подивитись на хронологію подій:
— 07 травня, визначення монтажного підприємства та складання з ним угоди; оповіщення начальника ЖЕКу про початок робіт з відключення від мережі теплопостачання;
— 08 травня, безпосередня робота та відсутність обіцяного контролю з боку начальника ЖЕКу,
— 09 – травня, 18-40, подача, по вказівці начальниці ЖЕКу №12, холодної води в систему тепломережі під великим тиском та затоплення квартири;
— 10 травня, погрози життю і здоров’ю з боку Парфенкова С.М. та вимоги виплатити 5000$;
— 12 травня, 08-00, складення фіктивного акту про збитки по причині затоплення, з підписами виключно зацікавлених осіб, та пропозиція через нотаріально віддати квартиру за боги,
то можливо визначити чітку та налагоджену схему утворення фінансово-боргової ситуації для власника квартири, яка є метою її незаконного заволодіння.
Власниця квартири не заперечувала відшкодувати збитки мешканцям нижньої квартири, але в межах розумного, і коли була запрошена до суду, сподівалася на те що він буде справедливим, чесним та гуманним.
Справа розглядалася під головуванням судді Ленінського районного суду Шевченко Ірини Миколаївни. Суддя розглядала справу упереджено та однобоко, відчувалася її прихильність до сторони позивача. Всі документи та свідчення зі сторони Парфенкова С.М. приймалися до уваги суду без вагань, аргументи зі сторони Волошиної Л.В. судом або відхилялися, або не бралися до уваги. Коли під час судового засідання Волошина Л.В. клопотала (згідно ст. 35 ЦПК України) про запрошення третіх осіб для дачі свідчень, суддя запитала в Парфенкова С.М «а чи потрібні вам свідчення третіх осіб» та категорично відмовила.
Сума збитків визнана судом на підставі будівельно-технічного дослідження є значно завищеною, якщо не помилковою, і коли сторона Волошиної Л.В. клопотала про призначення судової будівельно-технічної експертизи, судом їй було відмовлено. До речі суддя конкретно заявила, третє засідання буде останнім, тобто принципи повноти і об’єктивності дослідження доказів по справі, їй не притаманні.
Дуже сумнівним є причинний зв’язок між винними діями відповідача і негативними наслідками, від яких позивачка, матір Парфенкова С.М. опинилася в кардіологічному диспансері. Який може бути зв’язок, коли Парфенкова Л.І. по даній адресі разом з сином Прфєнковим С.М. не проживає. Тобто моральна шкода нарахована позивачці помилково або упереджено. Одне й друге фах судді не красить.
В день останнього засідання суду під головуванням судді Ленінського районного суду Шевченко І.М., коли суддя оголосила рішення на користь Парфенкових, Сергій Миколайович організував святкове застілля, яке продовжувалося до ранку, під час якого він в стані алкогольного сп’яніння розповідав всім сусідам, що вирішив питання із суддею за 600$, звісно, американських, та на все подвір’я дому вигукував «шессот баксов решает все».
Коли Парфенков С.М. узнав що справу ще не закінчено, і вона буде розглядатися в апеляційному суді, він нахабно, прямо у вічі в образливій формі повідомив Волошиній Л. що він вже домовився з судом за 5000$, тому рішення буде на його користь.
Якщо злочинна діяльність начальниці ЖЕКу підпадає під юрисдикцію міліції, яка ніяким чином не може припинити протиправні дії працівників комунального господарства, то за захистом люди звертаються до суду зі сподіваннями як на останню справедливу і чесну інстанцію. Але якщо суддя в злочинній схемі, то сподіватися на справедливе рішення зайве, адже всі рішення судів будуть направлені на незаконне захоплення квартир.
Сподіваємося, що апеляційний суд таки буде чесним і справедливим.
Олександров О.
25008 м. Кіровоград вул. Декабристів №15, оф.11