Міністр новий – «схеми» старі

«Жити по-новому» зібрався новий міністр молоді та спорту України Ігор Жданов, який добрав собі достойних помічників. Першим заступником пана міністра став відомий у спортивних колах аферист, організатор «схем» по розкраданню коштів державного бюджету Ігор Гоцул. Нині компетенція Ігоря Євгеновича – це фінанси Міністерства та спрямування грошових потоків у належне річище. А «розвитком спорту» буде опікуватись колишня біатлоністка Олена Підгрушна, яку спортсмени прямо в очі називають усякими нехорошими словами на кшталт «проститутка» за те, що вона влаштувала грошові побори через фірми-прокладки, яким учасники державних змагань повинні сплачувати «безповоротну фінансову допомогу».

Заступників собі Ігор Олександрович знайшов аж ніяк не на смітнику. І Гоцул, і Підгрушна відточували свою кримінальну майстерність при попередньому міністрі Булатові, який, власне, і привів їх на державну службу. Ця майстерність неодноразово була предметом розгляду з боку правоохоронних органів і судів, а Генеральна прокуратура України у жовтні 2014 року навіть відкрила кримінальне провадження №42014100000001273, яке зараз розслідується в прокуратурі м.Києва, за фактами злочинної діяльності тріо в складі колишнього першого заступника міністра Вишняка та двох нинішніх – Гуцола й Пігрушної. У послужному списку наших героїв – переказ бюджетних коштів фіктивним фірмам, надання податкових пільг за «проведення» неіснуючих змагань на підставі підроблених документів та вимагання грошей зі спортсменів.

Ось, будь ласка, лист прокуратури м.Києва з розповіддю про те, за що саме на Гоцула та Підгрушну найближчим часом можуть вдягнути наручники.

Цитую: «На даний час досудовим розслідування встановлено, що службові особи Міністерства молоді та спорту України спільно з керівниками Товариства сприяння обороні України, зловживаючи службовим становищем при здійсненні фінансової підтримки територіальних підрозділів вказаного товариства (авіаційно-спортивних клубів), здійснювали фінансування фіктивних підприємств за бюджетні кошти з подальшим їх привласненням».

Попросту кажучи, Підгрушна вступила в змову з заступником голови Товариства сприяння обороні України Грибановим, який відкрив кілька фіктивних фірм під назвами, що імітували назви спортивних організацій, і організовувала разом з Вишняком і Гоцулом переказ Міністерством бюджетних коштів на рахунки цих фірм.

Треба сказати, що нововисвячений міністр достеменно знає про це кримінальне провадження, точно так, як він знає й про фірми-прокладки, які Гоцул і Підгрушна завели в міністерство. Очевидно, це його влаштовує. Як влаштовує й те, що з травня 2014 року тандем Гоцул-Підгрушна по кожному виду спорту призначає «смотрящєго», якому спортсмени повинні платити під загрозою недопущення до змагань.

Не обійшла ця доля й мене. Оскільки я також маю деяке відношення до спорту – є керівником спортивної організації, тренером, сам спортсмен (спеціалізація: класичний парашутизм та парашутно-атлетичне багатоборство), 12 травня 2014 року Підгрушна запросила мене в Міністерство молоді та спорту України для обговорення того, як при новій, чесній та некорумпованій, владі будуть проходити спортивні змагання.

Прямо в коридорі Міністерства вона та Гоцул представили мені «смотрящєго» по парашутному спорту, якому я тепер маю платити, якщо хочу, щоби мої вихованці брали участь у державних змаганнях, що проводить Міністерство – чемпіонатах і Кубках України. «Смотрящім» виявився депутат Харківської обласної ради від Партії Регіонів на прізвище Шаповалов з найближчого оточення Кернеса. Під час майданних подій цей Шаповалов фінансував «тітушек» та бігав у футболках з написом «Беркут», а зараз запропонував Підгрушній непильний бізнес – збирати зі спортсменів гроші на змаганнях.

Треба сказати, що Олена Михайлівна абсолютно даремно викликала пана Шаповалова з Харкова для знайомства зі мною. Я прекрасно знаю цього патентованого афериста, який не перший рік займається збором грошей зі спортсменів. Причому, знаю не тільки я, але й правоохоронні органи, які відносно Шаповалова та його оточення відкрили кримінальне провадження за статтею 190 КК України – «шахрайство». Справа зараз перебуває в провадженні Слідчого управління ГУ МВС України в м.Києві, але не розслідується: як виявилось, збір коштів зі спортсменів настільки вигідне заняття, що вистачає не тільки Підгрушній на булавки, але й Шаповалову на хабарі міліціонерам.

Сам механізм грошових поборів дуже простий і вже багато років застосовується в діяльності центрального органу виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту. Як відомо, у цьому Міністерстві працюють кришталево чесні люди, що живуть виключно на зарплатню. Тому самі чиновники грошей не беруть, натомість відкривають фірми-прокладки зі статусом громадських організацій під гучними назвами на кшталт «Федерація по швидкісному онанізму в закритих приміщеннях». У наступному в положення про державні змагання, що проводяться від імені України згідно з Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів, вписується фраза, що до участі в змаганнях допускаються лише ті спортсмени, які вступили в таку «федерацію» та пред’явили при реєстрації на змаганнях щось типу «членського квитка» та платіжний документ про сплату цій прокладці «безповоротної фінансової допомоги, без ПДВ».

Звісно, суди багато разів визнавали незаконними подібні змагання та скасовували положення й накази про їх проведення. Наприклад, через грошові побори зі спортсменів суди визнали недійсними змагання з парашутного спорту, що проводились у 2008, 2009, 2010, 2011 і 2012 роках, заборонили проведення змагань у 2013 році та зобов’язали Мінмолодьспорт впорядкувати нумерацію чемпіонатів у Кубків України з парашутного спорту з урахуванням того, що таких змагань офіційно не було. Але мадам Підгрушна надіслала мені офіційного листа з повідомленням про те, що Міністерство відмовляється виконувати ці судове рішення «через втрату ними актуальності». Так і написала.

Більш того, Мінмолодьспорт, попри численні судові рішення та протести прокуратури, видав нормативно-правовий акт «Правила спортивних змагань з парашутного спорту», у який записав, що до участі в державних спортивних заходах, які проводяться від імені України на кошти державного бюджету, допускаються тільки ті спортсмени, яким оцей самий депутат Харківської обласної ради від Партії Регіонів Шаповалов видав «сертифікат», що посвідчує членство в його типу «громадській організації». При цьому – це оговорено окремо – «сертифікат» зберігає силу лише до того, доки спортсмен платить Шаповалову «безповоротну фінансову допомогу, без ПДВ» у розмірі, який встановлює сам Шаповалов.

Щоби читач орієнтувався, про які суми йде мова: з кожного спортсмена на кожних змагання стягується по 2 тис. грн., з кожної команди – по 5 тис. грн. Окрім того, ще треба заплатити просто так – з поваги до Шаповалова та Партії Регіонів – на початку року. Якщо ж спортсмен за власні кошти їде на міжнародні змагання, то він має за включення свого прізвища в наказ Мінмолодьспорт сплатити через Шаповалова ще 1 тис. доларів – Підгрушній на нову губну помаду. Окрім того, треба написати розписку, що у випадку, якщо на закордонних змаганнях, куди їдеш за власний рахунок, одержиш грошову винагороду, то половину маєш віддати «смотрящєму» від Мінмолодьспорт. Що ж до торгівлі неіснуючими в державі «сертифікатами парашутиста», то Генеральна прокуратура України порахувала, що тільки станом на 1 січня 2010 року Шаповалов і Ко продав їх на 130 тис. грн.

Непогані суми, чи не так?

Це все – давня традиція. Наприклад, ще в 2004 році розпалась збірна команда України з парашутного спорту, оскільки її покинули провідні спортсмени на знак протесту проти грошових поборів. Але якщо раніше чиновники вимагали гроші неофіційно й навіть виходили з кабінетів у коридор, щоби обговорювати такі питання, то нова чесна влада в особі Підгрушної та Гуцола вирішила закріпити ця давню традицію на папері…

Зрозуміло, що я не міг позбавити себе розваги оскаржити до суду й ці ганебні «Правила змагань…». Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 7 серпня 2014 року мій черговий позов був задоволений. У відповідь наступного дня, 8 серпня 2014 року, розлючена Підгрушна разом з Шаповаловим провела в Мінмолодьспорт прес-конференцію, на якій заявила, що це судове рішення Міністерство виконувати не буде й не допустить, щоби в державних змаганнях брали участь спортсмени, які не заплатили депутату Харківської обласної ради від Партії Регіонів.

Більш того, щоби всі бачили, що Мінмолодьспорт став «жити по-новому», Підгрушна за місяць по тому, у вересні 2014 року, провела разом з Шаповаловим в Харкові на аеродромі «Коротич» черговий чемпіонат України з класичного парашутизму, на який заборонила допускати спортсменів, що відмовляються платити підручному Кернеса. Свій неординарний крок Олена Михайлівна пояснила тим, що судове рішення про скасування «Правил спортивних змагань з парашутного спороту» ще не вступило в законну силу, позаяк Міністерство подало апеляцію.

2 грудня 2014 року трапилось чергове нещастя: міністром молоді та спорту був призначений Ігор Жданов, який замість того, щоби негайно скасувати явно корупційні та незаконні «Правила спортивних змагань з парашутного спорту» і призначити службове розслідування, продовжив безславно судитись. Але програв: Київський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 9 грудня 2014 року підтвердив, що ці «Правила …» є незаконними. Після чого Підгрушна знову оголосила, що виконувати судове рішення, яке набуло чинності, не збирається й скасовувати «Правила змагань…» не стане. Бо, мовляв, у пана Шаповалова зараз фінансова скрута, а йому ще треба домовлятись по закриття щодо нього кримінального провадження.

Як на це відреагував новий міністр, бачила вся країни – замість того, щоби негайно копняком під зад вигнати цю мерзотницю з Міністерства, Жданов оголосив, ще відтепер Підгрушна буде курувати весь спорт в Україні, а не тільки неолімпійські види. А також – засвоювати бюджет, що виділяється на розвиток військово-патріотричного виховання молоді, разом з колишнім першим заступником Каськіва Держінвестпроекті – таким собі Шевляком, який може прикрасити собою будь-яку виправну установу.

Що ж стосується другого героя нашої скорботної повісті – Ігоря Євгеновича Гоцула – то його Жданов ще й демонстративно обласкав, перевівши з посади простого заступник міністра-керівника апарату на посаду першого заступника. Треба думати, пан міністр по достоїнству оцінив фабулу кримінального провадження, що розслідується зараз прокуратурою у зв’язку з витівками Гоцула.

А саме:

Відповідно до Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються спортивні об’єкти, де проводяться міжнародні та всеукраїнські змагання, тренуються збірні команди або готується резерв таких команд. Перелік об’єктів, які підлягають звільненню від оподаткування, готується Мінмолодьспорт і затверджується Постановою Кабінету Міністрів України. Ну, а далі шановний читач, думаю, вже зрозумів все й без моєї допомоги.

Ось, наприклад, колишній спортивний аеродром «Чайка» під Києвом, який давно позбавлений сертифікату аеродрому й забудований під склади фірмами Олександра Януковича. Бувшим спортивним об’єктом володіє, здаючи його в оренду під зберігання тракторів і тому подібної техніки, Віктор Миколайович Тімченко – батько Максима Тімченка, правої руки Ахметова, що здобув славу посібника терористів і керує всіма енергетичними активами найбагатшого громадянина України. А сам Віктор Миколайович є дуже близьким і добрим знайомим Віктора Януковича ще з тих часів, коли очолював Донецьке військово-політичне училище.

Територія невелика – якихось 70га, але платити за неї Віктору Миколайовичу не з руки. Тим більше, якщо можна за невеликий презент для заступника міністра молоді та спорту оформити звільнення від сплати земельного податку.

Або інший приклад – нікому не відомий спортивний аеродром «Личанка». Не треба нишпорити по сайту Державіаслужби: такого аеродрому в Україні не існує взагалі. Але є земельна ділянка в Київській області, розпорядник якої давно мріє збудувати тут котедж не містечко. Вгадайте з трьох разів, як звати цього розпорядника? Правильно, все той же Тімченко. Занос грошей у Мінмолодьспорт – і, будь ласка, земельна ділянка звільнена від сплати податку, бо там, буцімто, проводяться чемпіонати світу з літакового спорту.

А ось злітно-посадковий майданчик «Чемер» у Чернігівській області. Це – стоянка приватних літаків і місце проведення розважальних стрибків з парашутом, які приносять чималий доход такому собі Олександру Георгійовичу Тунікову. От тільки сплачувати земельний податок Олександр Георгійович не хоче. Та й навіщо платити, якщо є Міністерство молоді та спорту, де завжди можна виготовити фальшиві документи про проведення міжнародних та всеукраїнських змагань з метою подальшого звільнення від сплати земельного податку?

І таких об’єктів – десятки. Список для звільнення від оподаткування складався ще в 2011 році, але діє й донині. Два роки тому я направив інформаційний запит у Секретаріат Кабміну з проханням пояснити, які ж змагання проводяться на подібних об’єктах. Отримав відповідь, що список на затвердження Кабміном надійшов з Мінсім’ямолодьспорт тож Секретаріат Кабміну жодною інформацією з цього питання не володіє. Міністерство також відповісти не змогло. Почались суди. Як наслідок – Окружний адміністративний суд м.Києва зобов’язав Мінмолодьспорт надати мені вичерпну інформацію про підстави звільнення від сплати земельного податку низки об’єктів. Судові рішення – навіть не одне, а цілих 6 (!) – досі не виконані.

Вже за нової, чесної та непідкупної, влади я письмово все це виклав у листі на ім’я міністра Булатова та запропонував негайно внести в Кабмін подання про виключення з переліку об’єктів, звільнених від сплати земельного податку, тих, що потрапили туди на підставі підроблених документів. Питання було доручено розглянути заступнику-керівнику апарату Гоцулу та мадам Підгрушній. З обома я зустрічався, показував документи, показував судові рішення й прохав або виконати ці рішення та пояснити, які ж міжнародні змагання проводяться на неіснуючому аеродромі «Личанка», або припинити розкрадання бюджетних коштів.

Чим це закінчилось, читач, вже здогадався: Гоцул «всмоктав цифру» від зацікавлених осіб, Підрушна мені письмова відповіла, що виконувати судові рішення «підстав не вбачається», після чого пришов новий міністр Жданов і підвищив Гоцула в посаді. При цьому Жданов демонстративно проігнорував ту обставину, що за фактами розкрадання Гоцулом і Підгрушною коштів земельного податку відкрито кримінальне провадження і розповідати про те, які вони проводили міжнародні змагання на аеродромах «Чайка», «Бузова», «Личанка», «Чемер», «Сутиски», «Цунів» та ін. вони вже будуть не мені, а слідчому прокуратури…

Судячи з перших кадрових призначень в Мінмолодьспорт, новий міністр явно розраховує на те, що правити він буде недовго, але яскраво – за принципом «нацарюю сто рублів і збіжу». Втім, думаю, що Ігор Олександрович сильно помиляється – часи вже не ті. І якщо він не припинить побори зі спортсменів та не вижене з Міністерства пройдисвітів на кшталт Гоцула й Підгрушної, то добігти він встигне хіба до найближчого ліхтаря.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»