Майдан в Виннице, что дальше?
Важное
4 января, 2026
10 ноября, 2025
Человек не терпит насилия!
Меню
Майдан в Виннице, что дальше?
Перепечатка материалов «ОРД» в полном или сокращенном виде только с письменного разрешения редакции.
© 2026 ОРД. Републикация авторских текстов без письменного согласия редакции запрещена. При использовании материалов активная гиперссылка обязательна ord-ua.com
Связь с редакцией — [email protected]
19 648 ответов
Жители Донецка, которые были вынуждены оставить свои квартиры, сообщают, что к домам на машинах подъезжают “подготовленные люди” и подчистую выносят все, пишет Диалог.
Жительница областного центра рассказала, что ее квартиру в Донецке на проспекте Киевский разграбили.
“И не только нашу, а по всему дому… Причем, “люди” были подготовленными, поэтому двери срезали болгарками и т.п. Это явно не бомжи, это был такой “рейд”, — говорит дончанка.
Женщина сообщает, что в ее доме пострадали много квартир “все вскрыли, на машины погрузили и вывезли…”. Говорит, брать в квартире особо было нечего — как у всех: мебель, посуда, техника. Ей жаль, что мародеры не пощадили последнее, что уцелело после нескольких попаданий — раскурочили двери, разграбили квартиры.
кремлевский тролль, получающий 3 бакса за камментка и ворона снова вместе;
я плакал от жалости к дончанам;єто хунта киевская их грабит; да???
я плакал от жалости к дончанам;єто хунта киевская их грабит; да???
я плакал от жалости к дончанам;єто хунта киевская их грабит; да???
Ми з Європи і не йшли. Галичани — європейці forever
З деяких пір події українського політичного життя викликають у мене почуття неусвідомленої тривоги і приреченості. Ніби я стою на палубі «Титаніка», вже зіткнувшимся з айсбергом, і хоча лайнер ще на плаву і зберігає цілком горду поставу, відчувається, як стогне і здригається палуба від колосального потоку крижаної атлантичної води, що рветься у пробоїну, і години прекрасного розкішного пароплава вже полічені.
Почуття це загострилося, коли я прочитав інтерв’ю першого президента України Леоніда Кравчука агентству «УНН» і зрозумів, що найстаріший і найдосвідченіший український політик стоїть десь поруч на спардеку «Титаніка», і його думки про те, що «Україна близька до розпаду, оскільки вже втрачає території » і що « … жоден з попередніх президентів нічого не зробив для зміцнення єдності країни », повністю збігаються з моїми.
Необхідно додати, що Леонід Макарович озвучив свій коментар 22 січня, у день національного свята Соборності України, що знаменує історичне об’єднання Західної і Східної частин країни у 1919 році, яке послужило прологом до створення української держави в його сьогоднішніх кордонах. Цій обставині, напевно, були раді жителі центральної і східної України, що умить отримали солідну територіальну надбавку, але для Галіції і Буковини, з коренем вирваних з благополучного цивілізованого життя в Європі, об’єднання було наповнене швидше трагічним змістом. Наступні десятиліття тільки підтвердили цей трагізм — найжорстокіше придушення більшовиками національно-визвольної боротьби у роки світової війни, безглузді соціальні експерименти Хрущова, придушення будь-яких ознак вільнодумства у брежнєвську епоху, безкінечне затягування поясів в ім’я божевільних імперських амбіцій маразматичного керівництва — це далеко не повний перелік бід і випробувань, які звалилися на голову населення Галичини.
Збіг мого умонастрою і похмурого прогнозу президента Кравчука привів мене до неминучого відкриття: щоб корабель українства не став “Титаніком”, треба позбавити його від сусідства з горезвісним айсбергом, який по суті своїй — чужий, прямо ворожий українству східно-український менталітет, наскрізь просочений російським духом. Можна скільки завгодно говорити про євроінтеграцію і кричати, уподібнюючись молодикам на Майдані: “Україна — це Європа!”, але це нікого не наблизить до Європи ні на крок. Тільки ми, галичани, чиї діди і батьки народилися і виросли в Європі, чия історична пам’ять зберігає прекрасні спогади про спокійне життя у містах, що несуть відбиток прекрасної європейської архітектури, у багатих охайних селищах, серед доброзичливих, працелюбних сусідів, тільки ми можемо з упевненістю сказати про себе : “Ми – Європа!”. Галіція, будучи частиною України-Русі у вигляді Галицько-Волинського князівства в епоху раннього середньовіччя, ніколи не була частиною Російської імперії, і значно менше, чим інша Україна знаходилась у складі Радянського Союзу. Галіція зберегла у чистому вигляді дух істинного українства, і її жителі говорять на сьогоденні, не зіпсованій русифікацією українській мові, на відміну від депутатів і київських чиновників, що говорять на “мові” з відразою, долаючи нудоту, і з полегшенням переходять на російську. Наша греко-католицька церква щасливо уникнула диктаторського гніту ортодоксального російського православ’я, пройнятого ідеями імперського мілітаризму і украй консервативного у буденному житті. Тому ми, Галіція і Буковина, будучи ідеологічним і духовним центром українства, і є справжня Україна, гідна по праву зайняти історичне місце у ряді цивілізованих націй європейського континенту.
У ці трагічні дні, коли Україна з крайньою напругою сил веде важку, кровопролитну війну ( не потрібно лицемірити і ховатися за формулюваннями АТО, ЧП і так далі — це справжнісінька війна) на Донбасі, ми повинні запитати : “По якому праву люди з далеко не українським походженням Вальцман, Гройсман і Сеня Сайентолог ( у бабусиному дівоцтві — Бакай), а також харківський вірменин Аваков і випускник інституту червоних шпигунів Наливайченка кидають у криваву донбасівську м’ясорубку колір галіційській молоді, винищуючи тим самим кращу частину генофонду істинного українства?”. Ви подивіться зведення бойових дій і переконайтеся, що серед поранених і звільнених полонених в основному вихідці з карпатських областей, але абсолютно немає представників того ж Харкова, Дніпропетровська або Одеси. Поясніть, за які ідеали повинні битися і віддавати свої життя галіційські парубки? За єдину, неділиму Україну? Але її вже немає, вже бездарно втрачений Крим, вже палає вогнем Донбас і, з урахуванням непримиренності сторін, погасити це полум’я, мабуть, можна тільки шляхом повного знищення всіх учасників конфлікту або за рахунок втручання провідних світових гравців — США і Росії, чого доки не передбачається. Пора, нарешті, зрозуміти, що конфлікт цей — не локальне розбирання за пріоритет у діленні копійчаних муніципальних бюджетів, а зіткнення цивілізаційного характеру, і вражений бацилою українофобії Південний Схід вже ніколи не буде повноцінною частиною унітарної української держави. Звичайно, при цьому і мови бути не може про те, щоб подібне утворення на будь-яких правах стало членом єдиної європейської спільноти, і ми, убивши два десятки років на безплідні очікування європейського раю, ще невідомо скільки десятиліть повинні будемо топтатися як грішники біля воріт Святого Петра, зробивши заручниками цього очікування вже своїх дітей і онуків.
Але якщо це так, а це, на жаль, так, то для нас настав час, щоб з всією визначеністю сказати Києву — всі роки незалежності ми — жителі Галіції і Буковини, прагнули об’єднати українців у розумінні здорових основ українства, гордості за високі прояви національного духу і досягнення національної культури. З гіркотою і жалем ми бачимо, що наші зусилля виявилися марними, добрі спонукання наштовхнулися на злу волю ксенофобів, і не наша провина, що це привело до кровопролитного конфлікту. Центральна влада, як справедливо зазначив президент Кравчук, нічого не зробила для ліквідації проблеми і об’єднання країни. У цих умовах ми заявляємо: наша позиція — заради збереження генофонду нації і здорових коренів українства, Галіція і Буковина у складі Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської і Чернівецької областей повинні оголосити про створення самостійної держави з проведенням державного кордону по лінії нинішнього адміністративного ділення і просити європейські держави про дипломатичне визнання в якості Галицької республіки, а у разі приєднання Рівненської та Волинської областей, де високий відсоток аналогічного настрою, відповідно, Галицько-Волинською республікою. (Це, до речі, дозволить вирішити проблеми з енергопостачанням регіону за рахунок потужностей Рівненської АЕС).
Цей заклик ні в якому разі не повинен розглядатися як спроба сепаратизму, навпаки, це — початок шляху до реальної євроінтеграції, за яким може піти і решта України, якщо дозріє духовно для сприйняття європейських цінностей. Наш обов’язок — не дати принести у жертву основи українства заради кривавої авантюри, затіяної київською владою на догоду амбітному і ненаситному клану олігархів. Потрібно позбутися важкого, обтяжливого причепа у вигляді чужих нам по духу регіонів, що гальмують справу євроінтеграції, і вступити у сім’ю європейських народів, очищеними від проклятого радянського минулого.
Для цього сьогодні дозріли всі умови. Заклики до відділення і створення самостійної держави звучали неодноразово, у 1994, 1999, 2007, 2010 рр., але носили швидше декларативний характер, будучи тактичними гаслами у політичній боротьбі проти “донецької мафії” і використовувалися для того, щоб загрозою територіального розпаду обложити прибічників Януковича. Тепер ми можемо перевести ці заклики у практичну площину. У нас є масовий громадський рух — Європейська Галицька Асамблея, є ряд інтелектуалів, що становлять ідеологічне ядро цієї організації, — Володимир Павлів, Иван Петрович Друль, Богдан Панкевич і Ігор Мельник. Є оформлена політична сила — партія “Самопоміч”, що зробила крок з нульової відмітки відразу на третє місце на виборах у Верховну Раду, і є, нарешті, її визнаний лідер — мер Львова Андрій Садовий, який має всі необхідні якості, щоб зайняти пост вищого керівника майбутньої держави. Але головне — є політичний момент для прийняття відповідального рішення, упустивши який, ми можемо зіткнутися з хаосом, знищенням державності та винищенням нації. Протаранений український «Титанік» піде на дно, не отримавши жодного Оскара.
Політичне обличчя нової держави має бути визначено вже у перших державних актах і конституції — демократична форма правління, визнання європейських цінностей у якості громадського пріоритету, демілітаризація, відмова від масштабних збройних сил, неприєднання до військових блоків і вічний нейтралітет, запорукою якого міг би стати Договір про колективну взаємодопомогу з сусідніми країнами: Польщею, Угорщиною, Чехією та Австрією. Звичайно, учасником такого договору повинна б стати й Україна, але цьому, швидше за все, завадить неминуча негативна реакція у Києві на відділення Галичини. Нервова реакція влади, навіть у самих крайніх проявах, не повинна нас лякати, бо подолавши її, ми зміцніємо як самостійна нація і прокладемо автобан в Європу для тих в Україні, хто проявить до нас співчуття і розуміння.
Супротивники галіційської держави передрікають йому, у разі відділення, швидку і неминучу економічну смерть. Економіка, дійсно, має ряд проблем. Регіон не багатий природними ресурсами і сільськогосподарськими угіддями, а на це багато років нашаровувалося традиційне відношення Києва до Галичини, як до милої, фольклорної, на зразок індіанських резервацій у США, околиці, не заслуговуючи серйозних вкладень у розвиток економіки, що і зумовило відстале положення краю. На 2010 рік показники валового регіонального продукту у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях склали відповідно 41655, 12726 і 20446 млн.грн. (Харківської і Дніпропетровської областей -65293 і 116 136 млн.грн. Відповідно). Регіон давно є лідером за кількістю гастарбайтерів, які виїжджають на роботу у країни Західної Європи. Аграрний сектор виробляє близько 3% загальноукраїнської продукції, на жаль, природні умови заважають подальшому розвитку цієї галузі.
Але, з іншого боку, Галіція має і безперечні переваги — геополітичне розташування у центрі Європи, розвинена транспортна інфраструктура, що включає трубопровідні і електроенергетичні магістралі, можливість розвивати харчову, паперову, електронну промисловість. Розвиток гірничо-лижних курортів, етнографічного і екологічного туризму може стати справжнім трампліном економіки. Нам необхідно врахувати досвід прибалтійських республік і інших малих держав Європи по будівництву незалежних економік, виділити ключові галузі, які можуть стати основою якщо не процвітання, то стійкого розвитку, довести їх інвестиційну привабливість для західних партнерів і забезпечити оптимальне фінансування, щоб створити міцний фундамент економічної самостійності.
Нам буде дуже важко на першому етапі, але всі нові держави народжувалися у муках, а на нас лежить історична місія — зберегти нашу маленьку Галіційську Україну в ім’я майбутнього Великої України.
Євген Жилін, СпецКорр
Ми з Європи і не йшли. Галичани — європейці forever
З деяких пір події українського політичного життя викликають у мене почуття неусвідомленої тривоги і приреченості. Ніби я стою на палубі «Титаніка», вже зіткнувшимся з айсбергом, і хоча лайнер ще на плаву і зберігає цілком горду поставу, відчувається, як стогне і здригається палуба від колосального потоку крижаної атлантичної води, що рветься у пробоїну, і години прекрасного розкішного пароплава вже полічені.
Почуття це загострилося, коли я прочитав інтерв’ю першого президента України Леоніда Кравчука агентству «УНН» і зрозумів, що найстаріший і найдосвідченіший український політик стоїть десь поруч на спардеку «Титаніка», і його думки про те, що «Україна близька до розпаду, оскільки вже втрачає території » і що « … жоден з попередніх президентів нічого не зробив для зміцнення єдності країни », повністю збігаються з моїми.
Необхідно додати, що Леонід Макарович озвучив свій коментар 22 січня, у день національного свята Соборності України, що знаменує історичне об’єднання Західної і Східної частин країни у 1919 році, яке послужило прологом до створення української держави в його сьогоднішніх кордонах. Цій обставині, напевно, були раді жителі центральної і східної України, що умить отримали солідну територіальну надбавку, але для Галіції і Буковини, з коренем вирваних з благополучного цивілізованого життя в Європі, об’єднання було наповнене швидше трагічним змістом. Наступні десятиліття тільки підтвердили цей трагізм — найжорстокіше придушення більшовиками національно-визвольної боротьби у роки світової війни, безглузді соціальні експерименти Хрущова, придушення будь-яких ознак вільнодумства у брежнєвську епоху, безкінечне затягування поясів в ім’я божевільних імперських амбіцій маразматичного керівництва — це далеко не повний перелік бід і випробувань, які звалилися на голову населення Галичини.
Збіг мого умонастрою і похмурого прогнозу президента Кравчука привів мене до неминучого відкриття: щоб корабель українства не став “Титаніком”, треба позбавити його від сусідства з горезвісним айсбергом, який по суті своїй — чужий, прямо ворожий українству східно-український менталітет, наскрізь просочений російським духом. Можна скільки завгодно говорити про євроінтеграцію і кричати, уподібнюючись молодикам на Майдані: “Україна — це Європа!”, але це нікого не наблизить до Європи ні на крок. Тільки ми, галичани, чиї діди і батьки народилися і виросли в Європі, чия історична пам’ять зберігає прекрасні спогади про спокійне життя у містах, що несуть відбиток прекрасної європейської архітектури, у багатих охайних селищах, серед доброзичливих, працелюбних сусідів, тільки ми можемо з упевненістю сказати про себе : “Ми – Європа!”. Галіція, будучи частиною України-Русі у вигляді Галицько-Волинського князівства в епоху раннього середньовіччя, ніколи не була частиною Російської імперії, і значно менше, чим інша Україна знаходилась у складі Радянського Союзу. Галіція зберегла у чистому вигляді дух істинного українства, і її жителі говорять на сьогоденні, не зіпсованій русифікацією українській мові, на відміну від депутатів і київських чиновників, що говорять на “мові” з відразою, долаючи нудоту, і з полегшенням переходять на російську. Наша греко-католицька церква щасливо уникнула диктаторського гніту ортодоксального російського православ’я, пройнятого ідеями імперського мілітаризму і украй консервативного у буденному житті. Тому ми, Галіція і Буковина, будучи ідеологічним і духовним центром українства, і є справжня Україна, гідна по праву зайняти історичне місце у ряді цивілізованих націй європейського континенту.
У ці трагічні дні, коли Україна з крайньою напругою сил веде важку, кровопролитну війну ( не потрібно лицемірити і ховатися за формулюваннями АТО, ЧП і так далі — це справжнісінька війна) на Донбасі, ми повинні запитати : “По якому праву люди з далеко не українським походженням Вальцман, Гройсман і Сеня Сайентолог ( у бабусиному дівоцтві — Бакай), а також харківський вірменин Аваков і випускник інституту червоних шпигунів Наливайченка кидають у криваву донбасівську м’ясорубку колір галіційській молоді, винищуючи тим самим кращу частину генофонду істинного українства?”. Ви подивіться зведення бойових дій і переконайтеся, що серед поранених і звільнених полонених в основному вихідці з карпатських областей, але абсолютно немає представників того ж Харкова, Дніпропетровська або Одеси. Поясніть, за які ідеали повинні битися і віддавати свої життя галіційські парубки? За єдину, неділиму Україну? Але її вже немає, вже бездарно втрачений Крим, вже палає вогнем Донбас і, з урахуванням непримиренності сторін, погасити це полум’я, мабуть, можна тільки шляхом повного знищення всіх учасників конфлікту або за рахунок втручання провідних світових гравців — США і Росії, чого доки не передбачається. Пора, нарешті, зрозуміти, що конфлікт цей — не локальне розбирання за пріоритет у діленні копійчаних муніципальних бюджетів, а зіткнення цивілізаційного характеру, і вражений бацилою українофобії Південний Схід вже ніколи не буде повноцінною частиною унітарної української держави. Звичайно, при цьому і мови бути не може про те, щоб подібне утворення на будь-яких правах стало членом єдиної європейської спільноти, і ми, убивши два десятки років на безплідні очікування європейського раю, ще невідомо скільки десятиліть повинні будемо топтатися як грішники біля воріт Святого Петра, зробивши заручниками цього очікування вже своїх дітей і онуків.
Але якщо це так, а це, на жаль, так, то для нас настав час, щоб з всією визначеністю сказати Києву — всі роки незалежності ми — жителі Галіції і Буковини, прагнули об’єднати українців у розумінні здорових основ українства, гордості за високі прояви національного духу і досягнення національної культури. З гіркотою і жалем ми бачимо, що наші зусилля виявилися марними, добрі спонукання наштовхнулися на злу волю ксенофобів, і не наша провина, що це привело до кровопролитного конфлікту. Центральна влада, як справедливо зазначив президент Кравчук, нічого не зробила для ліквідації проблеми і об’єднання країни. У цих умовах ми заявляємо: наша позиція — заради збереження генофонду нації і здорових коренів українства, Галіція і Буковина у складі Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської і Чернівецької областей повинні оголосити про створення самостійної держави з проведенням державного кордону по лінії нинішнього адміністративного ділення і просити європейські держави про дипломатичне визнання в якості Галицької республіки, а у разі приєднання Рівненської та Волинської областей, де високий відсоток аналогічного настрою, відповідно, Галицько-Волинською республікою. (Це, до речі, дозволить вирішити проблеми з енергопостачанням регіону за рахунок потужностей Рівненської АЕС).
Цей заклик ні в якому разі не повинен розглядатися як спроба сепаратизму, навпаки, це — початок шляху до реальної євроінтеграції, за яким може піти і решта України, якщо дозріє духовно для сприйняття європейських цінностей. Наш обов’язок — не дати принести у жертву основи українства заради кривавої авантюри, затіяної київською владою на догоду амбітному і ненаситному клану олігархів. Потрібно позбутися важкого, обтяжливого причепа у вигляді чужих нам по духу регіонів, що гальмують справу євроінтеграції, і вступити у сім’ю європейських народів, очищеними від проклятого радянського минулого.
Для цього сьогодні дозріли всі умови. Заклики до відділення і створення самостійної держави звучали неодноразово, у 1994, 1999, 2007, 2010 рр., але носили швидше декларативний характер, будучи тактичними гаслами у політичній боротьбі проти “донецької мафії” і використовувалися для того, щоб загрозою територіального розпаду обложити прибічників Януковича. Тепер ми можемо перевести ці заклики у практичну площину. У нас є масовий громадський рух — Європейська Галицька Асамблея, є ряд інтелектуалів, що становлять ідеологічне ядро цієї організації, — Володимир Павлів, Иван Петрович Друль, Богдан Панкевич і Ігор Мельник. Є оформлена політична сила — партія “Самопоміч”, що зробила крок з нульової відмітки відразу на третє місце на виборах у Верховну Раду, і є, нарешті, її визнаний лідер — мер Львова Андрій Садовий, який має всі необхідні якості, щоб зайняти пост вищого керівника майбутньої держави. Але головне — є політичний момент для прийняття відповідального рішення, упустивши який, ми можемо зіткнутися з хаосом, знищенням державності та винищенням нації. Протаранений український «Титанік» піде на дно, не отримавши жодного Оскара.
Політичне обличчя нової держави має бути визначено вже у перших державних актах і конституції — демократична форма правління, визнання європейських цінностей у якості громадського пріоритету, демілітаризація, відмова від масштабних збройних сил, неприєднання до військових блоків і вічний нейтралітет, запорукою якого міг би стати Договір про колективну взаємодопомогу з сусідніми країнами: Польщею, Угорщиною, Чехією та Австрією. Звичайно, учасником такого договору повинна б стати й Україна, але цьому, швидше за все, завадить неминуча негативна реакція у Києві на відділення Галичини. Нервова реакція влади, навіть у самих крайніх проявах, не повинна нас лякати, бо подолавши її, ми зміцніємо як самостійна нація і прокладемо автобан в Європу для тих в Україні, хто проявить до нас співчуття і розуміння.
Супротивники галіційської держави передрікають йому, у разі відділення, швидку і неминучу економічну смерть. Економіка, дійсно, має ряд проблем. Регіон не багатий природними ресурсами і сільськогосподарськими угіддями, а на це багато років нашаровувалося традиційне відношення Києва до Галичини, як до милої, фольклорної, на зразок індіанських резервацій у США, околиці, не заслуговуючи серйозних вкладень у розвиток економіки, що і зумовило відстале положення краю. На 2010 рік показники валового регіонального продукту у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях склали відповідно 41655, 12726 і 20446 млн.грн. (Харківської і Дніпропетровської областей -65293 і 116 136 млн.грн. Відповідно). Регіон давно є лідером за кількістю гастарбайтерів, які виїжджають на роботу у країни Західної Європи. Аграрний сектор виробляє близько 3% загальноукраїнської продукції, на жаль, природні умови заважають подальшому розвитку цієї галузі.
Але, з іншого боку, Галіція має і безперечні переваги — геополітичне розташування у центрі Європи, розвинена транспортна інфраструктура, що включає трубопровідні і електроенергетичні магістралі, можливість розвивати харчову, паперову, електронну промисловість. Розвиток гірничо-лижних курортів, етнографічного і екологічного туризму може стати справжнім трампліном економіки. Нам необхідно врахувати досвід прибалтійських республік і інших малих держав Європи по будівництву незалежних економік, виділити ключові галузі, які можуть стати основою якщо не процвітання, то стійкого розвитку, довести їх інвестиційну привабливість для західних партнерів і забезпечити оптимальне фінансування, щоб створити міцний фундамент економічної самостійності.
Нам буде дуже важко на першому етапі, але всі нові держави народжувалися у муках, а на нас лежить історична місія — зберегти нашу маленьку Галіційську Україну в ім’я майбутнього Великої України.
Євген Жилін, СпецКорр
Вчера 95-я бригада с ожесточенным боем заняла территорию военную часть в микрорайоне «Спартак».
Об этом сообщил командир штурмовой роты 5-го отдельного батальона ДУК «Правый Сектор» Александр Карась.
«Наши военные во время операции понесли потери, количество уточняется. Сепары хотели контрштурмом отразить эту позицию, для чего они сделали отвлекающее атаку на Пески, куда были выдвинуты несколько РДГ противника. Они обстреляли наши позиции з РПГ, минометов и стрелкового оружия, хотя благодаря нашим наблюдателям подойти незаметно врага не получилось, мы их накрыли плотным огнем.
Россия вынуждена завершить использование конверсионных ракет-носителей Рокот из-за санкций Украины, которая ранее поставляла систему управления для разгонных блоков Бриз-КМ, используемых в составе Рокотов, пишут Известия.
“На совещании в Роскосмосе в конце прошлой недели руководителей предприятий поставили в известность, что 3 марта состоится последний запуск Рокота с космодрома Плесецк, и больше эти ракетные комплексы эксплуатироваться не будут, — рассказал информированный источник в космическом агентстве. — Причиной были названы трудности во взаимодействии с харьковским предприятием Хартрон, поставщиком систем управления и математики для разгонных блоков. Украинские власти запретили поставки в Россию оборудования, которое может быть использовано в военных программах. Под запрет попало оборудование для Рокотов”.
Собеседник в Роскосмосе пояснил, что на сегодня три разгонных блока Бриз-КМ уже поставлены в РФ, но осуществить запуск без участия представителей Хартрона будет проблематично — именно украинские коллеги должны вводить в систему полетное задание.
Носители Рокот постоянно используются для запусков космических аппаратов в интересах Миноборны: например, с их помощью выводятся спутники связи Родник Главного разведывательного управления Генштаба ВС РФ. С помощью Рокотов планировалось дальнейшее выведение на орбиту спутников системы Гонец.
Основное преимущество Рокота — его относительная дешевизна. Баллистическую ракету РС-18Б снимают с боевого дежурства и адаптируют под космические нужды. В ценах 2013 года Рокот официально стоил 447 млн руб, пусковые услуги — 175 млн руб.
Церемонию подписания нового мирного договора в Минске сорвали клоуны пророссийских “ДНР” и ”ЛНР”.
Об этом сообщает “Европейская правда” со ссылкой европейский дипломатический источник, близкий к переговорам в Минске.
“Захарченко и Плотницкий не подписывают компромисс, согласованный лидерами с Путиным. Делают они это по инструкции самих россиян, которые работают на срыв договоренностей и на демонстрацию того, якобы ДНР и ЛНР – самостоятельные субъекты переговоров”, – отметил собеседник издания.
Источник отметил, что позиция канлера ФРГ Ангелы Меркель и президента Франции Франсуа Олланда, которые представлили ЕС, и позиция Украины остаются согласованными.
“В критический момент наблюдаем дешевый театр. Но для всех здесь очевидно, что мир, похоже, не в интересах России и ее ставленников”, – добавил собеседник.
Познакомлюсь с симпотичным ополченцем тел 093 976 49 14 ради развлечения не беспокоить
Милости просим в Украинский Донецк. С сине-желтым флагом и Слава-Украина! ДНР Россия сегодня слила по полной!
Доукмент уже в сети. А с Китаем у всех напряженка, не надо ля-ля, Россия ей так же до одного места. Не более чем государство у которой есть дешевое сырье и у которой можно стырить чуток территории!
Никаких последствий эта “бамажка”, иметь не будет, кроме негативных для Украины в краткосрочной перспективе. Кого выводить Хуйлу, если он уперся, что там никого нет? А Вальцман и дальше не будет особо напрягаться, доказывая, что да таки есть. Раньше тоже не напрягался. Эффективность присутствия ОБСЕ на границе мы наблюдали 10 месяцев, и шо? Остановили хоть одно незаконное пересечение границы, хоть один “гуманитарный” конвой? Теперь ОБСЕ будет артиллерию террористов отганять на километры? Это даже не смешно… Террористы ничего не подписали. Хуйло с Вальцманом выбили себе право творить и дальше — шо захотят.
12 : 41
Вы не этот “фрагмент” имеешь в виду? И подписан ли он? Вы интересовались?
Фрагмент https://vk.com/strelkov_info
ja
Позитив в состоявшихся переговорах есть. Лидеры цивилизованных стран европейского полуострова поменяли сантимент. Пришло осознание, что украинский вопрос надо решать по-хорошему. И еще один момент, который осознали цивилизованные лидеры. Главным акционером в вопросе европейской безопасности является Россия. Никакая Украина не стоит безопасности стран европейского полуострова.
Администраторы паблика «ДОНЕЦКАЯ РЕСПУБЛИКА» в социальной сети ВКонтакте опубликовали гневное обращение к участникам группы и сторонникам пресловутых псевдогосударств ДНР, ЛНР и так называемой «Новороссии», в котором высказали свое мнение по поводу подписанных в Минске документов.
Как говорится в обращении, сепаратисты считают минские договоренности предательсвои их иделов.
«ВСЕ СОГЛАШЕНИЯ, ПЕРЕГОВОРЫ И ПРОЧИЕ АНТИНАРОДНЫЕ ВЫСКАЗЫВАНИЯ И ДЕЙСТВИЯ, КОТОРЫЕ ПЕРЕЧИСЛЕНЫ В ПОДПИСАННЫХ ДОКУМЕНТАХ, МЫ, ВМЕСТЕ С НАРОДОМ, ВОСПРИНИМАЕМ КАК ГЛОБАЛЬНОЕ И ЭПИЧЕСКОЕ ПРЕДАТЕЛЬСТВО ВСЕХ ЦЕЛЕЙ И ИДЕОЛОГИИ ДНР И ЛНР.
КТО ВЕРНЁТ НАШИХ ЛЮДЕЙ, УМИРАВШИХ ЗА ПОЛНУЮ СВОБОДУ НОВОРОССИИ? РАДИ ЧЕГО ГИБЛИ СТАРИКИ, ДЕТИ И ЖЕНЩИНЫ, УБИТЫЕ УКРАИНСКИМИ ОККУПАНТАМИ? ЧТОБЫ ДОНБАСС ЖИЛ В БОГОМЕРЗКОМ НЕДОГОСУДАРСТВЕ “УКРАИНА”? НЕТ, ТАКОГО БОЛЬШЕ НЕ БУДЕТ НИКОГДА!
ЕСЛИ КТО-ТО СЧИТАЕТ, ЧТО ЭТО ОПЯТЬ ЯКОБЫ “МНОГОХОДОВОЧКА” ПУТИНА, ТО ОНА ОЧЕНЬ СТРАННАЯ. МОЖНО ТОЛЬКО НАДЕЯТЬСЯ, ЧТО ЭТА ШИРМА И НИКАКИЕ “ДОГОВОРЕННОСТИ” НИКОГДА НЕ ВСТУПЯТ В СИЛУ.
НО СССР, КОГДА УЖЕ НАПАЛИ ФАШИСТЫ, НИКАКИХ “ДОГОВОРЕННОСТЕЙ” С ВРАГОМ НЕ ПОДПИСЫВАЛ И “МНОГОХОДОВОЧЕК” НЕ УСТРАИВАЛ», – говорится в сообщении.
Просто ничего не произошло, маланцы в очередной раз развели лоха (в ихнем понимании), который об России знает, что у них яхты круче чем у французов, а о Украине вообще ничего не знает (ну может википедию читал раз).
Путин предатель — ДНР
Работы для толкователей соглашения хватит теперь на неделю а то и больше.
Примечание. Компромисс это когда недовольны все.очередной перемирие. А дальше будем посмотреть.
Трасса Артемовск-Дебальцево разблокирована.
Бойцы АТО освободили от террористов поселок Логвиново в Донецкой области. “Части ВСУ взяли штурмом поселок Логвиново. Тот самый, блокирующий трассу Артемовск- Дебальцево. Остались незначительные очаги сопротивления которые сейчас подавляются”. По имеющимся данным, “Донбасс” сейчас проводит зачистку поселка и прилегающих участков трассы.
Международные резервы России за неделю с 30 января по 6 февраля 2015 года снизились на 1,6 миллиарда долларов.
Я рад слышать эти слова:
12.02.2015 15:18 zu-lus$$$
Путин предатель — ДНР
Значит у нас есть шанс.
Игорь
Глупости там нет ничего особенного. Всего лишь очередное перемирие. К тому же Россия пока не является стороной конфликта. начнутся тягучие взаимные упреки и давление МеркОландов на Парашенко.
Известный
Пока по поводу Логвиново приходит другая информация и видео материал. Сегодня бойцы армии востока, которые держат Логвиново рассказывают на камеру о трех попытках прорыва котла. Все три атаки отбиты с огромными потерями для карателей.
Примечание. думаю не стоит раньше времени верить украинской информации. Как показывает практика в 90% случаев такая информация оказывается недостоверной.
Всё больше жителей так называемой ДНР меняют свою позицию относительно самопровозглашённых республик.
Даже ярые сторонники федерализации, учавствовавшие в массовых собраниях и митингах переосмыслили реальное состояние дел на Донбассе.
“Захарченко отдай пожалуйста нам наши деньги, накорми наших детей” – обращаются к главарю ДНР доведённые до отчаяния мирные жители.
Челябинск, Февраль 12 ( Новый Регион, Василиса Егорова) – В одном из поселков Южного Урала (Россия) в четверг, 12 февраля, выпал синий снег. «У нас в Локомотивом поселке выпал голубой снег», – написал на своей странице в соцсети «ВКонтакте» житель населенного пункта Дмитрий Кудренок и опубликовал фото, на котором видно, что на некоторых крышах цвет снега действительно синий. На вопросы пользователей Интернета о том, не синие ли крыши сами по себе, он ответил, что нет, это именно цвет снега, и добавил, что в поселке среди людей началась легкая паника.
В “ДНР” и “ЛНР” активизировались сторонники войны, которые собирают подписи о проведении референдума по недоверию нынешним руководителям “республик”, дабы избрать новых, согласных продолжать войну.
“По факту оказалось, что среди сепаратистов есть те, которым выгодна война ради войны и хаоса. Разведка донесла, что как только стали известны результаты минских переговоров сегодня, активизировались люди, которые не хотят мира. Основой этих “активистов” в “ЛНР” стали казаки, которые уже собираются требовать от Плотницкого продолжение войны и никакого перемирия. В “ДНР” же это оставшиеся боевики из подразделений Безлера и Гиркина, которые тоже не хотят прекращения войны. Быстренько скооперировавшись, они начали сбор подписей для проведения нового “референдума” о недоверии Захарченко и Плотницкому и новых выборах. Якобы они хотят избрать себе руководителей, которые будут отвоевывать независимость ”республик”.
Речник Лысаки говорит, что Логвино не взято типа идут бои. Сепаратисты подтянули резервы и пошли в контр атаку. А Сэмэн Сэменченко заныл, что ВСУ их кинуло.
Такие вот дела мусорок. Дели информацию от украинских СМИ на 10.
Российские спецназовцы и мотострелки, которые возле села Логвиново Донецкой области пытались перерезать автодорогу, связывающую Артемовск с Дебальцево, потеряли убитыми троих, а еще 183 пропали без вести.
Об этом в своем блоге сообщил Олег Ярчук.
“Р-н н.п. Логвиново. Уточненные потери подразделений 25-го отдельного полка специального назначения 49-й ОА и 136-й гв. ОМСБр ЮВО: “200” — 3, “300” – 8, ТМН — 183. Гибель командира группы подтверждена. Проводятся оперативные мероприятия по розыску лс”, — говорится в донесении российских военных вышестоящему командованию.
Также стали известны подробности удара сил АТО в районе Счастье, где по месту развертывания сводного танкового подразделения 4-й гвардейской Кантемировской дивизии был нанесен артиллерийско-ракетный удар большой мощности. “Уточненные потери подразделений 4-й гв. Кантемировской дивизии “200” – 8, “300” – 11”, — гласит второе донесение.
По данным Ярчука, реальные потери регулярных войск РФ в войне на Донбассе по состоянию на вечер 12 февраля 2015 года составили: убитыми 6774, ранеными – 4861 и пропавшими без вести – 3240 человек.
Напомним, что журналист “Надзвичайних новин” Михаил Дворянчук сообщил, что российские спецназовцы, закрепившиеся в Логвиново, – это были “смертники”, и они это осознавали