Ще в буремний революційний час, під час подій у Вінницькій ОДА я була свідком як невідомі мені люди приходили, представлялися працівниками Вінницького обласного художнього музею та забирали картини з будівлі Вінницької обласної ради. З деякими із них, я розмовляла достатньо відкрито, і вони мені розказали про ті проблеми, які просто накипіли в Вінницькому обласному художньому музеї, це і відношення до людей, роздача картин чиновникам, та багато-багато іншого. Та вони і інші мої знайомі та незнайомі співрозмовники звинувачували в цих проблемах керівництво художнього музею, і саме страх перед керівником заставляв їх мовчати. Але, я мовчати не змогла, тому написала письмове звернення у відповідні інстанції з клопотанням про створення комісій із залученням відповідних спеціалістів: мистецтвознавців, бухгалтерів, фінансистів, та інших експертів. З часом отримувала відповіді, деякі з описом роботи, що виконується щодо перевірки діяльності керівництва художнього музею згідно чинного Законодавства України.
Наступні події у нашій країні заставили мене навіть забути про «художні проблеми» і ось аж в суботу 11 жовтня 2014 року о 12:00 мені перезвонив на мобільний незнайомий номер, представився Безбахом Ільею Васильовичем директором закладу Вінницького обласного художнього музею з проханням ТЕРМІНОВО у вихідний день зустрітися, зі словами готовий під’їхати навіть до Вас додому. В мене цей дзвінок викликав певно підозру і хвилювання, тому я сказала що зможу під’їхати у центр міста для зустрічі в 13:00 коло Вінницької міської ради. Коли ми зустрілися після запитання пан Безбаха, чи я дійсно Дзісь Юлія, одразу на мене почали сипатися погрози про те, що на мене буде поданно до суду і одним словом, що він зі мною розбереться. Я не зрозуміла за що, ця людина увінчана сивиною накинулася на мене так агресивно? Аж потім пан Безбах почав мені пояснювати, що це зв’язано з моєю активною життєвою позицією, та намаганням висвітлити всі ті непорозумілості і запитання, які виникли за десятиліття його правління в Художньому музеї. І тут пан Безбах запросив мене до Вінницького обласного художнього музею для того, щоб показати свою «царину» і що все в порядку та ніяких порушень з його сторони як керівника музею немає.
Пан Безбах випитував все у мене навіщо і з якими мотивами написано було звернення щодо можливих неправомірних дій Безбаха І.В. у Вінницькому обласному художньому музеї. І особливо його цікавило прізвища людей, які розповідали про події, що відбуваються в відомстві довіреному паном Безбахом. Особливо мене вразило питання, хто мені це заказав. Ілья Васильович, нажаль так і не зрозумів, що у нашій країні за правду можна боротися безкорисливо і без будь-якого замовлення. Я намагалась донести до Ільї Васильовича, що громаду цікавить питання, щодо ситуації у Вінницькому обласному художньому музеї, порушень при передачі оригіналів картин чиновникам та заміна їх і інших експонатів копіями: чи дійсно оригінали монет, картин, цінних виробів мистецтва справжні чи підробки? Лише для цього я написала відповідний лист про створення комісії, щодо перевірки доцільності правомірності неналежного використання картин і інших витворів мистецтва, тому, що лише відповідна комісія зможе провести повноцінну перевірку у Вінницькому обласному художньому музеї для визначення правдивості наданої мені інформації та забезпечити професійний та прозорий аналіз стану речей.
Безбах Ілья Васильович затримав мене в музеї на 3 години, показував музей, документи (в яких я як не професіонал все ж звернула увагу на деяку невідповідність, на що йому і вказала) і розповідав про своє життя, постійно нагадуючи мені, що я його дуже образила особисто і що подасть на мене до суду. Монолог був цікавий затронув 90-ті роки, тернистий шлях роботи не тільки як митця, а і як політичного діяча.
При розмові він мені повторював, що у нього є багато впливово знайомих людей починаючи з Леоніда Кравчука першого президента України, Леоніда Кучми, та інших керівників державного та обласного рівня, і що жодної комісії і перевірки він не боїться. Основним неприємним фактором перебування у нього «в гостях», це було постійне знаходження під прицілом відеокамер та постійному аудіозапису без будь-якої згоди з моєї сторони, та неможливість покинути його апартаменти, без його дозволу, тобто фактично весь час була у нього в «полоні». Я тисячу разів пожалкувала, що згодилася на цей візит. Але можливо саме ця ситуація надала мені сили говорити йому правду в очі. Наше спілкування мені не сподобалось, так як, на жаль на мій погляд я не почула відповіді на ті питання, які задаються йому, в тому числі і вже задавалися в ЗМІ та мережі Інтернет. Це болючі питання крадіжки дороговартісних картин в Ямполі, практика роздавати недешеві картини в користування чиновникам, інформація про можливу заміну експонатів підробками, нездорову ситуацію у трудовому колективі та багато іншого. Під час зустрічі, також я звернула увагу Ільї Васильовича, що стаття у літературно-мистецькому журналі «Вінницький край» №3/2014 стаття Віктора Мельника про Ілью Васильовича на мій погляд містить ознаки заказного панегірика, тобто як зараз говорять «відверта джинса», незважаючи на те, що автор лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. М. Коцюбинського, та є піаром для створення позитивного іміджу Безбаха І.В.
Щодо його відношення до смерті відомого правозахисника Дмитра Гройсмана, то це було для пана Безбаха таким шоком, що він не знав з якої сторони підійти і як зреагувати. Але ж багато авторів мережі Інтернет, зокрема відома Тетьяна Мунтян, висловлювала думку про пряму причетність Безбаха до смерті Дмитра Гройсмана.
Я насилу пішла о 16:00 годині з Вінницького обласного художнього музею. Поза нашим спілкуванням залишилась без прояснення і ситуація з «евакуацією картин з Вінницької обласної ради» та куди вони поділись, питання прозорості витрачання бюджетних коштів та питання щодо офіційної інформації Фінінспекції України щодо зловживань при використанні бюджетних грошей, що нанесли збитки державі на значну суму. Знов багато інших питань залишились без відповіді. Я почала розуміти, що питання стоїть глибше, а чи потрібний взагалі Вінницький обласний художній музей як юридична самостійна особа? Можливо інша форма дозволить зекономити кошти на бюрократичний апарат та витратити їх на повноцінне зберігання експонатів.
На мою думку, моє жахіття закінчилося, але ні вже в неділю 12 жовтня 2014 року о 18:47 мені подзвонив з іншого номеру пан Безбах Ілья Васильович і схвильованим приказним голосом з певним погрозливим попередженням мені сказав, щоб я йому надала свою відповідь на мій лист звернення і лист. Я від його погроз перелякалась і сказала, що у мене не має часу і нічого не шукала. Дзвінки Безбаха мене почали не на шутку турбувати. Тому, я вважаю за необхідне знову письмово звернутися у відповідні інстанції з вимогою надати правову та моральну оцінку діям Безбаха І.В. з урахування подій 11-12 жовтня 2014 року. Та висвітлити дану зустріч у ЗМІ та мережі Інтернет.
Під час зустрічі з Ільєю Васильовичом було повідомленно про незаконні на його думку дії керівника одного з Департаментів облдержадміністрацій. Мною дана інформація оформлена у відповідний запит та відправлена на ім’я голови облдержадміністрації з проханням перевірити дану інформацію.
Дзісь Юлія
Стаття на сторінці Фейсбук: https://www.facebook.com/permalink.php? story_fbid=297347087125911&id=100005518669400&substory_index=0
Один ответ
Если так задержался,значит есть чего бояться.