Люстрація суддів: нові закони – старі люди

Як засвідчила практика, українські судді не здатні провести самоочищення своїх лав від недостойних мантії людей. Таку можливість їм надав революційний закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». На його вимогу, були звільнені усі очільники судів та члени Вищої Ради Юстиції (ВРЮ) та Вищої кваліфкомісії суддів (ВККС), які займаються кадровими питаннями у судівництві. Обрання нових людей на ці посади повинно відбуватися на цілком демократичних засадах. Проте, із цим не впоралися судді. А це призвело до посилення впливу на суди представників старої влади.

Без змін на адмінпосадах

Після революційних подій на Євромайдані задля очищення судової системи від негідників законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» було запропоновано обирати керівництво на зборах суддів. Тобто кожен суддівський колектив мав визначитися із кандидатурою голови свого суду та його заступників самостійно, без вказівок «зверху», як це було за часів Януковича.

Проте, такий метод обрання суддів на адмінпосади не допоміг очистити судову систему від старих людей, що досить довго виконували команди минулої влади. За словами експерта Центру політико-правових реформ Романа Куйбіди, 80% голів судів залишилися при владі. «Судді отримали великі повноваження самоврядування, але не користуються ними. Тому на керівних посадах залишилося багато тих, хто підконтрольний старій системі», — стверджує він.

Ба, більше! Судді не змогли навіть обрати за своєю квотою новий склад ВККС та ВРЮ. Остання, окрім вирішення кадрових питань, уповноважена «люстраційним» законом розслідувати справи помічених служителів Феміди у незаконних арештах євромайданівців, відібранні ними водійських прав у автомайданівців та забороні проведення мирних мітингів. Тому робота цих органів була відкладена на невизначений термін.

Повернення Самсіна

Водночас, над поверненням до керма у судовій сфері почали активно працювати впливові особи старої влади. Чого лише варта новина про поновлення роботи ВККС у старому складі на чолі із головою Ігорем Самсіним, який несе особисту відповідальність за формування під режим Януковича суддівського корпусу. Попри розпуск усіх старих членів цього органу та заборону на їх подальше переобрання, він, завдяки рішенню Окружного адмінсуду Києва, отримав можливість виконувати обов’язки голови ВККС і надалі.

Як таке стало можливим? Дуже просто: працівник ВККС Сергій Шинкаренко подав позов до екс-голови цього органу Ігоря Самсіна. Адже той не підписав його заяву на звільнення з роботи за власним бажанням через припинення повноважень голови ВККС на вимогу закону «Про відновлення довіри до судової влади в України». Така бездіяльність, на думку позивача, є протиправною.

Із цим, як не дивно, погодився суд.  А заразом визнав, що рішення про припинення повноважень членів ВККС має приймати самостійно лише цей орган. І ніякий закон не може змусити його це зробити. Що, як на мене, є доволі абсурдним твердженням.

До того ж, на З’їзді суддів України делегатам не вдалося затвердити обраних членів до оновленого складу ВККС. Тому вирішення цього питання було перенесено на невизначений термін. Але суд зазначив, що цей орган має працювати постійно та безперервно на благо судової системи. Тому й дійшов висновку, що «розпущені» члени ВККС повинні виконувати свої функції до обрання її нового складу. Ось, так суддя фактично реанімував стару систему добору суддівських кадрів, яка працювала на режим Януковича.

Недемократичні законопроекти

На жаль, жодної реакції з цього приводу не надійшло від нового Президента України Петра Порошенка. Хоча він дуже добре знає, що люстрація суддів була однією з найактуальніших вимог Євромайдану. Попри це, наближена до нього партія «Удар» стала ініціатором звернення до КСУ з проханням визнати неконституційним закон «Про відновлення довіри до судової влади», який надає хоч якісь можливості переформатувати судову владу. Але ними не поспішають користуватися судді, що просто звикли працювати по-старому.

А ще у Верховній Раді зареєстрували законопроект №4915, яким пропонується скасувати заборону на обрання на посади членів ВРЮ осіб, що вже займали їх до набрання чинності цим законом. Головним аргументом є те, що таке обмеження не дає можливості обирати до лав ВРЮ «достойних осіб, які протягом багатьох років своєї діяльності позитивно зарекомендували себе та мають авторитет і повагу в суддівській спільноті».

Про кого це йдеться – про Лідію Ізовітову, яка 16 років працювала на керівних посаді у ВРЮ, а згодом підмяла під себе ще й адвокатуру. А, може, утікачів – юриста режиму Януковича Андрія Портнова, Генпрокурора Віктора Пшонку та його колегу Рената Кузьміна? Чи впливового в юридичних колах народного депутата – «гуру» з виборчих та судових махінацій Сергія Ківалова, який також є одним із старожилів ВРЮ?

Посилення Ківалова

До речі, останній не полишає спроб повернутися свій вплив на цей орган. Адже за його сприяння через суд було заблоковано рішення З’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, які обрали своїх членів до ВРЮ. Не виключено, що незабаром він відбудеться, але вже під керівництвом Сергія Ківалова, який очолює ВГО «Рада представників вищих навчальних закладів та наукових установ». Тому й блокує усі ініціативи Міністерства освіти та науки України з цього приводу. Таким чином, він може обрати своїх людей до ВРЮ.

До речі, у 2009 році організований Сергієм Ківаловим З’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ делегував його до цього органу разом із Андрієм Портновим…

 Останній зараз – у вигнанні, а от Сергій Ківалов досі залишається в Україні. Більш того, він активно продовжує за нової влади укріплювати свій вплив на судову систему. Про те, що новий Президент України Петро Порошенко не проти цього, свідчить, зокрема і той факт, що саме Сергій Ківалов представлятиме його проект змін до Конституції у Венеціанській комісії. Таким чином, про заявлену Євромайданом люстрацію українцям доведеться надовго забути.

Леся Шутко, для “ОРД”