|
…Мене попросили розповісти про Майдан і про вулицю Грушевського. Те що запам’яталося. Я спробую. Там… Там ти починаєш гордитися своїм народом. І вірити в перемогу. І знати, що перемога залежить виключно від тебе особисто. І сьогодні це єдине на світі місце, де ти можеш стати тим ким ти є. Наприклад, людиною… І героєм там стати легко. Достатньо зфоткатися на тлі барикади. Плюс, щоб за нею було видно стовп чорного диму – і можеш сміливо повертатися, знічев’я кидаючи в мобільник: «Слиш, я тут з передової йду, ми їм офігенно всипали і тепер тут все стабільно! Чекай мене там-то». Довести/спростувати щось нереально. Там усі герої і, водночас, ніхто не герой. Бо замість облич там протигази, респіратори, будівельні чи медичні пов’язки, шапки-маски. Ти можеш цілу ніч пліч о пліч стояти з людиною на барикаді, але вранці, на Майдані ти пройдеш мимо її. Не впізнаєш. Знімають амуніцію, «розмотуються», відкривають обличчя. Хіба голос? Але після годин крику, матюків і ковтання диму чи газу він стає схожим на усі інші – хрипкий і надірваний. Застуджений. І не треба думати, якщо штурм обійшовся поодиноким вогнепальним або направлено-травматичним пораненням, то усе класно і всі цілі-неушкоджені. Під час однієї з ночей було 43 ушкоджених. Одному хлопцеві гумова куля потрапила в чоло. Ще один зламав руку, послизнувшись на згорілому автобусі. Усі інші – обморозились. Брандспойти час від часу, замість гасити вогонь, поливали повстанців. Вода крижана, зі шматками льоду. І хлопці реально перетворювалися на льодових їжаків. Навіть близькість до вогню не допомагала. * * * Коли дівчатка-волонтерки, спотикаючись об купи заготованої для метання бруківки, чіпляючись ногами за дротяні кільця з-під згорілих автомобільних шин, розносять чай в п’ятилітрових пластикових пляшках — це зворушує. Але те, що роблять бійці викликає шок. Заховавшись під барикаду, допивають чай… і несуть одноразові стаканчики до смітника. Чи хоч до організованого сміттєзвалища. Чи бочки з вогнем. При цьому бойові дії в повному розпалі… Я вже не веду мову про чистоту на Майдані… * * * «І шо? Де ті афганці? Чому вони не на передовій? Хай приходять і ведуть нас на штурм. Скажи мені, де треба запалити – і там буде горіти! Але ми не військові, ми воюємо як уміємо… А ні – то нехай не пи…ять багато». Так говорив ультрас у відповідь на те, що, нібито, в неділю. 26 січня, заплановано велелюдним натовпом відтіснити ВВшників і беркутІв з Грушевського до Дніпра. «А хто піде в перших рядах – ми? Аякже. Ми не ідіоти. Перші ряди тупо розстріляють. Хай стають ті, хто до цього закликає і ведуть… Вони не стануть, ти сам це знаєш… А там, де немає першого ряду – не буде й другого, третього» — цьому екіпірованому з ніг до голови хлопчині, судячи по голосу, не стукнуло й сімнадцяти. І як просто закрити рот десяткам тисяч майданівців! Для цього не потрібно кидати світло-шумові гранати, гамселити кийком чи стріляти гумовими (і не тільки) кулями в обличчя. Ні. Це все засоби людей з убогим інтелектом і нульовою фантазією. Є методи набагато дієвіші. Наприклад, як це зробили після, а точніше, під час виступу Яценюка. Це коли він замість кулі в чоло отримав від Яника пропозицію вмоститися в крісло прем’єра… І питання відставки гаранта, покарання тих, хто вбивав наших хлопців, якось відсунулось в його риториці десь глибоко на задній план. І майданівці це добре зрозуміли. Багатотисячне «ганьба!» і свист стали підтвердженням. І тут сталося чудо. Зі сцени приємним голосом, наче й не чуючи обурення повстанців, сказали: «Друзі, а давайте виконаємо наш(!) Український(!) Славень(!)». Все! Внизу стоять патріоти! Які, в жодному випадку не свистітимуть і не кричатимуть «ганьба!» коли лунає «Ще не вмерла Україна». Просто – до геніальності. А далі – колонами в розташування сотень… * * * І не треба вважати майданівців лохами, які вірять в амністію і в те. що після скасування «диктаторських законів» все стане класно. Вони чудово розуміють, що лише скинувши Януковича і його поплічників у них з’явиться шанс безпечно повернутися додому. В інакшому випадку… Хіба проблема підкинути людині наркоту? Спровокувати на бійку? Звинуватити в крадіжці? В нашій прекрасній країні – не проблема. Навпаки, владі це ще й як зручно робити. Бо, замість потенційних мучеників, запроторюватимуть в тюрми чисто по кримінальних статтях. І не підкопаєшся… Але повстанці знають максимальний строк ув’язнення. який чекає на них. Шість років – максимум. Що б там не шили – 12 чи15 років. Розрахунок простий: якщо програємо, то Яник дотягне рік теперішнього президентства плюс п’ять – наступного. А далі – щось та й зміниться. Питання – чи вдасться прожити ці шість максимальних років? Адже, сьогодні вбито сотні людей. Не треба «вестися» на офіційну статистику. Жертв в десятки разів більше. Їх ще просто не знайшли. Або не хочуть оприлюднювати. Одна дівчинка потрапила на вокзалі до рук ментів лише тому, що забула зняти бейджик волонтерки. Її затримали і передали беркутАм. Останні ж совали її від відділку до відділку. А, коли в жодному її не захотіли утримувати – відвезли десь в ліс. Ця маленька хворіла астмою. Беркути відібрали в неї ліки і залишив посеред снігу. Мабуть, сподівалися, що замерзне… На щастя, вона вижила. А скільки зникло тих, хто через власну дурість вирішив прогулятися за барикадами поодинці? На них кидалися з припаркованих авто або темних підворіть переодягнені в цивільне беркутИ чи менти і брали в полон. Де вони? Ніхто не знає. Ба, ніхто не знає, що вони зникли. Адже, на Майдан можна увійти групою, а потім тижнями не бачити і не спілкуватися одне з одним… А рідні вдома вважають, що тобі просто немає де підзарядити акумулятор мобільника… * * * Не треба думати, що воюють там лише фани. Але, до речі, про фанів… Я був свідком сварки між двома прихильниками різних команд. Не знаю, за що вони зчепилися. Але аргумент для примирення був шикарний: «Нас разделяет футбольное поле. И мы еще встретимся не раз. Потом. Но здесь мы все стоим за одно. За Украину! Понимаеш?». До речі, щодо російської мови. Вперше в житті в мене похитнулося несприйняття українців, які розмовляють москальщиною. Російськомовний громадянин, який щиро, чисто – без акценту, до болю в легенях скандує «Слава Україні! Слава нації! Україна понад усе!» — в цьому є щось неймовірне. Особливо, коли він стоїть на даху спаленого автобуса і тримає в руках чорно-червоний стяг. * * * І не варто думати, що там, по обидва боки, можна тиснути на жалість. Як би цинічно це не звучало, але оті жінки-матері з мирними плакатами здебільшого дратували. Ні, не так. Їх поважали. Їхні наміри достойні. Але… Усі розуміли. що ці заклики і плакати абсолютно ніяк не вплинуть на ВВ-шників чи беркутІв. Щоб там не робилося в їх головах, але був би наказ – і вони пішли б на штурм. А нам… Деколи можна було зробити нормальний кидок, однак жінки заважали. Ага. І священики. Через них доводилося частково розбирати укріплення. Я постійно тримався на правому фланзі – так вже склалося. І вони чомусь намагалися перейти саме там. Запам’ятався один піп Московського патріархату. Він переліз на нашу сторону і з жалем (справжнім чи напускним) озирнувся на шеренги ВВшників і сказав: «Дітей шкода. Ні в чому не винні» . Я не витримав, показав палицею вздовж лінії наших хлопців: «А цих тобі не шкода?». Він відповів щось на зразок, що ви самі сюди прийшли, а їх змусили наказом… * * * І не можна оминути слова «провокатор». Чи є вони на передовій? Піди розберись. Коли на кожному кроці хтось по мобільнику розповідає, де і що розташовано, важко визначити, що це: наводка снайперу чи просто пояснення групі, яка йде на підмогу, куди потрібно потрапити. Просто перестаєш звертати на це увагу. Але є речі, які пильнуєш. Коли на твоїй ділянці барикади з’являється один-двійко добре екіпірованих дітлахів. Котрі секунд тридцять сліплять лазерною «указкою» когось із тих, хто на протилежному боці (не завжди роздивишся — стрілець це, чи просто один з щитоносців). Що вони роблять? Реально заважають стріляти чи сигналять, вказуючи, де стоять коктейлі? Не питаєш. Просто кілька хвилин сидиш в тіні барикади і навіть на сантиметр не висовуєшся над нею. А пляшки мовчки переносиш в інше місце. Це ж саме стосувалося журналістів. Якщо преса з’являлася на якійсь ділянці барикади, повстанці намагалися не висовуватися. Кожен сам визначав допустимий ризик. Для чого робити щось без користі, правда? А журналісти нерідко ставали мішенню. І тому, що вони журналісти, і тому, що вони шукали ефектну картинку: ящик з коктейлями, катапульту… Це знали і по ту сторону щитів. І користувалися цим. І снайпери… Як і газові атаки – це проблема номер один. Навіть пояснювати не хочу, чому. Це всі розуміють. * * * І знову ж про героїв. Не варто думати, що роблять погоду лише ті, хто реально бомбардує стіни щитів коктейлями та бруківкою, орудують палицями по шоломам і плечам ВВ-шників та беркутівців. Вони – лише видима частина. Там герої усі… І ніхто (пам’ятаєте?). Кожен, щось робить. Підносить шини, подає пляшки, попереджає про небезпеку, просто вистукує палицею по бочці, листу згорілого металу чи ліхтарному стовпові один ритм: «там-там, та-та-там». Підбадьорює криком і гаслами… Є ще одна категорія людей. Ті, що з якихось причин не хочуть йти на передову, але намагаються бути корисними. Коли ти входиш в зону дій, завжди до тебе підійде жінка, чоловік – молодші, старші і скажуть «передайте будь ласка хлопцям». І дасть упаковку марлевих пов’язок, бинти, джгути, ящик з протигазами чи касками, кульок бутербродів… Особливо запам’ятався один дідок з гуцульською барткою в руці. Старенький. сухенький… Його вмовляєш йти назад, а він одне торочив: «Я вже нажився, а так може хоч когось з цих діток собою прикрию». Не треба думати що я, чи будь-хто на передовій, ділить тих, хто на Майдані і тих хто на барикадах Грушевського. Ні. Усі ми там – одне ціле, щоб там хто не говорив… Якби позад передової не було б так званих «туристів» – тих, хто приходив просто покричати чи потинятися і палицею постукати по бочці чи вітрині – не встояли б. Немає значення, чого приходили люди. Головне, що – приходили. * * * Коли я вперше сюди потрапив, до мене підійшла волонтерка і запропонувала випити чаю… Мені стало незручно. Кажу, мовляв, ще нічого не зробив, хай іншим. А вона мені у відповідь – ти тут, а значить вже недаремно живеш. Зачепило. В принципі, я ніби-то був зарахований до сотні. Але в приміщеннях харчувався зрідка. В основному на Грушевського йшов. Та й не тільки я. Але там кожен вирішує за себе – як ти відплачуєш за людську турботу. Жереш на халяву, чи взамін кожної отриманої калорії намагаєшся зробити щось корисне. Я собі постановив так – якщо на передні барикади чи до автобусів ще не йду, а візьму хоча б одну канапку чи стакан чаю, то обов’язково якщо не бруківку виколупаю і піднесу наперед, то хоча б, пару автомобільних шин затягну хлопцям… Думаю, не я один такого правила дотримувався. * * * Але про Майдан і Грушевського. Так ось, хто б що не говорив, але це – нероздільні явища. Ми йшли «гуляти» до спалених автобусів і далі, але знали, що маємо куди повернутися. На Майдан. На найбезпечніше місце у світі для нас. Спробую провести історичну аналогію. Майдан – це як Запорізька Січ, серце, звідки усі черпали сили і моральні і фізичні. А Грушевського, Український Дім , будівля мін’юсту – Дике поле, куди йдуть відчайдухи на звитягу. Друге – породження першого. Ага – про відчайдухів. Вони, якщо вже дотримуватись історичного порівняння, трансформувалися. Раніше це були виключно завзяті хлопці на конях з шаблями, вусами, оселедцями і арканами. Тепер – це і старенька пенсіонерка, яка спекла пиріжків і припрошує, щоб хтось з повстанців скуштував, і дівчинка – 14-річний підліток, яка розносить устілки для взуття, і медики – ну, ті, хто в жилетах з емблемою у вигляді хреста, і дідок з палюгою, який кричить «Так їм, хлопці!!!» Одним словом усі ті, кого повстанці повинні запам’ятати, знайти, коли усе закінчиться нашою перемогою – і шанувати повік. Воістину – роби щось і не чекай за це відплати і тобі повернеться тисячократно… Р.S. Я не буду підписуватися своїм прізвищем. Для чого присвоювати собі думки, які належать сотням і тисячам? Це, і ще багато іншого, може розповісти будь-хто, чиї руки-ноги були перемотані скотчем, а обличчя хоча б кілька днів було закрите маскою. Це на Майдані ти стаєш тим, ким ти можеш стати. Тут, як і раніше, ти – той, як тебе назвуть інші… |
Важное
27 апреля, 2025
18 ноября, 2024
28 августа, 2024
Автор цих рядків – звичайний чоловік. Звуть Микола. Волинянин. Батько двох дітей. Мешкає в селі під Луцьком. Минулого понеділка повернувся з Києва, де провів тиждень. Коли зустрічав знайомих – ті не впізнавали голосу. Втім, нічого «такого» — просто втомився і застудився. А ще надихався диму і газу.
42 ответа
НЕ “ПОЕДИМ” мы не всеядные, есть другие страны, та что отдыхайте сами , мы уже давно к вам не приезжаем и ничуть не скучаем по металлическим заборам.
В годы развитого социализма советские люди в подавляющем большинстве одобряли политику партии и правительства. Трудились, служили, всеми силами поддерживали “могущество” сов.государства, кричали Слава КПСС, Ленин жил… А члены Политбюро (Кравчук в Украине, Ельцын с РФ) с трибун всяких съездов “гордились” и руководили успехами рядовых коммунистов. В тогдашних СМИ печатали статьи восхваляющие таких простых людей. Ничего Вам не напоминает? Можно еще добавить еще кучу историй из службы. Все очень стремились в “сухие и жаркие”. Лично знаю уроженцев из Тернопольской и Львовской областей, которые были военсоветниками у Менгисте Хайле Мариама и Муамара Каддафи. Сейчас эти люди “истинные патриоты”, а тогда их утверждали для поездки через 10 ГУ ГШ в военном отделе ЦК КПСС (руководил Зайков). Вот теперь можно сказать Слава Украине и украинским героям, которые завтра могут стать и румынским и русским и немецким. Им не привыкать
Спец написал правильно. Мирная демонстрация не предусматривает захват зданий кирпичей арматуры. Вас кинули под танки а вы слепцы, почему то вы забыли поморанчевых которые ничего не сделали а обещали золотые горы. Руки которые ничего не брали. газ дороже чем в европе. Когда вы били солдат арматурой, бросали камни пытались погрузчиком переехать это норма а как только вас побили вы сразу пустили сопли.Идите по домам и работайте
Я вас попрошу не указывать мне, кому и как писать письма и обращения. Почему? Читайте. Их ворвалось в дом восьмеро. Одним ударом они положили младшего сына на пол, непонятно почему, но я подумал, что это старший сын занимающийся единоборствами, просто показал прием. Но подсознание подсказывало, что что-то не так, а потому я вошел в комнату, вошел смело, как никак я у себя в доме. Первый удар был настолько силен, что я потерял сознание, не упал, потому, что двое держали за руки, а они еще видимо очень хорошо знали к кому пришли. Били на смерть. За доли секунды моя голова приняла три смертельных удара, лишь Господь и уникальная черепная коробка не позволили им проломить ее. Потом, на следующий день, врач, опытная в этом деле женщина, сказала, что такой череп нужно в музей. Ну, а я устоял, ибо вторым ударом они привели меня в чувство, третий удар был слабее, лоб выдержал его, он прошелся по касательной. Дальше я получил всего лишь один удар еще, но то уже был удар маленькой битой и наносили они его…панически убегая. Ибо после третьего удара мои ноги и руки уже крушили и ломали кости, как меня тому учили. Тихо, без криков и стонов, я рвал наемников губернатора и его друга по малолетке, спасибо жене, дала секунду и потом по команде дала охотничий ствол, я пристрелил бы их как собак, но увы патронов не было и они ушли. Милиция ничего не нашла, хотя увесистая палка, газовый пистолет, несколько шапок с прорезями я сорвал, дал четкие приметы нескольких нападавших. Знаете, кто был губернатором? Янукович. Знаете почему милиция ничего не нашла? Потому, что руками таких наемников забирался бизнес, не допускалась политическая деятельность оппонентов, разгонялись церковные мероприятия других конфессий. О терроре в Донецкой области в те времена написано многое, но я его почувствовал на собственной шкуре. Мало того, я знаю, кто и как курировал некоторые такие мероприятия устрашения. А потому позвольте вам просто сказать, что спецслужбы РФ имеют непосредственное отношение к происходящему как тогда, так и сейчас. Напомнить, кто руководил тогда ФСБ? Именно так, тот , с чьей подачи сейчас идет травля всего украинского. Свои выводы я ценю, ценю даже не потому, что они правдивы и основаны на фактах, а потому, что с определенного момента я зауважал себя. Это было в далеком 1977 году, когда на учениях, выполняя приказ я настолько приблизил 40 кг мыла к супер тайному объекту, что шок был не только у охраны, а и у многих генералов. А с этого момента подробно опишу, что террор против украинцев сейчас, взят из секретных методик КГБ. И поверьте, я многое помню наизусть, а еще на собственной шкуре чувствую все эти методики. Мне противно было слышать Арбузова с его лепетом, о том, что протестные акции обвалили курс гривны. Я даже не буду говорить о том, что таким образом просто изымается из оборота гривня, для финансирования проектов партии власти. Путин грабил Украину лет десять, за это время он поднял, исключительно только для Украины, цены на газ в десять раз, при этом за его транспортировку умудрился платить неадекватно меньше. И тут нет абсолютно никакой вины Тимошенко, ибо газовая война была тщательно спланирована. С соответствующими информационными прикрытиями и т.п. Мало того, были мясные, молочные, карамельные, трубные …войны. Так делают все террористы выбирая себе жертву, они выискивают проблемы человека, подавляя его финансовую самостоятельность, а потом начинают как бы помогать, при это меняя его самосознание и подводя к полному послушанию. Подавляется всякое стремление жить самостоятельно, порой для этого дают почувствовать себя настоящим человеком, нужным общему делу и …богу. Не важно какому. Кому служить? “Русскому миру”, НАТО нет, а в ЕС идите. Теперь нельзя идти и в ЕС, да и в СОТ требовали вступать вместе с РФ, как сейчас требуют их участия в переговорах об ассоциации. Именно Путин подвинул Януковича на подобные метаморфозы, ведь Янукович книги писал о вступлении Украины в НАТО, его планы сродни геополитическим монографиям. Подобную картину мы видели еще два месяца назад, когда всех нас уверяли о вступлении в ассоциацию с ЕС. Это не политика, это даже не геополитика, это экспансия с элементами экономического и политического террора. Да и о нацистах говорят те, чьих представителей в СС было на порядок больше, мало того, они предали русский народ, предали присягу данную не только народу, генсекам, а и царю. Бендера к примеру, присяги ни Сталину, ни советскому народу не давал. Но разве это важно? Путин промывал мозги десятилетие, он сам не просто националист, он махровый российский шовинист, а методы его взяты из учебников времен Судоплатова. Так, что стоящие на МАЙДАНЕ должны понимать, что и среди них есть предатели, есть и те, кому будут предлагать деньги и помощь…чтоб потом служили империи. Я просто хочу об этом напомнить, тем, кто от имени афганцев или каких либо других групп ведет сепаратные переговоры и выдвигает какие-то непонятные условия. Помните, что у ФСБ всегда найдется свой свинопас типа Митьки Корчинского, который за копейку соберет соратников, а потом успешно сдаст их на съедение врагам земли нашей. Одна надежда на настоящих офицеров, знающих подлые методы и планы тех, кто никогда не признавал украинцев нацией. Просто хочу, чтоб хоть изредка сами давали адекватный ответ Путину, он хоть и силен, но у него гнилья поболее нашего во всем, а потому не грех о том ему напомнить. Как это сделают неважно, перехватит ли ФСБ какой либо телефонный разговор…это вообще не столь важно, важно, что информация должна дойти адресату. Мне не все нравится в действиях лидеров оппозиции, но сейчас именно то время, когда вклад даже одного человека важен. Чем больше будет украинцев понимать истину, тем сильнее и отчетливее будет понимая того, что Украина не Россия.
Читаю комменты, и поражаюсь, сколько еще в людях быдлячей гадости. Вы парафините народ которому остопиздело то, что творится в стране, которую поганая шваль поставила на колени. Аппелируете,к какому-то загадочному юго-востоку, где все всех устраивает, к мифическим понятиям типа присяга,закон, приказ конституция,легитимность… Вы блядь или долбоебы, или проплаченные тролли. Ничего из тех вещей о которых вы говорите не работает в Украине, уже даже никто не скрывает свои цели и задачи. Мусора щарабатывают, депутаты хотят рулить подольше, янык тоже, лохам чешут про высокие материи. На самом деле все просто, и незуй петлять, и засирать людям мозги. И юго-восточного сознания нет, при том, что жизнь тут давно превратилась в нищенское существование. Есть просто две категории людей, одни это стадо,которое просто не может жить свободно, которое испытывает потребность в пиздюлях и унижениях, и они придумывают всякие оправдания себе, типа хозяевам видней. А есть люди свободные; которым это мерзко и они готовы идти до конца за свою свободу и принципы. Они достойны уважения, а кто в стойле может мычать дальше, не ссыте, без плетки не останитесь!
Ще раз переконався який мудрий і гордий мій народ і коментарі “родич домахи” і “свободний” яскраве тому підтвердження. Низький уклін вам!
Хочу дополнить СВОБОДНОГО. Трусливые люди сидящие по домам кроме всего прочего с ненавистью относятся к смелым и страх живущий в их душах могут успокоить только гнусными поступками закрывшысь от посторонних глаз в кабинке для голосования.
Мерзавчиком Андреева обозвала одного из форумчегов.
Его тутачки хвалят некоторые.
Так шо Стас подумай а потом выступай.
ивседела
Спасибо «провокатору» за сповідь! Я там был, я тебя понимаю. Донбасс рулит!!!! Слава Украине!!! Слава нации!!!
Свободному. Да, это самое страшное, это даже не фашизм, а этноцид. Теперешний Юго-Восток Украины очищен кремлевскими кукловодами и заселен совковым элементом, который я называю просто- приблудившиеся, там корень слова блуд. Сначала Екатерина и ее сыновья выгнали запорожских козаков, кто не желал был вырезан, выселен, отправлен в рабство. Думаю, что о запорожцах за Дунаем, знают многие, но не многие понимают, что такой “щедрой” была царская “милость”, что козаки предпочли турецкого султана. На эти земли переселили греков, болгар, сербов, немцев…Пересилили огромные массы людей, а сейчас о тех колонистах никто не говорит. Все эти национальные сообщества были по зверски уничтожены, уничтожены, после того, как они распахали землю, построили села и создали инфраструктуру. Но империя ни разу не остановила своего замысла, всегда на эти земли привозили русскоязычный преступный элемент. Будь это обыкновенные уголовники, а иногда организованные наборы комиссаров и просто рабочего люда, либо проштрафившиеся предатели полицаи из лагерей, но всех их перековывали в русскоязычных. Не важно, татары казанские, либо белорусы, либо из западных районов Украины, либо возвращающиеся немцы-колонисты. Всех пропускали через бараки и собачевки, где на выходе уже был сломленный и подавленный русскоязычный совок, готовый за кусок хлеба и комнату в хрущевке десятилетия гнуть спину и ждать милости от вершителей судеб. Партия регионов, те, кто ее финансировал это прекрасно знал, они даже знают, что к примеру донские казаки служили Гитлеру, а тем не менее афишируют их как антифашистов. В чем суть? Да все в том же, борьба за жителя собачевки дает право на владение не только заводами и пароходами, а и за те европейские ценности, которые когда-то они узрели в жизни Юза, Боссе…, прочих западных капиталистов. Житель собачевки с извращенным сознанием послушно дышит смогом, гибнет в шахтах, гнет спину за станками полученными по репарации, а они, регионалы, покупают пентхаузы и виллы, яхты…прочие активы роскоши в Лондоне, Нью-Йорке, Монако… Наши регионалы оказались в стократ хуже того-же Юза, который инвестировал строительство завода, создал производство, а что создали регионалы? Где конкретно есть их вклад в строительство нашего экономического потенциала? Просто грязными методами они довели народ до отчаяния, а теперь прикрываются законами, берут пример с Путина, едут к нему на терки. Но разве можно остановить народ? История знала восстания рабов, хлебные и соляные бунты. Кто знает смысл фразы,- “Вот тебе бабушка, и Юрьев день”, тот знает, что и крепостной люд защищал свои права. Плохо одно, что нашу революцию называют бунтом против “золотого унитаза”, плохо, что у нас в стране много блудливых людей, но хорошо то, что мы знаем, откуда все это. Кто забывая, что империя уничтожила даже память о целых народах, говорит о какой-то чистоте нравов, а еще мы знаем их попа фашиста, черноротого и показавшего истинное нутро РПЦ, гундяевщины и их “русского мира”. Сказать по честному, уже многое указывает не просто на ложь, жестокость и преступные методы, в совокупности поведения людей выполняющих прихоти теперешней власти европейцы с удивлением увидели не просто элементы фашизма. И сколько бы там Кожара не лгал, он ведь понимает, что им тяжко будет отмыться. Да и люди в принципе понимают все, но собачевку вытравить невозможно, она прочно засела в мозгу, люди уже в третьем поколении ждут обещанную квартиру, не понимая того, что она давно реализована в Монако в виде одного унитаза шикарного санузла в квартирах и виллах ….
«Украинцы» совершили невероятное – отказались от собственной культуры высокого стиля, заменив её этнографическими останками прошлого и идеологическими псевдолитературными поделками партийной номенклатуры. «Украинцам» удалось невозможное, они смогли превратить культуру в то, чем она быть не может – в служаку политической идеологии.
Слышь Рагуль, для звычайного хлопця з сэла с интеллектом в 9 классов некисло написано, пиндосы грамоте обучили в боївкі? или гипофиз от Шарикова пересадили?)))
бросай дурью маяться и плодить вшей и прочие эпизоотии в стольном городе, иди на завод работать, а то погонють с майдана поедешь в свой ес привычным делом заниматься — очки драить и задницы мыть пристарелым эвропейцам за сто эвро в год. Хэрой мля