МОСКВА, КРЕМЛЬ.
ЛЕОНІД БРЕЖНЄВ ПРОПОНУЄ НАГОРОДИТИ МАЙОРА БУЗИНУ ОРДЕНОМ ДРУЖБИ НАРОДІВ
Майор Бузина не зміг прочитати Указ про нагородження його орденом Дружби народів, оскільки майже у той час, коли документ надійшов з Москви в Україну, у його долі сталися значні зміни і він ніколи не дізнався, які хвилювання, на яких колах і які зрушення спричинило його запитання лекторові ЦК КПУ стосовно Івана Мазепи та ленінських тез про націю, мову і право націй на самовизначення, викладених у короткій, але місткій формулі: «Sprachgemeinschaft und Staatenbau». І навіть тоді, коли його син Олесь Бузина-молодший повідомив, що у школі дозволено бажанням батьків і учнів не вивчати українську мову, а замість неї вивчати вірші російського поета Олександра Пушкіна «Клеветникам России» та «Бородинская годовщина», майор Бузина не пов’язав такі зміни в шкільних програмах з його запитанням на лекції. «Синку, — мовив він, гладячи свого нащадка по голові від тім’я до потилиці і назад, як вчив його знайомий лікар, — мову ти вчити будеш, тому що без Sprachgemeinschaft виростають яничари. І Пушкіна вчи, я тобі буду приносити його твори з нашої бібліотеки». Що таке «Sprachgemeinschaft» яничари, Олесь Бузина-молодший не запитав. Пушкіна він вивчав за принесеними з бібліотеки КДБ творами, і продовжив вивчати в університеті на російському відділенні філологічного факультету, оскільки мати його вирішила, що українську він знає достатньо, де зосередив основну увагу на епістолярній спадщині російського поета.
Частину листування Пушкіна Бузина-молодший законспектував, зокрема, витяги листів поета своєму приятелеві В’яземському від 5 листопада 1830 року: «Когда-то свидимся? заехал я в глушь Нижнюю, да и сам не знаю, как выбраться? Точно еловая шишка в пизде; вошла хорошо, а выйти так и шершаво. Кстати: о Лизе голенькой не имею никакого известия. О Полиньке тоже. Кто плотит за шампанское, ты или я?» і від 10-13 січня 1831 року: «Майков, трагик, встретя Фонвизина, спросил у него, заикаясь по своему обыкновению: видел ли ты мою «Агриопу»? – видел – что ж ты скажешь об этой трагедии? – Скажу: Агриопа – засраная жопа. Остро и неожиданно. Не правда ли?» Бузина-молодший займався вивченням ситуації, у яку втрапив Александр Пушкін у Нижньому, протягом усього навчання в університеті.
На 5-му курсі він написав наукову розробку, в якій вказав на суттєву помилку, допущену російським поетом при написанні назви жіночого статевого органу. Застосувавши науковий метод визначення правильності написання літер у ненаголошеному складі, Бузина-молодший довів, що російською мовою назву жіночого статевого органу треба писати „пЕзда”, а не «пИзда», бо ж: «звезда» — «звЁзды», «пЕзда” – „пЁзды». Похідні від лексеми «пезда»: емоційно-експресивні — «пёздочка», «пездище», «пездюлечка», «пездушечка», «пездюрочка»; метафоричні — «пездорванец» (бабій, несерйозний чоловік); «пездюк» (чоловік, що знаходиться під п’ятою жінки); «пездючка» (жінка з невдоволеними сексуальними потребами); «накры́ться пездо́й» (зникнути, стати непридатним); «пездаремонтник» (гінеколог) тощо. При цьому Бузина-молодший вказав, що слово «пИзда» (у наголошеному складі – «пИзды», «отпИздить») має інше етимологічне походження, аніж назва жіночого статевого органу в російській мові. «Пезда», встановив він, походить від інд.-євр. [pei-sd] — піхва (отвір у жінки спереду), в той же час, як «пизда» — від інд.-євр. [pi-sd], — анус (отвір позаду), при спільній морфемі [sd] — частина тіла людини, на якій вона сидить: сідниця, сідало, сідло, звідси – зад (розм.). Слово «пиздеть» (праслов. — [pьzděti]), висновком Бузини-молодшого, означає говорити дурниці, базікати (порівн. розм. — «бздіти»). Похідні від лексеми «пиздеть»: «отпиздить» — висварити, дати словесного прочухана; «надава́ть пиздюле́й» — побити; «получи́ть пиздюле́й» — бути побитим; «спи́здить» — вкрасти; «распиздя́й» — нехлюй, роззява; «пиздану́ться» — втратити глузд; «опиздене́ть» — здивуватись; «пиздун» — базікало, демагог; «пиздюк» (омофон, порівн. «пездюк») — парвеню, чоловік з низьким рівнем інтелекту чи моральних якостей; «пиздючка» (омофон, порівн. «пездючка») — «пиздюк» жіночого роду; «пиздёныш» — малий базікало, дрібне стерво; «пиздюля» — брехлива жінка; «пиздоватый» — недоумкуватий; «пиздятина» — дурниці; «запизделся» — забазікався; «пиздец» – стан, у який потрапляє базікало, крах, катастрофа, загроза спокути за вчинені дії; «пиздоплюй» — безвідповідальна людина; «пиздобол» — професійний базікало; «пиздатый» — тлустий широкомордий чоловік з товстою сідницею; «пиздота» — група «пиздоболов» або ж «пиздюков», ситуативно чи стало об’єднаних ознаками соціального, політичного, мистецького, медійного та іншого характеру тощо.
Опріч того, Олесь Бузина вказав і на другу суттєву помилку, допущену Пушкіним, що стосувалась переказу оцінки Фонвізіним трагедії Василя Майкова «Агріопа». Зі слів Олеся Бузини, на основі здійснених ним ретельних досліджень він встановив, що в Росії у XYIII-му столітті слово «жопа» вживалось винятково у позитивному плані, тобто, коли метафорично називали якусь річ «жопою», то це означало, що речі дають найвищу оцінку. Отже, зробив висновок Олесь Бузина, Фонвізін похвалив трагедію Василя Майкова «Агріопа», назвавши її «жопою», а Пушкін, невідомо з яких причин, сфальсифікував вислів Фонвізіна, приписавши до слова «жопа» епітет «засрана» (можливо, Пушкін заздрив своєму попереднику на ниві драматургії, оскільки, на думку Олеся Бузини, трагедія Майкова «Агріопа» за художнім рівнем набагато перевищувала п’єсу Пушкіна «Борис Годунов»). Більше того, писав Олесь Бузина, фальсифікація Пушкіним виразу Фонвізіна призвела до того, що слово «жопа» з першої половини ХІХ-го століття почало вживатись у Росії як лайка, що геть не було характерним для літературної мови росіян аж до ХІХ-го століття.
Про своє відкриття Бузина-молодший повідомив Президента Російської Федерації Бориса Єльцина, підписавши своє послання «Олэсь Бузына» (він не любив, коли в російській транскрипції чи вимові спотворювали його прізвище — «Бузі-і-іна?!»; батько йому розказував, що їхня сім’я походить від козацького роду, і, ясна річ, їхній пращур запорозький козак Омелько голову б відтяв своєю гострою шаблею кожному, хто насмілився б назвати його Бузіна, а не Бузина»), з пропозицією внести відповідні зміни в російський правопис, а також переглянути ставлення росіян до слова «жопа», тобто відповідним указом зняти з нього негативну експресію, ввести його до всіх словників, глосаріїв, лексиконів і тезаурусів як літературне і загально вживане з приміткою, що і прямому, і в метафоричному плані його слід вживати як еталон краси, та зобов’язати російські театри ввести до своїх репертуарів трагедію Василя Майкова «Агріопа», щоб увесь російський народ переконався, що вона заслуговує на оцінку — «жопа».
На поданні Бузини-молодшого Борис Єльцин вчинив резолюцію: «Что за пиздёж? Пр. разобраться. Ср.!» і дав вказівку вивчити це питання силами науковців Інституту російської мови РАН. Російські мовознавці визнали слушність результатів наукових досліджень українського студента, проте вказали на недоцільність внесення змін в російський правопис і російську лексику, оскільки, на їхню думку, такі радикальні зміни можуть негативно вплинути на сформований менталітет російського народу, призвести до втрати його авторитету серед молодших братів — народів країн СНД та завадити впровадженню в Росії демократії. Виправляти Пушкіна чи виступати з критикою його переказу слів Фонвізіна про трагедію Майкова «Агріопа» російські академіки теж визнали недоцільним, пославшись на відомий його вислів з роману «Евгений Онегин»: «Как уст румяных без улыбки, // Без грамматической ошибки // Я русской речи не люблю».
В КДУ наукову розробку Олеся Бузини-молодшого було зараховано як дипломну роботу і після закінчення університету він отримав призначення на посаду вихователя приватної школи гувернанток, де продовжив наукові пошуки на вказану тему, основну увагу приділивши дослідженню проблеми, чи відповідають реаліям вжиті Пушкіним і Фонвізіним метафори та епітети, у зв’язку з чим захопився вивченням проктології і гінекології; після конфлікту з директором звільнився, зайнявся літературною працею, втілюючи результати проведених наукових пошуків, зокрема, у написаному ним невдовзі романі «Секонд-генд».
Свій роман Олесь Бузина-молодший опублікував в газеті «Украінскіє вєдомості», куди його було призначено як вправного проктолога і гінеколога у відділ української літератури, історії та культури і де він вчився журналістської майстерності, спільно з майбутнім редактором газети «Кієвскій Тєлєграф» з єром на кінці, у колишнього кореспондента газети «Вечірній Київ» Григорія Швеця – такі кульбіти може інколи витворювати життя.
Свої статті Олесь Бузина в залежності від змісту підписував відповідно: «Олесь Бузина, письменник, літературний проктолог газети», або ж: «Олесь Бузина, письменник, культуролог-гінеколог», матеріали російською мовою: «Олэсь Бузына, писатель, литературный проктолог газеты», або: «Олэсь Бузына, писатель, культуролог-гинеколог». Враховуючи незвичний ракурс, під кутом якого Олесь Бузина розглядав постаті письменників, письменниць, поетів і поетес, діячів культури і мистецтва, а також учасників тих чи інших історичних подій чи літературних явищ, його публікації мали шалений успіх серед певного кола читачів.
Твір Олеся Бузини «Секонд-генд» було відзначено міжнародною премією Пукера, після чого він одружився з популярною співачкою Вєркою Сєрдючкою, популярнішою навіть більше, ніж Алла Пугачова, відкинувши шлюбні домагання культової української письменниці Прісцили Пиркало-Сазан. У відповідь на видання її роману «Відкриті mail`и до Тараса Шевченка», написаного, зі слів культової письменниці, у стані «хронічного недойобу», та інші публікації, у яких автори, на думку Олеся Бузини-молодшого, виявили не зовсім поштиве ставлення до геніального українського Поета, він виступив з резонансною заявою «Не можу мовчати: на захист українського Пророка від недойобаних дівиць і підорасів».
Але то було значно пізніше, коли Олесь Бузина-молодший виріс, закінчив університет і став відомим письменником, журналістом, дослідником літератури та історії в царині проктології та гінекології, справдивши певним чином надії, які покладав на нього батько — майор державної безпеки Олексій Григорович Бузина.
47 ответов
Нормальный он человек. Его статьи интересно читать, а главное когда перепроверяешь указанные в них события в других источниках (но НЕ в “желтых”, “помаранчевых”, “голубых” и т.д.), то оказывается что пишет-то он ПРАВДУ.
Друзі, це невеличкий уривок з електронної версії мого роману “Тринадцятий місяць”, деякі уривки років три тому розміщувалися і на сайті ОРД. Роман гротексний. З батьком Олєся Бузіни Олексієм Григоровичем Бузиною я був добре знайомий, ми з ним були колегами; чому у нормального чоловіка, дотепного, розважливого, цікавого, виросло оце одоробло, навіть найближчі його друзі не можуть пояснити, кажуть — якась клініка. Повний текст роману є на десь біля ста сайтах бібліотек електронних текстів, я з подивом бачив на профілях деяких користувачів соцмереж в Росії, США, що “Тринадцятий місяць” — їх улюблена книжка.
Напыщенность, высокомерие, претензии на истину, самолюбование, фетишизация формы офицера царской армии, публичная пиздюлина от Сереги Пояркова, хохляцкое чувство собственной неполноценности, вызванное тем, что не посчастливилось родится в Москве или в Твери чистокровным кацапом, кацапское пренебрежение к некацапам. Говно, одним словом.
Йоп! Оказывается Пушкин был натуралом?! Как это не поевропейски. Олесь, пиши про пидоров, восхваляй пидоров, пропагандируй дружбу косматого геолога и шоколадного глаза и возлюбят тебя евро интегралы. Ну а Пояркова надо отпиздить. Реванш есть реванш
Из РФ, судя по всему, в РФ ты был, разве что, на стройке с таджиками. Новодворская, и ещё куча либерастов там пишут похлеще Бузины, и ничего, живут. Вся соль в том, что Бузина пишет ПРАВДУ, а тебе хочется читать ложь вроде украинца Христа и древних укров, создавших цивилизацию.
Сочно будет сказано на рідній мові — голомозий пліткар, для кого она не родная — пора бы уже выучить наконец, дичайший феномен насаждения чужой точки зрения, пренебрежения родной культурой и добровольное предательство собственого народа, а также яркий пример манкуртной циничности…одним словом известный Вам персонаж работающий за 30 серебреников.
Батько нинішнього “шевченкознавця”, майор 5-го Управління КДБ УРСР Олексій Григорович Бузина, на відміну від свого синулі був патріотом України, говорив виключно українською мовою й одного разу навіть з’явився на службі у вишиванці, гаптованій червоними й чорними нитками, через що керівництво 5-го Управління ледь шляк не трафив. Синуля навiть не спромiгся вивчити рiдну батькiвську мову.
Родители Олеся Бузины, по его словам, были потомками украинских казаков и крестьян, а сам Олесь Бузина называет себя и украинцем, и русским. Предки Олеся Бузины не смогли стать русскими, а ему удалось. Бузина Алексей Григорьевич старательно защищал госбезопасность СССР, за что его из провинции перевели в Киев и дали квартиру. Олесь Бузина родился уже в Киеве, а потому всегда говорил, что он не какой-то там селюк и даже не провинциал, а интеллигентный столичный житель. Олесь Бузина, мечтал как и его отец служить в органах государственной безопасности, но произошёл развал СССР и остался Олесь Бузина у разбитого корыта, на службу в СБУ перестали принимать граждан, которые не знают украинский язык. Пришлось Олесю Бузине стать русским по национальности.
Бузина вызывает отвращение и рвотный рефлекс одним своим видом, а писаниной — только в топку эту грязь!
Бузина дозвиздится, что придется пятками сверкать в сторону Москвы, где всегда принимают таких подонков.
Бузина — передовой писатель-историк современности! Пишет отменно!!! Я, и множество моих друзей. за него!
Бузина, своей писаниной ты заслуживаешь на страшную кару. Ты достал всех нормальных, не помешанных на кацапщине, украинцев. Украинскую историю надо изучать и показывать с точки зрения Украины, так же и оценивать события. А ты на все смотришь через имперскую призму. Просто стыдно, что у нормального отца такой моральный урод вылупился.
Рабочий разный и пугало огородное историк типа.Олесь пишет так,чтобы ваши мозги не превращались в промакашку для туалета.Но горбатых и убогогих мозгами уже ничем видимо не исправишь.Поздно.Да и уверен,ничего вы не читали толком из его произведений.Для вас патриот- это неряшливый махальщик на майданах расписаным назвой села государственным флагом,одетым в вышиванку и знающим только “слава Украини,героям слава”.Или долларовый миллионер,постоянно проживающий и развлекающийся с семьей за границей,платящий там налоги для граждан неУкраины, но в перерывах между этими занятиями желающий булавы гетьмана.Или ботаник со стойкой фронтовика,который за свою жизнь тяжелее х.. ничего в руках не державщий,но учащий всех жить по заветам Торы и Талмуда?Или любитель и продолжатель дела Бандеры и эсесовца Шухевича?А для меня настоящий патриот страны -это Бузина.И мне нравится как вы на него реагируете.Значит он пишет правду,не понятную и не воспринимаемую вами ущербными.
Витяня, Украина — это Русская Страна, я правильно тебя понял?
Друзі, цей синдром, який називається “Олєсь Бузіна” — клініка, шизофренія, говорити про нього серйозно — ознака шизофренії. Остерігайтесь, шизофренія заразна. Додаю ще кілька уривочків із роману “13-1 місяць”, аби уберегти шанованих учасників обговорення від небезпеки.
Генерал Цвєтков поперегортав текст і відіклав його убік. – Криміналісти зі слідчого відділу виявили, що «Мазило», коли вчиняв свої націоналістичні гасла на набережній Примакова, ходив у ґумових ботах типу «Прощай, молодість», виготовлених у Москві на фабриці імені Ернста Тельмана і Клари Цеткін, на Україні такого типу ботів «Прощай, молодість» не випускають. Ви встановили всіх викладачів і студентів, які мають подібні боти?
— Націлили агентуру, сигнали вже надходять. По Київському університету таких виявили сто шістдесят вісім: дев’яносто два студенти, двадцять один доцент, сімнадцять професорів і тридцять вісім працівників з обслуговуючого персоналу. Але у ботах вони наразі не ходять, ми кожного перевірили. Мокро.
— Ну то й що, що не ходять? Погода не дозволяє, чи, можливо, приховують. Провести негласний трус, можливо свої боти зловмисник ховає на антресолях. Через «установку» опитати сусідів, чи бачили вони цього чоловіка в ботах раніше. Це ж конспіратори! У них під прицілом все! Бачте, навіть заслали свого шпигуна в органи КДБ! Іллєнка! Збирається група на обшук, приїздить до об’єкта, а він уже встиг знищити весь свій «самвидав» чи переховати! Дивиться, як наші слідчі намагаються знайти антирадянський документ, і тільки підсміюється. Хто передав їм інформацію про обшук? І так впродовж кількох років. Хоча цей Іллєнко під підозру міг потрапити й раніше. Непевний спосіб життя вів, нежонатий був, певно, щоб жінка не заважала йому займатися підпільною ворожою дільністю. З цією метою і в органи проник. Майор Бузина не жонатий?
— Ні, одружений. Його син посів 3-е місце на конкурсі читців-декламаторів, який ми влаштували для дітей співробітників 5-го управління.
— І що він прочитав?
— Вірш «Мені тринадцятий минало».
— Сам написав?
— Ні, це антикріпосницький вірш Тараса Шевченка.
— Що ж, у поганих батьків теж інколи виростають гарні діти. Я маю на увазі сина майора Бузини.
— Так. Кажуть, і на вербі бувають груші. До речі, майор Бузина у невимушеній обстановці зізнався «джерелу», що колись, ще в студентські роки, ходив у ботах «Прощай, молодість», і геть їх розхвалював. Так що підстав для контролю за ним є достатньо.
— О-о-о! Мав боти! То він має їх, напевно, і тепер, якщо хвалив.
— Так. Ми шукаємо «Сажотруса» і «Мазила» в середовищі націоналістів, контингента, а хіба Бузина і Іллєнко не могли вчинити ворожі акти?
— Так, вони й є приховані націоналісти у наших здорових лавах! Одного викрили, інший продовжує. А діють спільно. Отже, Бузина повинен повсякчасно перебувати під прицілом. А ваше «джерело» не спалимо, не хвилюйтеся. Досвід оперативної роботи у мене достатній, тридцять років воюю з ворогами радянської влади на невидимому фронті. Поки що будемо здійснювать загальний профілактичний вплив на майора Бузину з різних боків. Подивимось, як він далі буде себе вести. Ви відпрацюйте своєму «джерелу» завдання щодо посилення стеження Бузини. Поцікавтесь, чи не ходить він удома в ботах, такий варіант теж треба передбачати, кажуть, що Іллєнко теж мав боти, начальник 6-го відділу КДБ УРСР 11) полковник Кондратьєв розробляє його у справі під кодовим прізвиськом «Шпак».
— Я передав сигнал про контакти Іллєнка і Бузини і в 6-й відділ, полковник Кондратьєв обіцяв завести справу під кодовим прізвиськом «Мюллєр».
*
Олексій Григорович за час відрядження вельми скучив за своїм сином. Та й удома робота не давала багато часу на спілкування з сином – йшов на службу рано, повертався пізно. Коли випадала вільна хвилина, і синок ще не спав чи вже не спав, майор Бузина садовив його коло себе, брав з полиці «Кобзаря» і читав вірші, найчастіше свій улюблений – «Якби то ти, Богдане п’яний…»
Знайомий педіатр радив Олексію Григоровичу під час цієї процедури гладити сина по голівці: мовляв, таким чином завдяки масажу поліпшується кровообіг у мозку дитини, збільшується кількість звивин, поезія без перешкод потрапляє до сірої речовини, і дитина неодмінно виросте розумною чи аж надто розумною, якщо не генієм, то вундеркіндом – це точно.
Олексій Григорович ніколи не поминав нагоди погладити сина по тім’ю, коли читав «Якби то ти, Богдане п’яний…», потòму пояснюючи йому: «Коли ми тверезі, сину, ми завжди правí. Коли ми не тверезі, сину, ми можемо накоїти багато дурниць, за які потім будемо вельми довго жалкувати».
Син Олексія Григоровича уважно слухав батька.
Якось Олексій Григорович запитав його, ким він хоче стати, коли виросте.
«Солдатом», — відказав малий Бузина.
«Це добре, синку. Але солдата можуть убити на війні», — зауважив батько.
« Хто може убити?» – поцікавився Олексій Григорович.
«Ворог».
«Тоді я буду ворогом», — вирішив малий Бузина.
«Ти глянь, який кебетний, письменником, видати з усього, буде, як виросте, — повертав розумом Олексій Григорович. – От що значить сучасні методи виховання!»
І продовжував гладити сина по тім’ю, маючи надію, що малий Бузина в недалекій будуччині прославить і себе, і свого батька. «Тільки б не потягнув на Нобелівський приз, — остерігався обачний і обізнаний у політичній заанґажованості Нобелівського комітету Олексій Григорович, гоноблячи надії на славне майбутнє сина. – Краще вже хай отримає Галана чи Тичину, воно не так престижно, зате спокійніше. А там можна буде вже сподіватися і на Шевченківську премію, вона значно авторитетніша, ніж Нобель, — навіщо ж я тоді під читання віршів Тараса Григоровича майже щомісяця масажую йому голівку?»
Як і кожен батько, старший Бузина бажав своєму паросткові не химерної, а справжньої слави, публічного визнання та захоплення. «Олесь! Олесь Бузина! – з таким ім’ям та ще й з таким прізвищем він неодмінно вийде на той курс, який зможе йому принести якщо не Шевченківський приз, то Галана чи Тичину – достотно. А там і до Тарасової премії недалечко», — плекав надії на успіхи сина Олексій Григорович.
То, о чем я предупреждал, а именно — последствия чтения Олеся Бузины: вчера этот читатель воображал, что он Наполеон, позавчера — Путин, а сегодня его личность вообще раздвоилась — считает, что он Лигачев и Горбачев одновременно и требует на ОРД Каротича, хотя известно, что Каротич постоянно сотрудничает в “Бульваре” Гандона.
Олесь Бузина — феномен И обычный “совок”. Имея чисто украинские имя и фамилию он все равно своими волчьими глазами в сторону тамбовского леса смотрит. Феномен.
“Пашол вон, ти врьош, гадіна, просто врьош, я тьєбє яйца оторву”, — з такими криками “по-русскы” відомий літературний провокатор Олесь Бузина кинувся в рішучий бій на художника Сергія Пояркова просто у студії “Великої політики”.
Поярков у цій ситуації заслуговує на потрійний респект. По-перше, затролити такого матьорого троля, як Бузина, та ще до виникнення в нього істерики, — це непересічне досягнення.
По-друге, дати Бузині по пиці — це стійке бажання, яке регулярно виникає в десятків тисяч людей. Декілька разів це вдавалося — в 2000 році Бузині, на той час штатному колумністу-провокатору газети “Кієвскіє вєдомості”, добряче натовкли фізіономію — до струсу мозку, неконтрольованого сечовипускання і ушкодження носа. Два роки тому, в березні 2009-го, лідерка улюбленої “Текстами” групи Femen Олександра Шевченко віддячила Бузині за жінок і за свого однофамільця Тараса Григоровича, кинувши йому в пику торт. Поярков гідно продовжив цю позитивну і повчальну традицію.
І по-третє, просто подивіться відео, починаючи з 2 хв 23 сек і до кінця. Виходячи зі студії, Бузина ісподтішка, по-підлому збиває з Пояркова кєпочку, і тут же отримує чудову подачу у вухо, ледь втримавшись на ногах. Як сказав присутній у студії письменник Капранов — ”БРАВО!”.
Респект Бузине!
Синок КГБиста с повадками гея: http://blog.i.ua/user/5176313/1029281/
Этот Ьузина просто моральный урод и по жизни, и по взглядам. У порядочно отца такое чмо выросло.
А мне пофиг кто кого одолел Поярков, или Бузина. Мне пофиг как кто относится к его отцу.
Но я однозначно говорю, что зловонное амбрэ здесь майдауны распространяют.
Всегда с удовольствием читаю его блог в газете “Сегодня” и его сайт. И политические, и исторические статьи. Могу быть не во всём согласен с его историческими воззрениями, но со взглядами на происходящее сейчас на этой территории — на все 100%!
Согласие с Бузиной на 100% — это не позиция, это диагноз.
Если у майдунитов при упоминании имени начинается падучая болезнь, значит то достойный человек. Помню как их лихоманило при упоминании Евгения Кушнарёва. Единственный пожалуй был достойный представитель Юго-Востока.
Срать на страну где родился и живеш может только достойный Бузина и ему подобные
Сколько бы здесь дерьма на Бузину неписали, ему глубоко на вас посрать!если делать нечего, займитесь чем то более полезным, можете сходить на майдан
На Бузину можно лить дерьма сколько угодно. Очень сложно его опровергнуть, потому что он прав.
Бузина правильные вещи пишет, а тявкает на него всякая шваль!
Инспехтур,эй,а де ты видишь страну?Донеси пацанам свой галдёж и все дела!
Бузина — просто конченный придурок. А Евромайдан будет стоять и Украина будет членом Европейского Союза и НАТО. А на мусорном сайте МВД вещает что 500 000 тысяч на Майдане никто не увидел.
А На Евромайдане в Новогоднюю ночь было до 500 тысяч свободных граждан как Украины, так и гостей из разных стран.